Україна пережила проблеми наповнення бюджету грошима, відхилення від наповнення бюджету шляхом взаємозаліків, невиконання більшості прийнятих річних бюджетів, реструктуризації боргів як способу поліпшення фінансового стану підприємств і їх розрахунків з бюджетом. Згодом, завдяки трансформації бюджетної і податкової систем, деякі з цих явищ відійшли в минуле, а деякі змінили свій характер, хоча так і залишилися цілком недозволеними.
Податкова система – це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків у бюджет і державні цільові фонди, що діють у встановленому законом порядку. Сутність, структура і роль системи оподатковування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави виходячи із задач соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки і відповідальність, що виступають невід'ємною частиною системи оподатковування, держава висуває єдині вимоги до ефективного розвитку економіки країни.
У той же час податкова система України характеризується рядом особливостей, що відрізняють її від податкових систем розвинених країн. До них належать:
- існування двох підсистем оподатковування (стандартна і спрощена), що порушує цілісність податкової системи;
- значна нерівномірність розподілу податкового тягаря внаслідок масштабного ухилення від сплати податків і наявності податкових пільг;
- високий рівень податкової заборгованості.
Обов'язки і відповідальність у системі оподатковування обумовлені також дією двох взаємозалежних принципів системи – стабільності і гнучкості.
Принцип стабільності системи означає, що вона повинна носити стійкий характер при визначенні нормативних ставок податків і порядку вирахування податкових платежів у бюджет, фінансових санкцій і ін. Дотримання цього принципу є однією з головних умов створення в країні в цілому й у кожному регіоні окремо обстановки загальної економічної стабільності, підвищення ефективності виробничої і фінансової діяльності тощо.
Принцип гнучкості забезпечується наявністю комплексу податкових пільг, що встановлює повне або часткове звільнення юридичних або фізичних осіб від обов'язків по сплаті податків і інших обов'язкових платежів, що, у свою чергу, створює попередні умови для розвитку найбільш необхідних, пріоритетних для суспільства напрямків діяльності суб'єктів господарювання. Гнучкість податкової системи в умовах ринкових відносин виступає необхідною передумовою для активного використання всіх податкових інструментів з метою економічного і правового регулювання соціальних процесів, стимулювання розвитку виробництва та ін.
Як зазначено, податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжуються перетворенням податкової системи. У сучасному цивілізованому суспільстві податки – основна форма доходів держави. Крім цієї сугубо фінансової функції, податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу.
Застосування податків є одним з економічних методів керування і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів з комерційними інтересами підприємців та підприємств, незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогою податків визначаються взаємини підприємців та підприємств усіх форм власності з державними і місцевими бюджетами, з банками, а також з вищестоящими організаціями. За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, у тому числі, залучення іноземних інвестицій, формується господарсько-розрахунковий дохід і прибуток підприємства.
Здійснюючи вплив на економіку, держава, як правило, переслідує наступні основні цілі:
• досягнення постійного стійкого економічного зростання;
• забезпечення стабільності цін на основні товари і послуги;
• забезпечення повної зайнятості працездатного населення;
• забезпечення визначеного мінімального рівня доходів населення;
• створення системи соціальної захищеності громадян, у першу чергу, пенсіонерів, інвалідів, багатодітних;
• забезпечення рівноваги в зовнішньоекономічній діяльності.
Досягти цих цілей одночасно практично неможливо. Знайти збалансоване співвідношення – це і є головним в економічній політиці держави.
Основним інструментом державного регулювання є податкова політика і фінансовий вплив на приватне підприємництво.
Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки і відповідальність, що виступають невід'ємною частиною системи оподатковування, держава висуває єдині вимоги до ефективного розвитку економіки в Україні.
Правовою основою податкової системи служать Закони України "Про внесення змін і доповнень у Закон Української РСР "Про систему оподатковування" і "Про внесення змін і доповнень у Закон України "Про державну податкову службу в Україні", прийняті Верховною Радою України, відповідно 2 лютого 1994 р. і 24 грудня 1993 р. У новому Законі України "Про систему оподатковування" передбачено, що при визначенні податків, зборів і обов'язкових платежів, а також встановленні обов'язків і відповідальності платників, ця система будується на наступних принципах.
По-перше, обов'язковість виконання законодавства про податки всіма суб'єктами оподатковування, що дорівнює напруженості для підприємств усіх форм власності у формуванні загальнодержавного і місцевого бюджетів. У рамках цілісності економічної системи всі господарюючі суб'єкти і громадяни повинні знаходитися в приблизно однакових податкових умовах. Як свідчить світовий досвід, відступ від цього принципу означав би руйнування єдиного ринку, порушення нормального переміщення фінансових і трудових ресурсів.
По-друге, соціальна справедливість у відношенні всіх суб'єктів оподатковування в питаннях про джерело сплати податків, про трудомісткість одержання доходів (прибутку), і в тому числі – про надання визначених пільг.
По-третє, сполучення інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян, а також забезпечення надходження коштів у бюджети відповідних рівнів і державні цільові фонди.
Для створення оптимальної податкової системи найбільш важливими є наступні вимоги:
а) податкова система повинна сприяти використанню податкової політики з метою стабілізації, оздоровлення і підйому економіки країни;
б) податкова система повинна бути справедливою, не допускати довільного тлумачення, бути зрозумілою платникам податків;
в) податки повинні, якщо це можливо, не впливати на прийняття різними особами економічних рішень або такий вплив повинний бути мінімальним;
г) скорочення витрат податками на утримання адміністрації і дотримання податкового законодавства;
д) використання податкової політики для досягнення соціально-економічної мети необхідно звести до мінімуму;
е) ставки податків не повинні перевищувати аналогічні ставки в сусідніх країнах;
ж) система податків повинна мати мінімум необґрунтованих пільг, бути ув'язаною із загальною політикою ціноутворення і зростанням заробітної плати;
з) податки повинні надавати більше свободи підприємництву, інвестором, науково-технічному прогресу.
Податкова система може переслідувати різні цілі, які необов'язково можуть узгоджуватися між собою. Виникають протиріччя, тому і необхідно домагатися тимчасового компромісу. Наприклад, принцип рівності оподатковування вимагає ускладнення адміністративної системи і веде до порушення принципу нейтральності, а регулююча функція податків може порушити принцип рівності і справедливості.
На сьогоднішній день Кабміном затверджений проект Концепції і Структури Податкового кодексу України. Визначено перелік загальнодержавних і місцевих податків, зборів і обов'язкових платежів. Щодо загальнодержавних податків:
1. Податок на прибуток підприємств. В основному зберігається існуючий порядок стягування,у т.ч. авансові платежі і ставка – 25%. Зміни торкнуться, по-перше, переліку об'єктів соціальної інфраструктури, витрати на зміст яких враховуються в складі валових витрат платника податку, по-друге, поняття і порядку застосування «звичайної ціни», по-третє, відповідальності платників податку за невірогідність даних про об'єкт оподаткування – нова фінансова санкція передбачає відшкодування в розмірі донарахованої суми податку замість діючої норми – 20%.
2. Податок на доходи фізичних осіб. Передбачається 15% з одночасним розширенням бази оподаткування, у т.ч. на доходи, отримані від роботодавця у виді успадкованого майна, подарунків і т.д., і упорядкуванням пільг для всіх груп платників податку, а також скасуванням тих з них, що надаються по професійній або галузевій ознаці.
3. Податок на додану вартість (ПДВ). Зберігається порядок нарахування, сплати і відшкодування – 20%. Передбачається відмова від пільги по звільненню від ПДВ товарів критичного імпорту і скасування нульової ставки з продажів вугілля і продуктів його збагачення, а також вугільних і торф'яних брикетів, електроенергії, газу, імпортованого в Україну.
4. Акцизний податок. Передбачається істотне скорочення переліку підакцизних товарів (послуг) до семи позицій:
~ спирт етиловий, алкогольні напої;
~ тютюнові вироби;
~ пиво;
~ бензин, дизельне паливо;
~ транспортні засоби;
~ ювелірні вироби;
~ послуги мобільного зв'язку.
При цьому ставки планується встановити на рівні, що дозволяє підвищити питому вагу цього податку в загальних доходах бюджету (зараз – 2,9% з вітчизняних товарів, 1% – з імпортних). Причому планується встановлювати ставки трьох видів: адвалорні (у відсотках до вартості підакцизної продукції); у твердих сумах з одиниць ваги, обсягу, кількості або іншого натурального показника; комбіновані.
5. Податок на майно. Ставка податку визначена на рівні, що не перевищує 3% від середньої поточної вартості об'єкта оподаткування. Кошти від податку будуть надходити в місцеві бюджети.
Передбачається, що цей податок буде погашати собою плату за землю і податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, причому в документі закладена ідея зменшення розмірів плати за землю для виробників продукції.
6. Збір у Державний соціальний фонд. Передбачається, що в цьому фонді будуть акумулюватися кошти, що у даний час надходять у фонди Пенсійного і соціального страхування. Об'єктом вирахування збору визначений фонд оплати праці, ставка – 25%, зарахування збору до держбюджету.
7. Державний збір. Планується розширити перелік дій, за здійснення яких стягується держмито, і переглянути ставки на деякі з них.
8. Ресурсні і рентні платежі. У ресурсні платежі включена: плата за спеціальне використання водних ресурсів, за спеціальне використання лісових ресурсів, за користування надрами для видобутку корисних копалин. Ставки і порядок платежів по них будуть визначатися Кабміном. Скасовуються відрахування на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету. Збільшуються нормативи плати за використання підземних вод і користування надрами.
У рентні платежі включена плата за нафту і природний газ, що добуваються в Україні.
9. Екологічний податок. Уводиться замість діючих зборів за забруднення навколишнього природного середовища. При цьому об'єктом оподаткування будуть викиди шкідливих речовин в атмосферу і водойми, розміщення відходів. Ставка податку буде встановлюватися Кабміном України за кожним видом шкідливого впливу на навколишнє середовище.
Також варто звернути увагу на місцеві податки і збори. Передбачається скасування ряду зборів, зокрема: на право проведення кіно- і телезйомок, за участь у бігах, з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, за використання місцевої символіки, за видачу ордера на квартиру, за проведення аукціону, конкурсного розпродажу і лотереї.
Ряд місцевих податків і зборів існують як обов'язкові для введення (при наявності об'єктів оподаткування), а саме:
—податок з реклами;
—комунальний податок (планується перегляд ставки убік зниження граничного розміру з 10% до 4%);
—готельний збір;
—збір за паркування автотранспорту;
—ринковий збір;
—збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.
Окремим розділом у Кодексі визначені спеціальні податкові режими: фіксований сільськогосподарський податок; патент на заняття визначеним видом діяльності; разовий патент, що здобувається фізичними особами, не зареєстрованими як суб'єкт підприємницької діяльності і здійснюючими продаж товарів; єдиний фіксований податок; спеціальний режим оподаткування для суб'єктів підприємницької діяльності вільних економічних зон.
Таким чином, підводячи підсумки, відмітимо, що в основу Концепції Податкового Кодексу закладене механічне сполучення існуючих і нових податків, зборів, обов'язкових платежів, що істотно не змінюють якісні характеристики системи оподаткування.
