Поставлена в Україні мета − формування інвестиційно-інноваційної моделі розвитку − потребує відповідних фінансових ресурсів, серед яких центральне місце займають бюджетні кошти. Необхідність здійснення інвестиційних видатків за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів зумовлена такими моментами:
держава й органи місцевого самоврядування надають певні суспільні послуги населенню, а для цього потрібна відповідна матеріальна база;
окремі категорії інвестицій є збитковими для приватних інвесторів, але необхідні для населення, і тому їх фінансування бере на себе держава;
здійснення інвестицій у прибуткові державні та комунальні об'єкти − реальна можливість залучення до бюджетів додаткових ресурсів.
Загальносвітовою тенденцією останніх двох століть стало постійне зростання державних видатків, а в їх складі − видатків, пов'язаних з економічною діяльністю урядів. Така сама тенденція характерна і для України. Внаслідок макроекономічної стабілізації протягом останніх років спостерігається позитивна динаміка зростання обсягів суспільних інвестицій, а також їх частка у ВВП.
Позитивною тенденцією стало поступове посилення ролі місцевих бюджетів у фінансуванні інвестицій, що відповідає кращій практиці розвинутих ринкових країн. Річ у тім, що капітальні видатки з місцевих бюджетів характеризуються більшою стабільність через те, що вони менше залежать від політичних рішень. Ці видатки відображають особливу роль місцевих бюджетів у соціально-економічному розвитку територій і покращанні якості життя населення.
Частка інвестиційних видатків у сукупних видатках місцевих бюджетів в Україні у порівняно з країнами Європейського Союзу є одним з найвищих показників. Органи місцевого самоврядування в Україні витрачають на капітальні вкладення значно більшу частину бюджетних коштів, ніж окремі розвинуті країни Європи, наприклад, Данія − 3 %, Німеччина й Австрія − 5 %.
Цікаво, що і відносний показник − частка видатків розвитку місцевих бюджетів у ВВП в Україні та країнах − членах ЄС суттєво не відрізняється. Однак в Україні розвиток соціально-культурної сфери, місцевої інфраструктури перебуває на істотно нижчому рівні.
Ефективність впливу бюджетних інвестицій на соціально-економічний розвиток регіону залежить не лише від їх обсягу, а й від напрямів витрачання коштів і того, наскільки обґрунтовано та якісно здійснюється планування та моніторинг.
Аналіз сучасної практики свідчить, що найбільшими недоліками процесу планування капітальних видатків місцевих бюджетів є:
неузгодженість у багатьох випадках капітальних видатків з планом соціально-економічного розвитку регіону;
ігнорування пріоритетів розвитку місцевого господарства;
планування значної частини капітальних видатків поза бюджетом розвитку;
− відсутність: повної інформації про стан основних фондів комунальної власності; середньотермінового бюджетного планування; конкурсних процедур відбору найпривабливіших інвестиційних проектів; оцінювання соціально-економічної ефективності інвестиційних проектів.
Згідно з чинним законодавством інвестиційні видатки місцевих бюджетів мають зосереджуватись у бюджетах розвитку.
Започаткований у Законі "Про бюджетну систему України" підхід до поділу бюджетних видатків знайшов подальший розвиток у Законі "Про місцеве самоврядування в Україні" (1997 р.), де вперше у вітчизняному законодавстві визначено поняття "поточний бюджет" і "бюджет розвитку", а також запроваджено поділ доходів і видатків місцевих бюджетів відповідно до виконання власних і делегованих повноважень.
Поточний бюджет згідно із цим законом включає доходи і видатки місцевих бюджетів, які утворюються і використовуються для покриття поточних потреб. До бюджету розвитку належать доходи і видатки місцевого бюджету, що утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.
Склад дохідної частини поточного бюджету не визначався у Законі, а щодо формування бюджету розвитку зазначено, що він утворюється за рахунок частини податкових надходжень і коштів, залучених від розміщення місцевих позик, а також інвестиційних субсидій з інших бюджетів.
Питання формування і використання бюджетів розвитку були конкретизовані у Бюджетному кодексі України, де зазначено, що бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів; його надходження утворюються за рахунок:
коштів від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, у тому числі від продажу земельних ділянок несільськогоспо-дарського призначення;
надходжень дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що перебувають у власності територіальної громади;
коштів від повернення позик, які надавалися з місцевого бюджету, та відсотків, сплачених за користування позиками;
коштів, що передаються з іншої частини місцевого бюджету;
запозичень, які здійснюють місцеві ради;
субвенцій з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.
Напрями витрачання коштів бюджету розвитку в Бюджетному кодексі визначено так:
погашення основної суми боргу Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування (окрім боргу за короткотерміновими позиками, отриманими на покриття тимчасових касових розривів у процесі виконання місцевих бюджетів);
капітальні вкладення;
внески у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.
Отже, в основу процесу формування і використання бюджетів розвитку місцевих бюджетів закладено інвестиційну спрямованість, що створює можливості їх використання для вирішення першочергових проблем розвитку адміністративно-територіальних одиниць.
Як свідчить досвід останніх років, сформувати бюджети обсягом, який був би достатнім для фінансування інвестиційних та інноваційних потреб місцевого самоврядування, практично неможливо. Стримує зростання обсягів бюджету розвитку обмеженість його джерел.
Незадовільною залишається структура надходжень до бюджету розвитку: Кошти, передані із загального фонду місцевих бюджетів, Місцеві запозичення, Відчуження майна комунальної форми власності, Кошти від продажу землі несільськогосподарського призначення, Дивіденди, частки та паї господарських товариств.
У зв'язку з цим є потреба розширити перелік надходжень до бюджетів розвитку за рахунок стабільніших джерел, одним з яких, може бути плата за оренду майна комунальної власності. Крім того, слід сприяти розвитку корпоративних відносин у комунальному секторі вітчизняної економіки.
Ще одним недоліком сучасної практики є те, що нині майже не використовуються механізми спільного фінансування інвестиційних проектів за рахунок бюджетних коштів, ресурсів комерційних структур та коштів населення. У багатьох розвинутих країнах така практика поширена, вона дає позитивні результати, найважливішим з яких є покращання надання суспільних послуг населенню.
З огляду на зазначене вище ми вважаємо, що суттєво підвищити роль бюджету розвитку місцевих бюджетів можна за рахунок:
розширення переліку дохідних джерел бюджету розвитку;
всебічного розвитку системи місцевих запозичень;
більш ефективного управління об'єктами комунальної власності;
розвитку нових форм господарювання у комунальному секторі;
удосконалення приватизаційних процедур комунальної власності з метою запобігання продажу об'єктів за заниженими цінами;
стимулювання збільшення власних доходів місцевих бюджетів;
розподілу інвестиційних субвенцій, які надаються місцевим бюджетам, на принципах справедливості й прозорості.
Щодо використання коштів бюджетів розвитку, то слід зазначити, що найбільшу їх частину було спрямовано на галузь будівництва − 53 %, на житлово-комунальне господарство − близько 10, на освіту й охорону здоров'я − по 7, на сферу соціального захисту та соціального забезпечення − лише 1,5, на культуру і мистецтво − 2 %.
Цікавим у цьому плані є досвід країн Європейського Союзу. Відмінності бюджетної класифікації видатків не дають змогу провести точні аналогії, однак слід зауважити, що частка капітальних видатків на освіту в країнах ЄС значно вища, ніж в Україні; більшою також є частка коштів, що спрямовуються у сфери дозвілля, спорту, культури та релігії. Це свідчить про більшу соціальну спрямованість інвестицій місцевих бюджетів в європейських країнах. Крім того, суттєво меншою в Україні, ніж у багатьох країнах Європейського Союзу, є частка коштів, які виділяються на інвестиції в житлово-комунальне господарство.
Загалом посилення впливу капітальних видатків державного і місцевих бюджетів на соціально-економічний розвиток країни та окремих регіонів можливо здійснити за рахунок таких заходів:
формування законодавчої бази, затвердження бюджету розвитку як інвестиційної програми разом із законом України про державний бюджет;
узгодження планування інвестиційних видатків з програмою соціально-економічного розвитку територій;
запровадження середньо− і довготермінового планування бюджету розвитку, програмно-цільове бюджетування;
систематизація інформації про стан і рух майна державної та комунальної власності;
ретельний відбір інвестиційних проектів на конкурсних засадах;
врахування пріоритетів суспільного розвитку, зокрема подолання бідності та підвищення якості життя;
посилення соціальної спрямованості капітальних видатків бюджетів;
врахування єдиних загальнодержавних стандартів у процесі планування видатків розвитку;
спрямування коштів на проведення капітального ремонту, завершення будівництва чи реконструкції розпочатих об'єктів;
застосування механізмів спільного фінансування з державного, місцевих бюджетів і коштів приватних інвесторів, визначення меж державної участі;
моніторинг та оцінка реалізації інвестиційних проектів, аналіз їх впливу на соціально-економічний розвиток;
реформування нормативної бази місцевих запозичень, надання права випуску місцевих позик усім органам місцевого самоврядування.
Питання для самостійного опрацювання
1. Форми фінансового регулювання місцевих бюджетів в умовах ринкових відносин.
2. Роль місцевих бюджетів у соціальному та економічному розвитку регіонів.
3. Розподіл податкових доходів між місцевими бюджетами різних рівнів.
4. Правові основи виконання бюджету регіону
5. Розпорядники коштів, їх права та обов’язки.
6. Об’єкт взаємовідносин місцевих бюджетів з Державним бюджетом України.
7. Основні етапи розвитку місцевих бюджетів в Україні.
8. Структурна класифікація бюджету: поточний бюджет та бюджет розвитку.
9. Джерела доходів та напрями використання коштів бюджету розвитку.
10. Бюджетний борг.
