Доходи місцевих бюджетів формуються з різних джерел, причому порядок їхнього формування залежно від джерела регулюється різними законодавчими актами, але суть формування цих різних джерел одна -податкові чи неподаткові надходження від підприємств усіх форм власності та від населення, які об'єднуються у фінансові ресурси і зосереджуються в місцевому бюджеті. Основним джерелом формування фінансових ресурсів місцевих бюджетів є податки. Суть податків криється насамперед у примусовому відчужуванні державою частини знову створюваної вартості.
Провідне місце у складі фінансових ресурсів місцевого самоврядування посідають доходи місцевих бюджетів, абсолютні обсяги яких постійно зростають, що відображають ступіть незалежності МОВ. Фінансова незалежність органів місцевого самоврядування безпосередньо пов'язана зі структурою доходів місцевих бюджетів, які є її основою. Залежно від територіальної локалізації в складі доходів місцевих бюджетів доцільно виокремлювати: доходи, одержані на території місцевого самоврядування, і доходи, одержані на інших територіях, які у процесі перерозподілу спрямовуються у певний місцевий бюджет у формі міжбюджетних трансфертів (дотацій та субвенцій).
Доходи бюджету – це частина централізованих ресурсів держави, що необхідні для виконання нею відповідних функцій. Централізовані ресурси держави формуються за рахунок доходів органів державної влади та місцевого самоврядування,
Які надходять до державного бюджету України;
Які надходять до місцевих бюджетів;
Спільні доходи, частина яких надходить до державного бюджету України, а решта – до місцевих бюджетів.
Рис. 12. Структура доходів місцевих бюджетів
За соціально-економічними ознаками всі доходи можуть бути поділені на: Доходи від господарської діяльності; Доходи від використання природних ресурсів; Доходи від зовнішньоекономічної діяльності; Доходи від банківської діяльності; Доходи від реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; Державне мито; Митні платежі; Збори та інші неподаткові доходи; Доходи від приватизації; Доходи від громадян тощо.
Залежно від органу влади, який встановлює податки та збори, тобто за рівнем запровадження, доходи поділяються на загальнодержавні та місцеві.
Загальнодержавні податки і збори – це обов’язкові платежі, що встановлюються найвищими органами влади, і є обов’язковими для справляння на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються (наприклад: податок на прибуток підприємств, державне мито, плата за торговий патент, збір за забруднення навколишнього середовища та інші).
Місцеві податки і збори – це обов’язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади, і їх справляння є обов’язковим лише на певній території (наприклад: місцеві податки – податок з реклами та комунальний податок; місцеві збори – ринковий збір, збір за право використання місцевої символіки, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг та інші).
Згідно з новим Бюджетним кодексом, за місцевими бюджет; закріплюються точно визначені джерела доходів. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
податкові надходження;
неподаткові надходження;
доходи від операцій з капіталом;
трансферти.
Податкові надходження. Податки можуть бути прямі та непрямі.
Прямі податки стягуються безпосередньо з доходу або майна платника (податок на прибуток, податок на майно, включаючи землю та окремі види майна тощо). Сплачуються фізичними та юридичними особами.
Непрямі податки – даним видом податку обкладаються товари та послуги (ПДВ, податок на операції з нерухомим майном, цінними паперами тощо). Податок частково або повністю включається в ціну товару або послуги.
Неподатковими надходженнями визнаються доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної та непрямої торгівлі, тобто добровільні компенсаційні платежі, а також штрафи і пеня, не пов’язані з податковим законодавством, та інші неподаткові надходження.
Доходи від операцій з капіталом – будь-які доходи, отримані від операцій з капіталом, які включають надходження від його продажу.
У свою чергу, доходи, одержані на території місцевого самоврядування, поділяються на власні й закріплені. У зв'язку з тим, що визначальними для фінансової незалежності місцевого самоврядування є власні доходи, розглянемо їх детальніше. Залежно від способу одержання власних доходів їх можна поділити:
на податкові доходи;
доходи від надання послуг органами місцевого самоврядування (прибирання території, вивезення сміття, комунальні послуги тощо);
доходи від комунального майна (орендна плата, надання права на полювання і рибальство, плата за торгові місця на ринках, кошти від приватизації комунального майна).
Як свідчить зарубіжна і вітчизняна бюджетні практики, власними вважаються доходи, що виникають внаслідок рішень, які приймають органи місцевого самоврядування. Закріпленими вважаються доходи, які на стабільній основі повністю передаються до місцевих бюджетів. За своєю природою закріплені доходи − це загальнодержавні податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Власні доходи місцевого самоврядування мають відповідати таким вимогам:
кошти, які одержують органи місцевого самоврядування мають бути локалізовані, тобто територіально закріплені. Виконання цієї умови дає можливість встановити безпосередній зв'язок між податковими надходженнями на певній території і діяльністю місцевої влади, обраної населенням певної території для запровадження податків, зборів, платежів, визначення їх обсягів, надання пільг тощо;
місцеві органи самоврядування повинні мати право самостійно визначати напрями витрачання одержаних коштів, зважаючи на конституційні вимоги і чинне законодавство, а також місцеві пріоритети економічного і соціального розвитку. Самостійність витрачання коштів створює передумови для контролю виборців за результатами діяльності місцевої влади;
органи місцевого самоврядування мають повністю контролювати власні дохідні джерела. Контроль за мобілізацією та використанням власних доходів передбачає також право місцевого самоврядування самостійно встановлювати ставки оподаткування та величину плати за місцеві послуги.
Власні доходи – фіскальні надходження, що відповідно до законодавства встановлюються місцевими органами влади і повністю або у твердо фіксованій частці (нормативі) на постійній основі зараховуються до відповідного місцевого бюджету, причому тільки одного (наприклад, місцеві податки та збори та ін.). Відповідно, власні доходи не включають міжбюджетні трансферти, що надійшли до місцевого бюджету із державного або інших місцевих бюджетів. До них також не входять спільні доходи та доходи, чия база і ставка визначаються вищим рівнем влади.
Спільні доходи – доходи, які на розподіляються між бюджетами різних рівнів (наприклад: податок на доходи з фізичних осіб, плата за землю та інші).
