Із 1990 р. в Україні розпочався процес становлення системи самостійних місцевих бюджетів, здійснення на новій основі їхніх видатків, запровадження нових способів формування доходів. Правову основу бюджетної діяльності органів місцевого самоврядування в Україні складають Конституція України, Закон України ”Про місцеве самоврядування”, Європейська хартія про місцеве самоврядування, Бюджетний кодекс України та інші законодавчі та нормативні документи.
Система місцевих бюджетів − сукупність самостійних місцевих бюджетів, які не включаються до складу державного бюджету і один до одного.
Система місцевих бюджетів включає два види бюджетів:
бюджети територіальних громад та інших органів місцевого самоврядування;
бюджети державних утворень, які є суб'єктами федерацій (наприклад, бюджети земель у Німеччині, штатів у США, суб'єктів федерацій у Російській Федерації).
В унітарних країнах поняття місцеві бюджети збігається з поняттям бюджети місцевого самоврядування. У федеративних державах використовується два види місцевих бюджетів. Україна с унітарною країною. Тому тут місцевими бюджетами слід вважати бюджети органів місцевого самоврядування.
Конституція України не визначила характеру республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів. Але їх, безумовно, слід вважати місцевими, оскільки у правовій унітарній державі може бути лише один державний бюджет − бюджет центрального уряду.
Рис. 9. Структура бюджетної системи місцевих бюджетів
Місцевий бюджет може розглядатися в трьох аспектах:
• по-перше, це правовий акт, згідно з яким виконавчі органи влади отримують легітимне право на розпорядження певними фондами грошових ресурсів;
по-друге, це план (кошторис) видатків і доходів відповідного місцевого органу влади чи самоврядування;
по-третє, це економічна категорія, оскільки бюджет є закономірним економічним атрибутом будь-якої самостійної територіальної одиниці, наділеної відповідним правовим статусом.
Побудова системи місцевих бюджетів ґрунтується на принципах побудови всієї бюджетної системи України, а саме:
принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;
принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;
принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети;
принцип повноти - до складу бюджетів мають бути долучені всі надходження бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;
принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;
принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
принцип публічності та прозорості - інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів.
Місцеві бюджети України мають три рівні
І РІВЕНЬ ІІ РІВЕНЬ ІІІ РІВЕНЬ
− Республіканський − Районні бюджети (488) − Бюджети міст
бюджет Криму − Бюджети міст районного
− Обласні бюджети (24) обласного підпорядкування підпорядкування (277)
− Бюджети міст з районним поділом (165) − бюджети селищ (787)
республіканського − Бюджети міст − бюджети сіл (10101)
підпорядкування (2) обласного підпорядкування − бюджети районів у
без районного поділу містах (104)
МБ України є найчисельнішою складовою, їх чисельність станове майже 12тис. одиниць.
В Україні існує система так званих зведених бюджетів. Вони використовуються в процесі бюджетного планування та бюджетного регулювання.
До місцевих зведених бюджетів в Україні відносять:
бюджет Автономної Республіки Крим;
бюджет області;
бюджет міста з районним поділом;
бюджет району.
Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет автономії та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування цієї автономії.
Бюджет області складається з обласного бюджету та бюджетів районів і міст обласного підпорядкування.
Бюджет району об'єднує районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, бюджети селищних і сільських рад.
Бюджет міста з районним поділом об'єднує міський бюджет та бюджети районів у місті.
Зведений (консолідований) бюджет України − це сукупність усіх бюджетів, що входять до складу державного та місцевих бюджетів.
Бюджетний кодекс передбачає можливість поділу бюджетів на загальний і спеціальний фонди, що, в свою чергу, має обумовлюватися законом про державний бюджет'України. Загальний фонд має включати: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду; 2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; 3) фінансування загального фонду бюджету.
Вимоги до спеціального фонду такі: до його складу входять бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; гранти, або вартісне вираження дарунків, одержаних розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету. Важливою є норма Бюджетного кодексу стосовно платежів за рахунок спеціального фонду, які мають здійснюватись лише в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду для відповідної мети.
Створення спеціального фонду – це тимчасовий захід для легалізації та оприлюднення коштів бюджетних установ, який дозволив на перехідному етапі здійснити інвентаризацію та контроль за надходженнями бюджетних установ.
Загальний фонд забезпечує надходження для більшості видів діяльності та програм органів місцевого самоврядування та включає (БКУ, ст.13) (рис. 10):
Рис. 10. Структура загального фонду бюджету
Всі доходи бюджету, крім призначених для зарахування до спеціального фонду.
Всі видатки бюджету, що фінансуються за рахунок надходжень до загального фонду бюджету.
Фінансування загального фонду бюджету.
Доходи загального фонду – це всі державні кошти, передбачені законодавством України, сплачені до бюджету у вигляді податків, зборів та інших обов’язкових платежів.
Спеціальний фонд акумулює визначені надходження, що витрачаються на певні визначені цілі, і включає (БКУ, ст.13) (рис. 11):
Рис. 11. Структура спеціального фонду бюджету
Бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень.
Ґранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів під конкретну мету;
Різницю між доходами й видатками спеціального фонду бюджету.
Складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів є бюджет розвитку.
Спеціальний фонд складається із власних надходжень бюджетних установ (спеціальні кошти, кошти на виконання окремих доручень, інші власні надходження), субвенцій, одержаних із бюджету іншого рівня, та інших доходів спеціального фонду.
Наявність у складі місцевих бюджетів спеціального фонду розглядається як тимчасовий захід з метою інвентаризації та обліку у складі бюджетів всіх надходжень бюджетних установ.
Створення спеціального фонду – це тимчасовий захід для легалізації та оприлюднення коштів бюджетних установ, який дозволив на перехідному етапі здійснити інвентаризацію та контроль за надходженнями бюджетних установ.
У складі бюджетів має передбачатись певний обсяг нерозподілених видатків, призначений для здійснення протягом року непередбачених витрат, у вигляді резервного фонду (БКУ, ст. 24), який є складовою частиною загального фонду бюджету. Порядок використання коштів резервного фонду визначається Кабінетом Міністрів України та затверджений постановою Кабінету Міністрів України.
Ключову основу МБ становлять їх доходи та видатки
Видатки місцевих органів влади, залежно від їхніх завдань, поділяються на декілька функціональних видів:
обов'язкові видатки: видатки, спрямовані на виконання обов'язкових завдань, які покладаються на всі органи місцевої влади з метою забезпечення певних стандартів послуг у масштабах всієї країни. До обов'язкових видатків належать також видатки місцевих органів влади, пов'язані з їхніми борговими зобов'язаннями за кредитами та позиками;
видатки, що здійснюються для реалізації завдань у межах власної компетенції, а також так званих добровільних або факультативних обов'язків;
видатки для реалізації делегованих (доручених) центральною владою завдань.
Крім функціонального поділу, є поділ видатків відповідно до їхнього економічного призначення. У зв'язку з цим законодавство більшості країн вирізняє дві великі групи видатків:
поточні (адміністративні) видатки;
капітальні (інвестиційні) видатки.
Доходи місцевих органів влади може бути класифіковано за їхніми джерелами та за економічною природою. За джерелами доходи місцевих органів влади поділяються на:
• податкові доходи;
• неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної (муніципальної) форми власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу);
доходи за рахунок кредитів і позик;
трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня.
Вільні бюджетні кошти утворюються в місцевих бюджетах на початку бюджетного року і не враховуються при затвердженні бюджету поточного року. Вони включають:
вільний залишок коштів;
суми, додатково одержані в процесі виконання бюджету;
суми перевищення доходів над видатками в разі збільшення доходів чи економії видатків або з інших джерел.
Вільні бюджетні кошти не може бути вилучено органами державної виконавчої влади вищого рівня. Рішення про використання їх приймають місцеві органи державної виконавчої влади або органи місцевого самоврядування. Ці рішення затверджуються відповідними радами.
Вільні бюджетні кошти можуть бути використані на:
господарські заходи;
купівлю акцій або інших цінних паперів;
надання відсоткових чи безвідсоткових бюджетних позичок;
інші заходи.
Фінансування бюджету – надходження та витрати у зв’язку зі зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів, акумульованих у бюджеті, які використовуються для покриття різниці між доходами та видатками бюджету.
Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками:
− Фінансування за типом кредитора – за категоріями кредиторів або власників боргових зобов’язань;
− Фінансування за типом боргового зобов’язання – за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту (внутрішнє та зовнішнє фінансування).
У складі бюджетів має передбачатись певний обсяг нерозподілених видатків, призначений для здійснення протягом року непередбачених витрат, у вигляді резервного фонду (БКУ, ст. 24), який є складовою частиною загального фонду бюджету. Порядок використання коштів резервного фонду визначається Кабінетом Міністрів України та затверджений постановою Кабінету Міністрів України. Постанова визначає напрями використання коштів із резервного фонду бюджету та встановлює відповідні процедури щодо виділення коштів із резервного фонду бюджету та звітування про їх використання.
