Цифрові супутникові приймачі суттєво відрізняються від аналогових моделей. Розглянемо базову структурну схему, яка представлена на малюнку.
Після того, як виділений сигнал проходить кола демедуляції, він перетворюється в інформаційний потік у вигляді цифрових пакетів і поступає в прилад виправлення помилок. В демультиплексорі проводиться розподіл інформаційного потоку на два канали: аудіо та відео. Декодер підтримує різні формати і має більшу кількість виходів: цифрове відео, аналогове відео, цифрове аудіо, аналогове аудіо, RGB-вихід та ін.
Керування роботою демультиплексором здійснює мікропроцесор, оброблюючи команди користувача, які передаються через блок керування (пульт дистанційного керування або модуль приймача).
В цифровому приймачі нема поняття “погана якість зображення” – якість картинки на екрані телевізору або використанні професійної та битової апаратури однокова висока. В тому випадку, якщо рівень помилок перевищує максимально допустимий, зображення на екрані телевізору просто не буде, так як не зможуть працювати алгоритми відновлення.
Розвиток цифрових приймачів проходить з досить великою інтенсивністю, хоча з часу прийняття стандарту MPEG-2 пройшло декілька років. Розробники та виробники приймального супутникового обладнання координують свої зусилля для спрощення конструкції та зниження собівартості. Наслідком цього був випуск у 1997 р. цифрових приймачів вже третього покоління.
Кінцевою метою спільних зусиль є створення модульної архітектури приймача,я ка складалася б з універсальних чипів, які застосовуються не тільки в супутниковому телебаченні, але і у системах MMDS-мовлення, цифрових кабельних мережах та інших видах телекомунікацій. Ключ до успіху модульного підходу лежить в оптимальному розділі субблоків та організації зв’язку між ними за допомогою універсального гибкого інтерфейсу та програмного забезпечення.
Цифрові приймачі першого покоління мали велику кількість чипів, кожний з яких відповідав за незалежні задачі: корекцію помилок, демодуляцію, демультиплексування цифрового потоку, обробку даних (центральний процесор), MPEG-2-декодування відео- та аудіосигналів (мал. 5.15). У цих моделях використовувалися дорогі динамічні запам’ятовуючі пристрої (DRAM) з довільним порядком вибірки. Всі використовуємі чипи мали досить великі розміри та вартість (біля 55% вартості усього пристрою). Слабким місцем цих конструкції був центральний процесор з 8- або 16-розрядною шиною даних.
Приймачі другого покоління (1996 р.) були розроблені з використанням вже всього з трьох чипів, які здійснювали всі функції обробки сигналу (мал. 5.16). Доповняльний четвертий чип здійснює прийом цифрових програм кабельного ТБ. Супутниковий (або кабельний) модуль здійснює демодуляцію сигналу та корекцію помилок. Центральний процесор вбудован в наступний чип, який забезпечує керування інформаційними потоками, дешифровку та контроль периферійних пристроїв та пам’яті. Останній чип містить MPEG-2 відео- та аудіодекодер. Ще однією особливістю цієї конструкції стало зменшення числа DRAM, а 32-бітний центральний процесор має більш високу швидкодію.
Третє покоління цифрових приймачів (1997 р.) засновано тільки на двох чипах (мал. 5.17). Перший модуль виконує специфічні завдання аналого-цифрового перетворення, демодуляції та корекції помилок. Поєднання наступних двох чипів в один стало окремою чертою приймача третього покоління. Він містить центральний процесор, контролер вводу-виводу, процесор інформаційних потоків, MPEG-2 відео- та аудіодекодер. Зменшена також кількість модулів оперативної пам’яті: один SDRAM об’ємом 16 Мбайт впевненно обслуговує модифікований чип. Слід зазначити, що швидкість роботи центрального процесора збільшена з 45 до 150 млн. операцій на секунду.
Таким чином, в даний час типовий цифровий супутниковий приймач виконує демодуляцію принятого сигналу та декодування сжатого за технологією MPEG-2 сигналу. Мається також можливість організації за допомогою модему зворотнього каналу через послідовний порт RS-232, а мінімальний об’єм оперативної пам’яті складає 1 Мбайт. Через цей же роз’єм можно підключитися до персонального комп’ютеру та змінити версію програмного забезпечення.
