ЭКОНОМИЧЕСКОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ 1 страница

Введення та виведення даних.

При розв’язуванні задач із допомогою ПК обов’язково використовуються опе­­рації введення-виведення інформації. Введення даних – це передача інфор­ма­ції від зовнішнього носія до оперативної пам’яті ПК для обробки. Виведення – пе­ре­дача даних після обробки з оперативної пам’яті на зовнішній носій інформації. Зов­нішнім носієм може служити екран монітора, друкуючий пристрій, гнучкий або жорсткий магнітний диск та інші пристрої.

У середовищі програмування Turbo Pascal для здійснення операцій вводу-виводу інформації ви­ко­ристовуються файли Input та Output, що за замовчуванням є параметрами про­­грами. Програма отримує вхідні дані з файлу Input і розміщує ре­зультат об­ро­б­ки у файл Output. З файлом Input пов’язана клавіатура, а з файлом Output – екран моніто­ра.

У мові програмування Pascal відсутні оператори введення-виведення. Для ви­конання цих операцій використовуються чотири процедури: read, readln, write та writeln. Ці процедури входять до складу компілятора, а їхні імена є стандарт­ни­ми ідентифікаторами. Для активізації цих процедур використовуються відповідні опе­ра­тори виклику процедур.

Процедури введення даних: read та readln. Процедури read та readln забезпе­чу­ють вве­ден­ня даних для їхньої обробки операторами програми. Звертання до про­цедури read має вигляд: read (х₁, х₂, ... , х_n); де х₁, х₂, ... , х_n – це список іден­ти­фі­каторів змін­них, які зчитуються процедурою. Ця процедура здійснює читання з фай­лу Input n значень і присвоює ці значення змінним х₁, х₂, ... , х_n. Виконуючи про­­це­ду­ру read, комп’ютер чекає, коли користувач з клавіатури введе значення, які при­сво­ю­ються цим змінним. Числа, які вводяться, відокремлюються пропус­ка­ми або роз­та­шовуються в різних рядках. Порядок введення даних має відповідати по­ряд­ку розташування змінних у списку вводу. При введенні символьних змінних апо­с­т­роф не ста­виться. Введення у мові Pascal тільки безформатне. Звертання до про­­це­ду­ри readln має вигляд: readln (х₁, х₂, ... , х_n); де х₁, х₂, ... , х_n – це список іденти­фі­ка­торів змін­них, які зчитуються процедурою. Дія процедури readln ана­ло­гіч­на до дії процедури read, єдина відмінність полягає в тому, що після зчи­ту­ван­ня останнього в списку значення для процедури readln автоматично здійснюється пе­­ре­хід до наступного рядка і подальше читання змінних буде здійснюватися з по­­чатку нового рядка. У процедурах read та readln параметри можна і не вка­зу­ва­ти. В обох випадках вводиться і відображається на екрані довільний рядок сим­во­лів. Введення припиняється натискуванням клавіші Enter.

Процедури виведення даних: write та writeln. Процедури write та writeln за­без­­пе­чують виведення даних на зовнішній носій інформації (екран монітора, при­н­тер, гнучкий або жорсткий магнітний диск). Звертання до про­це­ду­ри write має вигляд: write (х₁[:w₁[:d₁]], х₂[:w₂[:d₂]], ... , х_n[:w_n[:d_n]]); де х₁, х₂, ... , х_n – це спи­сок змінних, виразів або констант, значення яких виводяться процедурою. У квад­рат­них дужках записані необов’язкові елементи. Якщо вони не використо­ву­ють­ся, то про­­цедура write виконує безформатне виведення. Дані у цьому випадку ви­во­дя­ть­ся підряд, без пропуску між ними. Форматне виведення дозволяє керувати спо­со­бами представлення і розташування виведеної інформації: w_i – ціло­чисельний ви­раз, змінна або константа, які задають кількість символів, якими буде предс­тав­ле­но при виведенні значення х_і; d_i – цілочисельний вираз, змінна або константа, які ви­значають кількість позицій після коми у дійсного числа (тільки для виведення дійсних значень). Звертання до про­це­ду­ри writeln має вигляд: writeln (х₁[:w₁[:d₁]], х₂[:w₂[:d₂]], ... , х_n[:w_n[:d_n]]); де х₁, х₂, ... , х_n – це спи­сок змін­них, виразів або констант, значення яких виводяться процедурою. Дія про­цедури writeln ана­ло­гіч­на до дії процедури write, єдина відмінність полягає в тому, що піс­ля виведення ос­тан­нього в списку значення для процедури writeln кур­сор авто­ма­тично пере­хо­дить на початок наступного рядка. У процедурі writeln па­ра­метри можна і не вка­зу­­ва­ти – тоді відбувається переведення курсору на початок наступ­ного рядка.

Порядок виконання роботи:

1. Занотуйте номер свого варіанту для звіту.

2. Виберіть згідно номеру свого варіанту дані для завдання 1
та перепишіть у звіт формулювання цього завдання.

3. Складіть та занотуйте для звіту текст програми
на мові Pascal для виконання завдання 1.

4. Виберіть згідно номеру свого варіанту дані для завдання 2
та перепишіть у звіт формулювання цього завдання.

5. Складіть та занотуйте для звіту текст програми
на мові Pascal для виконання завдання 2.

6. Запустіть середовище програмування Turbo Pascal.

7. Виконайте налаштування на робочий каталог –
зробіть поточним каталог групи.

8. Створіть новий файл у середовищі програмування Turbo Pascal.

9. Введіть текст першої програми.

10. Дайте назву створеному файлу програми – PR021
та збережіть його у папці групи на робочому диску D.

11. Виконайте компіляцію створеної програми.

12. Запустіть програму на виконання у середовищі Turbo Pascal.

13. Перегляньте та занотуйте для звіту одержані результати.

14. Створіть новий файл у середовищі програмування Turbo Pascal.

15. Введіть текст другої програми.

16. Дайте назву створеному файлу програми – PR022
та збережіть його у папці групи на робочому диску D.

17. Виконайте компіляцію створеної програми.

18. Запустіть програму на виконання у середовищі Turbo Pascal.

19. Перегляньте та занотуйте для звіту одержані результати.

20. Вийдіть із середовища програмування Turbo Pascal.

Контрольні запитання:

1. Яким чином можна зберегти файл у середовищі Turbo Pascal?

2. Яким чином можна виконати компіляцію програми у Turbo Pascal?

3. Як можна запустити програму на виконання у середовищі Turbo Pascal?

4. Яким чином можна переглянути результати виконання програми?

5. Яким чином можна ввести дані у мові програмування Pascal?

6. Яким чином можна вивести дані у мові програмування Pascal?

7. Яка структура програми у мові програмування Pascal?

8. Що представляє собою ідентифікатор у мові програмування Pascal?

9. Що представляє собою змінна у мові програмування Pascal?

10. Які процедури використовують для введення даних у Pascal?

11. Які процедури використовують для виведення даних у Pascal?

12. Які переваги має форматне виведення даних у Pascal?

13. Скільки додаткових параметрів використовують для форматного
виведення дійсних даних у мові програмування Pascal?

14. Що представляє собою заголовок програми у мові Pascal?

15. Що представляє собою описова частина програми у мові Pascal?

16. Що представляє собою виконавча частина програми у мові Pascal?

17. Які типи даних використовують у мові програмування Pascal?

18. Яким чином можна контролювати правильність виконання операцій введення-виведення даних у середовищі Turbo Pascal?

Студенти повинні знати:

1. загальну характеристику середовища програмування
Turbo Pascal та основні принципи роботи у ньому;

2. структуру програми на мові Pascal;

3. основні етапи роботи з програмою у середовищі Turbo Pascal;

4. загальну характеристику стандартних
типів даних мови програмування Pascal та їх особливості ;

5. основні принципи введення та виведення
інформації у програмах на мові Pascal.

Студенти повинні вміти:

1. працювати у середовищі програмування Turbo Pascal;

2. використовувати текстовий редактор середовища
Turbo Pascal для введення та редагування текстів програм;

3. виконувати тестування та налагодження
програми у середовищі програмування Turbo Pascal;

4. працювати з програмами в середовищі Turbo Pascal;

5. складати діалогові програми на мові Pascal.

Порядок оформлення звіту:

Звіт повинен складатися з наступних частин:

1. Тема роботи.

2. Мета роботи.

3. Хід роботи.

4. Висновки до роботи.

Зразок виконання практичної роботи №2

Завдання 1

Скласти наступну програму: комп’ютер повинен спитати

прізвище, ім’я і телефон особи

та вивести введені користувачем дані на екран.

Текст програми:

program anketa;
var pr,im,tel:string;
begin
write(’vvedit prizvuche :’ :20); readln(pr);

write(’vvedit imja :’ :20); readln(im);

write(’vvedit telefon :’ :20); readln(tel);
writeln(pr:15,im:10);

writeln(tel:15);
readln;
end.

Завдання 2

Скласти наступну програму: комп’ютер повинен спитати вартість і кількість кожного купленого товару та вивести суми, які треба сплатити за окремі товари, їх групи та загальну суму.

Текст програми:

program chek;
var x1,x2,y1,y2,y3,x,y,s:real;
kx1,kx2,ky1,ky2,ky3:integer;
begin
write(’vvedit vartist tomatoes :’ :28); readln(x1);

write(’vvedit kilkist tomatoes :’ :28); readln(kx1);

write(’vvedit vartist cucumbers :’ :28); readln(x2);

write(’vvedit kilkist cucumbers :’ :28); readln(kx2);

write(’vvedit vartist grapes :’ :28); readln(y1);

write(’vvedit kilkist grapes :’ :28); readln(ky1);

write(’vvedit vartist apricots :’ :28); readln(y2);

write(’vvedit kilkist apricots :’ :28); readln(ky2);

write(’vvedit vartist oranges :’ :28); readln(y3);

write(’vvedit kilkist oranges :’ :28); readln(ky3); writeln; writeln;

writeln(’tomatoes :’ :30,x1*kx1:10:2); writeln(’cucumbers :’ :30,x2*kx2:10:2);

writeln(’grapes :’ :30,y1*ky1:10:2); writeln(’apricots :’ :30,y2*ky2:10:2);

writeln(’oranges :’ :30,y3*ky3:10:2);

writeln; writeln(’vegetables :’ :50,x1*kx1+x2*kx2:12:2);

writeln(’fruits :’ :50,y1*ky1+y2*ky2+y3*ky3:12:2);

writeln; writeln(’SUMA :’ :40,x1*kx1+x2*kx2+ y1*ky1+y2*ky2+y3*ky3:12:2);

readln;
end.

Завдання 1

Скласти наступну програму: комп’ютер повинен спитати

1. прізвище, ім’я і рік народження особи

2. прізвище, ім’я і знак зодіаку особи

3. прізвище, ім’я і національність особи

4. прізвище, ім’я і вік особи

5. прізвище, ім’я і місце народження особи

та вивести введені користувачем дані на екран.

Завдання 2

Скласти наступну програму: комп’ютер повинен спитати вартість і кількість кожного купленого товару та вивести суми, які треба сплатити за окремі товари, їх групи та загальну суму.

Практична робота №3

Створення та реалізація лінійних програм.

Мета: Навчитися створювати лінійні програми на мові Pascal та користуватися основними елементами інтерфейсу середовища програмування для редагування і виконання програм у Turbo Pascal.

Прилади, обладнання та інструменти:

Для виконання практичної роботи використовується ПК з наступним програмним за­безпеченням: операційна система Windows XP; середовище Turbo Pascal.

Теоретичні відомості:

Алгоритм – це покро­ковий опис послідовності дій, які необхідно виконати для розв’язування задачі. Лінійним алгоритмом називається такий алгоритм, в якому команди вико­ну­ю­ться послідовно в часі одна за одною. У таких алгоритмах піс­ля виконання однієї команди виконавець зав­жди переходить до виконання на­сту­пної за поряд­ком запису в алгоритмі команди. Програма, складена на основі лінійного алгоритму називається лінійною.

Для роботи більшості програм треба задавати початкові значення. Ці зна­чен­ня передаються в програму за допомогою аргументів (змінних та констант). Аргу­мент програми – це величина, значення якої необхідно задати для вико­нання про­грами. Результат – це величина, значення якої отримується внаслідок ви­ко­нан­ня програми. Проміжна величина – це величина, яка додатково вводиться в про­це­сі розробки програми. Константою вважається величина, яка під час виконання про­грами не змі­нює свого значення. Змінна – це величина, значення якої зміню­єть­ся в процесі ви­ко­­нання програми. Ідентифікатор – це ім’я, що вибирається для еле­ментів програми: змінних, констант, заголовків.

Вираз – це запис, що задає порядок виконання дій над елементами даних (змін­ними, константами). Він складається з операндів (елементів даних та інших ви­разів), знаків операцій та круглих дужок. Розрізняють унарні та бінарні опе­ра­ції. В унарній операції бере участь один операнд, а в бінарній – два. Дії над вели­чи­­нами позначаються операторами. Оператор – це закінчений вираз, який трак­ту­є­ться однозначно. Найважливішим і найуживанішим оператором у Pascal є опе­ра­тор присво­ю­ван­ня, за допомогою якого змінні набувають нових значень. Опера­тор при­сво­ю­ва­н­ня позначається наступним чином:

<ім’я змінної> :=<значення або вираз> .

Черговість виконання операцій у виразах називається пріоритетом. Порядок ви­конання операцій відповідно до їх пріоритету:

1. унарна операція not – логічне заперечення;

2. операції типу множення: *, /, div, mod, and;

3. операції типу додавання: +, –, or, xor;

4. операції відношення (порівняння): =, < >, <, >, <=, >=.

Порядок виконання операцій визначається їхнім пріоритетом, але його можна змінити, якщо взяти окремі фрагменти виразу в круглі дужки. Якщо у ви­ра­зі є декілька операцій з однаковим пріоритетом, то вони будуть виконуватися злі­ва направо. Треба пам’ятати, що фрагмент у дужках перед обчисленням всього ви­разу сприймається як окремий операнд. Крім того, аргументи функцій потрібно завжди вказувати в круглих дужках.

Запис у мові Pascal деяких стандартних математичних функцій:

Графічні схеми алгоритмів використовують для наочного зображення алго­ритмів. Блок-схема алгоритму – це таке графічне зображення структури алго­ри­т­му, в якому кожний етап процесу оброблення даних подається у вигляді різ­них геометричних фігур (елементів, символів). Фігури в блок-схемі з’єд­ную­ть­ся ліні­я­ми потоків, які для кожного етапу вказують можливих наступників. Усе­ре­ди­ні фігури дається опис відповідного етапу. Елементам блок-схеми присвою­ють­ся по­рядкові номери, що проставляються ліворуч у розриві верхньої лінії контуру. Лі­нії потоків проводять паралельно до ліній зовнішньої рамки схеми або країв ар­ку­ша. Напрямок ліній потоків зверху вниз і зліва направо прийнято за основний і, якщо вони не мають зламів, стрілками їх можна не позначати. В інших випадках їх напрямок обов’язково позначають стрілкою. Лінії потоків, як правило, підво­дять до середини елемента блок-схеми. Відстань між паралельними лініями по­то­ків має бути не меншою за 3 мм, між іншими елементами блок-схеми – не мен­шою за 5 мм. Лінії потоків можна обривати, використовуючи на місці обриву з’єд­ну­вачі (внутрішньосторінкові та міжсторінкові).

Для виконання практичної роботи №3 рекомендується брати наступні роз­мі­ри для побудови елементів блок-схеми: а = 20 мм і b = 2*а. Під час побудови блок-схеми потрібно використовувати наступні елементи: Процес, Введення-Виве­­дення, Пуск-Зупинка, Лінія потоку, Міжсторінковий з’єднувач.

Порядок виконання роботи:

1. Занотуйте номер свого варіанту для звіту.

2. Виберіть згідно номеру свого варіанту дані для завдання
та перепишіть у звіт формулювання цього завдання.

3. Побудуйте блок-схему алгоритму розв’язування завдання.

4. Складіть та занотуйте для звіту текст програми
на мові Pascal для виконання завдання.

5. Запустіть середовище програмування Turbo Pascal.

6. Виконайте налаштування на робочий каталог –
зробіть поточним каталог групи.

7. Створіть новий файл у середовищі програмування Turbo Pascal.

8. Введіть текст створеної програми.

9. Дайте назву створеному файлу програми – PR03
та збережіть його у папці групи на робочому диску D.

10. Виконайте компіляцію створеної програми.

11. Запустіть програму на виконання у середовищі Turbo Pascal.

12. Перегляньте та занотуйте для звіту результати виконання
програми для двох різних варіантів початкових даних.

13. Вийдіть із середовища програмування Turbo Pascal.

Контрольні запитання:

1. Як можна запустити програму на виконання у середовищі Turbo Pascal?

2. Яким чином можна переглянути результати виконання програми?

3. Які процедури використовують для введення даних у Pascal?

4. Які процедури використовують для виведення даних у Pascal?

5. Яка структура програми у мові програмування Pascal?

6. Що представляє собою ідентифікатор у мові програмування Pascal?

7. Що представляє собою змінна у мові програмування Pascal?

8. Що представляє собою константа у мові програмування Pascal?

9. Які програми та алгоритми називають лінійними?

10. Що представляє собою заголовок програми у мові Pascal?

11. Що представляє собою описова частина програми у мові Pascal?

12. Що представляє собою виконавча частина програми у мові Pascal?

13. Які типи даних використовують у мові програмування Pascal?

14. Яким чином можна виконати операцію присвоювання у Pascal?

15. Яким чином можна піднести число до n-го степеня у мові Pascal?

16. Яким чином можна знайти модуль числа у мові програмування Pascal?

17. Яким чином можна отримати корінь квадратний числа у мові Pascal?

18. Яким чином можна знайти синус від числа у мові програмування Pascal?

19. Яким чином можна знайти тангенс від числа у мові програмування Pascal?

20. Яким чином можна знайти арккосинус від числа у мові Pascal?

21. У чому полягають особливості графічної форми
зображення алгоритмів: блок-схем?

22. За допомогою якого елемента у блок-схемах позначається
процес введення-виведення інформації?

23. За допомогою якого елемента у блок-схемах
позначається початок і кінець алгоритму?

24. За допомогою якого елемента у блок-схемах
позначається процес обчислення значення виразу?

25. Коли потрібно вказувати напрям ліній потоків у блок-схемах?

26. Як можна змінити порядок виконання операцій у виразах?

Студенти повинні знати:

1. загальну характеристику середовища програмування
Turbo Pascal та основні принципи роботи у ньому;

2. структуру програми на мові Pascal;

3. основні етапи роботи з програмою у середовищі Turbo Pascal;

4. загальну характеристику стандартних типів даних мови Pascal;

5. оператори та стандартні процедури і функції мови Pascal;

6. пріоритет операцій та правила запису складних виразів;

7. основні принципи побудови лінійних алгоритмів та програм;

8. правила опису алгоритмів за допомогою блок-схем.

Студенти повинні вміти:

1. працювати у середовищі програмування Turbo Pascal;

2. використовувати текстовий редактор середовища
Turbo Pascal для введення та редагування текстів програм;

3. виконувати тестування та налагодження
програми у середовищі програмування Turbo Pascal;

4. складати лінійні програми на мові Pascal;

5. коректно записувати арифметичні вирази;

6. правильно зображати та використовувати
основні елементи блок-схем при їх побудові.

Порядок оформлення звіту:

Звіт повинен складатися з наступних частин:

1. Тема роботи.

2. Мета роботи.

3. Хід роботи.

4. Висновки до роботи.

Зразок виконання практичної роботи №3

Завдання

Скласти наступну програму: обчислити заданий вираз при вказаних значеннях змінних. Необхідні вхідні дані задати самостійно.

У програмі передбачити виве­дення початкових даних і результатів обчислення.

№	вираз	a	b	c	d
		2.01	1.23	1.35	1.49

Текст програми:

program vuraz;
const a=2.01; b=1.23; c=1.35; d=1.49;

var n,m,x,y,z:real;
begin
write(’vvedit x :’ :16); readln(x);

write(’vvedit y :’ :16); readln(y);

n:=sin(x)/cos(x)-cos(y-3)/sin(y-3)+sqrt(y+5);

m:=arctan(x+5)+arctan(1/y)-exp(x*ln(y));

z:=(exp(1/3*ln(exp(5*ln(a))-b*c))+abs(b+exp(7)))/

(exp(5*ln(sin(n)))-cos(m)+arctan(sqrt(1-m*m)/m)-
arctan((n+2)/sqrt(1-sqr(n+2))))+ln(b)/ln(d);

writeln(’x=’ :10,x:9:2);

writeln(’y=’ :10,y:9:2);

writeln; writeln(’z=’ :35,z:16:5);
readln; end.

Завдання

Скласти наступну програму: обчислити заданий вираз при вказаних значеннях змінних. Необхідні вхідні дані задати самостійно.

У програмі передбачити виве­дення початкових даних і результатів обчислення.

№	вираз	a	b	c	d
		2.05	1.27	1.38	1.47
		2.07	1.23	1.31	1.49
		2.04	1.25	1.39	1.48
		2.03	1.24	1.32	1.45
		2.08	1.29	1.34	1.42

Практична робота №4

Створення та реалізація програм із розгалуженнями.

Мета: Навчитися створювати програми із розгалуженнями на мові Pascal та користуватися основними елементами інтерфейсу середовища програмування для редагування і виконання програм у Turbo Pascal.

Прилади, обладнання та інструменти:

Для виконання практичної роботи використовується ПК з наступним програмним за­безпеченням: операційна система Windows XP; середовище Turbo Pascal.

Теоретичні відомості:

Алгоритмом називається наперед задана скінченна послідовність чітких дій, ви­ко­нання яких приводить до досягнення поставленої мети. Досить часто вибір тих чи інших дій для продовження алгоритму залежить від виконання або не­ви­ко­нан­ня певних умов. Команди, які аналізують ці умови та ви­конують на­сту­п­ний вибір дій алгоритму, називаються командами розга­лу­жен­ня. Алгоритм, що міс­тить хоча б одну умову, в резу­льтаті перевірки якої здійс­ню­ється перехід до од­но­го з можли­вих кроків, називається розгалуженим. Програма, складена на основі роз­га­­лу­женого алгоритму називається розгалуженою.

Графічні схеми алгоритмів використовують для наочного зображення алго­рит­мів. Блок-схема алгоритму – це таке графічне зображення структури алго­рит­му, в якому кожний етап процесу оброблення даних подається у вигляді різ­них гео­метричних фігур (елементів, символів). Для виконання практичної роботи №4 рекомендується брати наступні роз­мі­ри для побудови елементів блок-схеми: а = 20 мм і b = 2*а. Під час побудови блок-схеми потрібно використовувати наступні елементи: Процес, Введення-Виве­дення, Пуск-Зупинка, Рішення, Лінія потоку, Міжсторінковий з’єднувач.

У мові програмування Pascal оператор розгалуження (умовний оператор) може мати дві форми: повну та коротку. Формат короткої форми умовного опера­то­ра має вигляд: if A then S1 ; де А – вираз логічного типу, S1 – оператор. Підчас виконання цього оператора спо­чатку обчислюється вираз А. Якщо цей вираз приймає значення true, то ви­ко­ну­ється оператор S1. Якщо вираз А приймає значення false, то виконується наступний оператор після умовного.

Формат повної форми умовного оператора: if A then S1 else S2;

де А – вираз логічного типу ; S1 , S2 – оператори. Підчас виконання цього опера­то­ра спочатку обчислюється вираз А. Якщо його значення – true, то виконується оператор S1, в іншому випадку, виконується S2 .

Якщо після then або else потрібно записати два або більше операторів, то їх беруть в операторні дужки begin … end . Оператори S1 і S2 також можуть бути умов­ними . Такі конструкції використовують для організації розгалужень на три і більше напрямки. При цьому кожне else відповідає тому then , що безпосередньо йому передує. Через можливі помилки варто уникати великої вкладеності умов­них операторів один в одного.

Оператор вибору є узагальненням оператора розгалуження. Він дозволяє ви­ко­­ну­­­­вати різні послідовності команд в залежності від значення виразу, який нази­ва­єть­­ся селектором. Вираз-селектор повинен бути порядкового типу. Список кон­с­­тант вибору складається з довільної кількості значень і діапазонів, відділених один від одного комами. Межі діапазону записуються двома константами, між якими стоїть символ діапазону „ .. ” . Формат оператора вибору:

case < вираз-селектор > of

< список констант вибору 1 > : < оператор 1 > ;

< список констант вибору 2 > : < оператор 2 > ;

…………….

< список констант вибору N > : < оператор N > ;

[ else < оператор > ; ]

end ;

Тип констант вибору повинен бути таким самим, як тип виразу-селектора. Опе­­ратор – може бути довільним оператором. Якщо потрібно виконати декілька операторів, то їх беруть в операторні дужки begin … end . Така група операторів вважається одним оператором – складовим оператором.

Оператор вибору виконується в такий спосіб. Спочатку обчислюється зна­чен­ня виразу-селектора. Якщо воно співпадає зі значенням однієї з констант ви­бо­ру, тоді виконується оператор або блок операторів, позначений цією конс­тан­тою. Після цього керування передається на наступний оператор після оператора case. Якщо в списку констант немає константи, яка співпадає зі значенням виразу-се­лек­тора, керування передається оператору, який стоїть після службового слова else. Якщо оператора else немає то нічого не відбудеться і оператор case просто завер­шить свою роботу.