Сукупність правил, що визначають виконання алгоритму, можна також розбити на дві такі групи:
· правила інтерпретації даних;
· правила інтерпретації команд.
Ми звернемо зараз увагу на правила інтерпретації команд управління. Для визначення цих правил ми будемо використовувати так звані блок-схеми алгоритмів.
1.11. Блок - схеми
У старі добрі часи (50-60 роки ХХ століття), коли комп'ютери були великими і повільними, а мови програмування тільки починали формуватися, для представлення алгоритмів застосовували блок-схеми, а для реалізації алгоритмів у виді комп'ютерних програм – систему команд комп'ютера (машинний код).
Це робилося тому, що комп'ютерна програма в машинних кодах зовсім не пристосована для її читання. Ми вже розуміємо, що алгоритм потрібно спочатку винайти, а лише потім записати у формі, зрозумілій виконавцеві, тобто у виді машинного коду. В процесі винаходу алгоритму програмісти користувалися блок-схемами.
Блок-схема алгоритму – це його графічне зображення у виді декількох блоків, з'єднаних між собою стрілками. Блоки зображують команди алгоритму, а стрілки – послідовність виконання цих команд.
Команди, що описують обчислення (наприклад, команда присвоєння) зображуються у виді прямокутника
Рис 1.3. Блок Обчислення
Команда перевірки умови виглядає як ромб:
Рис 1.4. Блок Умова.
Початок і кінець алгоритму зображують у виді овалів:
Рис 1.5. Блоки Початок і Кінець.
Команди введення і виведення даних ми зобразимо так:
Рис 1.6. Блоки Введення і Виведення.
Існують і інші типи блоків, але ми ними користуватися не будемо.
1.12. Допоміжні алгоритми
Зобразимо зараз блок-схему алгоритму 1.1, а поруч – блок-схему алгоритму Евкліда 1.3.
Блоки, розташовані між блок-схемами алгоритму приклада 1.1 і алгоритму Евкліда, зображують “настроювання” алгоритму Евкліда на роботу з величинами алгоритму додавання дробів. Алгоритм додавання дробів відіграє роль основного алгоритму, а алгоритм Евкліда - допоміжного.
Рис 1.7 Основний алгоритм додавання дробів і допоміжний алгоритм Евкліда.
Вхідні величини допоміжного алгоритму перед тим, як він почне виконуватися, мають прийняти правильні значення. Після того, як допоміжний алгоритм обчислить значення вихідних величин, ці величини мають бути передані (повернуті) основному алгоритмові.
Вхідні і вихідні величини допоміжного алгоритму називають його параметрами. Формування значень параметрів у процесі взаємодії основного і допоміжного алгоритмів називають передачею параметрів.
Передачу параметрів у допоміжний алгоритм бере на себе Виконавець. Справа програміста – правильно указати фактичні значення цих параметрів в основному алгоритмі.
Ми показуємо блок-схемою зміст (тобто семантику) процесу взаємодії основного і допоміжного алгоритмів. У цьому і полягає головна перевага блок-схем: вони дозволяють представити процес виконання алгоритму в геометричних образах, істотно полегшуючи тим самим розуміння семантики алгоритму.
Алгоритм додавання дробів виконує команди послідовно. Якщо порівняти текст цього алгоритму з його блок-схемою, можна переконатися в тому, що особливих переваг у наочності зображення немає.
Пояснимо тепер на блок-схемах семантику команд розгалуження і повторення.
