Оскільки вся інформація, що призначена для опрацювання у обчислювальних системах, та цифрових пристроях відображається у вигляді сукупності двійкових кодів, то для їхньої фізичної реалізації використовуються електричні сигнали, що приймають тільки два стани: низький потенціал або високий, є імпульс або його немає, намагнічена ділянка магнітного матеріалу або розмагнічена, 0 або 1.
Найпростішою схемою, що дозволяє формувати два стани сигналу, є ключова схема (рис. 2.1), у якій ключ S може знаходитися в замкнутому, або в розімкнутому стані.
Оскільки опір замкнутого ключа малий, у замкнутому стані ключа S майже вся напруга джерела виділяється на резисторі R, і вихідна напруга схеми практично дорівнює нулю (лог.0).
Опір розімкнутого ключа набагато більше опору резистора R, тому напруга на виході схеми в цьому стані ключа практично дорівнює напрузі джерела E (лог.1).
| Рисунок 2.1 - Ключова схема
| Рисунок 2.2 - Ключова схема на біполярному транзисторі
|
Таким чином, при почерговій комутації ключа S на виході схеми формуються сигнали з перепадами напруги від 0 до E.
У залежності від виду елемента, що використовується для комутації кола, ключові схеми можуть бути електромеханічними (електромагнітні реле), електронними (діоди, транзистори), оптоелектронними. В даний час найбільше поширення для побудови цифрових пристроїв одержали електронні ключові схеми на транзисторах.
