Форми і системи оплати праці.

В галузях промисловості використовуються дві форми оплати праці: відрядна і почасова.

Суть відрядної форми оплати праці полягає в тому, що заро­біток працівника (за певний календарний проміжок часу — день, тиждень, місяць) залежить від кількості виробів, виготовлених

працівником за певний проміжок часу.

При почасовій формі оплати праці заробіток працівника за певний (календарний) проміжок часу зумовлений відпрацьованим часом.

Кожна з цих форм має декілька систем, які відрізняються ха­рактером залежності розміру заробітку від кількості виготовле­них виробів (для відрядної форми) або від відпрацьованого часу (для почасової форми).

Відрядна форма заробітної платні має переважаючий характер (тому для неї й встановлені підвищені порівняно з почасовою годинні тарифні ставки)» інакше кажу­чи, її треба застосовувати завжди, коли це можливо і доцільно (обидві умови е необхідними і достатніми).

Застосування відрядної форми заробітної платні визначається можливістю нормування та обліку праці (див. формулу (6), Т_щт та n), а доцільність - залежністю (і необхідністю) підвищення продуктивності праці працівника.

Оскільки тарифна система містить оцінку одиниці праці лише в часі, то відрядну форму можна вважати похідною від почасо­вої, бо для відрядної здійснюється перехід від оцінки праці в часі до оцінки по виробах (див. формулу (5)).

Відрядна форма заробітної платні має такі системи: пряма відрядна, непряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-про­гресивна, бригадна відрядна, акордна.