Вона є одним із інструментів регулювання заробітної платні по галузях, районах, трупах і категоріях підприємств. Завдяки їй реалізується принцип розподілу за працею в масштабі всього народного господарства, а також забезпечуються єдині співвідношення в оплаті різних видів праці і категорій працюючих. Тарифна система є основною всіх систем заробітної платні. Вона також лежить в основі багатьох видів матеріального заохочення, які нараховуються відповідно до тарифної частини заробітку, що залежить від тарифної ставки або посадового окладу. Тому постійне удосконалення тарифної системи має велике державне значення.
Тарифна система включає тарифну систему оплати праці робітників та систему посадових окладів керівних працівників, ІТП і службовців.
Тарифна система оплати праці робітників складається з таких елементів: тарифно-кваліфікаційних довідників; тарифної сітки; тарифних ставок перших розрядів.
Тарифно-кваліфікаційний довідник (ТКД) робіт і професій - це збірник кваліфікаційних характеристик, яким повинен відповідати працівник (робітник) певної професії і певної кваліфікації. Присвоєння робітникові тарифного розряду ґрунтується, на наявності в нього професійних знань і трудових навичок, необхідних для виконання робіт, віднесених до певного тарифного розряду. Правильний підхід до оцінки рівня кваліфікації робітників забезпечується за допомогою кваліфікаційних характеристик, якими повинен володіти робітник певного розряду по кожній професії і спеціальності. Кваліфікаційні, характеристики визначають необхідні професійні знання і трудові навички робітників.
У ТКД вказані вимоги (назвемо їх умовно «цензи»), тобто умови допущення особи до користування тими чи іншими правами, які повинен задовольняти робітник кожної професії (спеціальності) і кожної кваліфікації. Таких цензів є три: що робітник повинен знати: що робітник повинен уміти; взірець роботи, яку робітник повинен виконати.
Звертаємо увагу на дві (проблемні) особливості, які потрібно брати до уваги при тарифікації (присвоєнні кваліфікації) робітників.
Даючи кваліфікаційну характеристику робітникові за вказаними вище цензами, треба зважати (в усякому випадку), жодних спеціальних вказівок у ТКД щодо цього нема), що всі цензи рівнозначні. Втім, як свідчить практика, значимість цензів, їх «ранги» для різних професій і різних кваліфікацій нерівнозначні. Наприклад, для верстатника вагомішим (вищий ранг) є ценз зробити, для електрика — знати. Оскільки ранжування цензів у ТКД не передбачене, а різне тлумачення їх (наприклад, членами кваліфікаційної комісії) може призвести до неправильної тарифікації робітника, вважаємо, що така робота (ранжування цензів) повинна бути проведена. Не слід забувати про соціальний бік цієї роботи: йдеться про оцінку одиниці праці робітника (тарифну ставку), значить, про його заробітну платню, його матеріальний добробут. Як спосіб ранжування цензів можна запропонувати експертний метод.
