Класифікація витрат робочого часу. Склад і розрахунок норми часу.

Класифікація витрат робочого часу, яку розробив НДІ праці, зображена на рис.1. Як бачимо, робочий час, тобто законодавчо встановлений період часу, протягом якого робітник повинен виконати доручену йому роботу, розподіляється на час роботи і час перерв. До першого належить весь час виконання тієї чи іншої передбаченої виробничим завданням роботи, до другого – час, протягом якого виконавець не зайнятий роботою з різних причин.

Час роботи включає витрати часу, безпосередньо пов’язаний з виконанням виробничого завдання, і витрати часу, не зумовлені виконанням виробничого завдання, які можуть бути усунені (ходіння за інструментом, виправлення браку тощо).

Час роботи на виконання виробничого завдання складається з підготовчо-завершального часу, оперативного і часу обслуговування робочого місця. Власне, цей час підлягає технічному нормуванню (структура норми часу на одиницю продукції зображена на рис.2).

Під технічною нормою часу розуміється час, необхідний для виконання тієї чи іншої роботи в певних організаційно-технічних умовах при найбільш ефективному використанні всіх елементів виробництва (знарядь праці, предметів праці, самої праці) з урахуванням передового виробничого досвіду.

Технічна норма часу передбачає: раціонально розроблений, з урахуванням можливостей наявного устаткування, технологічний процес; найефективніші для даних умов інструмент і пристрої; якомога вигідніші технологічні режими роботи (швидкість і глибина різання, швидкість нагрівання, сила удару та ін.); виправдане застосування одночасної обробки деталі, одночасної роботи декількох інструментів; наявність робітника з відповідним стажем і навичками, який працює в темпі ручної роботи, передового робітника з середнім темпом рядового робітника; найраціональніші в конкретних умовах форми організації та прийоми роботи з урахуванням доцільності відокремлення допоміжних і підготовчих функцій від основних, максимальне суміщення ( перекриття) в часі дії робітників і автоматичної роботи верстата.

Основний і допоміжний час становить оперативний час Топ=То+тд, який витрачається на безпосереднє виконання певної операції по кожному окремому предмету праці.

Основний ( технологічний) - час, упродовж якого відбувається основний (технологічний) процес. Характерна ознака основного часу – його повторюваність у кожній одиниці виробу. Прикладом основного часу може бути час, який витрачається безпосередньо на різання, зварювання, складання тощо. Розрізняють основний час машинний, машинно-ручний, ручний і апаратурний.

Рис. 2. Структура норми часу.

Машинний час витрачається на зміну предмета праці, який витрачається робочою частиною машини при прямій участі робітника (наприклад, зняття стружки з автоматичною подачею).

Машинно-ручний – час на зміну предмета праці, який витрачається робочою частиною машини при прямій участі робітника (наприклад, зняття стружки з ручною подачею).

Ручний – час на зміну предмета праці без будь-якої допомоги машини (обпилювання, ручне кування).

Апаратурний – час на зміну фізичних і хімічних властивостей предметів праці, які містяться в апараті, під впливом будь-якої енергії, під наглядом робітника (відпалювання, плавлення, нагрівання, сушення).

Допоміжний – час, упродовж якого здійснюються допоміжні операції, які забезпечують виконання основного прийому (встановлення деталі на верстат, зняття деталі, повороти деталі в процесі обробки, запуск і зупинка верстата та ін.) .Допоміжний час може повторюватися або з кожною одиницею оброблюваної продукції (деталі), або через певну їх кількість, але може бути і машинно-ручним (встановлення і зняття деталі за допомогою підіймально-транспортних механізмів). Суміщення основного і допоміжного часу (перекриття) забезпечує скорочення витрат часу і є однією із передумов переходу до багатоверстатного обслуговування. При розрахунку значень оперативного час треба враховувати лише той час, який не перекривається.

Час обслуговування робочого місця –час, який витрачається на догляд за робочим місцем протягом певної роботи або робочої зміни. До часу організаційного обслуговування робочого місця належить час, який витрачається робітником на догляд за робочим місцем упродовж зміни (розкладання і прибирання інструментів, прибирання робочого місця, верстата, змазування і чищення верстата тощо). Час технічного обслуговування робочого місця відводиться для догляду за устаткуванням, пристроєм, інструментом упродовж певної роботи (підладжування, регулювання верстата, зміна інструменту, через його затуплення тощо).

Час перерв може залежати (перерви на відпочинок, запізнення на роботу, заняття сторонньою справою та ін.) або не залежати від робітника (недоліки в організації виробництва, несправність устаткування, несвоєчасне надходження матеріалів, заготовок, креслень, перерви в подачі енергії та ін.).

Технічна норма часу обчислюється або на одиницю продукції (деталі), або на партію деталей. У першому випадку норма часу називається нормою штучного часу Тшт, в другому –нормою часу на партію Тпар. До складу норми штучного часу входять: оперативний час Топ, який складається з основного (технічного) часу То, і допоміжного часу Тд; час обслуговування робочого місця Тоб, до складу якого входить час організаційного То.об та технічного обслуговування Тт.об; час перерв Тпер.

Отже

Тшт=Топ+Тоб+тпер.

Підготовчо-завершальний час Тп-з до норми штучного часу, як правило, не включається. Його обчислюють окремо і тільки на партію, і він не залежить від розміру останньої.

Іноді час обслуговування робочого місця і час перерв можуть бути виражені нормативами у відсотках до часу оперативної роботи. Тоді

Тшт=(То+Тд)*(1+(Торг+Тех.+Тпер)/100),

де Торг, Тех., Тпер – відповідно нормативи часу організаційного, технічного обслуговування і перерв, у відсотках до оперативного часу.

Якщо час обслуговування робочого місця і час перерв встановлені у хвилинах на одиницю продукції, то норма штучного часу:

Тшт=То+Тд+Тоо+Тт.о+Тпер,

де То – основний (технологічний) час, хв./шт.; Тд – допоміжний час ( не перекривається основним машинним часом), хв./шт.; Тоо – час організаційного обслуговування, перерахований на 1 шт., хв./шт.; Тто – час технічного обслуговування, перерахований на 1 шт., хв./шт.;Тпер – час перерв, перерахований на 1 шт., хв./шт..

Норма часу на партію:

Тпар=Тшт*n+Тп-з;

При по детальній калькуляції не можна керуватися нормой штучного часу, бо при такому обчисленні не враховується витрати на заробітну платню за підготовчо-завершальну роботу. Тому при по детальній калькуляції треба виходити з норми калькуляційного часу на штуку:

Ткальк=Тшт+(Тп-з/n),

де n – кількість виробів у партії.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ

ОРГАНИЗАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ

Рабоче місце – це частина виробничої площі з розташованими на ній засобами праці, призначеними для виконання певної частини виробничого процесу. Кожне робоче місце має свою специфіку, пов’язану з особливостями организації виробничого процесу.

Организація робочого місця – це створення певного комплексу организаційно-технічних умов для високопродуктивної, безпечної праці.

При вирішальній ролі знарядь праці вихідним моментом в організації робочого місця є предмет праці. Залежно від характеру (маси, габаритних розмірів, вимог до якості) проектується технологічний процес із вказівкою на вид і характер знарядь праці (устаткування, інструменту, пристроїв). Знаряддя і характер предметів праці зумовлюють планування площі, розміщення елементів робочого місця. Кількість, повторюваність, маса, габаритні розміри предметів праці, особливості знарядь праці визначають систему і форму обслуговування робочих місць.

КЛАСИФІКАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ