1. Види норм витрат праці, їх класифікація.
2. Класифікація витрат робочого часу. Склад норм часу.
Мета та завдання нормування витрат праці визначається типом її суспільної організації, тобто залежить від об’єктивно існуючих виробничих відносин на кожному історичному етапі розвитку суспільства.
Норми живої праці необхідні для організації праці як у масштабі всього суспільства, так і на окремих підприємствах. Вони потрібні також при встановленні завдань з економії праці, для зіставлення, аналізу та оцінки фактичних витрат праці порівняно з плановими.
Найважливішим видом є норми витрат робочого часу на виробництво одиниці продукції. Але тривалість виконання роботи залежить від ступеня організації і технічного оснащення праці, тобто від тих організаційних і технічних умов, за яких вона виконується. Норму витрат часу можна встановити правильно тільки на підставі прогресивних норм використання устаткування, матеріалів, інструменту при виконанні тієї чи іншої роботи. Звідси конкретне завдання технічного нормування праці полягає у встановленні норм витрат робочого часу на виробництво одиниці продукції за умови найкращого використання машин і механізмів, застосування найпродуктивніших технологічних режимів роботи і ефективної організації праці на робочому місті.
Норми витрат праці необхідні також для правильної організації її оплати. Міркою кількості праці для кожного працівника виступає норма витрат праці.
Нормування праці – необхідна умова і дуже важливий засіб наукової організації праці та виробництва.
Правильне розв’язання питань розподілу і кооперації праці, організації та обслуговування робочих місць, виробу передових методів праці, матеріального стимулювання можна забезпечити лише на основі норм, які точно встановлюють необхідні витрати праці. Нормування праці дає змогу обрати найбільш раціональний та ефективний варіант її організації. Встановлюючи норму праці, треба врахувати не лише організаційно-технічні умови виробництва, про які згадувалося вище, а й економічні, фізіологічні та психологічні фактори.
Кожній галузі промисловості притаманні особливості, які впливають на технологію виробництва виробів, а звідси - і на нормування праці. Наприклад, у приладобудуванні це висока точність і висока чистота обробки поверхні деталей виробів: Висока питома вага дрібних деталей: недостатня жорсткість деталей, яка в окремих випадках вимагає застосування спеціального устаткування і технологічного оснащення: складність конфігурації деяких деталей спеціального призначення: застосування спеціальних матеріалів з певними фізичними і хімічними властивостями: мінімальні допуски при обробці, які значно скорочують машинний час: широке застосування спеціальних технологічних процесів (прецизійне литво, гаряче пресування та ін.): дрібносерійний і серійний характер виробництва при великій номенклатурі виробів.
Норма часу є міркою праці і тому вона повинна максимально наближатися до суспільно необхідних його витрат. Якщо змінюються суспільно необхідні витрати праці, повинна змінюватись і норма, інакше кажучи, вже в самому визначенні норми часу як мірки праці криється необхідність її перегляду.
Мірка праці повинна бути науково обґрунтованою, тобто відображати не тільки середньо галузевий рівень витрат, а й допустимі відхилення від нього, пов’язані з різночасністю технічного переозброєння окремих підприємств. Вона повинна бути основою поточного і перспективного планування праці, а також дієвим засобом аналізу господарської діяльності підприємств.
Види норм витрат праці, їх класифікація
Роботи, які виконуються в промисловості, відзначаються великою різноманітністю, що зумовлює використання при їх нормуванні різних вимірювачів витрат праці. Залежно від одиниці витрат праці розрізняють такі види норм; часу, виробітку, нормованого завдання, обслуговування, чисельності.
Норма часу – це регламентований час виконання певного обсягу робіт у певних виробничих умовах одним або декількома виконавцями відповідної кваліфікації. Як одиниця обсягу робіт, на який встановлюється норма часу, використовується операція або група (комплекс) операцій. Під відповідною кваліфікацією розуміється відповідність умінь, навичок, виробничого стажу виконавця, характеру і складності роботи, яка нормується. Значення норми часу залежить від сумарної тривалості технологічного і трудового процесу, який ним не перекривається в часі, після виконання операції, від кількості працюючих, що зайняті її виконанням, кількості обслугованих ними одиниць устаткування та обсягу продукції, яка одночасно виготовляється на робочому місті. Норми часу доцільно застосовувати для нормування праці робітників, які виконують протягом зміни різні операції.
Норма виробітку – це регламентований обсяг роботи ( в штуках, тонах, метрах тощо), який повинен бути виконаний за одиницю часу ( годину, зміну, місяць) у певних організаційно-технічних умовах одним або декількома виконавцями відповідної кваліфікації. Норма виробітку, отже, є величиною, оберненою до норми часу, і визначається співвідношенням:
Нвир=Т/Нч;
Де Т- час, за який розраховується норма виробітку; Нч –норма часу.
Норми виробітку встановлюються, як правило, в масовому і велико серійному виробництві, де на кожному робочому місті виконується одна або декілька операцій.
Нормоване завдання – це встановлений склад і обсяг робіт, який повинен бути виконаний одним або групою працівників за певний період часу ( зміну, місяць). За своїм змістом ця норма витрат праці близька до норми виробітку. Нормовані завдання дедалі частіше застосовуються при нормуванні праці робітників-почасовиків, які виконують операції, що регулярно або періодично повторюються.
Норма обслуговування – це встановлена кількість об’єктів ( одиниць устаткування, виробничих площ, робітників та ін, які повинні обслуговуватися одним або групою працівників протягом зміни (місяця). Норма обслуговування, як і норма виробітку є величиною, похідною від норми часу. Для того, щоб обчислити норму обслуговування, потрібно попередньо встановити норму часу обслуговування, тобто час, необхідний для обслуговування одного об’єкта – одиниці устаткування, робочого місця, квадратного метра виробничої площі тощо:
Но=Т/Нч.о,
де Нч.о – норма часу обслуговування.
Норма обслуговування застосовується для нормування праці робітників-багатоверстатників, допоміжних робітників, які обслуговують виробництво, а також ІТП і службовці.
Для нормування праці керівних працівників вдаються до різновиду норми обслуговування – норми керування. Це оптимальна кількість підпорядкованих працівників або структурних підрозділів, які повинні бути закріплені за керівником.
Під нормою численності розуміють кількість працівників (робітників, ІТП, службовців), необхідних для виконання певного обсягу робіт:
Нч=О/Но або Нч=О*Нч.о/Т,
де О – обсяг робіт, од.
Норма численності застосовується для нормування праці, яка не має чіткої регламентації, а її обсяг змінюється протягом зміни, доби, місяця (деякі категорії допоміжних робітників та службовців).
Принципи встановлення норми часу і фактори, які визначають її розмір, доцільно розглянути окремо. Основні принципи встановлення норм часу такі: забезпечення прогресивності норми; наукове обґрунтування; забезпечення єдності норм праці на однакові роботи, які виконуються на схожих організаційно-технічних умовах; чіткий виклад організаційно-технічних умов і передових методів праці, з урахуванням яких встановлена нормативна величина; участь працівників у встановлені норм і вибір оптимальних організаційно-технічних умов.
До змісту нормування праці входить: аналіз виробничих можливостей робочого місця; проектування складу і послідовності виконання трудових процесів; технічне, фізіологічне і соціально-економічне обґрунтування можливих варіантів роботи; встановлення і розрахунок норм праці.
Значення правильного встановлення норм витрат праці важко переоцінити. Достатньо сказати, що норма витрат праці (норма часу) безпосередньо входить до ряду планових показників, які регулюють роботу підприємств: кількість працюючих, продуктивність праці, фонд заробітної платні, кількість устаткування, виробничі площі. А опосередковано вона впливає ще на десятки показників планування та обліку виробничо-господарської діяльності. Господарський механізм роботи підприємства побудований так, що і позитивна і негативна помилка у визначенні норми часу однаково негативно відбивається на результатах його виробничо-господарської діяльності.
Рис.1 Класифікація затрат робочого часу.
