Процес впровадження на підприємстві заходів ОП включає: організаційну підготовку до впровадження ОП; вивчення та аналіз фактичного стану організації праці; проектування ОП; впровадження.
Визначення економічної ефективності заходів ОП передбачає розрахунок загальних і часткових показників економічної ефективності. Загальними показниками є річний економічний ефект і приріст продуктивності праці. До початкових (додаткових) показників належать: зниження трудомісткості продукції, відносна економія (вивільнення) чисельності працівників, приріст обсягу виробництва, економія робочого часу, економія по елементах собівартості продукції, приріст прибутку на 1 крб. витрат, строк окупності одноразових витрат.
Запитання 18. Всі наведені показники всебічно характеризують той Чи інший захід ОП. Однак віднесення відповідно до методики НДІ праці тих чи інших показників до загальних чи часткових викликає певні сумніви. Наприклад, приріст продуктивності праці і відносна економія чисельності працюючих — показники, практично взаємозамінні, особливо в низових ланках виробничої структури підприємства (на дільницях, робочих місцях), тобто
там, де, власне, здійснюються заходи з ОП. Яким буде більш правильний розподіл показників на ці дві групи?
Висновки.В сучасному виробництві конкретний зміст діяльності працівника, організації праці визначає відмінність у використовуваних знаряддях праці та властивостях предметів праці.
Розробка сучасних проблем ОП на виробничому підприємстві вимагає аналітичного підходу до комплексу «людина—машина— середовище», за допомогою якого розв'язуються задачі щодо підвищення ефективності системи «людина—машина», де людині відведена головна роль.
ОП розв'язує взаємопов'язані економічну, психофізіологічну і соціальну задачі на підприємстві, які забезпечують функціонування живої праці з метою підвищення її продуктивності (ефективності) і досягнення повного використання засобів виробництва.
Підвищення рівня організації праці та його ефективності здійснюється за виробленими наукою і практикою напрямами.
Тема: Організація трудових процесів і робочих місць
1. Організація трудових процесів і робочих місць
2. Розподіл і кооперація праці.
3. Суміщення професій і багатоверстатне обслуговування.
4. Організація робочих місць, їх класифікація.
Література Плоткін Я. Д. стор.197-205
1. Організація трудових процесів і робочих місць.
Трудовий процес — це сукупність дій виконавців по здійсненню виробничого процесу. Зміст трудового процесу визначається технологічним процесом і включає як безпосередній вплив виконавця на предмет праці (або за допомогою устаткування та інструменту), так і спостереження за роботою устаткування, управління і контроль за ходом технологічного процесу.
У деяких випадках технологічні процеси здійснюються без участі людини, під впливом природних умов.
Трудові процеси залежно від характеру участі робітника в їх здійсненні поділяються на ручні, ручні механізовані, машинно-ручні, машинні, автоматизовані та апаратурні. Основним елементом технологічного процесу є операція. Найменший трудовий елемент операції — рух.
• Рух — це однократне переміщення робочого органу виконавця (рук, ніг, корпусу, очей) у процесі праці.
Трудова дія — сукупність трудових рухів, які виконуються без перерви одним або декількома робочими органами виконавця.
2.Розподіл і кооперація праці. Відособлення окремих виробничих процесів і робіт передбачає насамперед розподіл праці. Відомі такі три основні види розподілу праці: загальний, частковий, одиничний. Перші два види належать до розподілу праці всередині суспільства; наступний — до розподілу праці на окремому підприємстві. Внутрішньовиробничий розподіл праці полягає у виділенні різних видів робіт, які є частковими промесами створення продукції і закріплення їх за певними працівниками. На підприємстві існує функціональний, технологічний, кваліфікаційний розподіл праці.
Функціональний розподіл праці здійснюється на основі виділення виробничих функцій. Він служить основою визначення необхідної професійної спеціалізації працівників. Кожна група підрозділяється за ознакою виконуваних функцій, а вони, своєю чергою, — за професіями. Це, наприклад, робітники — основні і допоміжні, інженерно-технічні працівники та інший персонал.
Технологічний розподіл праці здійснюється на підставі розчленування виробництва на стадії (заготівельну, обробну, складання), технологічні процеси та операції. За однорідністю здійснюваних технологічних процесів виділяються різні професії і спеціальності (ливарники, ковалі, токарі та ін.).
Кваліфікаційний розподіл праці спричинений різною складністю, точністю робіт, різним ступенем відповідальності за їх виконання, різними вимогами, які ставляться до підготовки виконавця
Великий вплив на ступінь і форми розподілу праці чинить тин виробництва. Так, особливості розподілу праці в масовому виробництві порівняно з одиничним полягають у значно більшій диференціації операцій, які виконуються основним робітником. Ця обставина суттєво змінює вимоги до кваліфікації працюючих. Інші співвідношення витрат праці основних робітників і тих, які обслуговують їхні робочі місця. В масовому виробництві праця обслуговуючою персоналу більш спеціалізована. Значення праці помічників основних робітників в масовому виробництві зростає.
Розподіл праці серед ІТП певною мірою також визначається типом виробництва. В одиничному, звичайно, більше конструкторів. в масовому переважають технологи. Серійне виробництво щодо розподілу праці займає проміжне становище.
Розподіл праці нерозривно пов'язаний з її кооперуванням. На підприємстві його конкретні форми зводяться до трьох основних:
міжцехової, внутрішньоцехової і внутрішньодільничної кооперації праці.
Запитання 19. розподіл і кооперація праці, конкретні форми їх вияву не є застиглими, незмінними. Суттєву роль в їх мінливості відіграє науково-технічний прогрес. У чому" полягає суть механізму впливу НТП на форми розподілу і кооперації праці на підприємстві?
Велике значення має встановлення раціональних границь розподілу і кооперування праці.
Як економічна границя виступає збільшення сукупного фонду робочого часу або виробничого циклу.
Технічна границя розподілу праці залежить від технічних можливостей виробництва.
Фізіологічна границя пов'язана з допустимими фізичними і психічними навантаженнями.
Соціальну границю визначає мінімально необхідна різноманітність виконуваних функцій, які забезпечують змістовність і привабливість праці.
Кооперація праці залежить головним чином від організаційних та економічних границь.
Організаційна границя кооперації праці визначається тим, що, з одного боку, не можна об'єднати для виконання будь-якої роботи менше ніж дві особи, а з іншого — існує норма керованості, підвищення якої (об'єднання в колектив такої чисельності, яка перевищує норму) призводить до непогоджених дій і значних втрат робочого часу.
Економічна границя кооперації праці зумовлена можливістю зниження витрат живої і уречевленої праці на одиницю виготовлюваної продукції.
Запитання 20. Як у цьому випадку визначити оптимальні рівні розподілу і кооперації праці на підприємстві?
