русс | укр

Мови програмуванняВідео уроки php mysqlПаскальСіАсемблерJavaMatlabPhpHtmlJavaScriptCSSC#DelphiТурбо Пролог

Компьютерные сетиСистемное программное обеспечениеИнформационные технологииПрограммирование


Linux Unix Алгоритмічні мови Архітектура мікроконтролерів Введення в розробку розподілених інформаційних систем Дискретна математика Інформаційне обслуговування користувачів Інформація та моделювання в управлінні виробництвом Комп'ютерна графіка Лекції


Етапи робіт по впровадженню заходів ОП, оцінка їх ефективності.


Дата додавання: 2014-10-07; переглядів: 1026.


Процес впровадження на підприємстві заходів ОП включає: організаційну підготовку до впровадження ОП; вивчення та аналіз фактичного стану організації праці; проектування ОП; впрова­дження.

Визначення економічної ефективності заходів ОП передбачає розрахунок загальних і часткових показників економічної ефек­тивності. Загальними показниками є річний економічний ефект і приріст продуктивності праці. До початкових (додаткових) показ­ників належать: зниження трудомісткості продукції, відносна еко­номія (вивільнення) чисельності працівників, приріст обсягу ви­робництва, економія робочого часу, економія по елементах собі­вартості продукції, приріст прибутку на 1 крб. витрат, строк окуп­ності одноразових витрат.

Запитання 18. Всі наведені показники всебічно характеризують той Чи інший захід ОП. Однак віднесення відповідно до методики НДІ праці тих чи інших показників до загальних чи часткових викликає певні сумніви. Наприклад, приріст продуктивності праці і відносна економія чисельності пра­цюючих — показники, практично взаємозамінні, особливо в низових ланках виробничої структури підприємства (на дільницях, робочих місцях), тобто

там, де, власне, здійснюються заходи з ОП. Яким буде більш правильний розподіл показників на ці дві групи?

 

Висновки.В сучасному виробництві конкретний зміст діяль­ності працівника, організації праці визначає відмінність у ви­користовуваних знаряддях праці та властивостях предметів праці.

Розробка сучасних проблем ОП на виробничому підприємстві вимагає аналітичного підходу до комплексу «людина—машина— середовище», за допомогою якого розв'язуються задачі щодо під­вищення ефективності системи «людина—машина», де людині від­ведена головна роль.

ОП розв'язує взаємопов'язані економічну, психофізіологічну і соціальну задачі на підприємстві, які забезпечують функціонуван­ня живої праці з метою підвищення її продуктивності (ефектив­ності) і досягнення повного використання засобів виробництва.

Підвищення рівня організації праці та його ефективності здійснюється за виробленими наукою і практикою напрямами.

 

Тема: Організація трудових процесів і робочих місць

 

1. Організація трудових процесів і робочих місць

2. Розподіл і кооперація праці.

3. Суміщення професій і багатоверстатне обслуговування.

4. Організація робочих місць, їх класифікація.

Література Плоткін Я. Д. стор.197-205

 

1. Організація трудових процесів і робочих місць.

Трудовий процес — це сукупність дій виконавців по здійсненню виробничого процесу. Зміст трудового процесу визна­чається технологічним процесом і включає як безпосередній вплив виконавця на предмет праці (або за допомогою устаткування та інструменту), так і спостереження за роботою устаткування, уп­равління і контроль за ходом технологічного процесу.

У деяких випадках технологічні процеси здійснюються без учас­ті людини, під впливом природних умов.

Трудові процеси залежно від характеру участі робітника в їх здійсненні поділяються на ручні, ручні механізовані, машинно-ручні, машинні, автоматизовані та апаратурні. Основним елемен­том технологічного процесу є операція. Найменший трудовий еле­мент операції — рух.

Рух — це однократне переміщення робочого органу виконавця (рук, ніг, корпусу, очей) у процесі праці.

Трудова дія — сукупність трудових рухів, які виконуються без перерви одним або декількома робочими органами виконавця.

2.Розподіл і кооперація праці. Відособлення окремих виробничих процесів і робіт передбачає насамперед розподіл праці. Відомі такі три основні види розподілу праці: загальний, частковий, оди­ничний. Перші два види належать до розподілу праці всередині суспільства; наступний — до розподілу праці на окремому підпри­ємстві. Внутрішньовиробничий розподіл праці полягає у виділен­ні різних видів робіт, які є частковими промесами створення про­дукції і закріплення їх за певними працівниками. На підприєм­стві існує функціональний, технологічний, кваліфікаційний роз­поділ праці.

Функціональний розподіл праці здійснюється на основі виді­лення виробничих функцій. Він служить основою визначення необхідної професійної спеціалізації працівників. Кожна група підрозділяється за ознакою виконуваних функцій, а вони, своєю чергою, — за професіями. Це, наприклад, робітники — основні і допоміжні, інженерно-технічні працівники та інший персонал.

Технологічний розподіл праці здійснюється на підставі роз­членування виробництва на стадії (заготівельну, обробну, складання), технологічні процеси та операції. За однорідністю здійс­нюваних технологічних процесів виділяються різні професії і спе­ціальності (ливарники, ковалі, токарі та ін.).

Кваліфікаційний розподіл праці спричинений різною складні­стю, точністю робіт, різним ступенем відповідальності за їх вико­нання, різними вимогами, які ставляться до підготовки виконавця

Великий вплив на ступінь і форми розподілу праці чинить тин виробництва. Так, особливості розподілу праці в масовому виробництві порівняно з одиничним полягають у значно більшій дифе­ренціації операцій, які виконуються основним робітником. Ця обставина суттєво змінює вимоги до кваліфікації працюючих. Інші співвідношення витрат праці основних робітників і тих, які обслу­говують їхні робочі місця. В масовому виробництві праця обслу­говуючою персоналу більш спеціалізована. Значення праці поміч­ників основних робітників в масовому виробництві зростає.

Розподіл праці серед ІТП певною мірою також визначається типом виробництва. В одиничному, звичайно, більше конструкто­рів. в масовому переважають технологи. Серійне виробництво щодо розподілу праці займає проміжне становище.

Розподіл праці нерозривно пов'язаний з її кооперуванням. На підприємстві його конкретні форми зводяться до трьох основних:

міжцехової, внутрішньоцехової і внутрішньодільничної кооперації праці.

Запитання 19. розподіл і кооперація праці, конкретні форми їх вияву не є застиглими, незмінними. Суттєву роль в їх мінливості відіграє науково-технічний прогрес. У чому" полягає суть механізму впливу НТП на форми розподілу і кооперації праці на підприємстві?

Велике значення має встановлення раціональних границь роз­поділу і кооперування праці.

Як економічна границя виступає збільшення сукупного фонду робочого часу або виробничого циклу.

Технічна границя розподілу праці залежить від технічних можливостей виробництва.

Фізіологічна границя пов'язана з допустимими фізичними і пси­хічними навантаженнями.

Соціальну границю визначає мінімально необхідна різноманіт­ність виконуваних функцій, які забезпечують змістовність і при­вабливість праці.

Кооперація праці залежить головним чином від організаційних та економічних границь.

Організаційна границя кооперації праці визначається тим, що, з одного боку, не можна об'єднати для виконання будь-якої робо­ти менше ніж дві особи, а з іншого — існує норма керованості, підвищення якої (об'єднання в колектив такої чисельності, яка пе­ревищує норму) призводить до непогоджених дій і значних втрат робочого часу.

Економічна границя кооперації праці зумовлена можливістю зниження витрат живої і уречевленої праці на одиницю виготовлюваної продукції.

Запитання 20. Як у цьому випадку визначити оптимальні рівні роз­поділу і кооперації праці на підприємстві?


<== попередня лекція | наступна лекція ==>
Закрепление номеров площадок за рабочими местами | Суміщення професій і багатоверстатне обслуговування.


Онлайн система числення Калькулятор онлайн звичайний Науковий калькулятор онлайн