( приводится пример, если наименьшее кратное составило число 12 )
№ операции
| Число рабо –
чих мест на
операции
| Порядковые
номера рабо- чих мест
| Закреплённые номера площа
док за рабо-
чими местами
| Число закреп-
лённых пло-
щадок за рабо
чими местами
|
|
|
| 1, 5, 9,
2, 6, 10,
3, 7, 11,
4, 8, 12
| 12 : 4 = 3
|
…………..
|
|
| 1, 3, 5, 7, 9, 11,
2, 4, 6, 8,10, 12
| 12 : 2 =6
|
Тема: Основи організації праці
1. Характер і зміст праці в сучасному виробництві.
2. Аналітичний підхід до комплексу «людина—машина—середовище».
3. Основні напрями ОП на машинобудівному підприємстві:
4. Етапи робіт по впровадженню заходів ОП, оцінка їх ефективності.
Література: Плоткін Я. Д. стор. 193-197
1. Характер і зміст праці в сучасному виробництві. Будь-який процес матеріального виробництва, незалежно від того,в яких конкретних історичних умовах він відбувається, — це єдність трьох основних факторів: по-перше, власне праці, тобто доцільної діяльності людей, спрямованої на видозміну і пристосування предметів природи до їхніх потреб; по-друге, предметів праці, тобто всього того, на що спрямована праця людей: по-третє, знарядь праці, за допомогою яких люди впливають на предмети праці, видозмінюючи їх для досягнення кінцевої мети виробництва.
Процес праці — складне соціально-економічне явище. Це процес впливу людей на предмети праці з метою пристосуванняїхдо власних потреб. При цьому люди втрачають фізичну й нервову енергію (ця обставина характеризує фізіологічний бік процесу праці), а також впливають на природу і вступають у певні відносини між собою. З цієї точки зору процес праці постає як суспільне явище, бо лише суспільство може визнати або не визнати корисність і необхідність того чи іншого виду людської діяльності.
Вплив людини на природу в процесі матеріального виробництва здійснюється за допомогою різноманітних знарядь праці. Відмінності у використовуваних знаряддях праці та властивостях предмета праці впливають на конкретний зміст діяльності працівника, організацію праці. Особливі властивості знарядь і предметів праці визначають технічно різну мету, своєрідність змісту і послідовність дії працівників тієї чи іншої професійної групи.
2. Аналітичний підхід до комплексу «людина—машина—середовище». Динамічні зміни в змісті праці супроводжуються інтелектуалізацією трудової діяльності. На сучасному етапі автоматизації виробництва, яка характеризується дедалі ширшим впровадженням гнучких систем, робототехнічних комплексів, роторних ліній, у трудовій діяльності суттєво збільшується роль творчих засад, коли все шаблонне, програмне передається техніці, а функції людини у виробничому процесі зосереджуються на контролі, регулюванні, переналагодженні та прийнятті рішень у нестандартних ситуаціях. Згідно з інженерною психологією, конструкція машини повинна розглядатися в сукупності з оператором, який керує цією машиною, як єдина система «людина—машина» з урахуванням можливостей машини і людини. Спершу в таких системах враховувалися тільки найпростіші антропологічні, фізіологічні і гігієнічні вимоги. В міру удосконалення конструкцій машин виникла потреба в обліку також психологічних характеристик людини.
Відомо, що робота машини і трудова діяльність людини-оператора принципово відмінні. Основна якісна відміна полягає в психофізіологічних процесах, властивих лише людині. А втім сучасна наука знаходить аналогії між машиною і людиною. З точки зору науки про управління — кібернетики — процес управління і регулювання в системі «людина—машина» відбувається так само, як у живому організмі. В системі «людина—машина» роль керованої ланки виконує машина, а керуючої — людина.
З підвищенням загального технічного рівня питання про взаємну «підгонку» машини і людини набуває дедалі більшого значення. Якщо на ранніх етапах розвитку техніки машини працювали у звичних для людини умовах, то сьогодні операторові все частіше доводиться працювати у незвичних умовах (при високих і низьких температурах та тисках навколишнього середовища, великих прискореннях, під водою і в космосі тощо). Тому система ^людина—машина» розглядається з урахуванням фактора, який одержав назву середовища. За допомогою комплексу «людина— машина—середовище» розв'язуються задачі з підвищення ефективності системи «людина—машина», де людині відведена головна роль Все це забезпечує найкращу сумісність усіх елементів комплексу, тобто приводить можливості оператора у відповідність до умов середовища та конструкції машини в усіх аспектах: технічному, психологічному, біофізичному, антропометричному, естетичному та ін.
Практика створення машин, устаткування, автоматизованих-систем управління та іншої промислової продукції з урахуванням можливостей і особливостей працюючої людини засвідчує, що безпосереднє поєднання знань про людину з різних наук, пов'язаних з урахуванням людського фактора в техніці, далеко не завжди можливе, оскільки в дійсності людина і технічні засоби діяльності" повинні становити не суму розрізнених елементів, а єдине ціле. Оптимізацією предметного змісту, знарядь, умов і процесів праці займається ергономіка, основним об'єктом якої є система «людина—машина». Формування ергономіки відображає потреби суспільного виробництва в синтезі досягнень соціально-економічних, природних і технічних наук з метою підвищення його ефективності й одночасно цілеспрямованого створення достойних людини умов. праці.
Суть, зміст і завдання організації праці(ОП). Оскільки процес матеріального виробництва становить єдність трьох факторів (власне праці, предметів праці і знарядь праці), то завдання його організації полягає в тому, щоб домогтися найбільш раціонального використання, з одного боку, живої праці, робочої сили, а ч іншого — речових елементів виробництва, тобто знарядь і предметів праці, які в сукупності є засобами виробництва. Отже, організація виробництва — це процес, який сприяє поєднанню робочої сили із засобами праці для досягнення певної мети. Організація праці людей на будь-якому підприємстві є обов'язковою умовою його функціонування, складовою частиною організації виробництва.
Організація праці в рамках певного трудового колективу передбачає систему заходів, які забезпечують функціонування живої праці з метою підвищення її продуктивності (ефективності) та досягнення повного використання засобів виробництва. Організація праці на підприємстві ставить за мету створити якомога сприятливіші умови праці, зберегти і підтримати на високому рівні працездатність трудівників, підвищити ступінь привабливості праці,
Організація праці повинна забезпечити розв'язання таких взаємопов'язаних задач:
-економічної, що полягає в досягненні економії живої праці;
-психологічної, яка покликана створити сприятливі виробничі умови в процесі праці і підвищити працездатність людини;
-соціальної, спрямованої на створення умов для підвищення культурно-технічного рівня працівників.
Організація праці ґрунтується на об'єктивних дослідженнях, що проводяться в усіх сферах трудової діяльності, їх результати беруться за основу при визначенні способу виконання робіт, а також при встановленні рівня продуктивності праці.
Поліпшили організацію праці означає забезпечити оптимальне розв'язання організаційних питань у конкретному виробництві.
3. Основні напрями ОП на машинобудівному підприємстві: удосконалення розподілу і кооперування праці — раціоналізація технологічного, функціонального і кваліфікаційного розподілу праці;
впровадження багатоверстатного (багатоагрегатного) обслуговування, суміщення професій і функцій; підвищення ефективності кооперування праці (впровадження прогресивних форм і видів бригадної організації праці);
удосконалення організації та обслуговування робочих місць: раціональне планування робочих місць та дотримання ланцюжкового принципу їх розташування на дільниці, в цеху; організаційно-технічна оснащеність робочих місць; розширення типізації в плануванні та оснащенні робочих місць; проектування планово-попереджувальних систем обслуговування робочих місць, які мають забезпечити ефективне використання сукупного робочого часу основних і допоміжних робітників;
вивчення і впровадження передових прийомів і методів праці — раціоналізація трудових прийомів і рухів; впровадження прогресивних методів праці в межах зміни; інструктаж виконавців і навчання їх передових прийомів і методів праці, які забезпечують економію робочого часу і зростання продуктивності праці;
удосконалення організації добору, підготовки кадрів, підвищення їхньої кваліфікації — забезпечення підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до потреб виробництва; організація системи професійної орієнтації і професійного добору; підвищення загальноосвітньої й економічної підготовки кадрів; удосконалення форм і методів підвищення кваліфікації кадрів; створення умов, які забезпечують стабільність кадрів; дотримання типових програм і строків навчання за професіями;
удосконалення нормування праці — розробка і впровадження технічно обґрунтованих норм, раціональна регламентація їх перегляду; розширення фронту нормування по всіх категоріях працюючих; розробка і впровадження нормативних номограм; удосконалення організації нормувальної роботи;
поліпшення умов праці — нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; забезпечення вимог охорони праці; упорядкування побутового обслуговування трудівників; підвищення естетичного рівня виробничої сфери; першочергова механізація важких і шкідливих робіт; усунення емоційно негативних факторів праці;
раціоналізація режиму праці та відпочинку (внутрішньо-змінного, тижневого, місячного і річного) — раціональна змінність по підприємству та його підрозділах, по окремих категоріях працюючих; заходи щодо ефективного використання позаробочого часу;
виховання добросовісного ставлення до праці: творче ставлення до праці, розвиток раціоналізації та винахідництва, зміцнення .дисципліни праці; підвищення відповідальності за результати праці: розвиток товариської взаємодопомоги та ін.