Класифікація ознак порівняльності приладів для визначення їх собівартості

вони потенціометричні, мостові, магнітометричні або радіомет­ричні, ознака «оформлення» — мають ручне зрівноважування, напівавтоматичне або автоматичне управління. Для датчиків «принцип дії» вказує тип перетворювача (контактні, реостатні, дротові, термоелектричні, індуктивні, ємнісні, фотоелектричні, п'єзоелектричні).

Визначивши собівартість приладу, можна встановити оптову ціну нового приладу, яка необхідна для розрахунку його економічного ефекту при виго­товленні:

Ц = Сп + П

де С_п — повна собівартість нового приладу, розрахована будь-яким із наведених способів, грн;

П — прибуток для даного типу приладів, грн.

Економічний ефект при використанні нових приладів. Визна­чення економічного ефекту при використанні нових приладів (ефекту у споживача на поточних витратах) є, мабуть, найвід­повідальнішим, найскладнішим і найбільш трудомістким етапом У розрахунку економічної ефективності.

Деякі відомості про економічний ефект у споживача і його використання при розрахунку економічної ефективності нової техніки вже наведені вище. Йшлося про економічний ефект у споживача нових приладів за весь строк їх служби. Тепер роз­глянемо методичний підхід до розрахунку річного економічного ефекту у споживача Е_с.р., тобто показника, який найчастіше за­стосовується в практичних розрахунках (рік є найбільш поши­реним плановим, обліковим, звітним періодом), і, крім того, необхідний для розрахунку строку окупності додаткових витрат на нову техніку

У нових приладів можуть змінитися один або декілька тех­нічних параметрів одночасно. В першому випадку знаходження функціональної залежності економічного ефекту у споживача нових приладів Е_с від технічного параметра, який змінився, тобто Е_с = f(х), не викликає принципових труднощів з точки зору ма­тематичної моделі. В другому випадку (при зміні декількох технічних параметрів) одержують систему рівнянь, яку можна розв'язати, наприклад, ітеративними методами. Як спрощене рі­шення (а через недостатню точність і нестабільність вихідних даних таке рішення в багатьох випадках виправдане) можна використати алгебраїчну суму ефектів. Таке спрощення допустиме, зважаючи на складність, а часто й невиправданість урахування взаємного впливу всіх факторів.

Одним із суттєвих і ще нерозв'язаних питань при оцінці еко­номічної ефективності приладів є питання про те, які витрати треба враховувати, визначаючи економічний ефект у споживача, тобто чим є складові, які входять до Е_сі. Згідно з однією точкою зору -т це собівартість експлуатації машин, тобто частина собі­вартості продукції, яка випускається за допомогою машини, з іншою — поточні витрати (собівартість продукції, яка випуска­ється певним видом техніки), з третьою — ефект у сфері вико­ристання нової техніки та в суміжних галузях, де застосовуються вироби, які випускаються за допомогою цієї техніки. Можна було б погодитися з останньою рекомендацією, якщо б не ряд труд­нощів практичного характеру, які виникають при розрахунках цих ефектів (назвемо їх ефектами першого, другого, третього тощо порядків).

Так, для конструкції нового вимірювального приладу (вимірника ємності), призначеного для виробництва електричних конденсаторів, пропонується враховувати економічний ефект, одержаний при виготовленні цього приладу (ефект першого по­рядку), при експлуатації на конденсаторному заводі (ефект дру­гого порядку) і додатковий ефект в електроенергетиці від застосування нового конденсатора (ефект третього порядку). Якщо бути послідовним, то можна розширити сферу в цьому випадку: кон­денсатора в електроенергетиці, електроенергії на підприємстві, його продукції ще далі. Таким чином можна повернутися до сфери виготовлення, потрапивши в «замкнене коло». Щоб цього не трапилося, потрібно аналізувати та обмежити порядок ефекту. В кожному конкретному випадку він може бути різним. Підхід до оцінки порядку економічного ефекту такий.

Ефекти першого і другого порядку (у виготовлювача і спо­живача приладів) визначаються обов'язково. Застосування у спо­живача може бути широким (мається на увазі перше застосу­вання). Це стосується приладів багатогалузевого призначення. Назвемо його застосуванням по горизонталі. Отже, може існу­вати багато ефектів другого порядку по горизонталі. Ефекти третього, четвертого тощо порядків з'являються у зв'язку із за­стосуванням виробів, які випускаються за допомогою досліджу­ваних приладів, у наступних випадках — із застосуванням по вертикалі.

У першому випадку треба обмежитися найбільш істотною галуззю застосування, яку визначає основний замовник. Як пра­вило, таких галузей не буває більше трьох, частіше — одна. Якщо економічний аналіз поліпшення приладу дає позитивний результат, то широке його застосування може бути ще ефектив­нішим. Якісна економічна оцінка приладу при цьому взагалі не страждає, а кількісну з відомим ступенем наближення можна обмежити зазначеними рамками.

У другому випадку (порядок ефекту по вертикалі) для при­ладів достатньо обмежитись ефектом третього порядку, якщо вів існує, тобто зупинитися на оцінці економічного ефекту в галузі або в галузях, де застосовується продукція, яка випускається за допомогою приладів.

Як уже зазначалося, економічний ефект в експлуатації (у споживача приладів) може визначатися як сума ефектів за ра­хунок витрат, які змінюються при використанні порівнюваних видів приладів. Завдання, таким чином, зво­диться до того, щоб визначити значення кожної з величин, яка входить до формули, залежно від зміни технічних параметрів приладів.

Нові прилади як об'єкт визначення економічної ефективності мають ряд особливостей порівняно з іншими видами техніки в методичному підході при реалізації загального методологічного принципу, викладеного вище, стосовно до часткових складових узагальнюючого показника Е.

Розрахунок економічних ефектів різних порядків потрібно проводити в декілька етапів: визначити місце і роль приладу у виробничому процесі; оцінити зміну його технічних параметрів; встановити та обмежити галузь застосування приладу; визначити організаційно-економічні умови експлуатації приладу; знайти залежність зміни експлуатаційних витрат від зміни технічних параметрів; обчислити загальний еко­номічний ефект у споживача шляхом алгебраїчного сумування ефектів, одержаних за рахунок зміни різних експлуатаційних витрат, та ефектів різного порядку.

Визначення місця і ролі приладів у виробничому процесі. Оцінку економічного ефекту від зміни технічних параметрів приладів за рахунок поточних витрат треба починати насамперед із з'ясування функцій, які вони виконують у суспільному вироб­ництві. Якщо нові прилади належать до предметів споживання, то економічний ефект від їх застосування створюється тільки за рахунок самого приладу. Зміна параметрів побутових приладів, наприклад, таких, як надійність, довговічність, дає споживачеві змогу далі їх використовувати і в той же час зменшити витрати на їх ремонт.

Якщо прилади належать до засобів виробництва, то еконо­мічний ефект від їх застосування може бути першого, другого тощо порядків. Так, зменшення габаритних розмірів і маси при­ладів дає економію експлуатаційних витрат, наприклад, за ра­хунок зниження споживаної потужності, скорочення витрат, по­в'язаних із виконанням вимог техніки безпеки, захистом від виробничих шумів та ін. (ефект першого порядку). Збільшення на­дійності приладів, які вмонтовані в технологічний процес виго­товлення продукції, дає змогу зменшити не тільки експлуата­ційні витрати (за рахунок вартості ремонтів та ін.), а й знизити втрати від браку (якщо вихід приладів із ладу призводить до браку продукції, яка випускається), а також скоротити витрати на утримання підмінного фонду приладів у випадку безперервного технологічного процесу і підвищити продуктивність праці (а зна­чить, створити відповідний економічний ефект) у безперервному технологічному процесі шляхом підвищення ефективності його робочого часу (ефект другого порядку).

Підвищення точності приладів може спричинитися, наприклад, До підвищення якості продукції, яка випускається за їхньою Допомогою. Тоді крім економічного ефекту за рахунок власне ек­сплуатаційних витрат технологічного процесу створюватиметься додатково ще й економічний ефект від застосування виготовленої за допомогою приладу продукції підвищеної якості. Коли це так, тоді необхідно визначити економічний ефект від підвищення-якості, але вже іншого виробу (ефект третього порядку). При­чому, якщо цей виріб виявиться засобом виробництва, ланцюжок буде продовжений і не виключено, що доведеться визначати, економічний ефект від підвищення якості якогось третього виробу тощо (ефекти наступних порядків).

Як засвідчують розрахунки, необхідність визначення еконо­мічних ефектів вище третього порядку виникає дуже рідко. Зде­більшого можна обмежитись ефектом другого порядку найбільш розповсюдженого.

Отже, визначення місця й ролі приладів у виробничому про­цесі дає змогу в принципі розв'язати питання про існування ефектів першого, другого тощо порядків і таким чином врахувати їх у розрахунках.

Оцінка зміни технічних параметрів приладів. На цьому етапі завдання зводиться до кількісної оцінки зміни технічних пара­метрів приладів, що в подальшому знадобиться для визначення, впливу власне тих, що змінилися, параметрів на організаційно-економічні умови експлуатації, по-перше, і на експлуатаційні ви­трати, по-друге.

Оскільки технічні параметри приладів, як правило, визначені, то неважко оцінити їх кількісну зміну.

Визначення й обмеження сфери застосування приладів. Це питання має важливе значення для приладів багатогалузевого застосування, бо залежно від сфери застосування приладів ефек­ти другого порядку можуть мати різний рівень і по-різному визначитися, не кажучи вже про ефекти вищих порядків. Наприклад, прилади для вимірювання струму і напруги дістали дуже широке розповсюдження. їх встановлюють на борту літальних апаратів, застосовують для контролю параметрів найрізноманітніших ви­робничих процесів, використовують у медицині, для наукових досліджень та ін. Підвищення точності цих приладів може озна­чати, наприклад, поліпшення маневрування для літальних апа­ратів, наближення до оптимальних режимів технологічних про­цесів випуску продукції, розширення межі діагностики в галузі медицини, отримання більш достовірних відомостей (або більшої кількості інформації) в науковому експерименті. Очевидно, еко­номічні наслідки в кожному випадку будуть різні. Тому для оцінки економічного ефекту другого порядку треба обмежитися найбільш суттєвою сферою застосування. Теоретично її можна знайти за характером зміни технічних показників і особливо ос­новного (визначального) показника. Так, для одних сфер засто­сування вимірювачів струму і напруги більш важливим є під­вищення точності, для інших — розширення межі виміру, підвищення чутливості, зниження габаритних розмірів і маси приладів тощо.

У випадку визначення ефекту третього і вищих порядків (якщо вони існують) потрібно дотримуватися тих же принципів обме­ження сфери їх застосування, що й для ефектів другого та пер­шого порядків.

Визначення організаційно-економічних умов експлуатації при­ладів. Знання організаційно-економічних умов експлуатації при­ладу допомагає визначити склад експлуатаційних витрат, за рахунок яких можна досягти економічного ефекту від поліпшення технічних параметрів. Так, для визначення складу власне експлуа­таційних витрат приладів потрібні відомості про режим їх роботи (завантаження в часі і по параметрах), кваліфікацію обслуго­вуючого персоналу (операторів, ремонтників), періодичність ре­монтів, норму амортизаційних відрахувань та ін. Щоб визначити склад витрат, за рахунок яких можна одержати економічний ефект другого порядку, необхідно, по-перше, мати уявлення про процес, для якого призначений прилад (перервний чи безперервний, якими характеризується операціями і стадіями, які особливості проходження процесу та ін.); по-друге, вивчити кінцевий результат процесу (випущена продукція, одержана інформація тощо, їх призначення і характеристика); по-третє, знати виконувані функ­ції та місце приладу в цьому процесі (в яких операціях — техно­логічних, контрольних, транспортних тощо і на якій стадії проце­су бере участь); по-четверте, проаналізувати вплив приладу на економічну ефективність процесу. Останню обставину можна про­ілюструвати таким прикладом. Якщо виробничий процес без­перервний, то використання в ньому приладів, які ремонтуються, пов'язане з витратами не тільки на ремонт цих приладів, а й на утримання підмінного фонду, необхідного для забезпечення безперервності процесу. Час ремонту приладів у такому випадку впливатиме на обсяг підмінного фонду (чим довше триває ре­монт, тим більше потрібно підмінних приладів). При безперерв­ному процесі простої приладів через ремонт можуть зменшувати ефективний фонд робочого часу процесу, а отже, знижувати його продуктивність. Тоді для підтримки продуктивності на поперед­ньому рівні необхідні певні заходи, здійснення яких, як правило, призводить до додаткових витрат. Очевидно, що склад витрат в обох випадках буде різним, бо різні наслідки виходу приладів з ладу.

Щоб встановити склад витрат, пов'язаних із застосуванням продукції, випущеної за допомогою базового приладу, потрібно визначити аналогічним чином організаційно-економічні умови експлуатації цієї продукції.

Отже, вивчення організаційно-економічних умов експлуатації приладів і випущеної продукції дає змогу визначити склад витрат, зміною яких при поліпшенні .параметра приладу і підвищенні якості продукції зумовлений економічний ефект у споживача, і, крім цього, одержати вихідні дані для розрахунку витрат. Звер­таємо особливу увагу на цю частину

визначення організаційно-економічних умов — одержання вихідних даних для розрахунку окремих видів витрат, а отже, й ефектів.

Часто, коли існуюча система обліку не дає змоги одержати ці дані, виникає необхідність у її зміні, налагодженні спеціальних видів обліку, що тягне за собою певні труднощі. Іноді залишає бажати кращого достовірність статистичної (облікової) інфор­мації, яка потрапляє до тих, хто розраховує економічний ефект, адже ця інформація визначає достовірність і точність кінцевого результату — економічної ефективності нових приладів.

Визначення залежності зміни експлуатаційних витрат від змі­ни технічних параметрів приладів. Зміна певного технічного па­раметра може впливати на зміну багатьох видів експлуатаційних витрат (наприклад, на заробітну платню, енергію, амортизацію, інструмент та ін.). Тому значення залежності зміни кожного виду експлуатаційних витрат окремо від зміни технічних параметрів приладів в аналітичному, графічному, табличному або будь-якому іншому вигляді є обов'язковою умовою для розрахунку економіч­ного ефекту у споживача від поліпшення цих параметрів. Іноді при визначенні таких залежностей виникають труднощі, пов'я­зані з відсутністю необхідних облікових і статистичних даних через недоліки системи обліку експлуатаційних витрат взагалі, і тих, що змінюються зі зміною якого-небудь технічного пара­метра, зокрема. Тому в практиці дуже поширений метод визна­чення сумарних витрат за нормативами на умовну одиницю, характерну для тих чи інших умов експлуатації. Наприклад, для ліній зв'язку такою одиницею є канало-кілометр, для верстатних ліній — машино-година тощо.

Визначення загального економічного ефекту як алгебраїчної суми ефектів різних порядків. Якщо економічний ефект у спо­живача є функцією технічних параметрів, які одночасно змі­нилися, то математична модель аналітичної залежності Е_с=f(x₁, х₂, ..., х_n) значно ускладнюється, бо в цьому випадку доводиться враховувати взаємний вплив технічних параметрів один на одного і на сукупну якість виробів, які виготовляються за допомогою приладів. Іноді такі моделі можуть виявитись невиправдано складними (з урахуванням вимог до точності ви­хідних даних і достовірності кінцевого результату) і навіть нерозв'язними. Тому для визначення економічного ефекту за рахунок поточних витрат використовується спрощене вирішення за допомогою часткових значень економічного ефекту від зміни кожного з технічних показників окремо (зважаючи на те, що всі інші технічні параметри незмінні). Загальний ефект у споживача при цьому дістанеться в результаті сумування часткових значень ефекту.

Часткові значення економічного ефекту у споживача, одержані шляхом зміни лише одного технічного параметра, назвемо ча­стковими ефектами. Залежно від впливу технічного параметра на організаційно-економічні умови експлуатації частковий ефект може бути, як уже зазначалося, першого, другого тощо порядків, причому частковий ефект відповідного порядку може зумовлю­ватися зміною не одного, а декількох видів витрат. Частковий ефект відповідного порядку у споживача за рахунок одного виду експлуатаційних витрат назвемо одиничним ефектом того ж по­рядку. Розраховується одиничний ефект за умови, що знайдена залежність зміни даного виду експлуатаційних витрат від зміни конкретного технічного параметра. Одиничні ефекти можуть бути як позитивними (у випадку зменшення витрат відповідного виду при поліпшенні даного технічного показника), так і негативними (при збільшенні витрат). Тому часткові ефекти визначають як алгебраїчну суму (тобто з урахуванням знаків) відповідних одиничних ефектів різних порядків. Оскільки при цьому також можливе одержання як позитивного, так і негативного резуль­тату, то загальний економічний ефект споживача треба визначати як алгебраїчну суму ефектів різних порядків.

При знаходженні річного економічного ефекту у споживача і його окремих складових обов'язковим є дотримання правила тотожності ефектів.

Суть правила тотожності ефектів полягає у зведенні до то­тожного вигляду одночасних і поточних витрат, які пов'язані з використанням двох порівняльних видів техніки.

Визначення порівняльної економічності варіантів приладів і вибір па цій основі найбільш ефективного з них, як і визначення економічного ефекту, можливі лише при дотриманні умови то­тожності безпосередніх (або кінцевих) виробничих результатів застосування відповідних варіантів приладів. Воно забезпечу­ється, якщо по кожному з варіантів досягнуте виробництво про­дукції (робіт) одного й того ж складу відповідно з ТЗ, якості, яка відповідає ТУ, кількості (обсягові), що відповідає завданню, причому в одні й ті ж встановлені строки.

Тотожності корисних результатів неодмінно треба дотримува­тися при економічному порівнянні варіантів. Зведення до тотож­ності корисних результатів варіантів приладів, які зіставляються, є неодмінним етапом оцінки порівняльної економічності варіантів приладів і вибору економічно найефективнішого з них. Пряме зведення варіантів до тотожних результатів полягає у виявленні і здійсненні (там, де це необхідно) додаткових технічних заходів, що дає змогу усунути наявні по варіанту відхилення від заданих складу, кількості і строків виробництва продукції (робіт).

Якщо по базовому варіанту приладу не забезпечується обсяг продукції (робіт), який може бути одержаний за новим варі­антом, і потреба в цьому збільшеному обсязі реальна, то потрібна передбачити по ньому додаткові прилади, необхідні для доведення обсягу продукції до рівня нового варіанта.

Плановий (проектований) обсяг випуску продукції за рік по­винен бути однаковим по всіх варіантах приладів, які зіставля­ються. При цьому кількість самих приладів, яка приймається до розрахунку по варіантах, може бути різною, якщо різна річна продуктивність одиниці приладу.

Для приладів з різною точ­ністю виміру до одночасних затрат для менш точного приладу додаються додаткові витрати, необхідні для створення такої (більш складної) вимірювальної схеми, за допомогою якої і в цьому варіанті можна одержати високу точність виміру. Одно­часно до поточних витрат треба додати додаткові витрати, необ­хідні для роботи з таким приладом. Потім ці витрати зіставля­ються з відповідними витратами нового приладу викладеними вище методами. В обох наведених методах обліку правила то­тожності ефектів можна говорити про те, скільки базових при­ладів (перший метод) або які базові прилади (другий метод) замінять новий для виконання певного обсягу робіт (зрозуміло, більшого) за певний проміжок часу (також більший).

Такими основними положеннями потрібно керуватися при ви­значенні річного економічного ефекту у споживача нових приладів і окремих його складових. Нагадаємо, що для оцінки економічної ефективності нових приладів розраховується еконо­мічний ефект за весь строк служби. Визначення строку служби приладів, необхідне для розрахунку економічної ефективності, ці­кавить виготовлювачів і споживачів і поза зв'язком з економіч­ною ефективністю, тобто як самостійний показник, який харак­теризує одну із важливих властивостей приладів.

Визначення строку служби нових приладів. Строк служби — не календарна тривалість експлуатації приладу до моменту виникнення крайнього стану, зумовленого в технічній докумен­тації, або до списання.

При розробці нових приладів може ставитися завдання не збільшувати строк їх служби (перший випадок) або збільшити його (другий випадок). Останнє необхідне для приладів, які працюють в інтенсивних режимах (високі або низькі температури, висока вологість, тряска, вібрації тощо).

Залежно від цього застосовуються два способи визначення строку служби.

1. Строк служби обчислюється як амортизаційний, протягом якого компенсується початкова вартість приладу:

де Т_с.н — строк служби нового приладу, років;

Н_б — норма амор­тизації для базового приладу, %.

Отже, завдання розробників — простежити, щоб строк служби не був меншим. Тому їм треба або бути впевненими (з інженер­них міркувань), що строк служби не змінився, або перевірити його значення іншим способом.

2. Строк. служби нового приладу обчислюється, виходячи з міркувань фізичного і морального спрацювання. Під фізичним спрацюванням розуміється втрата елементами (окремими вузлами і деталями) приладів, отже, і самим приладом певних властивостей, в

результаті чого він перестає задовольняти вимоги, які ставляться. Для усунення пошкоджень, спричинених фізичним спрацюванням, прилад (його елементи) ремонтується.

Можна вважати, що за допомогою ремонтів і заміни елементів, які вийшли з ладу, фізичний строк служби приладу практично не обмежений.

Моральне спрацювання приладів — це зменшення його вар­тості, тобто знецінення діючих раніше виготовлених приладів під впливом технічного прогресу. Існує моральне спрацювання 1-го та 2-го роду.

Моральне спрацювання 1-го роду настає тоді, коли такі ж прилади, як і колишні, мають меншу вартість (дешевші).

Якщо прилади кращі, ніж колишні, мають ту ж або більшу вартість, але поліпшення приладів випереджає їх подорожчання, то це моральне спрацювання 2-го роду.

У випадку, якщо подорожчання приладу випереджає їх поліп­шення, питання про моральне старіння приладів розв'язується окремо. Отже, хоча причини, які призводять до морального спра­цювання будь-якого роду, різні, наслідки їх однакові: на одиницю корисного ефекту затрати суспільної праці у морально застарілих приладів більші. У зв'язку з цим будемо говорити про знецінення приладів (моральне спрацювання) під дією НТП. Показником такого знецінення є відновна вартість приладів С_т — категорія, яка відома з курсу економіки як та вартість, яку треба витратити в теперішній час (в нових умовах), щоб відтворити прилад у первісному вигляді.

Методологічний підхід при визначенні економічної ефектив­ності нових приладів ґрунтується на єдиному критерії, системі показників і умов економічної ефективності.

Для визначення економічного ефекту на одноразових витратах (при виготовленні нових приладів) необхідно знати їхню оптову ціну і супутні капітальні вкладення у споживача. Ціна нового приладу (на основі його повної собівартості) може бути визна­чена або звичайними методами калькулювання, якщо цей прилад випускається серійно, або одним із наближених методів, які да­ють змогу встановити повну собівартість при проектуванні на підставі тих даних, які відомі на цій стадії (зокрема, на підставі вартості матеріалів і комплектуючих виробів).

Для визначення економічного ефекту при використанні нових приладів (у споживача) за весь строк їх служби потрібно визна­чити загальний річний економічний ефект у споживача Е_с.р та строк їх служби Т_с.

Загальний річний економічний ефект — це алгебраїчна сума окремих економічних ефектів Е_с.рі за рахунок тих експлуатацій­них витрат, які змінюються у зв'язку з використанням нових приладів (це залежить від того, які технічні параметри змінилися в новому приладі порівняно з базовим).

Характер аналітичних залежностей для визначення окремих економічних ефектів у споживача нових приладів залежить від виду приладу, умов експлуатації і складу технічних параметрів, які змінюються. Однак незалежно від цих трьох факторів існують загальні вимоги до визначення Е_с.рі та Е_с.р, дотримання яких обов'язкове при обчисленні економічного ефекту у споживача. Це знання сфери застосування приладу, а також організаційно-економічних умов експлуатації, на підставі яких визначаються вихідні дані для розрахунків окремих видів витрат, які станов­лять економічні ефекти; визначення складу окремих економічних ефектів, які можуть мати місце в кожному конкретному випадку; залежності зміни експлуатаційних витрат від зміни технічних параметрів; врахування при визначенні окремих економічних ефектів ефектів різних порядків; загального економічного ефекту споживача як алгебраїчної суми окремих економічних ефектів, а для останніх — як алгебраїчної суми ефектів різного порядку; дотримання правила тотожності ефектів при визначенні Е_с.рі та Е_с.р.

Суть правила тотожності ефектів зводиться до збільшення кількості базових приладів, які здатні виконати той же обсяг роботи за той же період часу, що й одиниця нового приладу, звідси — зведення до тотожного вигляду за продуктивністю (об­сягом робіт) і за строком служби (періодом часу). Зведення до тотожного вигляду при зміні інших параметрів приладів (крім продуктивності і строку служби) має поки що компромісний ха­рактер і потребує ще свого наукового розв'язання.

Строк служби приладу визначається різними методами і спо­собами залежно від того, не збільшується чи збільшується строк служби нового приладу порівняно зі строком служби базового-приладу (відповідно до технічного завдання).

У першому випадку економічно доцільний строк служби нового приладу визначається як амортизаційний строк на підставі даних про базовий прилад, у другому випадку — з урахуванням фі­зичного і морального спрацювання на підставі даних про новий прилад.