Одним із основних показників при оцінці економічної ефективності різних видів приладів є одноразові (для споживача) затрати, в тому числі ціна цих приладів. Визначення собівартості (і на її основі ціни) приладів, які освоєні серійним виробництвом, викликає певні труднощі, бо існуюча система обліку на підприємствах не дає змоги точно врахувати всі затрати на кожний прилад. Але ще складніше розрахувати собівартість і ціну нових приладів на стадії їх проектування. Будь-якому підприємству, яке приступає до випуску нових
приладів, наперед важко оцінити загальну вартість, а також ціну, за яку воно зможе їх продавати. Визначення собівартості на стадії проектування потрібне для того, щоб вже тоді з'ясувати, наскільки цей випуск вигідний та економічно доцільний для підприємства і для народного господарства.
Зрозуміло, на стадії проектування, коли в розпорядженні розробників є обмежена кількість необхідних відомостей, точну собівартість (і ціну) встановити важко. Але методи наближеного розрахунку дають задовільний результат для аналізу економічної ефективності нових приладів і цілком прийнятні на етапі проектування. При цьому розрахунок собівартості будь-якого виробу не стане складною справою, якщо буде врахований ряд обмежувальних умов.
Перша умова. В наукових пошуках і на практиці часто-густо доводиться користуватися наближеними розрахунками на основі неточних вихідних показників. Правильність висновків можна обґрунтувати, якщо відомі числові значення помилок.
Друга умова. На стадії проектування, якщо йдеться про аналіз техніко-економічної ефективності варіанта нового приладу» досить знати наближене значення собівартості, бо в підсумку інтерес становить нерівність Е 0. Достатня точність визначення собівартості забезпечує достовірність цієї нерівності.
Третя умова. Щоб забезпечити достатню точність порівняльних варіантів нових приладів, потрібно застосовувати одні й ті ж методи обчислення собівартості.
Вихідні дані для визначення собівартості залежать від стадії проектування і підготовки виробництва нових приладів. Якщо на стадії розробки технічного завдання та ескізного проектування є обмежена кількість даних, які, як правило, надалі зазнають значних змін, то на стадії технічного проектування кількість і якість вихідних відомостей вища. На стадії ж робочого проектування та освоєння дослідної партії наявні відомості дають змогу визначати собівартість з високим ступенем достовірності. Саме це зумовлює використання різних методів визначення собівартості.
Методи наближеного розрахунку собівартості (та ціни) нових приладів на стадії їх проектування. Ці методи ґрунтуються на використанні технічних й економічних параметрів нових приладів, на даних про аналог, виборові якого повинна приділятися велика увага. Помилка призведе до повного перекручення кінцевого результату. Отже, чим більше ознаки, вказані для таких аналогів, будуть схожі, тим точнішим виявиться результат розрахунку.
Потрібно вибирати такі технічні параметри, які суттєво впливають на формування собівартості даного виду приладів. Під суттєвістю розуміється вплив, при якому між параметрами приладу та його собівартістю забезпечується достатній зв'язок Цей метод на сьогодні найменш розроблений (можна назвати обмежену кількість видів приладів, для яких розроблені такі формули), хоча він і є найбільш перспективним. Перевага методу полягає в тому, що він дає змогу визначити собівартість приладів (а значить, і їх майбутню оптову ціну) на ранніх стадіях проектування (вже на стадії ТЗ, коли основні технічні характеристики відомі).
Вибір технічних параметрів і визначення аналітичних залежностей за рівнянням (1) вимагає великої аналітичної і дослідної роботи. Найперспективнішою технікою, для якої цей метод може бути застосований, є та, яка вкладається в так звані розмірні (параметричні) ряди; для інших видів техніки, в тому числі для приладів, його застосування недоцільне.
Для визначення собівартості застосовуються конструктивні (принцип дії, оформлення, структурна схема, однорідність використовуваних матеріалів і купівельних (комплектуючих) виробів, ідентичність технологічних процесів обробки) та експлуатаційні (точність, надійність, універсальність, діапазон, продуктивність та ін.) ознаки порівняльності. Конструктивні ознаки можна вважати основними, експлуатаційні — додатковими.
На основі вказаних ознак прилади об'єднані в групи (табл.). Кожна із перелічених ознак порівняльності включає в себе велику кількість модифікацій. Так, для показуючих приладів
ознака «принцип дії» охоплює електромагнітні, магнітоелектричні, електродинамічні та інші системи приладів; «оформлення» — щитові, переносні, спеціального виконання (вібростійкі, тряскостійкі, герметичні тощо), стрілочні, з світловим відліком, на кернах, на розтяжках тощо. Для радіовимірювальних ознака «принцип дії» вказує, що це електронні, теристорні, напівпровідникові прилади, а ознака «оформлення» — що вони виготовлені із застосуванням звичайного і друкованого монтажу, виконані переносними, стаціонарними. Для установок ознака «принцип дії» означає, що
Таблиця
