Період, за який потрібно здійснити розрахунок економічної ефективності.

Дуже суттєвим є питання про період, за який потрібно обчислити економічний ефект. Нині мало хто сумнівається в цьому, хоча ще в недалекому минулому прихильників розрахунку економічного ефекту за строк служби техніки було небагато. Більшість вітчизняних і зарубіжних авторів дійшли єдиного висновку: економічний ефект впровадження нової техніки потрібно визначати за строк служби цієї техніки.

Проте незважаючи на єдину думку, яка формується, практичне її здійснення (в формулах для розрахунку економічного ефекту) помилкове. Розрахунок ведеться або за рік (якщо користуються питомими зведеними затратами), або за нормативний строк окупності. Рік – це астрономічний, а не економічний період часу. Можливо, зручність вбачається в тому, що він є найбільш прийнятим плановим періодом, відповідно до якого розробляються нормативи, необхідні для розрахунку економічної ефективності, але коли значеннями показників, розрахованими для року, в тому числі й показником економічного ефекту, можна користуватися як проміжними. Процес виготовлення (виробництва) і споживання (експлуатації) приладів не закінчується 31 грудня попереднього і не розпочинається 1 січня наступного року. Для конкретного приладу логічно правильним часом, протягом якого виявляється економічний ефект (діє його споживча вартість), є час – строк служби приладу. Як випливає з наведеного вище загального методичного підходу, визначення економічної ефективності нових приладів зводиться до пошуку п’яти величин: економічного ефекту на витратах виробництва; річного економічного ефекту на витратах експлуатації; строку служби приладу; сумарного економічного ефекту і строку окупності додаткових витрат, якщо економічний ефект на витратах виробництва Е_в < 0, тобто коли новий прилад дорожчий.