Про основи державної політики у сфері науки
і науково-технічної діяльності
Мета Закону – створення правових основ державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності (надалі – науково-технічної політики), які базуються на Декларації про державний суверенітет України та Акті проголошення Незалежності України.
Науково-технічний прогрес є головним фактором розвитку суспільства, підвищення добробуту його громадян, їх духовного та інтелектуального зростання.
Держава надає пріоритетну підтримку розвитку науки як визначального джерела економічного зростання і невід'ємної складової національної культури та освіти, створює необхідні умови для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері науково-технічної діяльності, забезпечує використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для вирішення соціальних, економічних, культурних та інших проблем.
Закон визначає:
роль держави в розвитку науки і техніки, використанні науково-технічних результатів для перетворення суспільного виробництва та задоволенні потреб людей;
основні цілі, напрями, принципи державної науково технічної політики;
форми та методи державного регулювання в науково-технічній сфері;
повноваження державних органів у здійсненні науково-технічної політики;
економічні та правові гарантії розвитку науково-технічної діяльності.
Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
С т а т я 1. Визначення державної науково-технічної політики
1. Державна науково-технічна політика – складова частина соціально-економічної політики України, яка визначає основні цілі, напрями, принципи, форми і методи діяльності держави в науково-технічній сфері.
2. Науково-технічну сферу становлять суспільні відносини, що формуються в процесі здійснення науково-технічної діяльності, з метою одержання нових знань і використання їх для створення і вдосконалення засобів, знарядь, предметів та умов праці і життя людини, духовного та культурного розвитку суспільства.
3. Науково-технічна діяльність включає фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також доведення їх результатів до стадії практичного використання.
4. Держава формує і реалізує науково-технічну політику, визначає міру, форми і засоби своєї участі в науково-технічних роботах міждержавного та міжнародного значення, виходячи із власних інтересів і можливостей, створює структури, які захищають її права та інтереси в науково-технічній сфері.
С т а т я 2 Основні цілі і напрями державної науково-технічної політики
1. Основними цілями державної науково-технічної політики є:
примноження національного багатства України на основі використання науково-технічних досягнень;
створення умов для досягнення високого рівня життя кожного громадянина, його фізичного, духовного та інтелектуального розвитку, поліпшення умов праці шляхом використання сучасних досягнень науки і техніки, забезпечення вільного розвитку науково-технічної творчості.
2. Держава забезпечує:
соціально-економічні, організаційні, правові умови для формування та ефективного використання науково-технічного потенціалу, включаючи державну підтримку всіх суб’єктів науково-технічної діяльності;
створення сучасної інфраструктури науки, підготовку науково-технічних кадрів, їх правовий та соціальний захист, інтеграцію освіти, науки і виробництва;
державне фінансування та пріоритетне матеріально-технічне забезпечення фундаментальних досліджень, довгострокових державних науково-технічних програм;
підтримку пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та концентрацію ресурсів для їх реалізації;
створення ринку науково-технічної продукції та впровадження досягнень науки і техніки у виробничу, соціальну та оборонну сфери;
організацію статистики у науково-технічній сфері;
інформаційне забезпечення прийняття рішень у сфері науки і техніки;
проведення оцінки науково-технічного рівня досліджень, нових технологій і техніки, експертизи важливих науково-технічних проектів;
встановлення зв'язків з іншими державами для використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки в народному господарстві.
С т а т я 3. Основні принципи державної науково-технічної політики
Основними принципами державної науково-технічної політики є:
органічна єдність науково-технічного прогресу з економічним, соціальним та духовним розвитком суспільства;
демократизація та децентралізація управління, розвиток самоврядування у сфері науки і техніки;
врахування вимог екологічної безпеки;
першочергова державна підтримка науково-дослідних робіт, що забезпечують вирішення найважливіших проблем розвитку України шляхом вибору науково-технічних пріоритетів та концентрації ресурсів на їх реалізацію;
збалансованість розвитку фундаментальних і прикладних досліджень та розвитку при державній підтримці фундаментальних і довгострокових прикладних робіт, економічного стимулювання інноваційної діяльності підприємств;
підтримка конкуренції і підприємництва у науково-технічній сфері на основі державного захисту інтересів власника;
створення і розвиток ринку науково-технічної творчості;
рівноправність всіх форм організації науково-технічної діяльності, поєднання колективної та індивідуальної науково-технічної творчості;
збалансованість розвитку наукового, освітнього та виробничого потенціалів;
участь науково-технічної громадськості у формуванні і реалізації державної науково-технічної політики;
максимальне використання можливостей світової науки та міжнародного науково-технічного співробітництва для забезпечення науково-технічного прогресу;
свобода поширення науково-технічної інформації та пропаганда науково-технічних досягнень.
С т а т я 4. Законодавство України про державну науково-технічну політику
Законодавство України про державну науково-технічну політику складається з цього Закону та інших актів законодавства України, що регулюють суспільні відносини в науково-технічній сфері.
Розділ II
ОРГАнізаЦІЙНО-СТРУКТУРНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ
НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ГОЛОВНІ КАНАЛИ її ПІДТРИМКИ
С т а т я 5. Суб'єкти державної науково-технічної політики
Суб’єктами державної науково-технічної політики є органи державної влади та державного управління.
Суб’єкти державної науково-технічної політики в межах своєї компетенції вирішують питання, пов'язані з науково-технічною діяльністю.
С т а т я 6. Верховна Рада України як суб'єкт державної
науково-технічної політики
1. Верховна Рада України формує державну науково-технічну політику на основі щорічного звіту Уряду України.
2. Верховна Рада України:
визначає основні цілі, напрями, принципи державної науково-технічної політики і правові основи діяльності в науково-технічній сфері;
встановлює обсяги бюджетного фінансування наукових досліджень, відрахувань бюджетних коштів до Державного фонду фундаментальних досліджень, Державного інноваційного фонду та розміри державного резерву матеріально-технічних і сировинних ресурсів для забезпечення науково-технічної діяльності;
затверджує пріоритетні напрями розвитку науки і техніки, перелік національних науково-технічних програм та обсяги фінансування по кожній з них на весь строк виконання з щорічним уточненням в бюджеті;
створює систему кредитно-фінансових, податкових та митних регуляторів у науково-технічній сфері.
Для вирішення питань формування науково-технічної політики при Верховній Раді України можуть створюватися відповідні дорадчі та експертні органи з вчених та спеціалістів. Порядок створення та діяльності цих органів визначається Президією Верховної Ради України.
С т а т я 7. Державні органи, які здійснюють науково-технічну політику
1. До компетенції Уряду України належить:
здійснення в межах, визначених відповідними законодавчими актами, функцій
розподілу коштів бюджету, призначених для фінансування наукових дослід-
джень, Державного інноваційного фонду та інших державних фондів;
визначення порядку формування і використання позабюджетних фондів для науково-технічної діяльності;
створення на основі чинного законодавства економічних, правових і організаційних механізмів, що стимулюють діяльність підприємств, об'єднань та організацій щодо прискорення науково-технічного прогресу;
організація розробки національних та державних науково-технічних програм, формування органів управління і механізму реалізації програм, контроль за їх виконанням;
організація і координація заходів щодо створення сучасної інфраструктури науково-технічної діяльності;
укладання міжурядових угод, договорів про співробітництво в науково-технічній сфері, координація діяльності підприємств, установ і організацій України у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва.
Для здійснення державної науково-технічної політики Уряд України створює відповідні організаційні структури.
2. Міністерства, відомства та інші центральні органи державного управління України, місцеві органи державної влади і управління беруть участь у здійсненні державної науково-технічної політики в межах своїх повноважень, передбачених чинним законодавством.
С т а т я 8. Організації, установи та підприємства, що беруть участь у проведенні науково-технічної політики
До організацій, спеціально уповноважених державою проводити науково-технічну політику, належать організації науково-технічної експертизи, інформації, сертифікаційні служби, республіканські та місцеві фонди, діяльність яких спрямована на підтримку і розвиток науково-технічної сфери.
Організації, установи та підприємства можуть брати участь у здійсненні державного впливу в науково-технічній сфері на підставі чинного законодавства або рішення відповідного державного органу.
С т а т я 9. Самоврядні наукові організації, що фінансуються державою
Самоврядними науковими організаціями, що мають державну підтримку, є Академія наук України та Українська академія аграрних наук. Кошти на їх діяльність щорічно визначаються в бюджеті.
Ці організації залучаються до проведення фундаментальних досліджень, розробки і втілення науково-технічної політики, експертизи важливих наукових та народногосподарських проектів. Держава безкоштовно надає Академії наук України та Українській академії аграрних наук у довічне користування основні та обігові фонди, що використовуються для діяльності, передбаченої їх статутами.
С т а т я 10. Взаємовідносини державних органів і громадських
наукових та науково-технічних об'єднань у здійсненні
науково-технічної політики
1. Державні органи здійснюють науково-технічну політику за участю громадських наукових та науково-технічних об'єднань.
2. Держава заохочує створення громадських наукових та науково-технічних об'єднань і залучає їх для підготовки, прийняття та реалізації основних рішень в науково-технічній сфері, забезпечує умови для їх участі у формуванні та проведенні державної науково-технічної політики.
3. Державні органи залучають громадські наукові та науково-технічні об'єднання для проведення експертиз науково-технічних проектів і розробок і при тісній взаємодії з ними завчасно інформують населення про безпеку, екологічну чистоту, економічну та соціальну значущість науково-технічних розробок, що пропонуються для впровадження.
4. Втручання державних органів і організацій у діяльність громадських наукових та науково-технічних об'єднань у межах виконання ними статутних завдань не допускається.
С т а т я 11. Суб'єкти науково-технічної діяльності
1. Суб'єктами науково-технічної діяльності є юридичні та фізичні особи, які безпосередньо беруть участь у процесі створення та впровадження науково-технічної продукції.
2. Основним суб'єктом науково-технічної діяльності є науковий та науково-технічний працівник, який здійснює самостійно або у різноманітних організаційних формах науково-дослідницьку, проектно-конструкторську та іншу наукову діяльність.
Правовий статус наукового та науково-технічного працівника визначається законодавством України.
3. Основною організаційною ланкою в науково-технічній сфері є науково-технічний колектив, що об'єднує наукових та науково-технічних працівників. Постійні об'єднання науково-технічних колективів створюють наукові організації, правовий статус яких визначається законодавством України.
Для виконання наукових розробок можуть створюватися науково-дослідні центри, тимчасові колективи, у тому числі міжнародні.
4.Організаційною структурою щодо впровадження науково-технічних розробок у виробництво є інноваційні підприємства та організації.
С т а т я 12. Джерела та канали фінансування науково-технічної діяльності
1. Держава здійснює фінансування науково-технічної діяльності загальнодержавного значення за рахунок бюджету та державних позабюджетних фондів, що для цього створюються, а також стимулює використання власних та залучених коштів для інноваційної діяльності всіх суб’єктів науково-технічної сфери.
2. З метою сприяння розвитку науково-технічного потенціалу України держава гарантує з врахуванням коливань ринкової кон’юнктури стабільно зростаючі обсяги фінансування науково-технічної діяльності із бюджету і встановлює за рішенням Верховної Ради України їх нижню межу на кожний період (3-5 років) у визначеній частині обсягу національного доходу.
3. Держава створює пільгові умови фінансування науково-технічної діяльності за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб на благодійних або договірних засадах.
4. Держава визначає обсяг кредитних ресурсів для забезпечення наукової інноваційної діяльності на загальних та пільгових умовах та порядок надання пільг щодо кредитів.
Розділ III
