Регулювання міжнародної торгівлі послугами. Світовий банк, МВФ, ГАТС, ЮНКТАД

Регулювання світової торгівлі послугами здійснюється на національному та міжнародному рівнях.

До основних методів регулювання зовнішньої торгівлі послугами на націо­нальному рівні відносять:

а) запровадження кількісних обмежень на певні види послуг, що імпортуються;

б) встановлення обов'язкових тарифів, спеціальних правил в'їзду в країну
або правил заснування фірми та запровадження системи ліцензування
діяльності з надання послуг

До основних методів регулювання ринку послуг на міжнародному рів­ні належить укладання двосторонніх та багатосторонніх угод. Двосторонні (галузеві та комплексні торговельно-економічні угоди) регулюють контрак­тні аспекти торгівлі транспортними комунікаційними та іншими послугами між двома країнами, що уклали угоду. Багатосторонні угоди створюють регу­лятивний механізм торгівлі послугами між групою країн (країни Балтії) або в межах інтеграційних об'єднань (Європейський Союз).

Провідну роль у регулюванні світового ринку послуг відіграє світова ор­ганізація торгівлі Сфера торгівлі послугами в рамках COT регулюється Гене­ральною угодою про торгівлю послугами — ГАТС (General Agreement on Trade in Services), проект якої у 1990 р. представлено міністрам торгівлі країн-учас­ниць Уругвайського раунду. ГАТС визначає торгівлю послугами «як надання послуги з території однієї країни на територію іншої» і розглядає всі види по­слуг, крім наданих урядом.

ГАТС поширює (повністю або частково) режим найбільшого сприяння та на­ціональний режим на торгівлю послугами. Основними положеннями ГАТС є:

— кожний член має негайно поширити режим найбільшого сприяння на всі заходи, які охоплюються Угодою (ст. II);

— принцип прозорості вимагає від усіх членів публікації законів, норма­тивних актів та адміністративних розпоряджень, які стосуються цієї Угоди (ст. III);

— країни-члени на запит заявника мають забезпечити негайний розгляд адміністративних рішень, що впливають на торгівлю послугами (ст_в VI);

— деякі положення (а саме: захисні заходи за критичних обставин, де­ржавні закупівлі, субсидії, що сприяють торгівлі) будуть узгоджені пізніше;

— положення про доступ на ринок (ст. XVI) та національний режим (ст. XVII) мають бути визначені в Розкладах членів. При цьому всі заходи однаковою мірою поширюються на всіх членів, згідно з режимом найбільшого сприяння;

— передбачено, що переговори з лібералізації торгівлі послугами мають роз­початися не пізніше п’яти років після набрання чинності Угоди СОТ (ст. XIX);

— спеціальні Додатки до Угоди стосуються переліків звільнень від зобов'язань щодо режиму найбільшого сприяння; пересування фізичних осіб; послуг авіаційного транспорту; фінансових послуг; послуг морського транс­порту; телекомунікацій;

— додаткові інструменти під назвою «Рішення» (окремо від зазначених еищє) стосуються деяких організаційних аспектів застосування Угоди: про­цедур урегулювання суперечок у сфері торгівлі послугами; подальших пе­реговорів стосовно пересування фізичних осіб; фінансових послуг; послуг морського транспорту; базових телекомунікацій; професійних послуг.

ГАТС має характер рамкової угоди, яка встановлює межі зобов'язань щодо розширення і подальшої лібералізації торгівлі у сфері послуг. ГАТС визна­чає початкові зобов'язання країн-членів, які вносяться до Розкладів, що є невід'ємною складовою Угоди. Вона також є основою для прогресивного збільшення зобов'язань шляхом проведення наступних раундів переговорів.

Існують два типи зобов'язань:

— загальні зобов'язання, які стосуються всіх країн-членів і всіх секторів торгівлі послугами. Вони включають також питання надання режиму най­більшого сприяння (РНС) щодо всіх заходів, які охоплюються ГАТС.

Ці зобов'язання є загальними в тому розумінні, що вони можуть застосо­вуватися щодо всіх секторів послуг, незалежно від того, були прийняті в цьому секторі конкретні зобов'язання чи ні. Дозволяються винятки із зобов'язань щодо РНС, інформація про які має бути внесена до Розкладу країни-члена. Загальні зобов'язання є результатом переговорів у цій сфері між усіма країнами-членами;

- конкретні зобов'язання, які беруть на себе окремі країни-члени стосов­но певних секторів послуг. Такі зобов'язання також включаються у Розклади країн-членів. Розширення переліку конкретних зобов'язань відбувається шляхом подальших переговорів між країнами.

При деталізації цих двох типів зобов'язань спершу приймаються конк­ретні зобов'язання, а потім загальні. Зобов'язання стосовно торгівлі послу­гами, зокрема, конкретні зобов'язання, тісно пов'язані зі способом поставки послуг.

Для забезпечення виконання положень ГАТС країни-члени мають прийня­ти або реформувати широке коло правил внутрішнього регулювання у сфері торгівлі послугами. Серед іншого, це стосується перегляду адміністративних рішень та процедур їх прийняття; оформлення дозволів на поставку послуг, заходів стосовно кваліфікаційних вимог і процедур, технічних стандартів і вимог ліцензування послуг, а також вироблення критеріїв визнання компе­тентності та здатності надавати послуги постачальниками.

Для виконання зобов'язань відповідно до ГАТС країна-член має встано­вити адміністративну або судову процедуру для розгляду адміністративних рішень, що впливають на торгівлю послугами. Звернення до такого розгляду має бути можливим, якщо постачальник послуг, інтереси якого порушені, незадоволений адміністративним рішенням. Ця процедура має здійснюватися органом, незалежним від адміністративного відомства, що приймає такі рі­шення. У будь-якому разі процедура має забезпечити об'єктивний і неупереджений розгляд питань.

Монопольним постачальником послуг у країні відповідно до ГАТС може бути, наприклад, страхова компанія державної власності, яка в цій країш відіграє провідну роль у сфері страхування транспортних послуг певного виду тощо. Відповідні процедури застосовуються також до випадків, коли уряд встановлює або наділяє повноваженнями невелику кількість постачаль­ників послуг і по суті значно обмежує конкуренцію між цими постачальни­ками. Якщо країна-член вважає, що ділова практика країни-постачальника послуг обмежує конкуренцію і тим самим обмежує торгівлю послугами, вена може вимагати консультації з країною-членом, про яку йдеться. ГАТС фак­тично лише передбачає консультації між країнами-членами і зобов'язання співпрацювати через надання публічно доступної неконфіденційної інформа­ції. Проте саме наявність цього положення є важливим, оскільки до 1994 р. ГАТС не містила таких правил стосовно товарів.

Положення про певні види ділової практики, які обмежують конкуренцію в сфері послуг, з часом можуть розвиватися залежно від розуміння країнами-членами впливу обмежувальної практики на розвиток торгівлі послугами.

Україна здійснює перші кроки на світовому ринку послуг, хоча має знач­ний потенціал для взаємовигідного обміну послугами. Це насамперед вигідне географічне положення, оскільки Україна розташована на перехресті торго­вельних та транспортних шляхів, у географічному центрі Європи та має висо­кий науково-технічний потенціал країни.

Реформування національної економіки сприяє створенню якісно нової орієнтації зовнішніх економічних зв'язків держави, зокрема в наданні різноманітних послуг, що сприяє розв'язанню проблем зайнятості та підвищення якості життя населення.

Характерною особливістю розвитку зовнішньої торгівлі України послуга­ми в 2003—2005 р.р. стало продовження тенденції збільшення її обсягів, яка спостерігається в зовнішній торгівлі протягом останніх п'яти років.

За даними Міністерства економіки, зовнішньоторговельний оборот послуг у 2003 р. становив 5 млрд. 636,4 млн. дол. США і відносно до 2002 р. збільшився на 389,5 млн.. дол. США, або 7,4 %. Такий показник можна роз­глядати як позитивну тенденцію, зважаючи на те, що з 1994 до кінця 2003р. обсяги зовнішньоторговельного обороту послуг коливались від 4,8 млрд.. дол. США в 1994 р. до 6,2 млрд.. дол. США в 1996 р. Проте структура зо­внішньоторговельного обороту товарів, послуг, робіт у 2003 р. змінилась на користь торгівлі товарами. Так, у 2002 р. у загальному товарообороті тор­гівля

Таблиця 4.5

Зовнішня торгівля послугами в 2002—2003 р.р.*

товарами в матеріальній формі становила 87 %, а торгівля товарами у формі послуг — 13 %, у 2003 р. відповідно 89,1 %. Це найменший показник за останні десять років. Водночас зменшилася частка експорту послуг у 2003 р. порівняно з 2002 р. на 2,9 %, а частка імпорту послуг в Україну в структурі зовнішньоторговель­ного обороту в 2003 р. становила 5,7 %, що на 0,9 % менше аналогічного по­казника за 2002 р. (табл. 4.5).

Кілька років поспіль, за статистичними даними Держкомстату України за 2005 р., позитивна динаміка збільшення обсягів експорту та імпорту українсь­ких послуг продовжує зберігатися (табл. 4.6, рис. 4.3, 4.4). Так, у структурі ек­спорту послуг найбільший обсяг мають транспортні послуги — 4041,8 млн. дол. США (76,15 %), різні ділові, професійні та технічні послуги — 424 млн. дол. США (7,99 %), послуги з ремонту — 325,8 млн. дол. США (6,14 %), подо­рожі — 162,3 млн. дол. США (3,06 %) та послуги зв'язку — 125,3 млн. дол. США (2,36 %).

У структурі імпорту перше місце посідають державні послуги, не віднесені до інших категорій, з часткою 24,26 %, друге — транспортні послуги — 22,21 %, на третьому — ділові, професійні та технічні послуги — 14,41 %, фінансові послуги складають 6,09 %, послуги зв'язку — 5,51 %.

Поступово розширюється і географія зовнішньої торгівлі України послу­гами (табл. 4.6).

Так, у 2005 р. Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції послуга­ми з 205 країнами-партнерами.

Таблиця 4.6

Зовнішня торгівля послугами за 2005 р.

Водночас зменшилася частка експорту послуг у 2003 р. порівняно з 2002 р. на 2,9 %, а частка імпорту послуг в Україну в структурі зовнішньоторговель­ного обороту в 2003 р. становила 5,7 %, що на 0,9 % менше аналогічного по­казника за 2002 р. (табл. 4.5).

- Подорожі - Послуги зв'язку - Будівельні послуги - Різні ділові, рофесійні та технічні послуги - Послуги з ремонту - Транспортні послуги - Інші послуги

Рис. 4.3. Структура експорту послуг України за 2005 р.

- Державні послуги

-Транспортні послуги

- Різні ділові, професійні та технічні послуги

-Фінансові послуги

- Послуги зв'язку

- Інші послуги

Рис. 4.4. Структура імпорту послуг України за 2005 р.