Факторні і нефакторні послуги

Світовий банк використовує класифікацію послуг, яка розроблена на під­ставі аналізу факторів виробництва, і виділяє такі послуги:

— факторні послуги (factor services) — платежі, які виникають у зв'язку з міжнародним рухом факторів виробництва, (капіталом та робочою силою) — доходи від інвестицій, роялті та ліцензійні платежі, заробітна плата, сплачена нерезидентом;

— нефакторні послуги (non-factor services) — послуги, не пов'язані з рухом факторів виробництва (туристичні, транспортні та інші нефінансові послуги).

МВФ в основу класифікаційних критеріїв включив поточні операції платіжного балансу, тому за рекомендаціями послуги можна згруповувати таким чином:

— морські перевезення;

— інші види транспортних послуг;

— подорожі;

— інші приватні та інші офіційні послуги.

Секретаріат СОТ розробив класифікацію ринку послуг (ГАТС) та поділив їх на 12 секторів: [93]

— бізнес-послуги (із включенням професійних та комп'ютерних);

— послуги зв'язку;

— будівельні та інженерні послуги;

— послуги дистриб'юторів;

— освітні послуги;

— екологічні послуги;

— фінансові послуги (страхування та банківські);

— медичні послуги;

— послуги в галузі туризму та подорожей;

— рекреаційні, культурні та спортивні послуги;

— транспортні послуги;

— інші послуги.

Ці 12 секторів розподілено на 155 підсекторів.

У країнах ОЕСР і публікаціях ЮНКТАД послуги поділено на п'ять категорій:

— фінансові;

— інформаційні (комунікаційні);

— професійні (виробничі);

— туристичні;

— соціальні.

Крім зазначених класифікацій послуг, існує розподіл міжнародних угод про послуги залежно від характеру поводження продавця і покупця (табл. 4.1).

Зарубіжні фахівці групують послуги за ознакою можливої участі в між­народному обміні, відповідно до чого поділяють їх на три групи.

Перша — це послуги, які можуть бути об'єктом зовнішньої торгівлі (міжнародні, кредитні та страхові угоди, зв'язок, повітряні та морські перевезення пасажирів і ванта­жів).

Таблиця 4.1

Міжнародні угоди з послуг

Друга група включає послуги, що за своєю природою взагалі не можуть бути предметом експорту (всі види державних, індивідуальних, соціальних, інфраструктурних послуг).

Найбільша за кількістю включених видів пос­луг — третя — об'єднує послуги, що можуть вироблятися як для внутрішніх потреб, так і на експорт.

У системі міжнародної торгівлі послугами можна виділити два блоки. Пер­ший об'єднує послуги, як загальні функціональні компоненти відтворювальних процесів і тенденції їх розвитку (структурно-галузеві компоненти). До них відносять інформаційні послуги, міжнародні транспортні та туристичні послуги, а також банківсько-страхові послуги. Другий блок складають форми підприємницької діяльності, що також за своїм змістом є послугами (виробничо-комерційні операції), до яких належать лізингові, франчайзингові, інжинірингові послуги та ліцензійний обмін.

Світовий ринок послуг є одним з найбільш динамічних секторів сві­тового ринку. Про це свідчить те, що торгівля послугами зросла вдвічі за 7—8 років, а обсяги світового експорту збільшилися вдвічі лише за остан­ні 15 років. Експерти передбачають, що через 10 років торгівля послуга­ми випередить торгівлю товарами, оскільки з 1990 р, до 2000—2003 рр., за офіційною статистикою, обсяги міжнародної торгівлі послугами збільшилися в шість разів (відповідно становили 100 млрд.. дол. США та 600 млрд.. дол. США).

Такі динамічні зрушення в розвитку світового ринку послуг зумовлені впливом таких чинників:

— революційні технологічні зміни в засобах зв'язку і на транспорті перетворили на товари цілий ряд нефакторних послуг;

— прискорення темпів технологічного прогресу в галузі телекомунікацій та інформатики привело до появи нових форм торгівлі послугами;

— технологічний прогрес дав змогу збільшити попит на ті види послуг, що і раніше мали товарну форму (наприклад, банківські).

За даними міжнародної статистики, цей сектор має більше 50 % отрима­них прибутків, а в багатьох економічно розвинених країнах сектор послуг ся­гає 75 % ВВП (США — 70 %, Німеччина — 60 %, Бельгія — 70 %).

Такий високий показник характерний і для країн, що розвиваються, але це відбувається внаслідок нерозвиненості промисловості або сільського госпо­дарства (Гондурас — 72 %, Сальвадор — 69 %).

На світовому ринку послуг домінують дев'ять країн: США, Велика Бри­танія, Франція, Німеччина, Японія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Італія, на які припадає 2/3 світового експорту послуг та більше 50 % імпорту (табл. 4.2). Близько половини (44 %) припадає на чотири країни: Велику Британію, США, Німеччину, Францію.

Міжнародний обмін послугами здійснюється в основному між розвинени­ми країнами і характеризується високим ступенем концентрації. Проте деякі фахівці вважають, що майже абсолютними споживачами на ринку послуг є країни, що розвиваються (за винятком «нових індустріальних країн»).

Серед країн, що розвиваються, у міжнародній торгівлі послугами виділя­ють три групи країн. До першої відносять нові індустріальні країни, особливо країни азійського регіону. Республіка Корея, Гонконг, Сінгапур, о. Тайвань, Китай, Таїланд активно виступають на світовому ринку послуг, збільшивши протягом двох останніх десятиліть її обсяги більш ніж у 6 разів.

Другу групу складають країни, для яких виробництво послуг є основним напрямом розвитку економіки. Зазвичай це острівні або малі держави. Для них характерна яскраво виражена спеціалізація на туристичних, фінансових або транспортних послугах. У цілому останні два десятиліття ці країни розви­валися шляхом поглиблення своєї спеціалізації.

Третя група поєднує найменш розвинені країни, що є експортерами на світовий ринок переважно сировини (Ангола, Гана, Лівія, Іран та ін.). Для них торгівля послугами в зовнішній торгівлі складає менше 10 %.

Для держав Центральної і Східної Європи, Балтії і СНД, незважаючи на де­яке нарощування торгівлі послугами, характерне перевищення ввозу послуг над вивозом. У цьому регіоні найбільша частка в торгівлі послугами належить Росії, а найбільш конкурентоспроможними на світовому ринку послуг є Чехія, Польща й Угорщина.

У загальній поступальній динаміці послуг спостерігаються і чітко вира­жені галузеві розходження. У зовнішньоторговельній сфері лідирує комплекс ділових послуг: їхня частка в експорті послуг із розвинених країн останніми роками зросла з 28 до 44 %. Це служби маркетингу й реклами, лізингові опера­ції, діяльність науково-дослідних фірм, послуги з охорони й обслуговування приміщень, інженерно-будівельні та архітектурні послуги, тиражування до­кументації, бухгалтерські, аудиторські операції та ін. У США у сфері ділових послуг зайнято більш 11 млн. працівників, Японії — близько 3 млн., Великої Британії — 1,5 млн., Німеччині — 1,4 млн., Франції — 0,6 млн. осіб.

Таблиця 4.2

Провідні світові експортери та імпортери послуг у 2005 p.

Швидкими темпами галузі розвиваються комп'ютерні послуги, що фор­мують базові риси нової економіки і, врешті-решт, визначають конкуренто­спроможність країни на світовому ринку послуг. Комп'ютеризація та ін­форматизація економічного простору виходить на одне з провідних місць у сучасній світовій інфраструктурі. Останніми роками попит на інформаційні технології, сучасні комп'ютери та офісне устаткування впливає на динаміку і структуру світової торгівлі.

Провідні позиції у впровадженні та використанні електронно-обчислю­вальної техніки й інформаційних технологій посідають економічно розвинені країни, на частку яких на початку XXI ст. припадало 80 % усього світового комп'ютерного парку. При цьому частка США на світовому ринку інфор­маційних послуг складає понад 50 %, що значно більше частки цієї країни в товарній торгівлі (12 %). Друге місце посідає Японія, обсяг операцій купівлі-продажу інформаційних послуг у 90-ті роки оцінювався в 3,5 млрд.. дол. США, тобто наближався до 10 % світового ринку. Третє місце належить Вели­кій Британії. Нині в економічно розвинених країнах настала епоха мережної комп'ютеризації. Могутній поштовх цьому процесу від середини 90-х років XX ст. надала транснаціональна мережа Інтернет. За даними ОЕСР, послугами Інтернет користується кожен 15-й громадянин країн-членів цієї організації (у Фінляндії, державі-лідері, кожен четвертий, у США — кожен шостий, Вели­кій Британії — кожен 18-й, Німеччині — 25-й, Франції та Японії — 60-й).

У динамічне ядро розглянутої сфери в багатьох країнах входять та­кож зв'язок і телекомунікації. До першої десятки країн, які мають найбільш розвинені системи зв'язку і телекомунікацій, що відповідають світовим стан­дартам, належать Сінгапур, Нова Зеландія, Фінляндія, Данія, США, Гонконг, Швеція, Туреччина, Норвегія, Канада.

Значним сектором бізнес-послуг на світовому ринку є ринок рекламних послуг. Реклама відіграє велику роль у міжнародній торгівлі, оскільки на сві­тових товарних ринках діє безліч фірм, яким необхідно рекламувати свою продукцію. У той же час реклама з додатку до торгівлі перетворилася в само­стійну, дуже прибуткову сферу бізнесу.

Стрімко зростає консультаційний бізнес, функцією якого є розроблення і надання клієнтам наукових рішень різних господарських проблем у вигляді інформації, експертизи чи консультацій, прямої участі по контрактах в управ­лінні, вивченні ринків, розробці та реалізації заходів для підвищення ефек­тивності діяльності та ін. Прискорено розвиваються і нетехнічні види ділових послуг — служби з підбору персоналу (у тому числі для тимчасових робіт), а також із забезпечення зв'язків фірм із громадськістю, підтримки на вироб­ництві нормального соціального клімату та ін.

Сьогодні також динамічно розвиваються кредитно-фінансові та страхові послуги. Світовий досвід свідчить, що страхування — це ефективний інстру­мент концентрації і залучення в господарську діяльність засобів корпоративних організацій і приватних осіб, що позитивно впливає на економіку. В економічно розвинених країнах до ринку страхових послуг ставляться як до стратегічного сектора економіки і могутнього фактора позитивного впливу на неї.

У послугах соціально-культурного профілю за темпами зростання обсягів лідирують соціальні послуги тим категоріям населення, що потребують без­посередньої допомоги і підтримки суспільства — інвалідам, людям похило­го віку. Науково-технічний прогрес, підвищення життєвого рівня населення і розширення державних програм медичного обслуговування стимулюють розвиток сфери охорони здоров'я. Стійкі темпи зростання характерні й для сфери освіти. Ці галузі утворюють великий сектор сучасної сфери послуг. Гру­пу швидкодіючих галузей складають також різні види обслуговування вільно­го часу населення, його культурних і соціальних потреб. Тут першість посідає кіновиробництво, відео - і аудіо-бізнес, різні форми активного відпочинку і, насамперед, туризм. Туризм займає значне місце в міжнародних відносинах. Близько 500 млн.. осіб щороку відвідують закордонні країни в туристичних ці­лях. Міжнародний туризм є не тільки популярним видом відпочинку, але й сферою світової економіки, що активно розвивається. Однак інформація про розвиток міжнародного туризму не є абсолютно точною, оскільки туристичні потоки досить складно виміряти.

Для інших послуг характерні більш помірні темпи — на рівні середніх показників по сфері послуг чи по всьому господарству. Досить суперечлива динаміка розвитку галузей транспорту і торгівлі. Останнім часом спостері­гається неоднозначний і зростаючий вплив на торгівлю електронної комерції. У результаті в одних країнах позиції транспорту і торгівлі в господарстві продовжують розширюватися, в інших — вони стабілізувалися чи навіть скоро­чуються. Аналогічна динаміка типова для таких великих галузей, як готельне господарство й авторемонтний бізнес, розвиток яких зводиться в основному до технічної і організаційно-структурної модернізації.

Цілий ряд послуг — громадське харчування, ремонт побутової техніки, одя­гу, взуття, пральні, хімчистка — розвиваються порівняно низькими темпами. Під впливом конкуренції з боку товарів-замінників і змін у рівні та стилі життя їхня частка в макроекономічних показниках у більшості країн скорочується. Купити новий і модний товар найчастіше дешевше, ніж ремонтувати старий. Неабияке значення має безупинне відновлення, удосконалення і розширення асортименту побутової техніки, хімічних товарів, продовольства, а також їхні цінові переваги з урахуванням зручності й економічності в споживанні.

У різних країнах залежно від національної специфіки виробництво послуг, особливо соціально-культурних, розподіляється між приватним і державним секторами в різних пропорціях. Проте в останні 20—30 років у більшості країн зростання обсягів послуг було найбільш помітним у приватному секторі.

Динамічні та структурні тенденції, зазначені вище, характерні майже для всіх розвинених країн, хоча національна специфіка накладає помітний відби­ток на конкретні показники. Таким чином, у динаміці та структурі послуг чіт­ко простежується збільшення більш складних, наукомістких видів соціальних послуг, що забезпечують якість економічного зростання, соціальну стабіль­ність і гуманізацію економічного життя.

Різні характеристики товарів та послуг впливають також на способи, яки­ми здійснюються міжнародні операції. У ГАТС виділяють чотири способи постачання послуг.

1. Транскордонне постачання: послуги надаються фірмою в одній країні, споживач перебуває в іншій (наприклад, консультаційні послуги, що на­даються через міжнародні телефонні мережі).

2. Споживання за кордоном: споживачі приїжджають до іншої країни, щоб отримати чи придбати послуги (наприклад, туристичні послуги, освіту тощо).

3. Комерційна присутність: постачальник через філію, представництво, дочірню компанію чи іншу структуру надає послуги на території іншої країни, де перебуває споживач (наприклад, послуги в країні, де є філія іно­земного банку).

4. Присутність фізичних осіб, які здійснюють подорож до країни споживача
для надання йому послуг (наприклад, відрядження консультантів, медиків та ін.). Це називається тимчасовим в'їздом. Можливість тимчасового
в'їзду — важлива для менеджерів або спеціалізованого персоналу.

Концептуальною основою 1-го та 2-го способу є місце споживання послуги. За способом 1 споживач отримує послуги у власній країні, а за способом 2 він їде до іншої країни. На противагу цьому, у способі 3 та 4 концептуальною основою є місце надання послуги (рис. 4.2). Правила ГАТС побудовано навколо цих чотирьох методів надання послуг, основною метою яких є полег­шення ідентифікації відповідних заходів регулювання ринку послуг.

Рис. 4.2. Способи поставки послуг згідно з ГАТС

Доступ до ринку може бути значним, якщо зобов'язання приймаються за декількома способами постачання (унаслідок того, що зв'язок між транскор­донним постачанням, комерційною присутністю фізичних осіб може мати особливе значення для постачальника послуг, який володіє значною часткою ринку певної послуги).

Прогресивним кроком є зазначення ГАТС комерційної присутності та присутності фізичних осіб, адже ГАТТ/СОТ суттєво обмежена межами транс­кордонного постачання товарів.

Від 2002 р. шість міжнародних організацій (ООН, ЄК, МВФ, ОЕСР, ЮН-КТАД та СОТ) завершили розробку інструкції зі статистики міжнародної торгівлі послугами, у якій запропонували сформувати нову, розширену кла­сифікацію послуг, що відображаються в платіжному балансі. У цій інструкції також зазначено, які системи про які послуги можуть надати дані (табл. 4.3).

Таблиця 4.3

Джерела статистичних даних про торгівлю послугами за способами поставки