Товарне виробництво є наслідком якісних змін у продуктивних силах і зростанні потреб людства за часів формування рабовласництва в межах цивілізаційної стадії первісного суспільства. Товарне виробництво змінює натуральне господарство.
Натуральне господарство означало виробництво продуктів для задоволення особистих потреб безпосередніх виробників та членів їх роду, племені, общини або сім’ї. Воно базувалося на природному поділі праці - за статтю та віком. Наприклад, домашнім господарством займалися жінки, діти, старі люди; полюванням або рибальством - чоловіки. Продукт натурального господарства безпосередньо переходив із сфери виробництва до сфери споживання. З часом натуральне господарство стало нездатним забезпечити задоволення зростаючих потреб споживачів, з’явилася необхідність у подальшому розвитку засобів виробництва, новій організації процесу праці й обігу. Поряд з натуральним господарством формується товарне господарство, яке орієнтується виключно на ринок, виробництво продуктів для задоволення інших людей.
Товарне виробництво- це така сфера суспільного господарювання, де продукти виробляються відособленими виробниками для обміну на ринку
Першою умовою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці. Його сутність полягає в тому, що за різними видами трудової діяльності, окремими людьми або їх групами, а також галузями, територіями і країнами виокремлюється і закріплюється виробництво певних видів продукції або послуг. З розвитком такої загальної спеціалізації зростають кваліфікація і досвід працівників, удосконалюються засоби й предмети праці, збільшується кількість, якість і різноманітність товарів. Відокремленість один від одного суб’єктів господарювання в процесі виробництва робить необхідним обмін продукцією між ними.
Історично першими загальними видами суспільного поділу праці були:
1) відокремлення скотарства від землеробства (приблизно 7–9 тис. років тому);
2) вирізнення працівників, що займаються ремісництвом;
3) виникнення класу купців як суб’єктів економічних відносин обміну або купівлі та продажу (приблизно 2–3 тис. років тому).
У наш час існує розвинута система поділу праці:
1) загальний - усередині суспільства за галузевою ознакою (промисловість, сільське господарство, транспорт та ін.);
2) особливий (частковий) - усередині якоїсь галузі;
3) одиничний - усередині підприємств з виокремленням конкретних спеціальностей на робочих місцях;
4) міжнародний — поділ праці між країнами.
Типи суспільного поділу праці постійно розвиваються під впливом економічного, науково-технічного прогресу, інноваційних процесів.
Другою умовою виникнення товарного виробництва є економічна відособленість товаровиробників на основі приватної власності на засоби виробництва та його результати. Виробник і споживач повинні мати можливість вільно розпоряджатися виробленою й споживаною продукцією, реалізовувати свої економічні потреби та інтереси за допомогою обміну, купівлі-продажу продуктів на ринку.
Зазначимо, що обмін є процесом одержання якогось бажаного об’єкта з пропозицією чогось взамін. Обмін діяльністю, благами (продуктами) в межах племені, роду, сім’ї існував завжди, протягом всієї історії розвитку людства, проте мав епізодичний, випадковий характер і не міг самостійно вибудувати основи для виникнення товарних відносин. Обмін продуктами як риса натурального господарства зумовлювався необхідністю задоволення матеріальних (фізіологічних) потреб людей і мав місце лише всередині певних господарських форм при первісному суспільстві (на стадії дикості і варварства).
Обмін товарами виходить за вузькі межі окремих організаційних форм господарювання, стає умовою для існування міжгосподарських товарних зв’язків, характерною рисою товарного виробництва.
Продукти товарного обміну повинні:
1) бути корисними не стільки для того, хто виробив цей продукт, скільки для інших споживачів, тобто товарне виробництво завжди має суспільний характер;
2) передаватися споживачу не безоплатно, а шляхом купівлі-продажу.
За допомогою товарного (ринкового) обміну в результаті встановлюються товарні (ринкові) відносини між виробниками і споживачами товарів.
Приватна праця спеціалізованих виробників дістає суспільну оцінку тільки внаслідок обміну товарів, які задовольняють потреби виробників і споживачів.
Розвиток суспільного поділу праці є загальною умовою виникнення та функціонування товарного виробництва, а економічне відособлення товаровиробників - безпосередньою причиною існування товарного виробництва.
Розрізняють три типи товарного виробництва (рис. 5.1):
Загальні риси типів товарного виробництва не залежать від етапів розвитку економічної системи.
Рис. 5.1. Типи товарного виробництва
Можна виділити наступні риси типів товарного виробництва:
- існування в умовах приватної власності на засоби виробництва;
- економічна свобода товаровиробників;
- наявність конкурентних відносин;
- зв’язок між товаровиробниками і споживачами товарів відбувається тільки через обмін, купівлю-продаж на ринку.
Специфічні ознаки кожного з типів товарного виробництва відображають певні риси та властивості конкретного етапу розвитку економічної системи.
Просте товарне виробництво виникає при становленні рабовласницького суспільства й існує в сучасних умовах в економічно нерозвинутих країнах як уклад.
Просте товарне виробництво:
1) є первинною формою товарного виробництва;
2) базується на індивідуальній (особистій) праці власника засобів виробництва;
3) засноване на нескладній (примітивній) техніці;
4) являє собою дрібний тип господарювання, яке здійснюють ремісники, фермери, особисті селянські (підсобні) господарства;
5) завжди має підпорядкований, залишковий характер.
Загальне (розвинуте, підприємницьке) товарне виробництво означає такий етап розвитку економіки, коли немає продукту, який би не набував форми товару. Товаром стає навіть право користування здібностями людини до праці, її робочою силою. Йдеться про виробництво із застосуванням найманої праці, формування особливих відносин найму-звільнення між власником засобів виробництва та працівниками. Загальне товарне виробництво має панівний, всеохоплюючий характер при капіталізмі.
Соціально-економічна природа сучасних економічних систем потребує системного використання простого й загального товарного виробництва, що привело до панування в ХХ ст. системного товарного виробництва, або ринкової економіки. Остання охопила все економічне життя, виробничу й невиробничу сферу, створила певний економічний порядок (координацію, регуляцію) за допомогою ринку, механізмів попиту, пропозиції та ціноутворення, грошового обігу з метою задоволення потреб, отримання прибутку власниками ринкових господарств.
