Методичні підходи до визначення та оцінки впливу проекту на навколишнє середовище

При визначенні вартісної оцінки впливу проекту на навколи­шнє середовище аналітик наштовхується на кілька серйозних проблем: по-перше, це складність процесу виміру вартості еколо­гічних наслідків проекту, таких як зникнення деяких видів рос­линного та тваринного світу, зменшення озонового шару; по-друге, необхідність визначення інтегрованої оцінки всіх наслідків, вигід і витрат, які супроводжують проект та іноді доповню­ють і зміцнюють один одного; по-третє, необхідність врахування думки майбутнього покоління про вартість наслідків проекту (при виборі проекту це не враховується, але як майбутні користувачі навколишнього середовища наші спадкоємці мають право на схвалення чи відхилення проектів, що супроводжуються довго­строковими екологічними втратами та незворотними наслідками для довкілля); по-четверте, визначення вартості незворотних наслідків для навколишнього середовища та позбавлення у майбутньому прав користування цими благами. У більшості випадків невідомо, яку цінність складають ці екосистеми у теперішній час і протягом існування людської цивілізації.

Рис. 9.2. Типи впливу проекту на навколишнє середовище

Для вартісної оцінки наслідків проекту, а також порівняння впливу на навколишнє середовище кількох проектів використо­вують методи ранжирування, бальної оцінки на інші способи експертної оцінки.

В ідеалі грошова оцінка впливу на навколишнє середовище проводиться для того, щоб полегшити аналітику роботу з оцінки фінансової та економічної привабливості проекту.

Процес оцінки екологічного впливу включає такі основні мо­менти, як ідентифікація і визначення взаємозв'язку впливів про­екту, вимірювання та інтерпретація результатів. Остання є важливим етапом аналізу оскільки вона залежить від думки топ-менеджерів, що приймають рішення, визначають рівень позитив­ного і негативного впливу проекту на навколишнє середовище.

Розроблено велику кількість методів для презентації опису впливів посадовим особам, які приймають рішення, та широкій громадськості. До них належать: складання карт, списків або ма­триць наслідків; присвоєння балів, рангів або рейтингів; утворен­ня ланцюжків «витрати — умови — ефективність». Кожен з цих методів припускає певний ступінь спрощення і суб'єктивності по наданих результатах та оцінках. Різні виконавці можуть предста­вляти різні оцінки, тому аналітики і ті, хто приймає рішення, по­винні бути обізнані щодо всіх обмежень під час вибору альтерна­тивного варіанта реалізації проекту чи реалізації проекту взагалі.

В умовах можливої альтернативи практичної реалізації проек­ту або вибору одного з варіантів, що розглядаються, пропонуємо кілька методів оцінки впливу проекту на навколишнє середовище.

Метод контрольних списків заснований на складанні переліку всіх видів впливу проекту, що можна передбачити, надання кож­ному з них кількісної оцінки, а потім ранжирування відповідно до поданого значення. Головними вимогами цього методу є достатня кількість типів впливу проекту та об'єктивність визначен­ня чисельного значення вагових коефіцієнтів. Підвищити резуль­тативність цієї процедури можна, застосовуючи метод Бателле, який найбільш ефективний для оцінки впливу проектів розвитку водних ресурсів, спорудження атомних електростанцій та авто­магістралей. Відповідно до методу Бателле для кожного типу впливу закладається індекс якості середовища, нормалізований таким чином, щоб ранжирування здійснювалось за шкалою від 0 до 1. Кожний індикатор впливу задається як різниця між показником стану середовища з впливом на нього проекту та без ньо­го. Фактори середовища в методі Бателле класифіковані за чоти­рма категоріями: безпосередня сфера навколишнього середовища (природний, рослинний і тваринний світ); зміна фізико-хімічного балансу середовища; сфера соціального сприйняття певних на­слідків; сфера людської діяльності. У кожній сфері виділяються показники впливу і кожному з них надається відповідна вага, фіксована для всіх схожих проектів. При заданих значенні і вазі кожного показника підраховується загальний вплив кожного з альтернативних проектів і на цій підставі обирається найкращий.

Метод матриць побудований на виділенні характеристик навколишнього середовища та занесенні їх у вертикальну части­ну матриці, а типів впливів — у горизонтальну. У місцях пере­хресть відображають бальні оцінки інтенсивності впливу та його вагомості. Матриці включають як кількісні, так і якісні показни­ки впливу проекту на навколишнє середовище. Значущість кож­ного показника визначається експертними оцінками. Відсутність чітких критеріїв визначення числових значень кожного показни­ка робить цей метод порівняльним, інформативним та наочним, що обумовлює можливість його використання для оцінки складних альтернативних проектів різноманітних виробництв.

Метод діаграми потоків ґрунтується на послідовному виок­ремленні та прогнозуванні залежностей між впливом проекту та його наслідками. Побудова діаграм потоків можлива тільки за наявності точного опису процесів, що протікають у навколиш­ньому середовищі без впливу проекту та з урахуванням наслідків його реалізації. Метод діаграм потоків може використовуватися під час порівняння двох конкретних технологічних рішень, коли кількісні параметри цього впливу та його наслідків не встановле­но, але необхідно вибрати один з проектів за визначеними обме­женнями.

Метод сумісного аналізу карт передбачає, що території, на яких прогнозується вплив, піддають аналізу за картографічним матеріалом, аерофотознімками, матеріалами землеустрою. За ко­жним показником впливу спочатку оформлюється своя карта-схема, а потім визначається сумарний вплив шляхом складання візуальної оцінки цих карт. Найбільш прийнятний цей метод для оцінки проектів будівництва автошляхів, залізниць, магістралей, газопроводів, електромереж, аеродромів, жилих районів і проми­слових гігантів.

Усі ці методи найбільш ефективні для оцінки впливу проекту при порівнянні можливих альтернатив на стадії формування проекту, коли підприємство ще не функціонує. У разі реалізації про­екту на діючому підприємстві ці методи оцінки неприйнятні.

Для оцінки впливу функціонуючого виробництва на навколи­шнє середовище необхідно:

- провести аналіз технологічного процесу виробництва з метою виявлення джерел впливу, виділення та викиду шкідливих речовин. Результатом цього аналізу є визначення в технологічному ланцюж­ку місць входу та виходу природних ресурсів, виділення шкідливих речовин у довкілля, характеристика джерел забруднення, природоохоронного обладнання та природо захисних заходів, які супрово­джуються розрахунковою оцінкою фактичної їх ефективності;

- визначити показники інтенсивності, ступеня і небезпеки впливу, що залежать від кількості викиду шкідливих речовин та їх індивідуальних властивостей. Ступінь впливу встановлюється співвідношенням його інтенсивності до інтенсивності виділення шкідливої речовини, що дозволяє ранжирувати джерела забруд­нення за принципом можливості та доцільності зниження впливу. За результатом аналізу може статися, що максимальний ступінь впливу належить слабкому за інтенсивністю джерелу забруднен­ня, або навпаки, джерела з максимальним виділенням шкідливих речовин мають незначний ступінь впливу за рахунок високої ефективності природоохоронних заходів;

- виявити форми порушення та забруднення природного се­редовища і визначити їх параметри. На цьому етапі проводиться обстеження зони впливу виробництва на навколишнє середовище та встановлюються наслідки забруднення. Розповсюдження шкі­дливих речовин в атмосферному повітрі залежить від багатьох факторів — як власне від джерела викиду, так і метеорологічних і географічних умов місцевості, що призводить до нерівномірного їх осідання на поверхню ґрунту на площі, що складає зону впли­ву підприємства на навколишнє середовище;

- оцінити наслідки змін довкілля у компонентах природно-виробничої системи з використанням інтегральних показників. Для цього досить часто використовують відвернений сукупний збиток. Суть даного інтегрального показника полягає в тому, що порівнюються капітальні та експлуатаційні витрати, які виника­ють при здійсненні різноманітних природоохоронних заходів під час функціонування виробництва, і безпосередні та опосередко­вані збитки, яких запобігли в результаті вжиття цих заходів (по­зитивна частина). Якщо величина відверненого сукупного збитку має позитивне значення, вважають за необхідне реалізовувати природоохоронні заходи. Відвернений сукупний збиток являє собою приведення різноманітних за розміром кількісних впливів виробництва на компоненти середовища.

Таким чином, усі функціональні зміни в екологічній системі за результатами впливу проекту можуть бути представлені як по­рушення чи забруднення екосистеми. З метою реального визна­чення необхідних витрат, можливостей суспільства здійснити природоохоронні заходи, оцінка збитків від негативного впливу різних проектів на екосистему в цілому та їх величина повинні наводитися у вартісних показниках.

Сучасна міжнародна практика аналізу екологічних наслідків проектів найчастіше застосовує методи, побудовані на визначен­ні (рис. 9.3):

ринкової ціни виробництва товарів та послуг, що базується на одному з трьох підходів: визначення продуктивності ресурсів, методи втраченої вигоди (доходу) та альтернативної вартості;

безпосередніх витрат, пов'язаних з реалізацією проекту, до яких насамперед належать методи аналізу ефективності витрат і превентивних витрат.

(10.1)

де Зо — припустимі витрати на споживання без урахування реалізації проекту;

3— необхідні витрати на споживання з урахуванням реалізації проекту.

Оцінка соціальних результатів проектів проводилась на основі співвідношення розрахункових показників з нормативними. При­чому для позитивних соціальних ефектів використовувалось пря­ме співвідношення показника з нормативним значенням Сі/Снор, а для негативних соціальних ефектів (Ен), при фіксуванні ступеня гранично допустимої соціальної шкоди, характеристика досяг­нутого стану здійснювалась за формулою

Ен = (Снор - Сі/Снор) (10.2)

Сучасна практика підготовки проекту, як правило, не відстежує соціальні аспекти (за винятком цільових проектів соціально­го розвитку). У вітчизняному досвіді розробки проектів практич­но не розглядається людський фактор і ступінь його впливу на результати проекту, хоча всі проекти, що їх реалізують об'єднані в організацію люди, мають значний вплив на соціальні перетво­рення та суспільство в цілому.

Метою соціального аналізу є визначення прийнятності варіантів реалізації проекту з погляду користувачів, населення регіону, де здійснюється проект, розробка стратегії реалізації проекту, що дає змогу здобути підтримку населення, досягти цілей проекту та поліпшити характеристики його соціального середовища.

Підготовка соціальних аспектів проекту потребує розробки заходів стимулювання позитивних змін в його соціальному се­редовищі. Всебічний підхід до оцінки проекту передбачає визна­чення впливу проекту на людей, що беруть у ньому участь, кори­стуються його результатами, одержують відповідні вигоди, на виробників, постачальників та інших учасників проекту. Досить часто нехтування соціальних аспектів проекту призводить до невдач, оскільки він вступає у суперечність з традиційними ціннос­тями, не бере до уваги соціальну організацію людей, їх мотива­цію до реалізації проекту.

Основними компонентами соціального аналізу є:

- оцінка населення, що мешкає в зоні реалізації проекту, з то­чки зору демографічних та соціокультурних особливостей, умов проживання, зайнятості, відпочинку та встановлення ступеня впли­ву проекту на ці параметри;

- визначення рівня адекватності проекту культурі та організа­ції населення в районі його реалізації;

- розробка стратегії забезпечення підтримки проекту на всіх стадіях підготовки, реалізації та експлуатації з боку населення регіону.

Проектуючи нову виробничу діяльність, аналітику слід дати відповіді на такі запитання:

- Як впливатиме проект на соціальну систему?

- Які зміни у соціальному середовищі будуть сприяти реаліза­ції проекту?

- Як соціальна система впливає на можливість реалізації проекту та одержання очікуваних результатів?

Основні соціальні результати проекту виступають базою ви­значення економічної ефективності проекту, його привабливості з точки зору суспільства.

Для встановлення соціальних результатів у практиці проект­ного аналізу використовують такі показники суспільного життя:

- зміна кількості робочих місць у регіоні;

- поліпшення житлових та культурно-побутових умов праців­ників;

- зміна структури виробничого персоналу;

- зміна надійності постачання споживачів;

- зміна рівня здоров’я населення;

- збільшення вільного часу населення.

Проведення соціального аналізу ускладнюється неможливістю кількісної характеристики багатьох соціальних змін і результатів, що супроводжують проект. До того ж оцінка наслідків проекту різними соціальними групами може бути діаметрально протилежною, оскільки проект стосується суб'єктивних інтересів. Че­рез те, що в суспільстві доволі часто складно досягти паритету інтересів, перед аналітиками постає питання, чиїм інтересам, якій соціальній групі віддати перевагу.

Проблема суб'єктивності оцінок знаходить свій вияв і в збиранні, опрацюванні та аналізі інформації, яка лежить в ос­нові прийняття проектних рішень. Тому пропозиції з оцінки соціальних аспектів проектування значною мірою залежать від соціальної і культурної орієнтації розробників проекту — адже саме їм необхідно визначити переваги і вади результату реалі­зації проекту, обрати критерії порівняння, виробити процедуру розробки рішень, визнати необхідність колегіальності їх при­йняття.

Соціальний аналіз не обмежується оцінкою можливості реалізації проекту в певному соціальному середовищі, адаптації до нього. Межі аналізу набагато ширші (див. рис. 10.1), оскільки аналітики проекту мають з'ясувати, чи зможе проект сприяти соці­альному розвитку суспільства.

Соціальний аналіз проекту є обов'язковою частиною роботи аналітиків по підготовці та реалізації проекту, тому він проводи­ться на всіх стадіях його життєвого циклу. Розглянемо зміст ро­боти аналітиків-соціологів на кожній з них.

При ідентифікації проекту, яка супроводжується визначен­ням цілей, завдань, пріоритетів розвитку, необхідно визначити розміри території, що перебуватиме у сфері впливу проекту, при­йнятність проекту для місцевого населення, виявити групи насе­лення, яких стосується проект, виділити серед них зацікавлених і супротивників. На цій стадії визначається прийнятність проекту ч погляду культурно-історичної, етнічно-демографічної та соціально-економічної ситуації. У випадку формування проекту з метою розвитку конкретної території розробники можуть ініціювати об­говорення ідей проекту серед широких верств населення.

Рис. 10.1. Елементи соціального аналізу проекту