Кожна мета підкріплюється і аргументується певною концепцією. При цьому у однієї мето може бути кілька концепцій, а у кожної конціпції – багато конкретних програм. Суспільно-політичні події кінця минулого сторіччя зумовили розробку нової концепції виховання підростаючого покоління починаючи з дошкільного віку. Провідною стає ідея виховання, спрямованого на розвиток індивідуальності, самобутності особистості, розвиток творчості, інтелекту, індивідуальної неповторності.
Середпрограм реалізації вказаної концепції у вихованні дітей дошкільного віку в Україніперш за все слід назватипрограму “Малятко”(1998р.),програму “Дитина”(1999р.),програму “Крок за кроком”( діє в Україні з 1998 р.).
Мета і концепції виховання дають можливисть сформулювати задачі виховання дітей раннього і дошкільного віку. Ці задачі відображають сторони виховання: моральне, розумове, фізичне, естетичне, трудове виховання.
Незважаючи на те що кожен аспект має свою специфіку, у процесі формування цілісної особистості вони тісно взаємопов’язані і здійснюють суттєвий вплив один на одного. Моральне виховання неможливо здійснити без розв’язання задач естетичного, розумового і навіть фізичного виховання. Задачі розумового виховання втрачають свою значимість для особистості, якщо вони штучно (якщо таке можливо) відокремлені від задач морального виховання.
До закономірностей виховання (зв’язків між компонентами системи, які забезпечують певний результат виховання) дітей дошкільного віку відносять:
· активність самої дитини у виховному процесі,
· потреба дитини у любові;
· особистість активно розвивається лише у ситуаціях успіху.
Вказані закономірності обумовлюють суворого дотримання у вихованні дітей таких загальних принципів (вихідних положень навчально-виховного процесу):
· підтримка і спрямування потреб дитини в активності, врахування співвідношення між мірою активності дитини та її можливостями;
· уважність, терпимість, підтримка, прояв любові до дитини;
· повага до особистості дитини, дотримання її прав.
Вказані принципи реалізуються за допомогою технологій, які передбачають:
· поєднання різних видів діяльності дитини, включаючись у які дитина не взмозі залишатися пасивною;
· зверненість вихователя до дитини, ситуації, які дають дитині відчути, що її люблять, у неї вірять;
· спільну діяльність дітей і дорослих, “мажорні ситуації”;
· навчання дітей способам виразу любові;
· пред’явлення адекватних вікові дитини вимог;
· стимуляцію дитини до самостіного вірішенняскладних проблем і ситуацій;
· організацію ситуацій успіху.
Названі технології реалізуються у безпосередній професійній діяльності гувернера за допомогою конретних методів, засобів та прийомів виховання й навчання.
