У теперішній час при дослідженнях гостроти екологічних ситуацій переважна увага приділяється вивченню трансформації речовини й енергії в процесах господарської діяльності й особливостей надходження збуджень (як речовинних, так і енергетичних) у навколишнє середовище. Поряд з функціональними характеристиками об'єктів необхідно враховувати їх позиційні властивості. Це дозволяє сформулювати одну із закономірностей формування екологічної небезпеки – ступінь небезпеки значною мірою визначається несприятливою позиційністю її джерел щодо об'єктів і споруд різного призначення. Необхідно враховувати взаємне розташування зон розподілу небезпеки і територій з різним ступенем піддавання впливам її проявів. Так, екологічну небезпеку можна вважати незначною, якщо, наприклад, джерела забруднення атмосферного повітря знаходяться на досить великій відстані від густонаселених територій і до того ж вони розділені масивами зелених насаджень. З іншого боку, коли потужний кар'єр розташовується в безпосередній близькості від греблі великого водосховища і кристалічний фундамент геологічного середовища залягає на невеликій глибині, ступінь небезпеки буде надзвичайно високою.
При аналізі формування екологічної небезпеки варто брати до уваги різноякісність і різнопорядковість (разномасштабність) її джерел. Різноякісність визначає якісно різні впливи на навколишнє середовище (наприклад, комбінації шкідливих речовин, що викидаються різними джерелами). Визначені сполучення полютантів, що одночасно присутні в атмосферному повітрі, утворюють так звані групи сумацій з односпрямованою шкідливою дією. Різнопорядковість джерел небезпеки характеризується різними інтенсивностями дії джерел (наприклад, істотне розходження в кількісних характеристиках викидів). Інтенсивність джерел впливає на ступінь прояву небезпеки, хоча не завжди є визначальним чинником. Так, наприклад, у [7] показано, що сукупність невеликих котелень формує більш високий рівень забруднення атмосферного повітря, ніж велика ТЕЦ, хоча сумарні викиди шкідливих речовин у першому випадку значно менші. Це визначається відмінністю умов розсіювання, а також геометричними і фізичними параметрами джерел.
Істотне значення має сусідство різних видів і підвидів небезпеки. Так, наприклад, автомобільний транспорт, зокрема, створює екологічну небезпеку, пов'язану як з дією хімічних (шкідливі речовини, що викидаються з відпрацьованими газами), так і фізичних (шумове забруднення) чинників. Урахування обох чинників призводить до необхідності застосування більш жорстких вимог до безпечної (відносно людини і навколишнього природного середовища) експлуатації автомобілів. На підставі приведеного аналізу встановлена закономірність формування небезпеки – сусідство небезпек різного генезису може бути несприятливим, нейтральним, умовно допустимим. Несприятливе сусідство може істотно підсилити негативний вплив на людину і навколишнє середовище.
Закономірністю формування екологічної небезпеки також є наступне положення – профілізація регіонів визначається присутністю домінуючих за інтенсивністю можливого впливу екологічно небезпечних видів господарської діяльності і природних явищ.
Як приклад профілізації регіонів за окремими природними і природно-антропогенними чинниками формування небезпеки наведемо наступні:
– Закарпаття – паводкова небезпека;
– Хмельницька, Вінницька область – метеокліматична небезпека і т.і.
Профілізація за чинниками техногенного походження дозволяє виділити:
– регіони, де розміщені атомні електростанції – радіаційна небезпека;
– території з високою концентрацією кар'єрів – небезпека техногенних землетрусів і т.і.
Динаміка функціонування небезпеки передбачає наступні етапи: виникнення (зародження); розвиток (підвищення ступеню небезпеки); ослаблення; зникнення. Перші два етапи відповідають деструктивному (в екологічному аспекті) розвитку регіонів, останні – конструктивному, який вимагає ефективного управління.
Відзначимо, що при встановленні закономірностей формування екологічної небезпеки використаний термінологічний апарат різних наукових напрямків, зокрема, [8].
