1. Ринкові відносини, їх суб‘єкти і об‘єкти.
Ринкові відносини – це відносини і зв‘язки, які складаються між покупцями і продавцями в процесі купівлі-продажу товарів.
Суб‘єктами ринкових відносин є споживачі, виробники і постачальники ресурсів. Споживачами виступають всі особи, що мають гроші і купують блага для подальшого споживання. Виробниками продукції виступають великі і дрібні товаровиробники, що виробляють блага, які задовольнятимуть потреби споживачів. Постачальниками ресурсів (землі, праці, капіталу, підприємницьких здібностей) є власники цих ресурсів: землю як виробничий ресурс постачають землевласники, працю – наймані робітники, каптал – власники засобів виробництва, а підприємницькі здібності – підприємці.
Також в ролі суб‘єктів ринкових відносин можна розглядати домогосподарства, підприємства та державу. Домогосподарства виконують дві функції в ринковій економіці: вони є основними постачальниками ресурсів на ринок і основними споживачами благ, що ним пропонуються. Підприємства являють собою основну ланку народного господарства, що забезпечує виробництво товарів і послуг та здійснює комерційну діяльність з метою одержання прибутку. У змішаній економіці важливим суб‘єктом ринкових відносин є держава, що поряд із ринком здійснює перерозподіл доходів і багатства, коригує розподіл ресурсів, контролює рівень зайнятості, інфляції тощо.
Об‘єктами ринкових відносин є усі результати діяльності суспільства, що купуються і продаються на ринку. Таких об‘єктів є багато: це товари, роботи, послуги, робоча сила, інтелектуальні продукти, природні ресурси, цінні папери, нерухомість, засоби виробництва, гроші, валюта та ін.
2. Суть та функції ринку. Конкуренція.
Ринок – це економічна категорія, яка виражає сукупність взаємовідносин між фізичними та юридичними особами в сфері обміну, з приводу купівлі-продажу об‘єктів ринкових відносин. Ринок являє собою особливу сферу підприємницької діяльності, він є місцем, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результатах діяльності праці. Ключовими категоріями ринку є попит і пропозиція.
Основними функціями ринку є : 1) ціноутворююча (взаємодія попиту і пропозиції на ринку формує ціни); 2) регулююча (дотримання пропорції між споживанням і нагромадженням, між витратами і прибутками тощо); 3) стимулююча (спонукає суб‘єктів до раціонального використання ресурсів з метою зниження витрат в рамках конкурентної боротьби); 4) інтегруюча (ринок через систему попиту і пропозиції забезпечує цілісну взаємодію виробників і споживачів); 5) функція розвитку (посилення конкуренції є джерелом економічного розвитку).
Умовою розвитку і ефективного функціонування сучасного ринку є конкуренція. Конкуренція означає боротьбу і суперництво між виробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків. Її позитивними сторонами є: – сприяння НТП суспільства; – зростання продуктивності праці, трудової дисципліни; – підвищення якості та асортименту продукції; – зниження цін; – активізація проведення структурних реформ в економіці через перелив капіталів між галузями господарства тощо. Негативними рисами конкуренції є: – посилення концентрації виробництва, що на певному етапі призводить до виникнення монополій; – ймовірність кризи перевиробництва; – зниження витрат виробництва за рахунок з/п; – банкрутство та безробіття; – надмірне використання реклами та інших маркетингових кроків призводить до встановлення невиправдано високих цін; – міжнародна конкуренція може погіршувати стан національних виробників. За методами конкурентної боротьби виділяють добросовісну та недобросовісну конкуренцію.
З позиції еволюції капіталістичної системи розрізняють вільну та монополістичну конкуренцію. Вільна конкуренція порівняно із монополістичною характеризується більшою кількістю виробників, відсутністю контролю над ціною, абсолютно вільним доступом на ринок.
3. Ринковий попит та його чинники. Закон попиту.
Попит – це платоспроможні потреби людей, тобто це кількість благ, яку покупці бажають і можуть купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу. Розрізняють індивідуальний та ринковий попит. Перший характеризує попит з позиції одного споживача. Другий є сукупністю попитів усіх споживачів за різних можливих цін. Закон попиту говорить про існування оберненої залежності між ціною і величиною попиту на товар.
Графічно попит відображається за допомогою кривої попиту, що показує кількість товарів чи послуг, що бажають придбати покупці за різних рівнів цін.
Рух по кривій попиту (рис. 1) характеризуватиме зміну величини попиту, що відбувається під впливом цінового чинника (ціни товару чи послуги). Переміщення самої кривої (вправо або вліво) характеризуватиме зміну попиту (збільшення або зменшення), що відбувається внаслідок дії нецінових чинників попиту, якими є: 1) грошові доходи споживачів; 2) кількість споживачів на ринку; 3) ціни на товари-замінники; 4) смаки та уподобання споживачів; 5) очікування споживачів щодо зміни ціни на товар та ін.
Рис. 1. Крива попиту.
4. Ринкова пропозиція та її фактори. Закон пропозиції.
Пропозиція – це кількість благ, яку виробники бажають і можуть виробити та доставити на ринок з метою продажу за певну ціну за певний проміжок часу. Розрізняють індивідуальну та ринкову пропозицію. Перша характеризує пропозицію з боку одного виробника. Друга є сукупністю пропозицій усіх виробників за різних можливих цін. Закон пропозиціїговорить про існування прямої залежності між ціною і величиною пропозиції товару.
Графічно пропозиція відображається за допомогою кривої пропозиції, що показує кількість товарів чи послуг, що бажають реалізувати продавці за різних рівнів цін.
Рис. 2. Крива пропозиції.
Рух по кривій пропозиції (рис. 2) характеризуватиме зміну величини пропозиції, що відбувається під впливом цінового чинника (ціни товару чи послуги). Переміщення самої кривої (вправо або вліво) характеризуватиме зміну пропозиції (збільшення або зменшення), що відбувається внаслідок дії нецінових факторів пропозиції, якими є: 1) ціни на ресурси; 2) технологія та організація виробництва; 3) податки та субсидії; 4) кількість продавців на ринку; 5) очікування продавців щодо зміни ціни на товар та ін.
5. Ринкова рівновага.
Ринкова рівновага характеризує ситуацію на ринку, коли попит дорівнює пропозиції. Рівноважний стан ринку означає повну відповідність інтересів покупців і продавців.
Графічно ринкову рівновагу можна визначити у точці перетину кривих попиту і пропозиції.
Рис. 3. Ринкова рівновага.
Проекція з точки ринкової рівноваги на вертикальну вісь дозволить визначити рівноважну ціну, а проекція на горизонтальну вісь – рівноважний обсяг виробництва. Рівноважна ціна – це ціна на конкурентному ринку, за якої немає ані дефіциту, ані надлишку товарів, а також яка не виявляє тенденції до зростання чи зниження. Рівноважний обсяг виробництва на конкурентному ринку має місце тоді, коли кількість продукції, яку бажають придбати покупці дорівнює кількості продукції, що прагнуть реалізувати продавці.
За умови перебування ринку в нерівноважному стані, можливі утворення дефіциту або надлишку товарів. Якщо ринковий попит перевищуватиме ринкову пропозицію, то виникатиме дефіцит товарів, який буде спостерігатися за будь-якої ціни, що є нижчою від рівноважної. І навпаки, якщо ринкова пропозиція перевищуватиме ринковий попит, то виникатиме надлишок товарів, який буде спостерігатися за будь-якої ціни, що є вищою за рівноважну.
