1. Форми економічного життя людей: натуральне і товарне виробництво.
Розвиток людства свідчить, що суспільне виробництво здійснюється в певних економічних формах, які зберігаються протягом тривалих історичних етапів. До загальноекономічних форм відносять натуральне і товарне виробництво.
Натуральне виробництво – історично перша форма існування суспільства, в якій виробництво скеровано безпосередньо на задоволення власних потреб виробника. Основними рисами натурального господарства є : 1) замкнутість (в такій системі кожна господарська одиниця здійснює всі види робіт, починаючи від добування сировини і завершуючи кінцевою підготовкою продукту до споживання); 2) консервативність (типовими є традиційність виробництва і продукції, які відтворювалися без істотних змін на протязі століть і виступали як обов‘язкові, звичаєві господарські норми); 3) слабо виражений поділ праці.
На певному етапі розвитку продуктивних сил виникає нова форма господарства – товарне виробництво. Воно являє собою таку форму організації суспільного виробництва, при якій виробничі відносини між людьми проявляються через ринок, через купівлю-продаж продуктів праці, в результаті чого продукт праці перетворюється на товар. Основними рисами товарного виробництва є : 1) суспільний поділ праці, в результаті якого створюється необхідність обмінювати продукти виготовлені різними виробниками; 2) виникнення приватної власності і перш за все на засоби виробництва; 3) стихійний характер товарного господарства; 4) наявність ринку тобто особливої сфери, в якій відбувається обмін товарів, зіткнення та узгодження інтересів виробників і споживачів товарів. Отже, товарне виробництво – це таке виробництво, де предмети виготовляються не лише для задоволення потреб виробників, а й з метою продажу. Товарне виробництво стає домінуючим в період виникнення капіталізму.
2. Проста і розвинена форми товарного виробництва. Товар та його властивості.
Є дві форми товарного виробництва: проста і розвинена. Просте товарне виробництвохарактеризується поєднанням безпосередніх виробників із засобами виробництва, при розвиненому – виробники не є власниками засобів виробництва. Просте товарне виробництво базується на власній праці, а розвинене – на експлуатації чужої праці. Продукт праці в простому товарному виробництві належить товаровиробникові, а в розвиненому – власникові засобів виробництва, тобто капіталістові. Просте товарне виробництво є дрібним, розпорошеним, в ньому не існує глибокого поділу праці, а кінцева мета – задоволення особистих потреб товаровиробника через обмін товарів. Розвинене товарне виробництво передбачає спільну працю багатьох найманих працівників, глибокий поділ праці. Його мета – отримання прибутку капіталістом.
Таким чином, просте товарне виробництво – це, здебільшого, процес виробництва продукції для обміну відокремленими дрібними товаровиробниками (селянами і ремісниками), які не використовують найманої праці. Розвинене товарне виробництво означає процес виробництва продукції на малих, середніх та великих капіталістичних підприємствах для обміну з метою отримання прибутку та його використання для розширення виробництва і споживання. Основною відмінністю простого і розвиненого товарного виробництва є те, що останнє з погляду відносин обміну означає перетворення на товар робочої сили.
Товар – це продукт, що виробляється не для особистого споживання, а призначений для продажу (обміну на гроші). Кожен товар має кілька властивостей, що розглядаються з об‘єктивної та суб‘єктивної сторін. Серед властивостей товару є: споживча вартість, корисність, вартість, мінова вартість.
Споживча вартість – це здатність товару задовольняти потреби людей. Вона прямо залежить від природних властивостей речей, від їх фізико-біологічних якостей. Корисність товару залежить від суб‘єктивних уподобань кожної окремої людини. Один і той же товар з однією і тією ж споживчою вартістю буде мати різну корисність для окремих споживачів. Наступна властивість товару – це його вартість. Вартість товару представники різних шкіл політичної економії трактували по-різному. В найбільш загальному розумінні вартість – це величина праці, затраченої на виробництво товару. Грошовим вираженням вартості є ціна. Мінова вартість – означає властивість товару обмінюватися, це кількісна пропорція, в якій один товар обмінюється на інший.
3. Виникнення, еволюція та типи грошей.
Гроші являють собою один з найважливіших винаходів людства. З того моменту, коли певний товар почав виконувати роль головного предмета обміну, виникають, а потім розвиваються грошові відносини. Гроші– це особливий товар, який стихійно виділився серед інших товарів для виконання функції загального еквіваленту.
На початковому етапі гроші були представлені певними споживчими продуктами (худоба, зерно, хутро). Такі гроші за ознаками свого матеріального тіла отримали назву продуктових грошей. Через певні вади цих товарів в якості загального еквіваленту виникають металеві гроші.
Металеві гроші – це такі гроші, матеріальне тіло яких виготовлено з певного металу, а загальним еквівалентом вони стають завдяки великим витратам виробництва на видобуток цього металу. Історії відомі два види металевих систем: біметалізм та монометалізм. Біметалізм – це грошова система, в якій за золотом і сріблом законодавчо закріплено рівноправну роль грошей. Монометалізм – грошова система, основу якої становить лише один метал.
З появою паперових грошей (вперше вони були випущені в Китаї у 12 ст., і лише у 17 ст. з‘явились в Європі) відбулось відокремлення грошового знаку від реальної вартості, що позначалася ним. Паперові гроші це такі гроші, які є лише знаками вартості виготовленими з паперу. Залежно від характеру розміну паперових грошей на золото існувало три різновиди золотого монометалізму: 1) золотомонетний стандарт; 2) золотозлитковий і золотодевізний стандарт; 3) золотодоларовий стандарт. Золотомонетний стандарт передбачав обов‘язковий перебіг золотих монет в обігу, всі інші види грошей розмінювалися на золото. Країна встановлювала золотий вміст своєї грошової одиниці та підтримувала жорстке співвідношення між запасом золота й внутрішньою кількістю грошей. Після І світової війни припиняється обіг золотих монет, а монетарне золото зосереджується в руках держави. В європейських країнах-переможницях встановлюється золотозлитковий стандарт, за якого визначена державою сума грошей обмінювалася на стандартний золотий злиток (12,5 кг). В переможених країнах встановлюється золотодевізний стандарт, де паперові гроші цих країн спочатку обмінювалися на іноземну валюту (девізи) країн-переможниць, яка вже потім обмінювалася на золото. Після ІІ світової війни встановлюється золотодоларовий стандарт, за якого лише урядам та центральним банкам країн-членів МВФ надавалася можливість обмінювати долари США , якими володіли ці країни, на зливки з золотого запасу США. Поступово золотий запас США скорочувався і у 1971 році обмін доларів на золото було припинено. Відбулося остаточне витіснення золота з обігу, основу якого склали паперові гроші.
Сучасною формою грошей є електронні гроші. Вони існують у вигляді електронного запису в пам‘яті банківського комп‘ютера.
Виділяють два найважливіших типи грошей: повноцінні та неповноцінні. Повноцінні гроші – це такі, які є загальним еквівалентом завдяки витратам виробництва на виготовлення їх матеріалу на рівні номінального знака вартості, який на них позначений (золоті монети). Неповноцінні гроші – це ті, витрати на виготовлення яких є значно меншими, ніж той номінальний знак вартості, який на них позначений (паперові гроші).
4. Функції грошей і грошові агрегати.
Гроші виконують наступні функції: 1) міра вартості (за допомогою грошей виражається вартість всіх інших товарів шляхом прирівнювання їх до грошей); 2) засіб обігу (гроші виконують роль посередника при обміні товарами); 3) засіб платежу (гроші використовуються для погашення заборгованості за товари, роботу, послуги); 4) засіб нагромадження (збереження купівельної сили грошової одиниці на період, коли вона тимчасово не перебуває в обігу); 5) світові гроші – це функція, яку починають виконувати гроші на міжнародній арені, коли вони позбавлені національних форм і обслуговують світову торгівлю.
В залежності від функцій, що виконують гроші, вони набувають різних форм. Ці грошові форми поєднуються у певні агрегати. Грошовий агрегат – це встановлене законодавством відповідно до принципу ліквідності специфічне групування грошових форм. Під терміном «ліквідність» розуміють швидкість перетворення на гроші.
Грошова структура в Україні складається з таких грошових агрегатів: М0 – готівка поза банками; М1 = М0 + кошти на розрахункових та поточних рахунках в національній валюті; М2 = М1 + строкові кошти в національній валюті та валютні кошти; М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків. Таким чином, найбільш ліквідним є агрегат М0, а найменш ліквідним – М3. В деяких країнах виділяють ще агрегат L, що = М3 + казначейські векселі та деякі інші грошові активи.
5. Закон грошового обігу та інфляція.
Процес руху грошей, що обслуговує реалізацію суспільного продукту, називається грошовим обігом. Існують різні закони грошового обігу. Вони пов‘язані з необхідністю визначення кількості грошей, потрібної для нормального товарообігу. Свій закон грошового обігу запропонував відомий економіст І. Фішер, який в науковій літературі дістав назву „рівняння обміну” або формула Фішера:
MV = PQ,
де M – кількість грошей в обігу,
V – швидкість обігу грошей,
P – середній рівень цін,
Q – кількість реалізованих товарів.
Закон показує залежність між кількістю грошей в обігу та кількістю товарів і говорить про необхідність дотримання рівності між грошовою та товарною масою. Перевищення товарної маси над грошовою свідчить про недостатній обсяг останньої, що не забезпечує ефективне функціонування економіки через гальмування процесів товарообміну. Якщо грошова маса буде перевищувати товарну, то непідкріплена товарами частина грошової маси знеціниться. Знецінення грошей (зниження їхньої купівельної спроможності) називається інфляцією, яка проявляється у зростанні цін.
Розрізняють три види інфляції: повзучу, галопуючу та гіперінфляцію. Перша характеризується незначним зростанням цін (до 10% за рік). Друга характеризується зростанням цін від 10 до 100% за рік. Третя має місце за умови, коли ціни зростають за рік більше, ніж на 100%. Інфляція є вкрай негативним явищем в економіці через важкість її приборкання і складність подолання наслідків її руйнівного впливу.
