1. Грошовий ринок та його суть. Теорії попиту на гроші.
2. Пропозиція грошей. Грошова маса та грошова база. Грошовий мультиплікатор.
3. Рівновага на грошовому ринку.
4. Грошова політика: аналіз поглядів кейнсіанців та класиків.
5. Цілі та інструменти кредитно-грошової політики.
1. Грошовий ринок та його суть. Теорії попиту на гроші.
Гроші – це особливий товар, що є загальним еквівалентом, із зростанням споживчої вартості якого зростає і еквівалентна форма вартості.
Сучасні гроші є результатом історичної еволюції форми грошей та законодавчого закріплення їх.
Еволюція форми грошей:
Товарні грошові еквіваленти – товар, з натуральною формою якого пов'язана його суспільна функція загального еквівалента.
Золоті та срібні монети – повноцінні монети із золота або срібла, які виконують усі функції, грошей.
Білонні монети – неповноцінна розмінна монета, номінальна вартість якої перевищує вартість вміщеного в неї металу та витрат на її чеканку.
Паперові гроші – грошові знаки, що випускаються центральним державним органом (Національний банк України, ФРС – США, Центральний національний банк Росії), для покриття фінансових потреб держави, що проявляються в дефіциті державного бюджету і забезпечені певною купівельною спроможністю.
Кредитні гроші – знаки вартості, які виникли на основі заміщення майнових зобов'язань держави і приватних осіб. ,
У процесі розвитку ринкового господарства на основі ускладнення зв'язків між його суб'єктами і збільшення часових розривів між виробництвом і реалізацією товарів та послуг розповсюдженою формою грошей стають кредитні гроші.
Види кредитних грошей:
Вексель – боргове зобов'язання позичальника кредитору про виплату боргу в зазначений строк.
Банкнота (банківський білет) – грошові знаки, які випущені емісійними банками. Сучасні банкноти не мають власної внутрішньої вартості.
Депозитні гроші – система спеціальних розрахунків між банками на основі банківських переказів з одного рахунку на інший.
Чек – наказ власника рахунку кредитній установі, яка обслуговує його, сплатити певну суму грошей власнику чека.
Електронні гроші – система банківських розрахунків за допомогою ЕОМ.
Складовою частиною грошової системи є її елементи.
Елементи грошової системи:
Грошова одиниця – міра грошей, прийнята в країні за одиницю (в ній виражаються ціни товарів та послуг).
Масштаб цін – вагова кількість грошового металу, прийнятого в країні за грошову одиницю.
Емісійна система – установи, що здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають порядок емісії.
Форми грошей – матеріалізована в певному типі загального еквіваленту мінова вартість, яка забезпечує стабільність обігу товарів і є стабільним платіжним засобом у готівковому обігу.
Інститути грошової системи – державні і недержавні установи, які регулюють грошовий обіг.
Валютний, паритет – співвідношення з іншими валютами.
Грошова система – це форма організації, грошового обігу, яка історично та законодавче утворилася в кожній країні.
Грошовий обіг – це безперервний рух грошей, які виконують функції засобу обігу і платежу, а також обслуговують кругообіг товарів та послуг. Закон грошового обігу визначає кількість грошей, необхідних для обігу,
де М – кількість грошей, необхідних для обігу;
Р – сума цін товарів, що підлягають реалізації;
Кр – сума цін товарів, що продані в кредит;
П – платежі, термін виплати яких настав;
ВП – платежі, які взаємопогашаются;
О – швидкість обігу однієї грошової одиниці (як засобу обігу).
Сучасний грошовий обіг являє собою сукупність грошових засобів, які виступають у двох формах: готівковій і безготівковій. За обсягом готівкові гроші значно поступаються грошовим засобам, що знаходяться на рахунках (банкноти і розмінна монета в сучасних умовах становлять приблизно 10% всіх грошових засобів).
Різноманіття грошових засобів, що функціонують у сучасній економіці, породжує проблему виміру грошової маси.
Грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів, які знаходяться в народному господарстві в готівковій та безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу та накопичення. Грошовий обіг повинен вимірюватися і контролюватися державою. Структура грошової маси будується за принципом розширення, тобто наступні грошові форми включають в себе попередні. Розширення відбувається за ступенем ліквідності активів.
Функції грошей:
1) засіб обігу,
2) міра вартості,
3) засіб заощадження.
В структурі грошової маси розрізнюють готівкові і безготівкові гроші, гроші для угод ( готівка, поточні рахунки), гроші в широкому розумінні.
Залежно від ступеня ліквідності різних форм грошей виділяють такі показники грошової маси:
М0 – включає готівкові гроші в обігу (паперові гроші та монети);
М1 – включає: М0; депозити до запитання в ощадбанках; депозити до запитання в комерційних банках; кошти на розрахункових, поточних та інших рахунках;
М2 – включає: М1, строкові внесення в ощадбанках;
М3 – включає: М2; облігації державних позик; депозитні сертифікати банків.
Депозити – внески грошових коштів юридичних і фізичних осіб у банки.
Під вузьким визначенням грошей розуміють тільки грошовий агрегат М1, оскільки він найбільш ліквідний.
Під ліквідністю активів розуміють можливість їхнього перетворення в грошову форму без суттєвої втрати вартості і в короткий строк.
Основу всієї грошової маси країни становлять гроші високої ефективності – банкноти, монети та депозити комерційних банків у центральному банку, тому їх називають грошовою базою (Б). Загальний розмір грошової бази країни в кожний даний момент можна визначити за балансом центрального банку:
| Актив
| Пасив
|
| Валютні резерви (ВР) (дорогоцінні метали та інша іноземна валюта). Цінні папери (ЦП). Кредити комерційних банків (ККБ). Кредити уряду (КУ), інші активи (ІА).
| Готівкові гроші в обігу (ГГО). Депозити комерційних банків (ДКБ). Депозити уряду (ДУ), інші пасиви (ІП).
|
ВР + ЦП + ККБ + КУ + ІА = ГГО + ДКБ + ДУ +ІП.
Як засоби платежу можуть використовуватися тільки готівкові гроші в обігу (ГГО).
Депозити комерційних банків (ДКБ) не є грошима, але служать резервами грошової системи.
Теорія попиту на гроші поділяється на:
- класичну,
- кейнсіанську.
Класична (кількісна теорія грошей) визначає попит на гроші за допомогою рівняння обміну (Фішера):
MŪ = PQ PQ – ВВП
M – маса грошей в обігу,
Ū – швидкість обігу,
P – рівень цін
Q – загальний обсяг виробництва.
Класики вважають, що швидке обертання грошей є постійна величина, так як структура угод в економіці стабільна:
MŪ = ВВП
Маса грошей в обігу 
залежить від номінального ВВП, гроші є нейтральними, так як не впливають на реальний ВВП. Відповідно до поглядів монетаристів державна повинна регулювати масу грошей в обігу (М) відповідно до темпів змін у ВВП.
Монетаристи рівняння обміну представляють у вигляді (кембріджське рівняння):
М = k · РУ
k = 
k – коефіцієнт який показує частку грошової маси в структурі ВВП.
( 
)D = k · У – попит на гроші
- реальний запас грошових коштів.
З рівняння можна зробити висновок, що попит на гроші з метою укладання угод (тобто здійснення поточних платежів) при нерівномірному отриманню грошей.
Кейнсіанська теорія попиту на гроші (теорія переваг ліквідності) визначає 3 мотиви попиту на гроші:
1) потреба в готівці для поточних угод (транс акційний мотив),
2) мотив обережності, тобто зберігання певної суми готівки на випадок непередбачених обставин,
3) спекулятивний мотив, тобто зберігання частини готівки з метою отримання додаткового доходу.
Т.Ч. “кейнсіанці” визначають попит на гроші,я для угод, так і попит на гроші, як актив.
Сучасна макроекономіка визначає такі фактори попиту на гроші:
1) величина доходу (збільшився доход, збільшився попит),
2) швидкість обігу грошей (збільшилася швидкість, збільшився попит),
3) відсоткова ставка (збільшилася відсоткова ставка, зменшився попит).
Збільшення грошової маси в обігу (М1) спричиняє збільшенню інфляції, що призводить до збільшення номінальних відсоткових ставок ( й → й″).
Залежність попиту на гроші від процентної ставки виражається рівнянням:
( )D = k · У – h · й
h – коеіцієнт, що показує реакцію попиту на гроші, на відсоткову ставку, та реальний доход.
Реальна відсоткова ставка:
йр = йh – Тінф Тінф – темп інфляції.
Т.Ч. попит на гроші залежить від реального доходу та номінальної відсоткової ставки.
