Інвентаризація в оцінюванні вартості майна підприємства

В окремих випадках в оцінюванні вартості майна під­приємства необхідною передумовою є інвентаризація майна, яка здійснюється з урахуванням вимог Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу. У разі ліквідації, приватизації чи реорга­нізації підприємства інвентаризація є обов'язковою. Інвентариза­ція є також обов'язковою для визначення розміру статутного фо­нду відкритого акціонерного товариства, що створюється на базі державного (комунального) майна під час приватизації. Інвента­ризація проводиться з метою забезпечення, достовірності даних бухгалтерського обліку через їх зіставлення з фактичною наявні­стю майна. Основними завданнями інвентаризації є:

— виявлення фактичної наявності основних засобів, матеріа­льних цінностей, бланків суворої звітності, грошових коштів у касах, на реєстраційних, бюджетних, валютних та поточних ра­хунках;

— виявлення невикористовуваних матеріальних цінностей;

— дотримання умов зберігання матеріальних цінностей і гро­шових коштів, а також правил утримання та експлуатації матері­альних цінностей;

— перевірка реальної вартості обліковуваних на балансі мате­ріальних цінностей, сум дебіторської та кредиторської заборго­ваності, у тому числі щодо якої термін позовної давності минув, та інших статей балансу.

Для проведення інвентаризації наказом керівника установи створюється комісія з числа працівників установи за обов'язкової участі головного бухгалтера та оцінювача майна. Інвентаризацій­ну комісію очолює керівник установи чи його заступник. Якщо вартість державного майна оцінюється з метою його приватизації чи реструктуризації, інвентаризаційна комісія утворюється дер­жавним органом приватизації (органом, уповноваженим управля­ти державним майном).

До початку інвентаризації в бухгалтерії необхідно закінчити обробку всіх документів про надходження і видачу матеріальних цінностей, провести відповідні записи в реєстрах аналітичного обліку і визначити залишки на день інвентаризації. Перш ніж пе­ревіряти наявність цінностей інвентаризаційна комісія зо­бов'язана:

— опломбувати підсобні приміщення та інші місця зберігання цінностей, де є окремі входи та виходи;

— перевірити справність усіх приладів для вимірювання маси;

— одержати останні на момент інвентаризації реєстри прибут­кових і видаткових документів або звітів про рух товарно-матеріальних цінностей і коштів.

Особи, відповідальні за збереження матеріальних цінностей, до початку інвентаризації дають розписку про те, що всі прибут­кові та видаткові документи на товарно-матеріальні цінності зда­ні в бухгалтерію, всі товарно-матеріальні цінності, що надійшли на зберігання, оприбутковані, а ті, що вибули — списані. Такі са­мі розписки дають особи, які мають кошти на придбання або до­ручення на одержання цінностей.

Наявність цінностей під час інвентаризації встановлюється обов'язковим підрахунком, зважуванням, вимірюванням. Масу (об'єм) матеріалів визначають на підставі вимірювань і технічних розрахунків. Акти вимірювань і розрахунки додаються до описів.

Інвентаризація фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей має відбуватися у присутності матеріально відповіда­льних осіб підприємства, майно якого оцінюється. Неприпусти­мим є проведення інвентаризації в неповному складі інвентари­заційної комісії та занесення до опису даних про залишки цінностей зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку без перевірки їх наявності.

Найменування інвентаризованих цінностей і об'єктів (предме­тів) та їх кількість відображаються в описах за субрахунками, номенклатурою та в одиницях виміру, застосовуваних в обліку. На цінності, які не належать установі, але перебувають в її роз­порядженні, складаються окремі описи з розподілом: на орендо­вані, прийняті на відповідальне зберігання тощо.

Під час інвентаризації основних засобівперевіряється наяв­ність технічних паспортів або Іншої технічної документації, до­кументів на основні засоби, що здані або прийняті підприємством в оренду, на зберігання та в тимчасове користування. За відсут­ності цих документів потрібно скласти й оформити належним чином нові. При проведенні інвентаризації основних засобів та інших матеріальних цінностей виявляються всі невикористовувані в установі цінності, які можуть бути реалізовані.

Під час інвентаризації в обов'язковому порядку проводиться перевірка відповідності технічної документації, в описи запису­ються повні найменування цих об'єктів та їхні інвентарні номе­ри. У разі відсутності технічної документації про це вказується в описах. Машини, обладнання та інші об'єкти перевіряються за заводськими номерами і заносяться в описи окремо із зазначен­ням інвентарного номера. Основні засоби записуються в описі під найменуванням відповідно до основного призначення об'єкта.

При виявленні об'єктів (предметів), що не перебувають на об­ліку, а також об'єктів (предметів) з відсутніми в обліку даними, що їх характеризують, інвентаризаційна комісія повинна вклю­чити в опис відсутні відомості і технічні показники цих об'єктів. Об'єкти, які не взято на облік і виявлено під час інвентаризації, мають бути оцінені відповідно до сучасної вартості відтворен­ня, а знос визначено за фактичним технічним станом об'єктів з оформленням відомостей про оцінювання та знос відповідними актами.

На основні засоби, які не придатні до експлуатації і не підля­гають відновленню, складається окремий опис.

Виробничі запаси (товарно-матеріальні цінності) вносять­ся до інвентаризаційних описів за кожним окремим найменуван­ням. Під час їх інвентаризації встановлюється наявність сирови­ни, матеріалів, палива, куплених напівфабрикатів, тари, запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних предметів, товарів, го­тової продукції та Інших матеріальних цінностей.

В інвентаризаційних описах малоцінних і швидкозношуваних предметів зазначається їх найменування і первісна вартість. Такі предмети, якщо вони перебувають в експлуатації, інвентаризу­ються за їх місцезнаходженням та стосовно осіб, на відповідаль­ному зберіганні в яких вони перебувають.

Інвентаризація незавершеного виробництвамає визначити наявність незавершених виробів, що перебувають у виробництві, комплектність незавершеного виробництва, його залишок за ану­льованими чи зупиненими замовленнями. Фактична собівартість незавершеного виробництва визначається за галузевими інструк­ціями щодо обліку і калькулювання собівартості продукції,

Інвентаризація коштів на розрахункових, поточних, валют­них, спеціальних та Інших рахунках, на акредитивах, а також за­боргованості за позичками банків полягає в тому, що залишки сум за даними бухгалтерського обліку підприємства звіряють із даними виписок банку.

До окремого акта інвентаризації вносяться лані про довго­строкові та короткострокові фінансові вкладення в цінні папери (акції, облігації тощо), депозити, статутні фонди інших підпри­ємств. Ці кошти інвентаризуються перевіркою наявності цінних паперів, а також перевіркою засновницьких та інших документів щодо наведених там відомостей про паї і вклади до статутних фондів спільно створених підприємств та на депозити. В акті ін­вентаризації вказується назва фінансового вкладення (акції, облі­гації, паї, депозити тощо), дата і термін вкладення, номер і серія цінних паперів, назва документа, що підтверджує фінансові інве­стиції (засновницький договір, інші угоди, виписки банків, на­кладні на переданім устаткування тощо), сума, вид вкладення.

Під час інвентаризації розрахунків з покупцями та іншими де­біторами складаються акти інвентаризації звіряння розрахунків, що надсилаються для підтвердження дебіторам. Дебіторська і кредиторська заборгованість перевіряється щодо додержання тер­міну позовної давності, обґрунтованості сум, які обліковуються на відповідних рахунках, де відбито розрахунки з покупцями, за­мовниками, постачальниками, підрядчиками, підзвітними особа­ми, депонентами, іншими дебіторами і кредиторами, а також одержані та видані векселі й одержані позичкові кошти.

Заборгованість постачальникам за невідфактуровані поставки товарів, що перебувають у дорозі, перевіряється за відповідними документами і кореспондуючими рахунками (прибутковий ордер складу, виписка банку).

В акті інвентаризації розрахунків зазначаються найменування інвентаризаційних рахунків, суми непогодженої дебіторської і кредиторської заборгованості, безнадійних боргів, а також креди­торської і дебіторської заборгованості, за якими термін позовної давності минув.Якщо виявлено безнадійну дебіторську заборго­ваність, її потрібно списати в установленому порядку.

Списання боргу внаслідок неплатоспроможності боржника не с підставою для скасування заборгованості. Заборгованість слід відображати поза балансом не менше, п'яти років з часу списання для спостереження за можливістю її справляння у разі зміни майнового стану боржника. Слід перевірити і відобразити в дові­дці суми дебіторської заборгованості, списані з балансу внаслі­док неплатоспроможності відповідача і неможливості звернення стягнення на його майно, а саме:

— обґрунтованість списання цієї заборгованості;

— правильність обліку списаної заборгованості за балансом;

— здійснення нагляду за можливістю її утримання у випадках зміни майнового становища боржників.

Зауважимо, що від того, наскільки повно та правильно здійс­нено інвентаризацію майна підприємства, залежить об'єктивність оцінювання його вартості.