Оцінювання вартості окремих об'єктів за майновим (або витратним) підходом ґрунтується на врахуванні принципів корисності і заміщення, що передбачає визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єкта оцінювання з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення). Основою підходу є теза, що потенційний покупець не заплатить за об'єкт більшу ціну, ніж його можливі сукупні витрати на відновлення цього об'єкта в поточному стані та в діючих цінах, який забезпечуватиме його власникові очікувану корисність. Вартість підприємства за цим підходом розраховується як сума вартостей усіх активів (основних засобів, запасів, вимог, нематеріальних активів тощо), що становлять цілісний майновий комплекс за вирахуванням зобов'язань.
Основні методи витратного підходу:
— метод прямого відтворення, який полягає у визначенні вартості відтворення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення);
— метод заміщення, який полягає у визначенні вартості заміщення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення).
Принципова різниця між зазначеними методами полягає в тому, що в першому випадку оцінюється вартість відтворення аналогової копії об'єкта оцінювання. У другому випадку йдеться про оцінювання вартості заміщення об'єкта оцінювання об'єктом з подібними параметрами. Методи майнового підходу базуються на показниках первісної вартості активів, величини їх зносу та індексації.
Вартість відтворення — це визначена на дату оцінювання поточна вартість витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об'єкта, який є ідентичним об'єкту оцінювання. Відновна вартість визначається множенням первісної вартості активів на коефіцієнт індексації.
За допомогою методів прямого відтворення та заміщення визначається залишкова вартість заміщення (відтворення).
Оскільки з часом активи поступово втрачають споживну вартість, на їх оцінку суттєво впливає рівень фізичного та морального зносу. У разі індексації первісної вартості активів відбувається також індексація величини зносу. Реальна вартість матеріальних та нематеріальних активів визначається їх залишковою вартістю. Залишкова вартість заміщення (відтворення) — це вартість заміщення (відтворення) об'єкта оцінювання за вирахуванням проіндексованої суми зносу.
При застосуванні майнового підходу вартість підприємства дорівнюватиме різниці між реальною вартістю його активів та ринковою ціною зобов'язань. Отримана вартість підприємства за майновим підходом позначається також як майнова вартість власного капіталу.
При оцінюванні вартості підприємства за майновим підходом, важливиммоментом також є врахування гудвілу. Тобто ця вартість дорівнюватиме арифметичній сумі вартостей відновлення (заміщення) окремих майнових об'єктів підприємства, скоригованій на вартість гудвілу.
9.4.2. Дохідний підхід
Дохідний підхід ґрунтується на врахуванні принципів найбільш ефективного використання та очікування, відповідно до яких вартість об'єкта оцінювання визначається як поточна вартість очікуваних доходів від найефективнішого використання об'єкта оцінювання у тому числі доходу від його можливого перепродажу.
Основні методи дохідного підходу:
— пряма капіталізація доходу;
— непряма капіталізація доходу (дисконтування грошового потоку);
—дисконтування EVA.
