Роль логістики в організації міжнародних перевезень

Питання впровадження транспортної логістики в міжна­родну діяльність підприємств мають свою специфіку і потребу­ють особливого підходу до вирішення. Найбільш докладно роль логістики в організації міжнародних перевезень описує К.М. Таньков, О.М. Тридід та Т.О. Колодязєва.

Особливість правового регулювання доставки товарів у між­народній торгівлі полягає в тому, що основні питання вирішуються в міжнародних угодах і конвенціях, що містять уніфіковані норми, які однаково визначають умови транспортування та інші умови, що пов'язані з транспортуванням товарів.

Регулювання міжнародних перевезень здійснюють міжнародні організації. Розглянемо перелік міжнародних організа­цій, що регулюють кожен вид перевезень, а саме автомобільні, і морські, річкові, залізничні та повітряні перевезення. ;

Міжнародне регулювання автомобільних перевезень. Є близько 40 міжнародних організацій, що займаються питан­нями організації автомобільних перевезень. До найбільш відо­мих відносять:

1. Комітет із внутрішнього транспорту (КВТ) Європей­ської економічної комісії (ЄЕК) ООН. У діяльності КВТ відоб­ражені питання, без вирішення яких неможливо було б органі­зувати міжнародний автомобільний рух і перевезення ванта­жів. На підставі нормативних документів, що розроблені КВТ, укладена велика кількість двосторонніх угод про міжнародне автомобільне сполучення та перевезення вантажів.

2. Міжнародний союз автомобільного транспорту (МСАТ). Створений в 1948 році за ініціативою європейських автомо­більних і автотранспортних асоціацій. Налічує більш ніж 150 асоціацій і союзів із 45 країн.

До основних найважливіших конвенцій, які розроблені да­ними організаціями, належать:

— "Конвенція про оподаткування дорожніх транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень вантажів" — 1950р.;

— "Конвенція про договір дорожнього перевезення ванта­жів"—1956р.;

— Європейська угода про міжнародне перевезення небез­печних вантажів — 1957 р.;

— Конвенція про договір міжнародного автомобільного пе­ревезення пасажирів і багажу — 1973 р.;

— Європейська угода про міжнародні автомагістралі — 1975 р.;

— "Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів з застосуванням книжки Міжнародного дорожнього переве­зення (МДП)" (Конвенція ТІК) — 1975 р.

Міжнародне регулювання морських перевезень. Основни­ми угодами у сфері міжнародних морських перевезень, що но­сять комерційно-організаційний характер є:

— "Міжнародна конвенція з морського права" — Брюссель, 1922 р.;

— "Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент" (Гаагські правила);

— "Конвенція ООН про морське перевезення вантажів" — 1978 р.

Міжнародне регулювання річкових перевезень. Важливою угодою у сфері організації та здійснення міжнародних річко­вих перевезень є "Конвенція про режим судноплавства на Ду­наї". На підставі цієї Конвенції створена Дунайська комісія як орган міжнародного співробітництва.

Комерційно-правове регулювання перевезень вантажів по Дунаю здійснюється на підставі трьох Братиславських угод:

— Угоди про загальні умови перевезення вантажів;

— Угоди про єдині тарифи;

— Угоди про буксировку в наданні допомоги при аваріях і агентуванні.

Міжнародне регулювання у сфері залізничного транспорту. Найстарішою організацією у сфері міжнародних залізничних перевезень є Міжнародний союз залізничних шляхів, який був створений у 1922 р. Мета його створення — покращення умов будівництва і функціонування залізничного транспорту в міжнародному і внутрішньому сполученні країн-учасниць.

До основних конвенцій, які регламентують комерційно-організаційні питання здійснення міжнародних залізничних перевезень, належать:

— "Міжнародна конвенція про перевезення вантажів залізницею" — Берн, 1890 р. її нова редакція: "Конвенція про між­народні перевезення залізницею" — 1980 р.;

— Угода про міжнародне вантажне сполучення.

Міжнародне регулювання повітряних перевезень. У1945 р. була створена Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА). Це міжнародна міжурядова організація, яка об'єднує 127 авіакомпаній із 86 держав. Названа організація займаєть­ся переважно комерційними питаннями діяльності авіапідприємств і розробкою рекомендацій щодо рівня, побудови і правил застосування тарифів, затверджує єдині правила авіаперевезень і т. ін. Міжнародна організація цивільної авіації була створена згідно з Чиказькою конвенцією 1947 р., яка ре­гламентує використання повітряного простору в транспортних цілях.

Важливе значення в організації міжнародних перевезень має вибір та дотримання умов постачання, до яких належать:

— місце, в яке мають постачатися матеріальні цінності;

— термін постачання;

— спосіб поставки;

— розподіл ризику;

— страхування ризику.

Тлумачення цих базисних умов поставки вантажів у міжна­родній практиці здійснюється згідно з міжнародними стан­дартними умовами поставки "Інкотермс-2000". В "Інкотермс-2000" представлені 13 базисних умов поставки, кодові назви яких узгоджені з Європейською комісією ООН. У табл. 15.1і представлені всі базисні умови, класифіковані за чотирма ка­тегоріями з урахуванням відмінностей в обсягах зобов'язань контрагентів із доставки товару.

У першу групу входить Е-умова (ЕХW) — "Франко-завод". Ця умова передбачає мінімальний ризик для продавця. Згідно з нею продавець тільки відвантажує товар покупцеві на своєму підприємстві або складі й не несе відповідальності за його транс­портування.

Усі витрати та ризики, пов'язані з доставкою до місця призначення, несе покупець.

Другу групу становлять F-умови: FСА ("Франко-перевіз-ник"), FАS ("Франко уздовж борту судна") і FОВ ("Франко-борт"). Обов'язки продавця за цими умовами полягають у по­ставці товару перевізнику, вказаному покупцем.

До третьої групи С входять умови: СFК ("Вартість і фрахт"), СІF ("Вартість, страхування і фрахт"), СРТ ("Перевезення опла­чене до"), СІР ("Перевезення та страхування оплачені до"). Вони вимагають, щоб продавець уклав договір перевезення товару, але без ризику для нього втрати або пошкодження товару.

Групу D складають умови: DАF ("Поставлено на кордон"), DES("Поставлено франко-судно"), DEQ ("Поставлено франко-причал"), DDU ("Поставлено, мито не сплачене") DDР ("По­ставлено, мито сплачене"). За цими умовами продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з поставкою товару в країну покупця.

Деякі з умов Інкотермс визначають вид транспорту, який може застосовуватися для виконання контракту. Інші умови передбачають декілька видів транспорту, а ряд інших — будь-які види.

Застосування базисних умов постачань Інкотермс у міжна­родних перевезеннях дає змогу уникати суперечностей між учасниками міжнародних каналів товароруху та регулювати процес встановлення цін на продукцію, що реалізується.

Таблиця 15.1

Класифікація умов Інкотермс-2000