Логістика може бути умовно розділена на певні функціональні області: закупівельну, виробничу, розподільчу, транспортну та інформаційну. Аналіз формування та подальшого переміщення потоку матеріальних ресурсів слід почати зі сфери постачання.
Підсистема закупівель організовує вхід матеріального потоку в логістичну систему. Логістика на цьому етапі називаєте закупівельною, однак у літературі часто можна зустріти й інші назви — заготівельна логістика або логістика постачання.
Заготівельна логістика — це управління матеріальними потоками у процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.
Метою заготівельної логістики є адекватне і повне задоволення потреб виробництва в матеріалах із максимально можливою економічною ефективністю.
В умовах функціонування логістичної системи на підприємстві необхідно дотримуватися правила, яке полягає в тому, що розрахунок потреби у закупівлі здійснюється у зворотному виробничого процесу напрямку, тобто від кінцевої продукції до вихідних сировини, матеріалів, напівфабрикатів.
В умовах функціонування логістичної системи на підприємстві необхідно дотримуватися правила, яке полягає в тому, що розрахунок потреби у закупівлі здійснюється у зворотному до виробничого процесу напрямку, тобто від кінцевої продукції до вихідних сировини, матеріалів, напівфабрикатів.
Є типовий набір логістичних активностей, пов'язаних із управлінням закупівлями, характеристику яких подано в табл. 7.1.
Перераховані логістичні активності в управлінні закупівлями мають бути об'єднані єдиною політикою відносин основними постачальниками матеріальних ресурсів.
Основними критеріями розробки логістичної політики здійснення закупівель і формування загальної системи закупівельної логістики є:
— оптимальна періодичність (час) постачань;
— оптимальна структура матеріальних потоків;
— мінімальні сукупні логістичні постачальницькі витрати.
Таблиця 7.1.
Типові логістичні активності в управлінні закупівлями
| Найменування
| Коротка характеристика
|
| Ідентифікація і переоцінка потреб
| Менеджмент закупівель починається з визначення тих постачальницьких трансакцій, які потрібно встановити між відділом закупівель і конкретними споживачами матеріальних ресурсів (підрозділами) фірмами. У деяких випадках, наприклад, якщо змінюється асортимент виготовленої продукції, то може бути переглянутий склад внутрішньо фірмових споживачів і (або) номенклатура матеріальних ресурсів
|
| Визначення й оцінка вимог споживачів
| Як тільки внутрішньо фірмові споживачі та номенклатура матеріальних ресурсів визначенні, потрібно встановити вимоги до розмірів, параметрів постачань,плани і специфікацію на кожну позицію номенклатури та певну номенклатурну групу матеріальних ресурсів. Крім того, потрібно встановити вимоги користувачів, які визначають сервіс постачань
|
| Завдання «Зробити або купити»
| Перш ніж визначити можливих постачальників, необхідно вирішити питання: чи не вигідніше самій фірмі виробляти певні види матеріальних ресурсів (наприклад, компоненти для комплектації складних товарів: автомобілів, комп’ютерів і т. ін.), ніж купувати в інших. У цьому випадку для прийняття остаточного рішення зазвичай оцінюються відповідні витрати і можливий рівень якості
|
| Визначення типів закупівель
| На сьогодні є три основних типи організації закупівель матеріальних ресурсів залежно від тривалості та складності: сталі закупівлі, модифіковані закупівлі (у яких змінюється або постачальник, або параметри за купованих матеріальних ресурсів), нові закупівлі, викликані потребами нового внутрішньофірмового користувача
|
| Аналіз поведінки ринку
| Знання й аналіз ринку постачальників допомагають логістичному персоналу фірми визначити кількість можливих постачальників, позицію на ринку, професіоналізм та інші фактори, що дають змогу правильно організувати закупівлі
|
| Ідентифікація всіх можливих постачальників
| Охоплює визначення всіх можливих постачальників певного виду (номенклатури) матеріальних ресурсів, які можуть задовольнити вимоги внутрішньо фірмових користувачів. Важливим моментом є включення у цей список тих фірм-постачальників, послугами яких товаровиробник раніше не користувався
|
| Попередня оцінка всіх можливих джерел
| Попередня оцінка можливих джерел закуповуваних матеріальних ресурсів полягає у порівнянні пропонованої постачальниками якості матеріальних ресурсів і сервісу з необхідними внутрішньо фірмовим користувачам
|
| Остаточна оцінка і вибір постачальника
| Після зменшення кількості можливих постачальників на етапі попереднього відбору ті, що залишилися, оцінюються з погляду найкращого вдоволення потреб фірми в матеріальних ресурсах конкретного виду. Для остаточного вибору постачальника використовується, як правило, багатокритеріальна оцінка
|
| Доставка матеріальних ресурсів і супутній сервіс
| Включає ряд логістичних активностей, пов’язаних із реалізацією процесу постачань конкретної номенклатури матеріальних ресурсів від постачальника фірмі-виробнику: оформлення договірних відносин,передача прав власності на матеріальні ресурси, процедури замовлень, транспортування, переробка вантажу, зберігання, складування та т. ін. За певних обставин включає рішення з організаційної структури власних логістичних каналів просування матеріальних ресурсів від обраного постачальника
|
| Контроль і оцінка виконання закупівель
| Після завершення процесу доставки потрібно організувати вхідний контроль якості матеріальних ресурсів ( ця процедура для надійних постачальників може бути відсутньою). Ефективність управління закупівлями оцінюється завдяки безупинному контролю і аудиту виконання умов договорів за термінами, цінами, параметрами постачань, якістю матеріальних ресурсів та сервісу
|
2. Завдання "Зробити або купити"
У сфері забезпечення виникають типові проблеми, розв'язати які потрібно у будь-якому виробництві, а саме:
— зробити чи купити? — встановити, які компоненти (складові частини) кінцевого виробу виготовлятимуться на власних потужностях, а які стануть предметом закупівлі;
— скільки купити та скільки зробити? — формування відповіді на це запитання вимагає організації процедур прогнозування потреб ринку, планування потреб матеріалів, становлення можливостей виготовлення власними потужностями та величини впливу внутрішніх і зовнішніх чинників;
— де купити? — відповідь на це запитання вимагає встановлення джерел закупівлі та відповідних постачальників;
— коли купити? — відповідь на це запитання може бути результатом здійснення відповідної політики закупівлі, сформованої за умов реалізації оптимальної для чинних умов системі управління запасами.
Розглянемо першу з вищезгаданих проблем.
Вирішення завдання "Зробити або купити" так званого "завдання МОВ" в англомовній літературі — Маkе-оr-Вuу Рrоblеm) вимагач обґрунтованої відповіді на питання про самостійне виробництво потрібних підприємству деталей, комплектуючих виробів і т. ін. або закупівлі їх із зовнішніх джерел.
Основним критерієм оптимальності під час розв'язанні "завдання МОВ" є максимізація прибутку. Тому для прийняття обґрунтованого рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво матеріалів (деталей, виробів) з витратами на їх закупівлю.
Рішення на користь закупівель комплектуючих може бути прийняте, якщо:
— потреба в комплектуючому виробі невелика;
— є велика гнучкість у виборі можливих джерел постачав і виробів-замінників;
— відсутні необхідні для виробництва комплектуючих тужності;
— відсутні адміністративний або технічний досвід для виготовлення потрібних виробів.
Рішення проти закупівель і на користь власного виробництва приймається тоді, коли:
— потреба в комплектуючих виробах стабільна і досить велика;
— наявні постачальники не можуть забезпечити необхідні стандартів якості виробів;
— необхідно зберігати комерційну таємницю в області технології виробництва;
— комплектуючі вироби можуть бути виготовлені за наявних виробничих потужностей.
