Регламентація міжнародних розрахунків здійснюється за допомогою вироблених світовою практикою правил і звичаїв міжнародних організацій, що спрямовані, насамперед, на регулювання розрахункових взаємин між банками і які здобувають усе важливішу роль у здійсненні розрахунків.
Основна мета цих та інших правил і звичаїв - регулювання взаємин учасників розрахункових операцій по окремих формах міжнародних розрахунків шляхом уніфікації й універсалізації банківських операцій.
В Україні основними валютно-фінансовими обмеженнями розрахунків по експортно-імпортних операціях є:
Ø сувора регламентація термінів їхнього здійснення, а також форм розрахунків в інвалюті першої групи Класифікатора;
Ø обмеження авансових платежів у валюті першої групи Класифікатора інвалют;
Ø обов'язкові авансові платежі по експортним операціям із використанням платежів у національній валюті.
Система зв'язків між суб'єктами зовнішньоекономічних відносин заснована в основному на безготівковій формі розрахунків.
Усі угоди й контракти, за винятком бартерних, при здійсненні зовнішньоекономічних операцій передбачають проведення розрахунків з переказу коштів. Розрахунки, як правило, здійснюються через банківські установи або через інші кредитно-фінансові установи. Банківські кореспондентські відносини можуть бути прямими і за допомогою банку-кореспондента. Прямі кореспондентські відносини передбачають наявність кореспондентських рахунків типу "Лоро" (кореспондентські рахунки іноземних банків у даному банку) і "Ностро" (кореспондентські рахунки даного банку в іноземних банках) при наявності генеральної ліцензії. Якщо ж банк для кореспонденції з іншими банками використовує систему SWIFT, то розрахунки здійснюються через банк-кореспондент.
Система SWIFT дорожча, однак, тільки ця система дає можливість проведення міжнародних розрахунків протягом декількох хвилин, що дозволяє швидко одержувати й утягувати в оборот валютний виторг. Обсяг переданих повідомлень досягає 1 млн. у день, а їхня швидкість: звичайних 15 – хвилин, термінових – 5 хвилин.
У багатьох випадках у міжнародній торгівлі при розрахунках використовується принцип дотримання гарантії. У процесі її надання (одержання) задіяні три юридичні особи: головний боржник, його кредитор і гарант.
Гарант приймає на себе зобов'язання по сплаті грошей перед своїм кредитором у випадку, якщо головний боржник випробує тимчасові фінансові утруднення. Ця вимога, викладена в "Уніфікованих правилах для гарантій за вимогою" у редакції Міжнародної торгівельної палати за 1992 рік.
Розрізняють гарантії за вимогою й умовні. Гарантії за вимогою передбачають положення, за яких гарант повинен здійснити платіж на першу вимогу бенефіціара (кредитора). При умовній гарантії платіж здійснюється на попередньо обговорених умовах, що передбачають різні варіанти по частині термінів оплати боргу й інші.
Найчастіше гарантію надають банки. У світі існують 100 так званих перших банків, гарантії яких приймаються без заперечень. Ці банки мають високу ділову репутацію на міжнародному фінансовому ринку.
Якщо контрактом передбачене надання банківської гарантії, то вона повинна містити такі дані: хто надає гарантію, її вид (за вимогою або умовна, термін дії, можливість внесення коректив в умови контракту без змін умов гарантії й ін.)
Міжнародні розрахунки України пов'язані зі здійсненням різноманітних форм економічних і неекономічних відносин із закордонними країнами. Незважаючи на різноманіття цих форм, що випливають із них міжнародні розрахунки зводяться по економічному змісту до двох основних груп:
· по зовнішньоторговельним операціям, включаючи операції з міжнародних кредитів і перевезень;
· неторгові розрахунки, до яких відносяться розрахунки по дипломатичним представництвам, по змісту різних делегацій, організації форумів і т. п.
Валютно-фінансові умови зовнішньоторговельного контракту повинні забезпечувати надійне й своєчасне надходження експортного виторгу й ефективне використання валютних коштів по імпортних постачаннях. Вибір конкретних валютно-фінансових умов залежить, насамперед, від сформованої на світовому ринку порядку торгівлі, а також від ряду специфічних факторів, серед яких варто виділити:
Ø вид товару (технічне устаткування, медикаменти, продовольча група товарів);
Ø вид постачань, робіт, послуг (разові або постійні);
Ø термін постачання або надання послуг;
Ø наявність кредитної угоди;
Ø платоспроможність і ділова репутація контрагента;
Ø характер компромісу між контрагентами;
Ø можливості банків.
При виборі валютно-фінансових умов по конкретному зовнішньоторговельному постачанню необхідно враховувати всі аспекти цих умов у комплексі, і особливо за такими угодами, де як валюта платежу використовується валюта першої групи Класифікатора інвалют. Усі умови повинні бути викладені чітко й однозначно, інакше будь-які неточності можуть викликати суперечки, збитки і навіть розрив зовнішньоекономічних зв'язків.
Основні фінансові умови контрактів містять у собі: засоби й умови платежів; засобу платежів; форми застосовуваних розрахунків.
У фінансових умовах контракту можуть обмовлятися три умови платежу – негайний платіж, платіж у кредит і авансовий платіж.
Розрахунки в кредит або з розстрочкою платежу мають два різновиди, що відображають, хто з учасників зовнішньоекономічної операції її кредитує. У міжнародних розрахунках мають місце обставини, за яких комерційний кредит надається експортерові або імпортерові банком або здійснюється авансування коштів, шляхом надання кредиту імпортерові експортером.
При здійсненні зовнішньоекономічних операцій перевага віддається розрахункам без кредитування. Однак при деяких видах зовнішньоекономічної діяльності, виконання яких передбачається протягом декількох років (будівельно-монтажні роботи), застосовується кредитування.
При проведенні зовнішньоторговельної операції надзвичайно важливий правильний вибір форми розрахунків, оскільки дозволяє контрагентам знижувати витрати й ризик невиконання протилежною стороною своїх зобов'язань за контрактом.
Форми розрахунків по зовнішньоторговельних постачаннях. Здійснення платежів у формі безготівкового грошового обігу – це рух інвалютних коштів без участі наявної інвалюти, за допомогою зарахування її на банківський рахунок і перерахування з рахунку платника на рахунок одержувача. У банківській термінології – це операційне оформлення платежів. У вищевикладених визначенних формах розрахунків простежується відмітна їхня риса від умов платежу – форма безготівкового грошового обігу й документообігу (пересилання, обробка фінансових і комерційних документів) між експортером і імпортером і їхніми банками. З цього варто розуміти, що кожна форма розрахунків передбачає свій порядок оформлення й передачі в банк платіжних банківських документів, порядок документообігу між експортером, імпортером і їхніми банками, що і складає механізм конкретної форми розрахунків. Особливістю форм розрахунків по зовнішньоторговельним постачанням є те, що з одного боку вони регламентуються за допомогою вироблених світовою практикою правил і звичаїв, з іншого боку – національними нормативними й законодавчими актами.
Міжбанківські розрахунки здійснюються шляхом передачі стандартних банківських повідомлень. До них відносяться: торгівельні перекази; валютні операції; банківські перекази, спеціальні повідомлення.
Основні форми міжнародних розрахунків: банківський переказ; акредитив; інкасо; розрахунки за відкритими рахунками. Ці форми розрахунків здійснюються з використанням чеків, векселів а також інших фінансових документів.
Найбільше поширення в Україні одержали такі види розрахунків, як банківський переказ, документарне інкасо, документарний акредитив.
Кожна форма розрахунків специфічна в документальному оформленні і, залежно від порядку документообігу з операційного оформлення платежів, може мати різновиди. В одних випадках операційне оформлення платежів виробляється проти фінансових документів, в інших – проти фінансових і комерційних документів. Прикладом тому є інкасова й акредитивна форми розрахунків: інкасо може бути чистим (простим) або документарним (комерційним), те ж відноситься і до акредитивної форми розрахунків.
Можливість застосування тих або інших видів форм міжнародних розрахунків може визначатися в міждержавних договорах і міжбанківських угодах вітчизняних банків з іноземними банками.
