• Костюм як історично-культурний феномен, динаміка розвитку та функції. Спеціальний одяг (робочий, формений, фірмовий).
• Основні елементи композиції костюма.
• Загальне уявлення про стилі одягу. Феномен моди.
• Новаційність як основа формотворчості художника-модельєра.
Основні поняття теми:
одяг, ансамбль, гардероб, костюм, робочий одяг, форма, уніформа, фірмовий одяг, мода, стиль одягу.
Одяг виразно характеризує як окрему людину, так і певну націю чи народ. Матеріал, силует, аксесуари одягу завжди відрізняються в залежності від місцеположення країни або від періоду існування якоїсь людської спільноти. Людина, надаючи перевагу тому чи іншому покрою свого вбрання, обираючи його певне забарвлення, дотримуючись якогось стилю, проявляє не тільки власний естетичний смак, а й формує про себе певне враження та оцінку соціального оточення її якостей. Як зазначає народне прислів'я, по одягу нас зустрічають, у залежності від нього у зовнішнього спостерігача виникає до нас конкретне естетичне ставлення. Одяг захищає людське тіло від різних погод-них та кліматичних негараздів. Він впливає на емоційно-почуттєвий стан людини, посилює її працездатність чи навпаки знижує в залежності від покрою, кольору, якості пошиття. Це важливий чинник існування людини, котрий виконує найрізноманітніші функції в її житті.
1. Костюм як історично-культурний феномен, динаміка розвитку та функції. Спеціальний одяг (робочий, формений, фірмовий)
Стильове вирішення одягу та манера його носіння демонструють людське, особистісно-індивідуальне чи соціально-групове, ставлення до світу. Вбрання виразно характеризує світоглядне, естетичне, іміджеве ставлення до реалій соціального буття, зазначає розуміння людиною або певною спільнотою свого місця в соціальній ієрархії. У манері вибору та компонування елементів одягу проявляється самооцінка особистістю своїх ділових та соціальних якостей, загалом ставлення до себе самої та інших людей.
При характеристиці людського вбрання використовуються поняття: "одяг", "туалет", "ансамбль", "гардероб", "костюм"-. Вони не тотожні за змістом, оскільки кожне з них фіксує інакше розуміння сутності та своєріддя того, що носиться людиною.
Найбільш загальним є поняття одягу або убрання. Його маловживаним нині синонімом є слово стрій. Одяг - це все те, що покриває людське тіло.Ним може бути шкура тварини, нанизані на пасок листки дерева, сувій полотна чи певний набір спеціально виготовлених предметів.
Слово "гардероб" колись означало "сховище вбрання", тобто позначало місце для його зберігання. І зараз так називають шафу для одягу. Однак дане поняття має ще одне тлумачення. Гардероб - це весь набір убрання якоїсь людини.
Одяг буває повсякденним і святковим, урочистим. Одежу, котру надягають з якоїсь урочистої події, називають туалетом (від франц. toile - полотно) або ансамблем (від франц. ensemble - разом). Ансамбль - це набір елементів одягу для певного випадку, які ретельно підібрані за кольором, фактурою матеріалів, оздобленням тощо.
Найбільш стійкі, типові, загальновживані форми одягу певного народу, верстви чи епохи називаються костюмом (від франц. costume - убрання). У широкому розумінні слова, костюм - це конкретний образний порядок та набір усталених традицією чи професіональними вимогами елементів одягу, прийнятий на теренах якоїсь людської спільноти.Він відображає уявлення про індивідуальні та суспільні цінності, норми поведінки, спосіб життя, соціальний статус, котрі є значимими для особи та соціальної групи. У вузькому розумінні слова, костюмє поєднанням в ансамблі піджака і брюк або піджака та спідниці.І хоча шкуру або настегнову пов'язку, в яку вдягались наші пращури, лише умовно можна вважати костюмом, але й цей одяг мав не тільки функціональне призначення - захищати свого власника від холоду чи інших несприятливих погодно-кліматичних умов, а й соціально-іміджеву цінність. Шкури леопарда, лева або рисі здобувались досить нелегко, тому їх власник мав право пишатися собою - він був гарним мисливцем. І сьогодні, наприклад, леопардові шкури прикрашають вождів африканських племен на урочистих церемоніях, і тільки шанованій людині дозволяється використовувати такий елемент оздоблення вбрання.
У людському житті вбрання відіграє низку функцій, і в залежності від епохи надається перевага котрійсь із них. На ранніх етапах існування людської спільноти одяг був покликаний захищати свого власника від холоду, спеки, вітру, дощу тощо. Саме з цією метою наші пращури одягалися в шкури диких тварин. Щоб захиститись від надмірного холоду, і в наш час мешканці Крайньої Півночі одягаються в хутряне вбрання.
Захисна функціяодежі полягає в тому, що вона створює і забезпечує людині безпеку, а саме:
• захищає від несприятливих погодно-кліматичних умов;
• захищає від механічних ушкоджень, опіків, травм, укусів комах тощо;
• захищає від несприятливого впливу виробничого середовища: надлишкового тепла, агресивного середовища, забруднення, електричного струму, радіоактивного впливу тощо.
Не менш важливою є екологічна функціяодежі, котра полягає в тому, що вона:
• виконує фізіолого-гігієнічну роль, створюючи певний мікроклімат на шкірі людини;
• впливає на рухову активність індивіда;
• регулює фізіологічний, фізичний, емоційно-почуттєвий стани людини, створюючи умови для відпочинку і відновлення сил, праці та гри, задовольняючи прагнення новизни предметного оточення.
Екологічній функції вбрання почало надаватись особливе значення, насамперед, у наш час. Адже зараз створюється одяг не тільки з натурального волокна, а й широко використовуються штучні, синтетичні матеріали, котрі не завжди безпечні для людського здоров'я.
Людина є соціальною істотою, тому для неї важливою є демонстрація своєї належності до певної соціальної групи. Іншими словами, людське вбрання виконує й соціально-іміджеву функцію.У давнину одяг насамперед зазначав етнічне походження людини та належність до певного соціального прошарку. Традиційний національний костюм різних народів охарактеризовує їх самобутність, ставлення до світу, умови життя тощо. Так вбрання українців засвідчує тривкість їх традицій, землеробський характер праці, високий рівень розвитку естетичного смаку. А одяг бедуїнів склався передусім під впливом їх скотарсько-кочового способу життя та проживання в умовах посушливого, спекотного клімату.
У наш час завдяки одягу визначається приналежність людини до певної професії, рівень її доходів, етнічне чи регіональне походження. Вона сприяє чи навпаки позбавляє особу можливості спілкування з якимось колом людей. Завдяки костюму людина самоутверджується або набуває в очах громадськості певного іміджу.
За усталеним переконанням, кожна людина в залежності від її статусу покликана дотримуватись якогось стильового рішення костюма, мати певний набір вбрання та його аксесуарів. Так, дипломатові потрібно мати у своєму гардеробі не менше п'яти костюмів, а пересічній людині з середнім рівнем доходів достатньо і двох. Сучасна ділова жінка повинна мати декілька вечірніх суконь, а відома кінозірка - декілька десятків.
Одяг, до того ж, створює умови для самовираження, персоніфікації особистості. "Мова вбрання" розповідає про характер, темперамент, настрій, бажання, ідеали, психологічний вік людини.
Ще одна роль одягу є не менш значимою в індивідуальному житті кожного з нас, мається на увазі його естетична функція.Людина прагне отримати насолоду від силуету, кольору, деталей вбрання. Проте, краса одягу розуміється по-різному кожною особистістю, кожним етносом, кожною конкретно-історичною спільнотою. Те, що на даний момент визнається красивим, з часом може втратити свою принадність, і навіть викликати відразу. Ця функція була значимою для переважної кількості людських спільнот вже на ранніх стадіях процесу розвитку людського суспільства - соціогенезу.
Одяг за своїм призначенням буває найрізноманітнішим: повсякденним та святковим, фірмовим та діловим, робочим і фермовим. Вимоги щодо його дизайну є різними в залежності від кожного конкретного різновиду вбрання.
Робочий одяг - це убрання, яке покликане захищати працівника від несприятливих умов праці, зменшувати ступінь можливості травматизму людини під час виконання службових обов'язків, допомагати їй вільно рухатися.Ці основні вимоги коротко можна охарактеризувати так: він має бути практичним і зручним у користуванні. Його використовують, насамперед, працівники робочих професій на будівництві, влегкій та харчовій промисловості, присільськогосподарській праці, на конвеєрному виробництвітощо. Досить часто ним є комбінезон (у якості самостійного одягу чи в поєднанні зякимось іншим вбранням). Він має різні фасони: більш чи менш відкриту верхню частину, розширені або звужені плечі, широкі чи вузькі рукава. Цей одяг не повинен сковувати рухи людини. Щоб підвищити рівень його корисності, на ньому доречно нашивати велику кількість різноманітних кишень. Найчастіше пропонується виготовляти комбінезони зсинього, блакитного, зеленого кольору тканини. У випадку необхідності, коли потрібно, щоб працівника було видно здалеку, його доцільно робити оранжевим (наприклад, коли мова йде про вбрання робітників дорожнього транспорту).
Існують окремі професії, працівники яких мають одягатися у спеціальне робоче вбрання - форму (від лат. forma - "обрис", "устрій"). Форма - це однотипний одяг, встановлений для всіх представників певної категорії службовців.Формений одяг носять військові, пожежники, міліціонери, митники тощо. Як різновид робочого вбрання, він покликаний бути одночасно функціонально придатним та представницьким.Адже ті, хто носять такий костюм, знаходяться на державній службі. Завдяки формі пересічна людина зразу розуміє, яку професійну функцію виконує її власник. Формений одяг змінюється для представників якоїсь професії не часто. Наприклад, за часів Радянського Союзу військова форма зазнавала змін, іноді дуже незначних, тільки декілька раз, востаннє - напередодні розпаду СРСР. В її основу було закладено ідею польового костюму, розрахованого на носіння в умовах середньоазіатського клімату, так звана "афганка". А до того вона нагадувала мундир військових царської Росії початку XX століття. Наприклад, декілька століть існує, форма поліцейських Англії.
Різновидом форми є уніформа(від лат. unus - "один" та forma - "обрис", "устрій") - спеціальний костюм персоналу деяких організацій та підприємств.Ним може бути особливе вбрання клерка, котрий безпосередньо обслуговує клієнтів; швейцара та офіціанта в ресторані; працівників, які обслуговують арену цирку під час вистави тощо. Основна функція такого вбрання - представницька, іміджева. Воно покликане допомогти відвідувачу легко зорієнтовуватись у функціях представників даного закладу. Наприклад, традиційним костюмом офіціантів ресторанів є смокінг - костюм з шалевим коміром та обшлагами, прикрашеними атласом. Галстуком, який обов'язково має його доповнювати, є особлива краватка - "метелик". Одночасно смокінг залишається популярним вечірнім піджаком. Тривалий час фрак - чоловічий піджак із довгими полами ззаду та підрізаними спереду до талії, використовувався як уніформа службовцями міністерств, військовими деяких країн, і навіть слугував одягом офіціантів найбільш респектабельних ресторанів. У наш час він є урочистим вечірнім чоловічим костюмом, а також уніформою диригентів та деяких артистів.
Окремі підприємства та організації запроваджують серед своїх працівників фірмовий одяг - особливе убрання, що покликане виконувати функцію уніформи чи виступати робочим одягом, вирізняючи працівників цієї фірми від інших.Він євізуальним носієм фірмової символіки, найчастіше, фірмових кольорів та фірмового знаку. Основна його функція – соціально-іміджева. Наприклад, робітники заводів "Форд" носять комбінезони блакитного кольору в поєднанні збілою сорочкою та блакитним картузом. Блакитний та білий є фірмовими кольорами цієї компанії. Така традиція виникла ще за часів Генрі Форда, засновника фірми. Фірмове вбрання носить обслуговуючий персонал компанії "МакДональдс", йому властиве поєднання червоних та золотисто-жовтих елементів.
При створенні фірмового одягу основне завдання дизайнера полягає в розробленні оригінального за силуетом, покроєм, оздобленням вбранням, котре несе в собі елементи фірмової символіки, і своєю самобутністю та естетичною привабливістю вирізняє працівників цієї фірми серед інших, справляє приємне враження на оточуючих.
Різноманітними є джерела походження костюма. У залежності від того, хто і коли його уклав, костюм поділяється на традиційний, народний, сценічний, світський, церковний, автори якого найчастіше залишаються невідомими. В такому випадку мова йде про анонімний за походженням костюм. Ми не знаємо, наприклад, якою швачкою була винайдена техніка гаптування одягу мережкою. Історією втрачено ім'я кравця, котрий пошив оригінальне вбрання для англійського генерала Реглана, який у битві втратив руку по-плече. Його конструктивною особливістю було те, що рукав становив єдине ціле з плечем. Цей фасон одягу набув популярності й носить ім'я не свого винахідника, а першого власника такого костюма. Модель верхнього убрання "дербі" теж отримала назву за прізвищем людини, для якої її було розроблено, - англійського лорда Дербі, котрий жив наприкінці XVIII століття.
Авторський костюм пов'язаний насамперед із працею відомих дизайнерів, художників-модельєрів, кравців. Він найчастіше створюється на ексклюзивних засадах, але у випадку наслідування його форми набуває популярності, і може з часом набути статусу класичного костюма. Або ж протягом тривалого часу будуть використовуватись його окремі деталі. Класичною стала," наприклад, "маленька чорна сукня для коктейлю" Коко Шанель. її силует, покрій, довжина часто використовуються і відомими художниками-модельєрами при створенні ексклюзивного одягу, й модельєрами, котрі створюють вбрання для жінки, котра "вдягається в універмазі середньої руки".