Композиція в дизайні

Кожен рукотворний предмет, залежно від своєї конструкції та форми, на­буває певних композиційних властивостей. Композиція(від лат. compositio - складання, створення) - це побудова цілісного витвору, всі складові якого гармонійно узгоджуються.її основними формоутворюючими засобами є:

• об'ємно-просторова структура і тектоніка предмета;

• властиві об'єкта, масштаб, пропорції, ритм і метр;

• контраст або нюанс формоутворення;

• симетрія чи асиметрія побудови, організації або оздоблення предмета;

• колорит об'єкта, загалом, та його окремих частин, зокрема;

• фактура і текстура матеріалу, з котрого виготовлено предмет. Об'ємно-просторовою структурою композиції називається естетично-осмислена взаємозалежність форми об'єкта від його внутрішньої будови та зовнішнього предметного оточення.Вона укладається на засадах внутрі­шньої та зовнішньої гармонійності, котрі мають бути притаманні рукотворній -штучній, формі.

Тектоніка(від грец. тектоніка - будівельна справа) форми - це конс­труктивна особливість предмета, яка проявляється у співвідношенні її частин, пропорціях тощо.Наприклад, спортивний автомобіль та вантажівка є досить відмінними за тектонікою транспортними засобами. Своєрідність їх форми і конструкції обумовлюється різним функціональним призначенням.

Масштабність(від нім. mab - міра, розмір та stab - палиця) форми є показником величини предмета відносно якогось еталону.В дизайні етало­ном, з я ким вона співвідноситься виступають розміри людського тіла.

Пропорційність(від лат. ргороrtion - співвідношення, розмірність) фор­ми - це характеристика співвідношення частин цілого міжсобою. Вона є ознакою їх узгодженого, розмірного поєднання.

Метричність(від грец. метрон - міра) композиції є властивістю рів­номірного чергування в ній однакових елементів через однакові інтерва­ли.Вона притаманна, наприклад, вагонам електропоїздів або ж низці намиста з перлів.

Ритмічність(від грец. ритмос - узгодженість, розмірність) композиціїє властивістю рівномірного чергування в ній окремих частин, котрі розмі­щуються з неоднаковим інтервалом.Так розміщується, наприклад, гілля у сосни, місцеположення якого обумовлене прискоренням чи уповільненням росту дерева в залежності від погодно-кліматичних чинників. Ритмічний ряд у дизайні найчастіше використовується при потребі вираження динамізму форми чи імітування цього процесу.

Симетричність(від грец. симетрія - розмірність) композиції є розмі­щенням частин предмета на площині чи у просторі, коли одна його поло­вина є ніби дзеркальним відображенням іншої.У залежності від наявності цієї ознаки в організації предмета чи їх групи в дизайні розрізняють симетри­чну та асиметричну композицію. Перша, як композиційний засіб, найчастіше застосовується, наприклад, при художньому оформленні ділового інтер'єру (офісу, торговельної зали, зали ресторану тощо). Обумовлюється це своєрідні­стю психологічного сприйняття людиною такого групування елементів об'єкта. Подібне композиційне рішення навіює думку про спокій, силу, міц­ність, чіткість, парадність, офіційність предмета чи обстановки. Особливо у випадку абсолютної симетричності, коли в основу композиції покладено дві взаємно перпендикулярні осі симетрії.

Асиметрія привносить в інтер'єр свободу, динамізм, що робить його більш складним і цікавим. Асиметричність(від грец. асиметріа - невідповід­ність) композиції є довільним розміщенням елементів об'єкта на площині чи у просторі, коли симетрія порушена або відсутня.Такий принцип побу­дови, наприклад, інтер'єру дає можливість вільно варіювати різноманітні функ­ціональні зони в приміщенні, тобто місця для різних робочих операцій - відпо­чинку, праці, дозвілля. Тому його найчастіше використовують при художньому оформленні житлового інтер'єру.

Окрім пластичних характеристик об 'єкта важливу роль у формотвор­чому прогресі відіграють фізичні властивості поверхні предмета - фактура матеріалу, його текстура тощо.

Фактурою(від лат. factura - оброблення, побудова) називаються особ­ливості побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета.Іншими словами, це зовнішні властивості його поверхні. Вона буває гладенькою, шорс­ткою, глянцевою, матовою; хвилястою, ребристою або зернистою і тому поді­бне. У дизайні фактура матеріалу виступає важливим засобом художньої вира­зності його композиції. Наприклад, у дизайні одягу під фактурою тканини розуміється характер побудови її поверхні, а текстурою - саме переплетення ниток (полотняне, саржеве, атласне тощо).

Текстура(від лат. textura - тканина, зв'язок, будова) - це внутрішня структура матеріалу, з якого виготовлено предмет.Виготовлені з дерева та металу предмети суттєво відмінні за текстурою, це обумовлює їх різну міц­ність, художньо-естетичну виразність тощо.

Художньо-естетичними засобами композиції виступають колорит, ко­нтраст або нюанс у поєднанні його різних елементів.

Контраст(від франц. contraste - протилежність) є підкресленням від­мінності в їх формі, розмірі, масі, фактурі, кольорі.Так тендітність весняної квітки, що проросла на шорсткій поверхні масивного старого пенька, покрито­го злежалим снігом, привертає мимовільно увагу через різко окреслену проти­лежність цих предметів. Контрастною за фактурою є композиція костюма, кот­рий складається з атласної блузи, твідової спідниці й піджака. Вона теж викликає до нього мимовільний інтерес і спонукає його розглядати.

Нюансом(від франц. nuance - відтінок) називаєтьсяледь помітна від­мінність у складових предмета або їх групи.Ним може бути, наприклад, не­значна розбіжність у формі чи кольорі.

У залежності від фізично-механічних властивостей форми предмета, а саме характеру місцеположення та руху у просторі, в дизайні розрізняється статична і динамічна, об'ємно-просторова та площинна композиція.

Статичністю, наприклад, наділена композиція житлового інтер'єру, а транспортному засобові властива динамічність композиції. Тобто, статичність(від грец. статика - вчення про вагу) форми та композиції предмета - це його властивість не змінювати своє місцеположення в просторі, а динамічність(від грец. динамікос - сильний) є ознакою зміни його локалізації у просторі, руху, переміщення.

Об'ємно-просторовою називається композиція, елементи якої роз­міщені об'ємно, тобто знаходяться у трьохвимірному просторі. А компози­ція, складові котрої групуються відносно площини, є площинноюабо фронтальною(від франц. frontal - лобовий). Наприклад, існує два різновиди композиції квітів - віялоподібні, які розглядаються спереду, та округлі, які можна роздивлятися зусіх сторін. Об'ємно-просторовий та фронтальний при­йоми аранжування квіткових композицій дозволяють неоднаково розміщувати їх в інтер'єрі. Односторонні букети можна поставити на певному фоні (стіни чи меблів). Вони укладаються як на засадах симетрії, так і за принципом аси­метричності композиції. А округлі необхідно розміщувати в центрі приміщен­ня, на середині столу тощо. Принцип їх формоутворення - відносна симетрич­ність. Це справляє неоднакове естетичне враження на глядача.

Формування композиції є справою копіткою і творчою, що вимагає від дизайнера поєднання його знань та інтуїції, фантазії і тверезого розрахунку. Композиція укладається за певними правилами. Щоб реалізувати ідею плас­тичного й сюжетного задуму, потрібно дотримуватись основних принципів побудови композиції.

• Передусім потрібно обрати центр композиції. Для цього спочатку здійснюється групування її елементів за однорідними ознаками (формою, фун­кціями, фактурою, кольором) і виявляється найбільш важлива для реалізації задуму однорідність. Саме вона відіграватиме роль центру композиції, який слід підкреслити, виділити, підпорядкувавши йому інші елементи.

• Слід обрати контрастний чи нюансний головний акцент композиції. Контраст створюватиме в ній напруженість, робитиме її виразнішою, а нюанс надаватиме композиції спокою, ліричності, м'якості.

• Групування елементів у композиції вимагає дотримання певного по­рядку - структури композиції. У ній не повинно бути нічого зайвого, щоб по­силити її естетичну виразність і не розсіювати увагу людини. Елементи об'єднуються в групи по два-три предмети чи деталі за однаковою формою, кольором, матеріалом, функцією тощо. Наприклад, щоб виділити зону відпо­чинку в однокімнатній квартирі, поряд розміщують софу і два крісла або два крісла та журнальний столик. Групування здійснюється із врахуванням субор­динації елементів, тобто їх підпорядкування відносно головних частин. Остан­ні необхідно розташувати так, щоб направити перший погляд людини саме на них, і тільки потім на другорядні деталі. Це досягається різними способами: розміщенням головного елемента на передньому плані композиції; його фрон­тальним розташуванням, на відміну від інших деталей, що знаходяться упіво­берта до глядача, тощо. Групи елементів необхідно виділяти одна від одної значними проміжками вільного простору, щоб вони виділялися і не втрачали естетичної принадності.

• У композиції слід дотримуватись оптичної рівноваги усіх її елементів. Так тяжкі, темні, великі форми мають знаходитись нижче легких, світлих і не­великих. А великі предмети слід розміщувати ближче до глядача, ніж невеликі за розмірами. Укладена на таких засадах композиція матиме гармонійну будову. Вона буде приємною для людини, котра її розглядатиме, використовує чи пе­ребуває у ній.

Теми рефератів:

• "Модулор" Ле Корбюзьє.

• Правильні опуклі багатогранники (поліедри).

• Квіткова композиція та засади її формотворення.

Контрольні питання і завдання для самостійної роботи:

1. Що таке гармонія? Охарактеризуйте специфіку математичного, есте­тичного і художнього тлумачення поняття гармонії.

2. Дайте визначення поняттю "композиція". Яку роль відіграє компози­ція в дизайні?

3. Охарактеризуйте специфіку функціональної, конструктивної та есте­тичної композиції в дизайні.

4. Які фактори впливають на формотворчий процес у дизайні?

5. Визначте тектонічну систему визначної пам'ятки української архітекту­ри - Софії Київської: а) стінова; б) арково-купольна; в) каркасно-фехверкова; г) підпорково-балкова.

6. Що називається "золотим перетином"?

7. Вкажіть, які з названих фігур є статичними в усіх напрямах: а) куля; б) куб; в) конус.

8. Зазначте, якою є послідовність чергування гілок у ялини: а) метрич­ною; б) ритмічною.

9. Яку роль відіграє нюанс у композиції виробів?

Список використаної та рекомендованої літератури:

1.Антонович Е.А., Захарчук-Чугай Р.С., Станкевич М.Є, Декоративно-прикладне мистецтво. - Львів: Світ, 1993. - 272 с.

2. Блохин В.В. Интерьер промьішленньїх зданий. - М.: Строиздат, 1989. -271 с.

3. Боговая И.О., Теодоронский В.С. Озеленение населенньїх мест: Учеб. пособие по спец. "Лесное и садово-парковое хозяйство". - М: Агропромиздат, 1990.-239 с.

4. Боговая И.О., Фурсова Л.М. Ландшафтное исскуство: Учеб. для ву-зов. - М.: Агромромиздат, 1988. - 223 с.

5. Буковецкая О.А. Дизайн текста: шрифт, зффектьі, цвет. - М: ДМК, 1999.-301 с.

6. Васютииский Н.А. Золотая пропорция. - М.: Мол. гвардия, 1990. -235 с.

7. Волкотруб И.Т. Основи художественного конструирования: Учеб-ник. - 2-е изд. - К.: Вьіща школа, 1988. -191с.

8. Дизайн /Пер. с англ. Ред В.А. Питалев, А.Ю. Давидов, А.В. Молча-нов. - М.: ДеКа, 1994. - 48 с. (Знциклопедия малого бизнеса. Т. 5. Вспомага-тельньїе процессьі в малом бизнесе).

9. Дизайн: очерки теории системного проектирования /Н.П. Васильєва, Ю.А. Грабовенко, Е.Н. Лазарев, В.И. Михайленко; Науч. Ред. М.С. Кагана. - Л.: Изд-воЛГУ, 1983.-185 с.

10.Иконников А.В. Функция, форма, образ в архитектуре. - М.: Строиз-дат, 1986.-288 с.

іі.Козлова Т.В. Художественное проектирование костюма. - М.: Лег. и пищ. пром-ть, 1982. - 143 с.

12.Кравец В.И. Колористическое формообразование в архитектуре. -Харьков: Вища школа; Изд-во Харьк. ун-та, 1987. - 132 с.

ІЗ.Кучерюк Д.Ю. Естетичне сприйняття предметного середовища. - К.: Наук, думка. 1973. - 143 с.

14. Нестеренко О.И. Краткая знциклопедия дизайна. - М: Молодая гвардия, 1994. -315с.

15.0сновм моделирования и художественного оформлення одеждьі /Т.В. Козлова, Л.Б. Рьітвинская, З.Н. Тимашева. - М.: Лег. индустрия, 1979. -167 с.

16.Ранев В.Р. Интерьер: Учеб. пособие для архит. спец, вузов. - М.: Вьісшая школа, 1987. - 232 с.

17.Раппопорт А.Г., Сомов Г.Ю. Форма в архитектуре: Проблемьі теории и методологии. - М.: Стройиздат, 1990. - 344 с.

18.Сомов Ю.С. Композиция в технике.- 3-є изд. - М.: Машиностроение,1987.-288с.

19.Тьялве 3. Кратний курс промьішленного дизайна /Пер. с англ. П.А. Кунина. - М.: Машиностроение, 1984. - 190 с.

20.Фольта О.В., Смолітськіш Р.І. Основи художнього конструювання: Навчальний посібник для інжен.-техн. спец, вузів. - К.: Вища школа, 1973. -143 с.

ІХ.Хан-Магомедов С.С. Пионерьі советского дизайна.- М.: Галарт, 1995.-424 с.

22.Художественное конструирование, проектирование и моделирование промьішленнмх изделий: Учеб. для вузов /Бьїков З.Н., Крюков Г., Минер-вин Г.Б. и др. /Под ред. З.Н. Бьїкова, Г.Б. Минервина. - М.: Вьісшая школа, 1986.-239 с.

23.Шевелев И.Ш. Формообразование (Число. Форма. Искусство. Жизнь). - Кострома: ДиАр, 1995. - 166 с.

ІА.Шпара П.Е., Шпара И.П. Техническая зстетика и основи художест­венного конструирования: Учебное пособие для втузов. - 3-є изд. - К.: Вьіща школа, 1989.-247 с.

Тема 7