Кожен рукотворний предмет, залежно від своєї конструкції та форми, набуває певних композиційних властивостей. Композиція(від лат. compositio - складання, створення) - це побудова цілісного витвору, всі складові якого гармонійно узгоджуються.її основними формоутворюючими засобами є:
• об'ємно-просторова структура і тектоніка предмета;
• властиві об'єкта, масштаб, пропорції, ритм і метр;
• контраст або нюанс формоутворення;
• симетрія чи асиметрія побудови, організації або оздоблення предмета;
• колорит об'єкта, загалом, та його окремих частин, зокрема;
• фактура і текстура матеріалу, з котрого виготовлено предмет. Об'ємно-просторовою структурою композиції називається естетично-осмислена взаємозалежність форми об'єкта від його внутрішньої будови та зовнішнього предметного оточення.Вона укладається на засадах внутрішньої та зовнішньої гармонійності, котрі мають бути притаманні рукотворній -штучній, формі.
Тектоніка(від грец. тектоніка - будівельна справа) форми - це конструктивна особливість предмета, яка проявляється у співвідношенні її частин, пропорціях тощо.Наприклад, спортивний автомобіль та вантажівка є досить відмінними за тектонікою транспортними засобами. Своєрідність їх форми і конструкції обумовлюється різним функціональним призначенням.
Масштабність(від нім. mab - міра, розмір та stab - палиця) форми є показником величини предмета відносно якогось еталону.В дизайні еталоном, з я ким вона співвідноситься виступають розміри людського тіла.
Пропорційність(від лат. ргороrtion - співвідношення, розмірність) форми - це характеристика співвідношення частин цілого міжсобою. Вона є ознакою їх узгодженого, розмірного поєднання.
Метричність(від грец. метрон - міра) композиції є властивістю рівномірного чергування в ній однакових елементів через однакові інтервали.Вона притаманна, наприклад, вагонам електропоїздів або ж низці намиста з перлів.
Ритмічність(від грец. ритмос - узгодженість, розмірність) композиціїє властивістю рівномірного чергування в ній окремих частин, котрі розміщуються з неоднаковим інтервалом.Так розміщується, наприклад, гілля у сосни, місцеположення якого обумовлене прискоренням чи уповільненням росту дерева в залежності від погодно-кліматичних чинників. Ритмічний ряд у дизайні найчастіше використовується при потребі вираження динамізму форми чи імітування цього процесу.
Симетричність(від грец. симетрія - розмірність) композиції є розміщенням частин предмета на площині чи у просторі, коли одна його половина є ніби дзеркальним відображенням іншої.У залежності від наявності цієї ознаки в організації предмета чи їх групи в дизайні розрізняють симетричну та асиметричну композицію. Перша, як композиційний засіб, найчастіше застосовується, наприклад, при художньому оформленні ділового інтер'єру (офісу, торговельної зали, зали ресторану тощо). Обумовлюється це своєрідністю психологічного сприйняття людиною такого групування елементів об'єкта. Подібне композиційне рішення навіює думку про спокій, силу, міцність, чіткість, парадність, офіційність предмета чи обстановки. Особливо у випадку абсолютної симетричності, коли в основу композиції покладено дві взаємно перпендикулярні осі симетрії.
Асиметрія привносить в інтер'єр свободу, динамізм, що робить його більш складним і цікавим. Асиметричність(від грец. асиметріа - невідповідність) композиції є довільним розміщенням елементів об'єкта на площині чи у просторі, коли симетрія порушена або відсутня.Такий принцип побудови, наприклад, інтер'єру дає можливість вільно варіювати різноманітні функціональні зони в приміщенні, тобто місця для різних робочих операцій - відпочинку, праці, дозвілля. Тому його найчастіше використовують при художньому оформленні житлового інтер'єру.
Окрім пластичних характеристик об 'єкта важливу роль у формотворчому прогресі відіграють фізичні властивості поверхні предмета - фактура матеріалу, його текстура тощо.
Фактурою(від лат. factura - оброблення, побудова) називаються особливості побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета.Іншими словами, це зовнішні властивості його поверхні. Вона буває гладенькою, шорсткою, глянцевою, матовою; хвилястою, ребристою або зернистою і тому подібне. У дизайні фактура матеріалу виступає важливим засобом художньої виразності його композиції. Наприклад, у дизайні одягу під фактурою тканини розуміється характер побудови її поверхні, а текстурою - саме переплетення ниток (полотняне, саржеве, атласне тощо).
Текстура(від лат. textura - тканина, зв'язок, будова) - це внутрішня структура матеріалу, з якого виготовлено предмет.Виготовлені з дерева та металу предмети суттєво відмінні за текстурою, це обумовлює їх різну міцність, художньо-естетичну виразність тощо.
Художньо-естетичними засобами композиції виступають колорит, контраст або нюанс у поєднанні його різних елементів.
Контраст(від франц. contraste - протилежність) є підкресленням відмінності в їх формі, розмірі, масі, фактурі, кольорі.Так тендітність весняної квітки, що проросла на шорсткій поверхні масивного старого пенька, покритого злежалим снігом, привертає мимовільно увагу через різко окреслену протилежність цих предметів. Контрастною за фактурою є композиція костюма, котрий складається з атласної блузи, твідової спідниці й піджака. Вона теж викликає до нього мимовільний інтерес і спонукає його розглядати.
Нюансом(від франц. nuance - відтінок) називаєтьсяледь помітна відмінність у складових предмета або їх групи.Ним може бути, наприклад, незначна розбіжність у формі чи кольорі.
У залежності від фізично-механічних властивостей форми предмета, а саме характеру місцеположення та руху у просторі, в дизайні розрізняється статична і динамічна, об'ємно-просторова та площинна композиція.
Статичністю, наприклад, наділена композиція житлового інтер'єру, а транспортному засобові властива динамічність композиції. Тобто, статичність(від грец. статика - вчення про вагу) форми та композиції предмета - це його властивість не змінювати своє місцеположення в просторі, а динамічність(від грец. динамікос - сильний) є ознакою зміни його локалізації у просторі, руху, переміщення.
Об'ємно-просторовою називається композиція, елементи якої розміщені об'ємно, тобто знаходяться у трьохвимірному просторі. А композиція, складові котрої групуються відносно площини, є площинноюабо фронтальною(від франц. frontal - лобовий). Наприклад, існує два різновиди композиції квітів - віялоподібні, які розглядаються спереду, та округлі, які можна роздивлятися зусіх сторін. Об'ємно-просторовий та фронтальний прийоми аранжування квіткових композицій дозволяють неоднаково розміщувати їх в інтер'єрі. Односторонні букети можна поставити на певному фоні (стіни чи меблів). Вони укладаються як на засадах симетрії, так і за принципом асиметричності композиції. А округлі необхідно розміщувати в центрі приміщення, на середині столу тощо. Принцип їх формоутворення - відносна симетричність. Це справляє неоднакове естетичне враження на глядача.
Формування композиції є справою копіткою і творчою, що вимагає від дизайнера поєднання його знань та інтуїції, фантазії і тверезого розрахунку. Композиція укладається за певними правилами. Щоб реалізувати ідею пластичного й сюжетного задуму, потрібно дотримуватись основних принципів побудови композиції.
• Передусім потрібно обрати центр композиції. Для цього спочатку здійснюється групування її елементів за однорідними ознаками (формою, функціями, фактурою, кольором) і виявляється найбільш важлива для реалізації задуму однорідність. Саме вона відіграватиме роль центру композиції, який слід підкреслити, виділити, підпорядкувавши йому інші елементи.
• Слід обрати контрастний чи нюансний головний акцент композиції. Контраст створюватиме в ній напруженість, робитиме її виразнішою, а нюанс надаватиме композиції спокою, ліричності, м'якості.
• Групування елементів у композиції вимагає дотримання певного порядку - структури композиції. У ній не повинно бути нічого зайвого, щоб посилити її естетичну виразність і не розсіювати увагу людини. Елементи об'єднуються в групи по два-три предмети чи деталі за однаковою формою, кольором, матеріалом, функцією тощо. Наприклад, щоб виділити зону відпочинку в однокімнатній квартирі, поряд розміщують софу і два крісла або два крісла та журнальний столик. Групування здійснюється із врахуванням субординації елементів, тобто їх підпорядкування відносно головних частин. Останні необхідно розташувати так, щоб направити перший погляд людини саме на них, і тільки потім на другорядні деталі. Це досягається різними способами: розміщенням головного елемента на передньому плані композиції; його фронтальним розташуванням, на відміну від інших деталей, що знаходяться упівоберта до глядача, тощо. Групи елементів необхідно виділяти одна від одної значними проміжками вільного простору, щоб вони виділялися і не втрачали естетичної принадності.
• У композиції слід дотримуватись оптичної рівноваги усіх її елементів. Так тяжкі, темні, великі форми мають знаходитись нижче легких, світлих і невеликих. А великі предмети слід розміщувати ближче до глядача, ніж невеликі за розмірами. Укладена на таких засадах композиція матиме гармонійну будову. Вона буде приємною для людини, котра її розглядатиме, використовує чи перебуває у ній.
Теми рефератів:
• "Модулор" Ле Корбюзьє.
• Правильні опуклі багатогранники (поліедри).
• Квіткова композиція та засади її формотворення.
Контрольні питання і завдання для самостійної роботи:
1. Що таке гармонія? Охарактеризуйте специфіку математичного, естетичного і художнього тлумачення поняття гармонії.
2. Дайте визначення поняттю "композиція". Яку роль відіграє композиція в дизайні?
3. Охарактеризуйте специфіку функціональної, конструктивної та естетичної композиції в дизайні.
4. Які фактори впливають на формотворчий процес у дизайні?
5. Визначте тектонічну систему визначної пам'ятки української архітектури - Софії Київської: а) стінова; б) арково-купольна; в) каркасно-фехверкова; г) підпорково-балкова.
6. Що називається "золотим перетином"?
7. Вкажіть, які з названих фігур є статичними в усіх напрямах: а) куля; б) куб; в) конус.
8. Зазначте, якою є послідовність чергування гілок у ялини: а) метричною; б) ритмічною.
9. Яку роль відіграє нюанс у композиції виробів?
Список використаної та рекомендованої літератури:
1.Антонович Е.А., Захарчук-Чугай Р.С., Станкевич М.Є, Декоративно-прикладне мистецтво. - Львів: Світ, 1993. - 272 с.
2. Блохин В.В. Интерьер промьішленньїх зданий. - М.: Строиздат, 1989. -271 с.
3. Боговая И.О., Теодоронский В.С. Озеленение населенньїх мест: Учеб. пособие по спец. "Лесное и садово-парковое хозяйство". - М: Агропромиздат, 1990.-239 с.
4. Боговая И.О., Фурсова Л.М. Ландшафтное исскуство: Учеб. для ву-зов. - М.: Агромромиздат, 1988. - 223 с.
5. Буковецкая О.А. Дизайн текста: шрифт, зффектьі, цвет. - М: ДМК, 1999.-301 с.
6. Васютииский Н.А. Золотая пропорция. - М.: Мол. гвардия, 1990. -235 с.
7. Волкотруб И.Т. Основи художественного конструирования: Учеб-ник. - 2-е изд. - К.: Вьіща школа, 1988. -191с.
8. Дизайн /Пер. с англ. Ред В.А. Питалев, А.Ю. Давидов, А.В. Молча-нов. - М.: ДеКа, 1994. - 48 с. (Знциклопедия малого бизнеса. Т. 5. Вспомага-тельньїе процессьі в малом бизнесе).
9. Дизайн: очерки теории системного проектирования /Н.П. Васильєва, Ю.А. Грабовенко, Е.Н. Лазарев, В.И. Михайленко; Науч. Ред. М.С. Кагана. - Л.: Изд-воЛГУ, 1983.-185 с.
10.Иконников А.В. Функция, форма, образ в архитектуре. - М.: Строиз-дат, 1986.-288 с.
іі.Козлова Т.В. Художественное проектирование костюма. - М.: Лег. и пищ. пром-ть, 1982. - 143 с.
12.Кравец В.И. Колористическое формообразование в архитектуре. -Харьков: Вища школа; Изд-во Харьк. ун-та, 1987. - 132 с.
ІЗ.Кучерюк Д.Ю. Естетичне сприйняття предметного середовища. - К.: Наук, думка. 1973. - 143 с.
14. Нестеренко О.И. Краткая знциклопедия дизайна. - М: Молодая гвардия, 1994. -315с.
15.0сновм моделирования и художественного оформлення одеждьі /Т.В. Козлова, Л.Б. Рьітвинская, З.Н. Тимашева. - М.: Лег. индустрия, 1979. -167 с.
16.Ранев В.Р. Интерьер: Учеб. пособие для архит. спец, вузов. - М.: Вьісшая школа, 1987. - 232 с.
17.Раппопорт А.Г., Сомов Г.Ю. Форма в архитектуре: Проблемьі теории и методологии. - М.: Стройиздат, 1990. - 344 с.
18.Сомов Ю.С. Композиция в технике.- 3-є изд. - М.: Машиностроение,1987.-288с.
19.Тьялве 3. Кратний курс промьішленного дизайна /Пер. с англ. П.А. Кунина. - М.: Машиностроение, 1984. - 190 с.
20.Фольта О.В., Смолітськіш Р.І. Основи художнього конструювання: Навчальний посібник для інжен.-техн. спец, вузів. - К.: Вища школа, 1973. -143 с.
ІХ.Хан-Магомедов С.С. Пионерьі советского дизайна.- М.: Галарт, 1995.-424 с.
22.Художественное конструирование, проектирование и моделирование промьішленнмх изделий: Учеб. для вузов /Бьїков З.Н., Крюков Г., Минер-вин Г.Б. и др. /Под ред. З.Н. Бьїкова, Г.Б. Минервина. - М.: Вьісшая школа, 1986.-239 с.
23.Шевелев И.Ш. Формообразование (Число. Форма. Искусство. Жизнь). - Кострома: ДиАр, 1995. - 166 с.
ІА.Шпара П.Е., Шпара И.П. Техническая зстетика и основи художественного конструирования: Учебное пособие для втузов. - 3-є изд. - К.: Вьіща школа, 1989.-247 с.
Тема 7