Для дизайнера пошук найбільш конструктивно вдалої, функціонально доцільної та водночас естетично привабливої форми складає основу його праці. Свої ідеї він почерпує із різних джерел. Адекватні рішення знаходяться на основі вивчення і використання форм неорганічної і живої природи (наприклад, стебел рослин, кристалів, квітів, молюсків абощо). Дослідження геометричних, композиційних, колористичних особливостей природних форм допомагає уникати уніфікації, однотипності чи появи непродуманих рукотворних форм, котрі не вписуються в оточуюче середовище, порушуючи його гармонійність, досконалість, естетичну принадність. Дизайнер не тільки вивчає природні предметні форми і відбирає найбільш цікаві для свого рішення природні аналоги, які в подальшому стилізовано імітує. Він може послуговуватись дослідженнями біоніки - науки, котра вивчає побудову організмів для створення подібних за характеристиками до природних форм машин, механізмів, приладів тощо. Так виникають схожі на бутони лілії плафони світильників, вішалка-кактус, молюскоподібна ваза, подібна до черепашки трилобіта книжкова полиця, рослинний візерунок тканини, малахітове забарвлення керамічної плитки і подібне.
Наприклад, мереживо відомої французької фірми "Рішер" прикрашається багатокольоровими гірляндами опуклих, ніби живих, троянд. В кожній пелюстці квітки можна нарахувати до вісьми-десяти відтінків кольору. Ці високоякісні мережива закуповуються провідними Будинками моди "від кутюр" - Ів Сен-Лорана, Юбера Живанші та іншими. Працею дизайнерів "Рішер" розроблено красивий і принадний об'єкт на основі запозичення та стилізованого відтворення певної природної форми. Стилізаціяс модифікуванням конкретної предметної форми, при якому зберігаються її основні формотворчі ознаки та додаються нові властивості, задля перетворення в чітку, самобутню, художньо досконалу художню систему.
Ще одним важливим джерелом формотворення в дизайні виступаютьзнаряддя праці, предмети побуту, архітектурні споруди, одяг тощо минулих епох. Оригінальні стильові рішення предметних форм, створених багатьма народами різних часів, фіксують, насамперед, пам'ятки їх матеріальної культури. Функції і форма, пластика та матеріал таких об'єктів теж надихають сучасного дизайнера на якусь думку, ідею, принцип формотворення.
Різноманітні вироби - металеві ножі, лопати, мотики, зброя, керамічний посуд, оздоблювальні плитки, посуд для зберігання сипучих тіл та їжі, дерев'яні бочки, меблі, корзини тощо - виступають своєрідними носіями естетично-духовної культури людей конкретної доби. Їм властиве однотипне стильове рішення, стихійно сформоване протягом тривалого часу під впливом специфіки виробництва, умов життя, особливостей споживання, естетичних смаків і поглядів певної людської спільноти. Кераміка Трипільської культури чи китайська порцеляна, давньоєгипетська або готична архітектура, скіфські чи китайські войлоки, бухарські килими або українські коври - це унікальні феномени за своїм своєрідним формотворенням. їх вигляд, устрій, колорит, оздоба є наслідком тривалого відбору найкращих рішень цілою низкою людських поколінь, якими враховувалась відповідність функцій і форми, естетичної та утилітарної цінності кожного предмета.
В сучасному дизайні інтер'єру, наприклад, користуються популярністю вітражі. Кольорове скло у вікнах, передусім соборів, за часів європейського середньовіччя створювало особливу атмосферу приміщення. Нині орнаментальні або сюжетні композиції-вітражі застосовуються при декоруванні дверей, вікон або як самостійні панно із різнокольорового скла чи інших прозорих матеріалів, котрі пропускають світло. Знаходять примінення при оздобленні екстер'єру будівель чи стін, підлоги, стелі приміщень, як елементів житлового і представницького інтер'єра, мозаїки. Мозаїка, як різновид живопису, що використовується для прикрашання споруд, виникла і широко застосовувалась в античності. Зараз вона вживається, насамперед, в ексклюзивному дизайні, оскільки дана техніка є складною і потребує значних зусиль для створення. З античної культури запозичено - ідею "будинку-лабиринту", в якому особливе просторове рішення інтер'єра грунтується на використанні не дверей, а дверних прорізів. Давньогрецький меандр (від назви однойменної річки в Малій Азії), тобто геометричний орнамент у вигляді ламаної безперервної лінії зі завитками, можна побачити в якості візерунка на паркеті, тканині портьєри чи фрески на стіні в багатьох сучасних будівлях.
На появу дизайнерського рішення може вплинути технічне або наукове відкриття. "Космічний стиль" 60-х років одягу від П'єра Кардена виник після перших космічних польотів людини. Поява нових синтетичних матеріалів, застосованих в ракетобудуванні, створення комбінезонів і скафандрів космонавтів, принципово нові технічні пристрої надихнули відомого модельєра на оригінальне стильове рішення одягу: специфічний силует і кольорову гаму, використання нетрадиційних матеріалів. В сучасних меблях стилю контемпорарі (від англ. contemporary - "сучасний") поряд з традиційними використовуються й новітні матеріали: ламінати - листкові пластики, алькантара - штучна замша, тефлон, лайкра тощо. Це меблі від Аалто, Гоне, Малі та інших, серійні чи ексклюзивні. Вони зорієнтовані на невеликий за розмірами внутрішній простір помешкання і певною мірою нагадують стільці, шафи, журнальні столики тощо 60-х років своїми маленькими розмірами, високими ніжками, застосуванням великої кількості скла і пластику.
Джерелом цікавих ідей для творчості дизайнера часто виступає ознайомлення та аналіз творів образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, споглядання архітектурних споруд різних часів і народів. Корисним є дослідження колориту, гами картин відомих художників, оцінювання якостей національного костюму, прикрас, предметів побуту різних етносів. Наприклад, твори російських художників конструктивістів Казимира Малевича та Володимира Татліна надихнули відомого італійського дизайнера меблів Алессандро Мендіні на своєрідну форму дивана tatlin та шафи malevich.
Символіка художньої спадщини, емоційний вплив на глядача допомагають кращому розумінню конкретних естетичних потреб людини та збагачують уяву спеціаліста в галузі дизайну. Адже його фантазія, вигадки, мрії теж виступають необхідною ланкою і джерелом формоутворення в сучасному дизайні. Створення нової предметної форми є творчим процесом, який базується на досвіді, інтуїції, емоційно-почуттєвих станах, обдарованості, уяві дизайнера.
Поява дизайнерського рішення є тривалою, копіткою працею, у якій виділяються декілька етапів. На початковому етапі з'ясовуються параметри і функції нового об 'єкта, яких потребує замовник, його інтереси та смаки або вимоги споживача продукції, розраховується кошторис робіт, вивчаються потреби виробника, запити і можливості торгівлі (особливо при створенні нового товару, художньому оформленні його упаковки або при його рекламуванні).
Наступний етап полягає в розробці проектних форм (ескізів, макетів, експериментальних пропозицій і подібного), які мають узгоджуватись із клієнтом. У випадку отримання від нього згоди настає подальша стадія формотворчого процесу. А саме етап матеріалізації, опредмечення проектних форм.
Окремі дизайнери практикують подальше удосконалення виробу, інтер 'єру, продукції тощо вже після того, як предмет почав серійно тиражуватись або був прийнятий замовником. Так відомий інтер'єр-дизайнер Маріо Буатта через деякий час може поновити інтер'єр, змінивши його окремі елементи задля покращення якості житла та естетичної принадності помешкання. Таку діяльність можна охарактеризувати як етап доробляння, вдосконалення знайденої та реалізованої предметної форми, поліпшення її функціональних та естетичних якостей.
У якості ілюстрації своєрідності формотворення в дизайні розглянемо процес виникнення нової моделі одягу "від кутюр" і "прет-а-порте". "Від ку-тюр" вдягаються заможні люди, адже ці вироби унікальні, одиничні, авторські. Вони високоякісні за матеріалами і майстерністю виконання, оригінальні за формотворчою ідеєю, зшиті з використанням ручної роботи. Паралельно зразкам "високої моди" існують предмети масового виробництва. Мода промислової зорієнтованості - "прет-а-порте", "тиражує" ідеї одягу, створеного в стилі високої моди з недорогих матеріалів або розробляє прості, невибагливі дешеві речі. Кожен такий предмет найчастіше має посередню якість виконання і створюється серійно.
Найчастіше поява моделі "від кутюр" починається з детального малюнка-ескіза на фігурі уявного костюма, сукні, пальто тощо, котрий розробляється провідним дизайнером. Або ж ним виготовляється зразок одягу "муляжним методом", тобто через розміщення та наколювання тканини на манекені. З нього вже згодом знімається ескіз. На основі детального ескізу помічником дизайнера створюється за допомогою манекена об'ємний зразок із легкої тканини. Завданням асистента художника-модельєра на цьому етапі є відтворення авторського задуму за допомогою тканини та досягнення максимальної відповідності зразка фігурі клієнта. 1 якщо дизайнеру об'ємний зразок із мусліну сподобається, на його основі в подальшому технолог зробить плоску викрійку. За нею розкроюється пробна чи основна тканина. Підбір тканини є відповідальним моментом формотворчого процесу. Відбір потрібного за кольором та фактурою матеріалу здійснює переважно художник-модельєр чи його асистент. Під час пошиття модель якнайточніше "підганяється" до фігури замовника, в ній дотримуються запропонованих дизайнером пропорцій, деталей, оздоблення вбрання.
Готова продукція "прет-а-порте" виникає по-іншому. Якщо копіюється ідея відомого дизайнера, то ексклюзивна модель та її викрійка передається художнику-конструктору викрійок. На їх основі він із дешевих матеріалів виготовляє зразок стандартного розміру, розробляє варіанти оздоби, деталей, забарвлення. Тиражні зразки порівнюються з предметом-протипом, при необхідності вони дещо спрощуються, щоб стати технологічно придатними для серійного виробництва. За ними розробляються викрійки, котрі адаптуються до різноманітних тканин, із яких створюються серійні зразки. Кожний серійний зразок демонструється на манекенниці або манекеннику, щоб виявити недоліки "посадки" та оздоблення. Згодом за допомогою комп'ютера розробляються викрійки більших або менших розмірів. За основу беруться стандартизовані мірки. Технолог укладає інструкцію з виготовлення обраної моделі, тобто зазначає схему розкладання викрійки на тканині, якість тканини, процедуру розкрою. Ілюстратором створюється креслення. Для виробника готового одягу укладається "технологічний конверт": готові викрійки, інструкція, фотографії, рекомендації. Його для серійного виробництва моделі можуть передати самі дизайнерські бюро.
Поява одягу, створеного "анонімним автором", відбувається найчастіше за більш спрощеною схемою: ідея штатного художника-модельєра; конструювання стандартизованої викрійки, підбір тканини і фурнітури, укладання інструкції конструктором-технологом; перевірка пробного зразка технологом або "естетичною радою"; конвеєрне пошиття. Створення принадної серійної моделі, в даному випадку, залежить від гармонійності поєднання її силуету, текстури, якості, художніх властивостей тканини, фурнітури, підбір котрих здійснює художник-модельєр, дбайливості підготовки викрійки технологом, відповідності фігурі середньостатистичної людини, якості роботи працівників швейного потоку. Не завжди до праці на підприємстві залучається художник-модельєр, котрий наділений високим рівнем розвитку інтуїції, відчуття кольору, форми, розуміння ритму і композиції. Тому найчастіше зразки вбрання, розроблені на теренах швейних фабрик та ательє, значно поступаються одягу "від кутюр".
