Загальна характеристика реєстраційно-дозвільних проваджень.

Значне місце в загальній структурі адміністративного процесу посідають реєстраційно-дозвільні провадження. Серед них можна виділити провадження з видачі дозволів (у тому числі узгоджень) на здійснення певної діяльності, зокрема таких:

—свідоцтво про право проведення нотаріальної діяльності;

—дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів міс­цевого значення;

—дозвіл на вивіз з території України документів Національного архівного фонду з метою тимчасового їх експонування або ре­ставрації;

—дозвіл на виконання міжнародних польотів цивільних по­вітряних суден в аеропорти України або з аеропортів України;

—дозвіл на проведення підривних робіт і виготовлення непромислових вибухових речовин на місцях;

—дозвіл на право керування транспортними засобами і сві­доцтво про право керування цими засобами;

—дозвіл на діяльність інвестиційних фондів та інвестиційних компаній;

—дозвіл на здійснення діяльності щодо випуску й обороту цін­них паперів;

—узгодження проектів конструкцій транспортних засобів щодо дотримання вимог забезпечення безпеки дорожнього руху;

—узгодження технічних умов щодо розробки нової автомо­більної техніки, а також технічних засобів, що використовуються для обслуговування і ремонту автотранспортних засобів;

—узгодження лімітів на використання природних ресурсів за­гальнодержавного значення;

—затвердження технічних умов, технологічних інструкцій та рецептур виробництва спирту етилового, горілки, лікеро-горілчаних виробів, які є обов'язковими для підприємств усіх форм власності, що виробляють зазначену продукцію;

—розв'язання питання щодо надання в користування мислив­ських угідь;

—організація промислового видобування риби, інших водних живих ресурсів, а також аматорського і спортивного рибальства.

Також можна виділити провадження, пов'язані з видачею ліцен­зій на певний вид діяльності.

Наприклад, провадження з видачі ліцензій на:

—пошук (розвідку) та експлуатацію родовищ корисних копалин;

—виробництво, ремонт і реалізацію спортивної, мисливської вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, а також холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м/сек; створення й утримання стрілецьких тирів, стріль­бищ, мисливських стендів;

—виготовлення й оптову реалізацію лікарських засобів;

—виготовлення й реалізацію особливо небезпечних хімічних засобів відповідно до переліку, передбаченого Кабінетом Міністрів України;

—видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів;

—оптову торгівлю спиртом етиловим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, а також роздрібну торгівлю останніми;

—ветеринарну практику;

—медичну практику;

—юридичну практику;

—судово-експертну діяльність;

—страхову діяльність.

Можна виділити також провадження, пов'язані з видачею доз­волів на об'єкти й операції з ними:

—дозвіл на придбання, зберігання, носіння й перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання й використання яких установлено спе­ціальні правила;

—дозвіл на рух транспортних засобів із понадгабаритними, великоваговими, небезпечними вантажами;

—дозвіл на придбання вибухових матеріалів підприємствами й організаціями.

В окремих випадках провадження пов'язано з наданням дозво­лу на проведення заходів: зборів, мітингів, маніфестацій і демон­страцій, а також спортивних, видовищних та інших масових акцій.

Відповідний дозвіл надається й на розміщення об'єктів. Зо­крема, йдеться про дозвіл на спорудження об'єктів міськбудівни-цтва, узгодження проектів землевпорядкування, узгодження питань щодо будівництва підприємств та споруд.

Можна виділити кілька груп реєстраційних проваджень. Напри­клад, одні провадження пов'язані з реєстрацією певніх фактів (актів), зокрема актів громадянського стану (засвідчення фактів народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу) та видачею громадянам від­повідних посвідчень; другі — з реєстрацією колективних договорів і угод; треті — з реєстрацією суб'єктів. До останніх, зокрема, належать:

—державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності;

—реєстрація комерційних банків;

—реєстрація місцевих об'єднань громадян, органів територі­альної самоорганізації населення;

—реєстрація об'єднань співвласників багатоквартирних бу­динків, реєстрація житлово-будівельних і гаражних кооперативів;

—державна реєстрація друкованих засобів масової інформації й інформаційних агентств;

—реєстрація адвокатських об'єднань і т. ін. У групі проваджень з реєстраці об'єктів можна виділити такі:

—реєстрація об'єктів нерухомого майна;

—реєстрація автомототранспортних засобів;

—реєстрація цивільних повітряних суден, аеродромів, аеро­портів і присвоєння повітряним суднам, унесеним до державного реєстру, державних і реєстраційних розпізнавальних знаків;

—реєстрація річкових і морських суден під прапором Укра­їни і т. ін.

У деяких випадках здійснюється реєстрація прав, зокрема пра­ва власності, користування землею, договорів оренди землі.

До реєстраційно-дозвільних проваджень можна віднести про­вадження з легалізації, наприклад, консульська легалізація доку­ментів, а також провадження з нострифікації (визнання актів) і встановлення достовірності актів. Наприклад, провадження з но­стрифікації дипломів та атестатів, виданих громадянам України в інших країнах, а також із встановлення достовірності сертифікатів про походження товарів з України.

Значна кількість проваджень пов'язана з акредитацією, ате­стацією та сертифікацією. Тут можна виділити провадження з акредитації вищих навчальних закладів, з акредитації установ охорони здоров'я, з акредитації журналістів і технічних праців­ників засобів масової інформації при органах державної влади і місцевого самоврядування, з атестації судових експертів, із серти­фікації продукції в рамках державної системи сертифікації і т. ін.

Особливе місце серед реєстраційних проваджень відведено провадженню з державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади. Зупинімося на них докладніше.

Провадження з реєстрації адвокатських об'єднань. Ре--єстрація адвокатських колегій, фірм, контор та інших об'єднань здійснюється в Міністерстві юстиції України. Положенням про порядок реєстрації адвокатських об'єднань, затвердженим Поста­новою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 р. № 302, перед­бачено, що для реєстрації адвокатського об'єднання в Міністерство юстиції України необхідно подати заяву, підписану уповноваженим представником об'єднання, статут адвокатського об'єднання, уста­новчий договір або протокол зборів адвокатів про створення ад­вокатського об'єднання, дані про кількісний склад адвокатського об'єднання, наявність у його членів посвідчень про право на ведення адвокатської діяльності, документ про внесення плати за реєстрацію.

За наявності зазначених документів заява про реєстрацію адво­катського об'єднання розглядається в місячний термін. Результатом розгляду є ухвалення рішення про реєстрацію адвокатського об'єд­нання чи про відмову в реєстрації або про залишення заяви без розгляду. У разі ухвалення рішення про реєстрацію об'єднанню видається свідоцтво про це, присвоюється відповідний номер, який уноситься до реєстру адвокатських об'єднань. У реєстрі вказу­ються дата надходження документів, назва адвокатського об'єд­нання і місце його розташування, дата реєстрації, відомості про зміни в статутних документах, а також сума внесеної плати. У разі відмови в реєстрації рішення про це в 10-денний термін надси­лається заявнику. Така відмова можлива, якщо статутні або інші документи, подані для реєстрації, суперечать законодавству Укра­їни. Якщо заяву подано без документів, зазначених вище, заява не розглядається. Після усунення причин, на підставі яких заява була залишена без розгляду, заяву розглядають у порядку й терміни, передбачені Положенням. Про зміни в статутних документах, про припинення діяльності, а також про зміну адреси адвокатське об'єд­нання має сповістити Міністерство юстиції у п'ятиденний термін для внесення необхідних змін до реєстру адвокатських об'єднань. У разі припинення діяльності об'єднання ухвалюється рішення про виключення його із зазначеного реєстру.

Провадження з видачі свідоцтва про право на ведення нотаріальної діяльності здійснюється відповідно до Положення про порядок видачі свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.01.1994 р. № 3/5. Таке свідоцтво може бути видане громадя­нину України, котрий має вищу юридичну освіту, пройшов ста­жування в державній нотаріальній конторі або в нотаріуса, який займається приватною нотаріальною практикою, і склав кваліфі­каційний іспит. Свідоцтво є підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або для реєстрації приватної нотаріальної ді­яльності і видається Міністерством юстиції України на підставі рі­шення кваліфікаційної комісії нотаріату при головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управліннях юстиції обласних. Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У разі успішного складання особою по­вторного іспиту вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міні­стерстві юстиції України свідоцтво видається на підставі її рішення.

До заяви про видачу свідоцтва додають рішення кваліфіка­ційної комісії або вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, доку­мент про внесення плати за видачу свідоцтва, документ, що засвід­чує особу заявника. Розгляд заяви здійснюється впродовж одного місяця. Якщо ухвалюється рішення про видачу свідоцтва, то остан­нє має бути зареєстроване в журналі реєстрації виданих свідоцтв про право на ведення нотаріальної діяльності.

Відмова у видачі свідоцтва можлива за наявності таких об­ставин:

—утрата особою громадянства України;

—винесення стосовно особи обвинувального вироку, що набув чинності;

—винесення рішення про застосування примусових заходів медичного характеру, яке набуло чинності;

—винесення рішення суду про обмеження дієздатності особи або визнання її недієздатною;

—в інших випадках, передбачених Законом України «Про но­таріат».

Порядок анулювання свідоцтв про право на ведення нотарі­альної діяльності досить детально регламентовано у Положенні про комісії з розгляду представлень головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, об­ласного, Київського і Севастопольського міських управлінь юстиції щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною ді­яльністю'. Такі представлення розглядаються з участю нотаріуса, на котрого воно подано, а також представника управління юстиції, яке подало представлення. До представлення додаються засвідче­ні в установленому порядку копії документів, на підставі яких здій­снено представлення, доповідна записка про перевірку роботи но­таріуса, пояснення нотаріуса, копії документів, що свідчать про виявлені в діяльності нотаріуса порушення, копія наказу про при­зупинення нотаріальної діяльності, документи про вжиті заходи щодо виявлених порушень, а також відповідні документи органів дізнання і слідства, прокуратури, суду і т. ін. Розгляд справи мож­ливий і за відсутності нотаріуса та представника управління юсти­ції, проте в деяких випадках їх присутність визнається обов'яз­ковою. Розгляд представлення починається з доповіді члена комісії, котрий вивчив представлення й усі необхідні документи. Після цього заслуховують присутніх на засіданні комісії осіб, досліджу­ють та аналізують документи. Хід засідання комісії фіксується в протоколі, який підписують голова і секретар. Рішення в справі ухвалюється відкритим голосуванням простою більшістю голосів від кількості присутніх членів комісії.

Провадження з легалізації об'єднань громадян. Відповідно до Положення про порядок легалізації об'єднань громадян, затвер­дженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. № 140 (із змінами, внесеними відповідно до Постанов Кабіне­ту Міністрів України від 19.04.1993 р. № 280 і від 16.10.1998 р. № 1640), легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян здій­снюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про їх заснування. Для реєстрації в реєстраційний орган подається заява, підписана не менше ніж трьома засновниками об'єднання або їх уповнова­женими представниками. До заяви додаються: 1) статут (положен­ня) в двох примірниках; 2) протокол установчого з'їзду (конфе­ренції) або загальних зборів, якими ухвалено статут (положення);

3) відомості про склад керівництва центральних статутних органів із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання, посади та місця роботи; 4) дані про на­явність місцевих осередків, підтверджені протоколами конференцій (зборів); 5) документ про оплату реєстраційного збору; 6) відомості про засновників об'єднання чи спілок об'єднань громадян. При цьому для громадян необхідно вказати прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, місце постійного проживання, а для спілок об'єд­нань громадян — назву об'єднання, місце розташування вищих статутних органів, а також представити копії документів про ле­галізацію. Якщо діяльність організації має міжнародний характер, то додатково подаються документи, що підтверджують поширення її діяльності на територію принаймні однієї іншої держави. Спілка об'єднань громадян додатково подає рішення центральних статут­них органів об'єднань громадян про їх вступ у спілку. Що ж сто­сується заяви про реєстрацію політичної партії, то вона має бути підтримана підписами не менш як однієї тисячі громадян України, наділених виборчим правом. Політична партія подає також свої програмні документи.

Заява про реєстрацію об'єднання громадян за наявності всіх необхідних документів розглядається в двомісячний термін. При цьому реєстраційний орган може проводити перевірку відомостей, викладених у документах. У разі ухвалення рішення про реєстра­цію об'єднання громадян засновнику видають свідоцтво про ре­єстрацію, а об'єднанню присвоюють відповідний номер і вносять до реєстру об'єднань громадян, який веде реєстраційний орган.

Для легалізації громадської організації через повідомлення про її створення в легалізуючий орган подається заява, підписана не менше ніж трьома засновниками організації або її уповноваженими представниками. У заяві вказуються їх прізвища, ім'я, по батькові, рік народження, місце постійного проживання кожного, назва ор­ганізації і місце розташування центральних статутних органів, а також головна мета діяльності організації. Підписи в заяві мають бути завірені в установленому законом порядку.

Громадська організація, легалізована таким чином, уноситься в книгу обліку громадських організацій, яку веде легалізуючий орган.

Провадження з державної реєстрації транспортних засобівздійснюється відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, при­чепів, напівпричепів та мотоколясок¹.

Транспортні засоби реєструються за юридичними й фізичними особами. Транспортні засоби, які належать кільком фізичним та юридичним особам (власникам), за їхньою згодою, засвідченою нотаріусом, реєструються за одним із них — на кого оформлено документи, що підтверджують правомірність придбання цих за­собів. У свідоцтві про реєстрацію може бути зроблений запис про те, що конкретна особа має право керувати транспортним засобом (експлуатувати) і є його власником, скріплений підписом посадової особи й відповідною печаткою.

Власники транспортних засобів — юридичні й фізичні особи або їх представники (далі — власники) — зобов'язані зареєструвати їх упродовж 10 діб після придбання або митного оформлення, або тимчасового ввозу на територію України, або ж виникнення об­ставин, які є підставою для внесення змін у реєстраційні докумен­ти. Термін реєстрації може бути продовжений у разі неспромож­ності власника транспортного засобу (хвороба, відрядження, інші поважні причини) вчасно її здійснити. Експлуатація транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, або без номерного знака «Транзит» забороняється.

Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі зая­ви власника і документів, що засвідчують його особу, правомір­ність придбання транспортного засобу, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимог, які є підставою для внесення змін у реєстра­ційні документи.

Правомірність придбання транспортних засобів, вузлів та агрега­тів, що мають ідентифікаційні номери, підтверджується документа­ми, скріпленими підписом відповідної посадової особи й печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які мають відпо­відні спеціальні дозволи (ліцензії), митними органами, судами, но­таріусами, органами соціального захисту населення, підприємства­ми — виробниками транспортних засобів і підрозділами ДАІ.

Такими документами можуть бути:

—довідка-рахунок за формою відповідно до додатку № 1 до цих Правил, видана суб'єктом підприємницької діяльності, який має відповідний спеціальний дозвіл (ліцензію);

—договори та інші засвідчені в установленому порядку доку­менти, що встановлюють право власності на транспортний засіб;

—копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичної чи фізичної особи, яка визнається власни­ком транспортного засобу, марки цього транспортного засобу, моделі, року випуску, а також ідентифікаційних номерів вузлів та агрегатів;

—довідка органу соціального захисту населення, який видав автомобіль із ручним керуванням або мотовізок;

—акт прийняття-передачі транспортного засобу за формою від­повідно до додатку № 6 до цих Правил, виданий підприємством — виробником транспортного засобу чи його вузлів та агрегатів або підприємствами, які переобладнали чи встановили на транспорт­ному засобі спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про від­повідність конструкції транспортного засобу вимогам безпеки до­рожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів вузлів і агрегатів та конкретного одержувача, скріплена підписом посадової особи підприємства й печаткою;

—посвідчення митного органу про реєстрацію транспортного засобу чи його вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номе­ри, у підрозділах ДАІ — для фізичних осіб; вантажна митна декла­рація — для юридичних або ж належно оформлені довідка-рахунок і вантажна митна декларація (засвідчена митним органом копія) — для фізичних і юридичних осіб.

Для реєстрації транспортних засобів, що експлуатувалися й були зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (техніч­ний паспорт) з приміткою підрозділу ДАІ про зняття його з обліку. Перед відчуженням такий транспортний засіб має бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

Реєстрація транспортних засобів здійснюється за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків, а також уне­сення в установленому порядку платежів за огляд транспортних за­собів, реєстрацію, перереєстрацію і зняття їх з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів і номерних знаків.

Реєстрація придбаних нових транспортних засобів проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортного засобу обов'язковим вимогам норм і стан­дартів, які діють в Україні, що підтверджується сертифікатом від­повідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката.

Провадження із здійснення технічного оглядутранспорт­них засобів здійснюється відповідно до Правил проведення дер­жавного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту і причепів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р.№ 141 (у редакції від 31.03.1999р. №487)'.

Це провадження тісно пов'язане з провадженнями, які мають контрольний характер, оскільки при його здійсненні перевіряється технічний стан транспортних засобів і його відповідність вимогам визначених стандартів. Крім того, результати технічного огляду є підставою для дозволу експлуатації транспортних засобів.

Власники транспортних засобів — юридичні й фізичні особи або їх представники (далі — власники) зобов'язані подати транспортні засоби на технічний огляд у термін і на місце, визначені Державто-інспекцією, а власники, які виконують завдання з військово-транс­портних обов'язків, — згідно з рішенням відповідних підрозділів Міноборони. Якщо транспортні засоби відправляються в тривалу поїздку, вони подаються на технічний огляд до від'їзду.

Транспортні засоби, які в період проведення технічного огляду перебувають на капітальному ремонті, підлягають технічному огля­ду після його закінчення.

Під час проведення технічного огляду транспортного засобу його власник пред'являє працівнику Державтоінспекції або комісії свій паспорт, у разі потреби — відповідне доручення (підприємства, установи й організації — копію наказу про закріплення водія за транспортним засобом), реєстраційний документ, довідку лабо­раторії діагностики технічного стану дорожніх транспортних засо­бів (якщо технічний стан транспортного засобу вона перевіряла), квитанцію про оплату талона проходження технічного огляду, кви­танції про сплату встановленої суми податку з власників транспортних засобів і квитанцію про оплату проведення технічного огляду. У водія перевіряється наявність посвідчення на право керу­вання відповідною категорією транспортних засобів і довідки про медичний огляд.

Під час проведення технічного огляду транспортних засобів, які пройшли перевірку в лабораторії діагностики технічного стану дорожніх транспортних засобів, працівник Державтоінспекції з метою контролю достовірності оцінки технічного стану транспорт­ного засобу лабораторією може вибірково повторно перевірити технічний стан і обов'язково перевіряє відповідність його типу, марки, моделі, номерного знака, номерів шасі (рами), кузова та двигуна записам у реєстраційному документі.

Справним вважається укомплектований транспортний засіб, технічний стан якого відповідає правилам дорожнього руху та ін­шим нормативним вимогам.

У реєстраційному документі такого транспортного засобу пра­цівник Державтоінспекції робить запис «Техогляд проведено», який скріплюється його підписом та особистим штампом.

Па кожен транспортний засіб, що пройшов технічний огляд, видається талон, в якому працівник Державтоінспекції робить від­повідні примітки і скріплює їх своїм підписом та особистим штам­пом. Талон проходження технічного огляду закріплюється в пра­вому нижньому куті вітрового скла транспортного засобу.

Якщо транспортний засіб визнано несправним, примітки в ре­єстраційному документі не роблять і талон не видають. У разі ви­явлення несправностей, які загрожують безпеці дорожнього руху, визначених законодавством, експлуатація цього транспортного за­собу забороняється до їх усунення й наступного технічного огляду.

Забороняється також експлуатація транспортних засобів, які не пройшли технічного огляду в установлений термін.

У разі неможливості подання транспортного засобу на місце технічного огляду (через несправність або з інших причин) у вста­новлений термін його власник повинен подати в комісію з про­ведення технічного огляду письмову заяву, здати номерний знак і пред'явити квитанцію про сплату встановленої суми податку з влас­ників транспортних засобів.

Дані про результати технічного огляду транспортних засобів фізичних осіб — власників указують на зворотньому боці квитанції про оплату проведення технічного огляду або в довідці лабораторії діагностики технічного стану дорожніх транспортник засобів, які залишається в Державтоінспекції для обліку. Акт державного тех­нічного огляду транспортного засобу складається тільки в тому ра­зі, якщо виявлено несправність транспортного засобу або якщо транспортний засіб є на тимчасовому обліку. Копію акта видають власникові транспортного засобу на його вимогу.

Дані лабораторії діагностики технічного стану дорожніх транс­портних засобів про технічний стан транспортних засобів реєстру­ють у діагностичній картці.

Результати технічного огляду транспортних засобів організацій оформляють актом.

Ще одним різновидом реєстраційно-дозвільних провадженьє провадження з державної реєстрації договорів оренди землі.

Державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Державна реєстрація договорів оренди здійснюється виконав­чим комітетом сільської, селищної і міської рад. Київською і Сева­стопольською міськими держадміністраціями за місцем розташу­вання земельної ділянки.

Забезпечення реєстрації договорів оренди покладено на такі державні органи земельних ресурсів:

—районні відділи земельних ресурсів;

—управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного та районного підпорядкування;

—Київське і Севастопольське міські управління земельних ре­сурсів.

Для державної реєстрації договорів оренди юридична чи фі­зична особа (заявник) надає особисто або надсилає поштою у від­повідний державний орган земельних ресурсів:

—заяву про державну реєстрацію договору оренди;

—договір оренди (в трьох примірниках);

—план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду (в трьох примірниках);

—рішення органу виконавчої влади або органу місцевого само­врядування про надання в оренду земельної ділянки, яка належить до державної чи комунальної власності;

—результати конкурсу чи аукціону — у разі придбання права на оренду земельної ділянки на конкурентних засадах;

—копію державного акта на право власності на землю, яка належить фізичним або юридичним особам. До заяви також додаються:

—акт перенесення меж земельної ділянки, яка надається в орен­ду, на місцевість — у разі невизначення їх у натурі;

—проект відведення земельної ділянки — у разі надання її в оренду із зміною цільового призначення.

У разі державної реєстрації договору суборенди земельної ді­лянки до заяви про реєстрацію додається договір (у трьох примір­никах) і акт перенесення меж ділянки на місцевість, якщо переда­ється не визначена в натурі частина орендованої земельної ділянки.

Договір оренди відповідно до законодавства має бути нота­ріально завіреним, а договір суборенди —може бути нотаріально завіреним.

У договорі оренди згідно зі ст. 14 Закону України «Про оренду землі» мають бути зазначені такі умови:

—об'єкт оренди (місце розташування і розмір земельної ді­лянки);

—термін договору оренди;

—орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни і порядок унесення та перегляду);

—цільове призначення, умови користування і зберігання якості землі;

—умови повернення земельної ділянки орендодавцю;

—наявні обмеження й обтяження щодо використання ділянки;

—сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випад­кового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

—відповідальність сторін.

За узгодженням сторін у договорі оренди земельної ділянки можуть бути зазначені й інші умови (якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, а також обставини, що мо­жуть уплинути на зміну чи припинення договору оренди тощо).

Усі надані заявником документи формуються в окрему реє­страційну справу.

Державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін пере­віряє надані документи на відповідність чинному законодавству й за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову в такій реєстрації й передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, се­лищної і міської ради, Київській і Севастопольській міським держ­адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвід­чення факту державної реєстрації або відмови в такій реєстрації.

Факт державної реєстрації засвідчується в 10-денний термін гербовою печаткою і підписом голови відповідної ради, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій або уповноваженої ними посадової особи.

Печатку і підпис на всіх примірниках договору оренди (суб­оренди).

Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструють у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яку веде державний орган земельних ресурсів за відповідною формою.