Безперечно, після здобуття Україною незалежності, в змісті діяльності міліції зі здійснення заходів, пов`язаних з дозвільною системою у сфері обігу зброї, бойових припасів до неї та вибухових матеріалів і речовин, знайшов відображення попередній позитивний досвід функціонування аналогічної системи колишнього СРСР, а також досвід, набутий Українською державою за часи свого існування. Однак до теперішнього часу серед науковців відсутній єдиний погляд на процес удосконалення адміністративних процедур, якими регулюється реалізація фізичними та юридичними особами свого права на придбання й використання зброї, бойових припасів до неї та вибухівки. Про складність проблеми, яка розглядається, говорить той факт, що починаючи з 1995 року до Верховної Ради України було внесено чотири проекти Закону України "Про зброю". Останній подано 6 липня 2000 року. Та жоден з них не був втілений у життя.
Професор І.П. Голосніченко стверджує: "В нових суспільних відносинах, які нині склалися в Україні, коли права і свободи громадян є пріоритетними, необхідно створити відповідні адміністративно-процесуальні умови реалізації цих прав і свобод". На практиці ретельна регламентація процедур для органів управління має не менш істотне значення, ніж для будь-яких інших державних органів, незважаючи на те, що управлінська діяльність потребує значно більшої оперативності та свободи адміністративного розсуду. Зазначені вимоги поширюються і на нормативно-правові акти дозвільної системи, насамперед на ті, якими регламентуються процедурні дії щодо порядку придбання, зберігання та використання зброї, що може перебувати у власності фізичних і юридичних осіб.
Згідно з Постановою Верховної Ради України № 2471- ХІІ від 17 червня 1992 року "Про право власності на окремі види майна" громадяни набувають права власності на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю та на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами), придбану ними з відповідного дозволу.
Чинними нормативними актами передбачено надання громадянам, фізичним і юридичним особам права власності на вогнепальну зброю (нарізну військових зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську гладкоствольну, нарізну і комбіновану, бойові припаси до неї, холодну зброю (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, а міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, державним підприємствам, установам, організаціям та господарським об`єднанням, крім того – на вибухові матеріали, а також сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири та стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні з виготовлення і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, магазини, у яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї. Окремим категоріям громадян, наприклад, особами які беруть участь у кримінальному судочинстві, журналістам, близьким родичам працівників суду та інших правоохоронних органів забезпечено право носіння та використання пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів.
Засновано також відзнаку Президента України "Іменна вогнепальна зброя" (пістолет "Форт-12"), якою нагороджуються особи офіцерського складу Збройних Сил України, Прикордонних військ України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, Служби безпеки України, органів Міністерства внутрішніх справ України та державні службовці, які мають офіцерські звання за особисті заслуги у забезпеченні обороноздатності України, зміцненні національної безпеки, боротьбі зі злочинністю, захисті конституційних прав і свобод громадян. Органами внутрішніх справ видаються дозволи з позначкою "Нагородна" без зазначення строку їх дії.
Суб`єктами вирішення справи щодо надання дозволів на придбання, зберігання і носіння короткоствольної нарізної вогнепальної зброї та довгоствольної нарізної автоматичної вогнепальної зброї, а також боєприпасів до зброї доцільно законодавчо визначити міністра внутрішніх справ України, його перших заступників, заступника – начальника міліції громадської безпеки, начальника Департаменту громадської безпеки, начальників ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях, а в разі їх відсутності – осіб, що виконують, згідно з наказом, їх обов`язки.
Це дасть можливість законодавчо забезпечити однакові умови здійснення охоронної діяльності як державним, так і недержавним охоронним структурам.
Створення належних умов для здійснення охоронної діяльності недержавним охоронним структурам сприятиме ліквідації відповідних кримінальних угруповань, які являють собою так звані "дахи" і за допомогою бойової зброї, котру використовують нелегально, здійснюють функції охоронників, охоронців, приватних детективів і одержують значні матеріальні прибутки.
Ініціювання провадження в індивідуальній адміністративній справі щодо набуття прав у сфері дозвільної системи фізичні та юридичні особи здійснюють шляхом подання до відповідного органу внутрішніх справ заяви на придбання зброї та боєприпасів до зброї, а юридичні особи державних форм власності – також вибухових матеріалів і речовин. Заява полягає у клопотанні до відповідних посадових осіб органу внутрішніх справ про сприяння реалізації права власності на зброю, боєприпаси до зброї або вибухівку суб`єкта звернення та визнання за ним статусу суб`єкта дозвільної системи.
Наявність заяви зобов`язує посадових осіб відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ порушити індивідуальну адміністративну справу, здійснити окремий вид провадження з адміністративної справи за заявою та прийняти рішення у вигляді індивідуального адміністративного акта про видачу або відмову у видачі дозволу на здійснення дозвільної діяльності у сфері обігу зброї. На увазі мається виконання посадовою особою процедури "позитивної" управлінської діяльності. Таким чином, набуття відповідного адміністративно-правового статусу суб`єкта дозвільної системи знаходить відображення в провадженні в індивідуальній адміністративній справі. Адміністративне провадження в справі полягає в сукупності послідовно здійснюваних адміністративних процедур. Відповідно до Проекту адміністративно-процедурного кодексу України адміністративне провадження складається з таких стадій: ініціювання і початок провадження в справі; підготування справи до розгляду; розгляд справи. Завершується адміністративне провадження прийняттям акта та його виконанням. Передбачається й окрема альтернативна стадія – стадія оскарження або опротестування рішень органів виконавчої влади, якою, істотно вдосконалюється механізм захисту прав і свобод громадян у межах самої виконавчої влади в порядку "адміністративного оскарження".
Згідно з чинними нормативними актами органи внутрішніх справ видають дозволи, залежно від суб`єкта використання: керівникам підприємств, установ, організацій, господарських об`єднань – згоди на укладення трудових договорів із громадянами на виконання робіт, пов`язаних з виготовленням, ремонтом, придбанням, обліком, охороною, перевезенням і використанням предметів і матеріалів, на які поширюється дозвільна система; фізичним особам – дозволи на обіг зброї і боєприпасів до зброї. Прийняттю індивідуального адміністративного акта (видачі відповідного дозволу або відмові в його видачі) передує збирання матеріалів відповідно до клопотання певної особи, яке надійшло в орган внутрішніх справ.
Отже, першою стадією в справі про надання дозволу на придбання зброї є ініціювання і провадження в справі за заявою фізичної або юридичної особи. Метою процедурного провадження є виконання передбаченого в законі порядку надання управлінської послуги на придбання зброї. Порядок надання даної послуги передбачає всебічну та ретельну перевірку особи, що подала заяву. Таким чином, підставами для перевірки, як зазначалося раніше, є заява – лист керівника або уповноваженого ним органу, а для громадян – клопотання про видачу дозволу на право придбання, а також зберігання і носіння зброї. З цією ж метою громадяни подають в органи внутрішніх справ: заповнену картку-заяву, медичний висновок лікувального закладу про відсутність протипоказань, що перешкоджають придбанню зброї, довідки встановленого зразка про складання заліків щодо знання матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та застосування; платіжне доручення про оплату послуг. Юридичні особи, крім того, подають висновок медичної установи (ЛКК), що такі особи за станом здоров`я можуть виконувати вказані роботи; список з зазначенням прізвищ, імен і по батькові, дати й місця народження і проживання і відомості щодо попередньої трудової діяльності осіб, з якими укладається трудовий договір.
Друга стадія провадження – це вивчення й аналіз необхідних документів, поданих для вирішення справи про надання дозволу і підготування справи до розгляду. Після надання суб`єктом звернення необхідних документів в орган внутрішніх справ його уповноважені особи здійснюють всебічну і ретельну перевірку осіб. Матеріали перевірки зосереджуються в особовій (обліковій) справі власника зброї. Крім вищезазначених документів, в особовій (обліковій) справі зосереджуються: довідки про перевірку за оперативними обліками органу внутрішніх справ, обліками медичних установ тощо; рапорт дільничного інспектора міліції з характеристикою поведінки особи, яка звернулася за отриманням дозволу, та осіб, які з нею проживають. У рапорті відображаються також відомості щодо наявності умов зберігання зброї.
Однією з ефективних умов забезпечення прав і свобод громадян та інтересів юридичних осіб є достатня простота, доступність та належна оперативність адміністративних процедур дозвільної системи.
Спрощенню процедур отримання дозволу сприяло б зменшення до обґрунтованого мінімуму регламентованої кількості документів, необхідних для отримання відповідного дозволу. Так, ми вважаємо, що з переліку документів, які надаються керівниками підприємств, установ, організацій, господарських об`єднань слід виключити довідку щодо попередньої трудової діяльності особи, з якою укладається трудовий договір. Юридичного значення для прийняття органами внутрішніх справ рішення про видачу або відмову у видачі дозволу на здійснення дій (діяльності), пов`язаної з обігом зброї, вона не має. З цієї довідки можна зробити висновок лише стосовно загальної трудової діяльності особи, з якою укладається трудовий договір. На прохання органу внутрішніх справ необхідні дані щодо трудової діяльності можуть бути відображені в характеристиці з попереднього місця роботи, проживання або навчання особи, відносно якої здійснюється перевірка. Обмеження ж щодо заняття окремими видами дозвільних дій або професійної діяльності можуть бути винесені на певний срок тільки судом, про що, у разі необхідності посадова особа органу внутрішніх справ отримує інформацію, здійснюючи перевірку за відповідними обліками МВС України.
В адміністративній діяльності Міністерства внутрішніх справ при вирішенні питання щодо видачі дозволів на здійснення дозвільних дій не існує єдиного підходу до реалізації такої процедурної норми, як "здійснення перевірки осіб за оперативними обліками органів внутрішніх справ". Таке становище ускладнює реалізацію права фізичної або юридичної особи на здійснення діяльності щодо обігу спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій. В одних ОВС така перевірка здійснюється тільки за загальними (адміністративно-профілактичними та адміністративно-довідковими) обліками, такими як: обліки осіб, які зловживають спиртними напоями, допускають вживання наркотичних засобів без призначення лікаря, неодноразово притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері громадського порядку та громадської безпеки, а також обліки осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності тощо. В інших ОВС до матеріалів перевірки щодо видачі або відмови у видачі дозволу у сфері обігу зброї вимагають долучати довідки про те, що особа, від якої надійшла заява, не перебуває на оперативних обліках органів внутрішніх справ. У разі, якщо особа перебуває на оперативному обліку підрозділів боротьби з організованою злочинністю, карного розшуку органів внутрішніх справ, то їй, без розкриття причини, відмовляється у видачі відповідного дозволу.
Отже, в обліковій справі на укладення трудових договорів на виконання робіт, пов`язаних з виготовленням, ремонтом, придбанням, зберіганням, обліком, охороною, перевезенням і використанням зброї, повинні міститися такі документи: заява-лист керівника або уповноваженого ним органу на укладення трудових договорів з громадянами на виконання робіт, пов`язаних з виготовленням, ремонтом, придбанням, зберіганням, обліком, охороною, перевезенням і використанням зброї; висновок медичної установи (ЛКК), що такі особи за станом здоров`я можуть виконувати вказані роботи; список осіб з зазначенням їх прізвищ, імен і по батькові, дати і місця народження і проживання; довідка встановленого зразка про складання заліків щодо знання матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та застосування; платіжне доручення про оплату послуг.
А в особовій справі власника зброї – клопотання про видачу дозволу на право придбання, а також зберігання і носіння зброї; заповнена картка-заява; медичний висновок лікувального закладу про відсутність протипоказань, що перешкоджають придбанню зброї; довідка встановленого зразка про складання заліків щодо знання матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та застосування; платіжне доручення про оплату послуг; корінець дозволу на придбання зброї та інші документи, які засвідчують факт її придбання.
Крім зазначених матеріалів, до облікової і особової справ повинні додаватися матеріали перевірок ОВС, а саме: рапорт дільничного інспектора міліції з висновками стосовно умов зберігання зброї за місцем проживання її власникам; довідки про перевірку особи за профілактичними обліками МВС України, щодо наявності покарань за кримінальні злочини або здійснення адміністративних правопорушень; висновки щодо видачі або відмови у видачі дозволу на здійснення особою дій, які пов`язані з обігом зброї, затверджені начальником міського (районного) відділу внутрішніх справ або іншою передбаченою нормативними актами посадовою особою ОВС.
Збирання необхідних документів для індивідуальної адміністративної справи на отримання дозволу щодо придбання зброї передбачає необхідність неодноразових звернень фізичних та юридичних осіб в органи внутрішніх справ, медично-лікувальні заклади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації за місцем роботи або навчання, торговельні організації тощо. На це марнується безліч часу.
На нашу думку, доцільним є запозичення Міністерству внутрішніх справ України досвіду діяльності органів виконавчої влади Швейцарії. В адміністративному праві Швейцарії закріплено принцип концентрації дій, який отримав неофіційну назву "одне вікно". Даний принцип визначає обов`язком уповноваженого органу або посадової особи, до якої звернувся з клопотанням громадянин, зібрати всі документи, які необхідні для прийняття рішення щодо зазначеного клопотання. А "якщо для надання управлінської послуги необхідне залучення декількох уповноважених органів, то таке залучення до провадження має здійснюватися уповноваженим органом, до якого була подана заява і який несе відповідальність за своєчасне і якісне надання послуги".
Відсутність зазначеного положення, на думку І. Коліушка і В. Тимощука, є недоліком нашого законодавства. З урахуванням вітчизняних умов, ми пропонуємо зазначений принцип попередньо, на умовах експерименту використати в діяльності Міністерства внутрішніх справ. Відповідно до зазначеного принципу особі, яка звернулася з заявою про отримання дозволу на здійснення діяльності, пов`язаної з придбанням, зберіганням та використанням зброї, необхідно було б лише пред`явити особисті документи, подати фотографії, пройти медичний огляд і надати для огляду помешкання щодо перевірки умов збереження зброї. Інші процедурні дії щодо збирання документів могли б здійснювати співробітники підрозділу дозвільної системи органу внутрішніх справ, до якого було подано заяву. Зазначений підрозділ зобов`язаний нести відповідальність за своєчасне і якісне надання послуги. Упровадження в дозвільну діяльність запропонованих нами адміністративних процедур, виключить необхідність відвідувань особою тих чи інших уповноважених органів для одержання різноманітних документів і скоротить строк розгляду заяви.
Однією з вирішальних стадій адміністративного провадження в індивідуальній адміністративній справі є стадія розгляду справ (у тому числі й слухання справи по суті) [179, ст. 30].
Згідно з Інструкцією МВС України, якою регламентуються процедури обігу зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів і вибухових матеріалів і речовин, у разі наявності обставин, що перешкоджають одержанню згоди на укладення трудових договорів з громадянами на виконання робіт, пов`язаних з обігом вищезазначених предметів, матеріалів і речовин, орган внутрішніх справ у письмовій формі в місячний строк з дня надходження матеріалів повідомляє про це керівників підприємств, установ, організацій, господарських об`єднань та громадян [212, п. 5.2]. Таким чином, зазначеною Інструкцією щодо участі суб`єкта звернення в адміністративному провадженні в індивідуальній адміністративній справі передбачається тільки його обов`язок подати до органу внутрішніх справ необхідні документи, а також право на отримання дозволу на здійснення відповідних дій або повідомлення органу внутрішніх справ про відмову у видачі дозволу.
Однак правове забезпечення адміністративних процедур, у сучасному розумінні, передбачає перш за все здійснення управлінських дій, їх відкритість, доступність для громадян інформації, безпосередню участь громадян у процесі вироблення управлінських рішень. Так, наприклад, відповідно до ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся з заявою до органів виконавчої влади або місцевого самоврядування, має право брати участь у перевірці поданої заяви, знайомитися з матеріалами перевірки, подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву, бути присутнім при її розгляді, одержати письмову відповідь за результатами розгляду заяви.
А тому, на нашу думку, існує нагальна необхідність у приведенні зазначеної Інструкції в узгодження з нормами сучасного законодавства України. Цим вимогам повинні відповідати і майбутні нормативно-правові акти з дозвільної системи. Їх правовими нормами повинне забезпечуватися право фізичних, юридичних осіб і громадян брати безпосередню учать у провадженні та прийнятті акта в індивідуальній адміністративній справі щодо отримання дозволу на обіг спеціально визначених предметів, матеріалів, речовин і засобів. Тільки безпосередня участь суб`єктів звернення в збиранні та дослідженні доказів у справі, присутність фізичних і юридичних осіб при прийнятті посадовою особою органу внутрішніх справ індивідуального правового акта сприятиме всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин і матеріалів справи. Це відповідатиме вимогам принципу доступності суб`єктів адміністративного провадження до участі в здійсненні адміністративних процедур. Виконання зазначених вимог матиме позитивний вплив на суспільну свідомість громадян, особливо в разі прийняття посадовою особою органу внутрішніх справ негативного рішення, тобто відмови суб`єкту звернення у видачі дозволу на здійснення дозвільних дій (діяльності) у сфері обігу зброї.
Важливою стадією адміністративного провадження є стадія прийняття акта. При прийнятті посадовою особою позитивного управлінського рішення основним індивідуальним адміністративним документом, який законодавчо закріплює права й обов`язки особи у сфері обігу зброї, є дозвіл. Дозвіл – це документ суворої звітності. Здійснюючи дозвільну систему, Міністерство внутрішніх справ України через свої структурні підрозділи видає міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об`єднанням і громадянам дозволи спершу на придбання та перевезення зброї, а в подальшому – на зберігання, перевезення, носіння та використання зброї. Державним підприємствам та організаціям, крім того, – на обіг вибухових матеріалів і речовин, а також на функціонування відповідних підприємств.
Дозволи на придбання та перевезення вищезазначених предметів, матеріалів і речовин видаються на строк до трьох місяців, а на їх зберігання і носіння, перевезення і використання – строком на три роки.
На нашу думку, чинне законодавство потребує вдосконалення процедурних дій щодо обліку придбаної громадянами цивільної зброї, а також форм, змісту та строків дії дозволу на обіг зброї.
Так, одержавши дозвіл на придбання мисливської вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, громадянин протягом трьох місяців має право на придбання зазначеної зброї. Через десять днів від дня придбання зброї власник зобов`язаний зареєструвати її в органі внутрішніх справ за місцем проживання й одержати дозвіл на її зберігання, носіння, перевезення та використання. Таким чином, обов`язок реєстрації придбаної зброї або повернення невикористаного дозволу на її придбання покладається на самого громадянина. Але в такому разі деякий час (протягом до трьох місяців) придбана зброя може бути незареєстрована і використовуватися не за призначенням. Існують факти використання придбаної та незареєстрованої зброї кримінальними елементами для вчинення злочинів. У даному випадку більш досконалі норми передбачаються російським законодавством, де юридичні особи, які здійснюють продаж цивільної та службової зброї, у місячний термін повинні подати в органи внутрішніх справ відомості стосовно проданої зброї та її покупців.
Відповідно до чинних нормативно-правових актів існують окремі види дозволів. У кожному з них передбачається здійснення суб`єктами суворо обмеженого виду дій у сфері обігу зброї. Наприклад, правилами та інструкціями МВС передбачено дозволи на: а) придбання зброї громадянами або юридичними особами; б) зберігання і носіння зброї громадянами та носіння відомчої зброї посадовими особами; в) на відкриття і функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, у яких здійснюється обіг спеціально визначених предметів і матеріалів і речовин, та інших.
Залежно від мети придбання зброї в подальшому видаються дозволи на її зберігання, носіння, перевезення та використання. В окремих таких дозволах навіть проставляються відповідні штампи, наприклад "Колекція", "Нагородна" та інші. На нашу думку, у сучасному законодавстві необхідно законодавчо передбачити різні види дозволів на обіг зброї, які залежно від мети її придбання відрізнялися б своїми зовнішніми ознаками (формою, кольором, оформленням напису на дозволі та іншим). Особливо це стосується цивільної зброї самооборони, і в першу чергу зброї, яка використовується приватними охоронцями, а в майбутньому, у разі прийняття відповідного закону, буде використовуватися приватними детективами. Наприклад, стосовно цивільної зброї вважаємо за необхідне ввести окремі види дозволів на зберігання і використання громадянами: а) службово-штатної зброї; б) мисливської зброї; в) зброї самооборони; г) нагородної зброї; д) колекційної зброї. Це сприятиме спрощенню процедур нагляду за обігом зброї з боку органів внутрішніх справ.
Дозволи на зберігання, носіння та перевезення спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, відкриття і функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, видаються на ім`я керівників підприємств, установ і організацій, а дозволи на зберігання і носіння мисливської вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів – громадянам строком на три роки . Такі ж вимоги передбачено і в останньому проекті Закону України "Про зброю". Більш демократично ці питання вирішуються в інших країнах. Так, громадяни Федеративної Республіки Німеччини відповідно до Закону про зброю від 6 березня 1996 року отримують у компетентних органах дозвіл на володіння зброєю, який є безстроковим. У Словацькій Республіці згідно з Законом про зброю і боєприпаси від 28 вересня 1993 року громадянам надається дозвіл або тільки на зберігання вогнепальної зброї, або на її зберігання і носіння. Відповідні дозволи видають органи поліції за місцем проживання громадян строком на п`ять років, який потім можна продовжити на наступні п`ять років. Федеральним законом Російської Федерації "Про зброю" від 13 листопада 1996 року передбачається видача дозволів на зберігання зброї самооборони, а також на зберігання і носіння спортивної та мисливської зброї строком на п`ять років.
На наш погляд, строки дії дозволів на зберігання і носіння зброї, які передбачені існуючими нормативними актами України та передбачаються проектом Закону України "Про зброю", дуже короткі й не відповідають вимогам сучасності. Про це свідчать такі фактори.
З соціальної точки зору: після набуття державою незалежності з року в рік зростає рівень соціальної свідомості громадян України; скорочення особового складу Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі й співробітників підрозділів дозвільної системи) та зростання попиту з боку громадян на цивільну зброю призводять до перенавантаження співробітників дозвільної системи, зниження якості та ефективності їх діяльності; унаслідок скорочення до трьох років строків перереєстрації зброї зазначене явище переростає в суцільний потік реєстраційно-перереєстраційної діяльності, що здійснюється співробітниками підрозділів дозвільної системи. Становище, що склалося, відволікає велику кількість громадян від корисної та необхідної діяльності, спрямованої на самозабезпечення та забезпечення суспільних потреб. З точки зору загальноєвропейських умов, щодо громадян повинно діяти гарантоване правами та свободами, безперечно у відповідних межах, припущення щодо їх автономії. На нашу думку, усе це підтверджує висновок про необхідність збільшення строків дозволу на зберігання, носіння та використання зброї хоч б до п`яти років.
Крім прийняття посадовою особою відповідного підрозділу органів внутрішніх справ процедурного рішення про видачу дозволу на обіг зброї, також може бути прийнято і рішення щодо відмови у його видачі.
Прийняття рішення про відмову у видачі дозволу повинно базуватися на обумовлених в законі підставах. Підставами для відмови у видачі дозволу суб`єкту звернення є: а) наявність в особи фізичних недоліків (затверджених медичним висновком), які перешкоджають виконанню обов’язків, пов’язаних з використанням зброї; б) наявність даних про систематичне порушення такою особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лiкаря тощо; в) пред`явлення такiй особi обвинувачення про вчинення злочину, а також віддання до суду; г) наявність непогашеної або не знятої у встановленому порядку судимостi за умиснi злочини, а також за злочини, вчиненi з застосуванням вогнепальної зброї або вибухових матерiалiв; д) наявність умовного засудження такої особи з iспитовим строком; є) наявність вироку суду стосовно особи, виконання якого вiдстрочено, або засудження її до виправних робiт; ж) вiдсутність довiдки про складення залiкiв щодо знання матерiальної частини зброї, правил поводження з нею та порядку застосування.
На наш погляд, деякі положення підстав сформульовані загально. Це призводить до неоднозначного тлумачення їх змісту, а тому вони потребують аналіза та конкретизації.
Насамперед це стосується змісту такої підстави як "систематичне порушення особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лiкаря"?
Ми вважаємо, що пiд систематичним порушенням особою громадського порядку слiд розумiти систему (два i бiльше) суспiльно небезпечних протиправних адміністративних діянь, тобто адмiнiстративних проступкiв, пов`язаних з порушенням особою громадського порядку та громадської безпеки, за які на таку особу накладено передбачені Кодексом України про адміністративні порушення адміністративні стягнення. При цьому якщо особа, пiддана адмiнiстративному стягненню, протягом одного року з дня закiнчення виконання стягнення не вчинила нового адмiнiстративного проступку, вона вважається такою, що не була пiддана адмiнiстративному стягненню. Поняття "зловживання спиртними напоями" та "вживання наркотичних речовин без призначення лiкаря" являють собою бiльш медичнi нiж юридичнi термiни. А пiд особами, якi зловживають спиртними напоями та вживають наркотичнi речовини без призначення лiкаря, маються на увазi особи, якi у встановленому порядку поставленi на облiк у медичних закладах Мiнiстерства охорони здоров`я України або підрозділах Міністерства внутрішніх справ. Неоднозначне тлумачення проаналізованих положень дає можливість для рiзного роду зловживань з боку окремих посадових осiб органiв внутрiшнiх справ, як для безпідставної вiдмови у видачi дозволiв законослухняним громадянам. Так, наприклад, у практичній діяльності органів внутрішніх справ існують непоодинокі факти, коли у якості підстав для відмови у видачи громадянам дозволів на придбання зброї використовувалися рапорти дільничних інспекторів міліції. У зазначених рапортах дільничні інспектори міліції зазначали що особи, які бажають отримати дозвіл на придбання мисливської зброї, за інформацією дільничного інспектора можуть бути причетні до скоєння злочинів, зловживають спиртними напоями тощо. І тільки на підставі рапорту дільничного інспектора міліції про негативну поведінку конкретної особи громадянам відмовлялося у видачі дозволів на придбання мисливської вогнепальної зброї без роз`яснення причин відмови. Але суб`єктивна думка дільничного інспектора міліції, викладена в рапорті, як нам бачиться, не може служити підставою для відмови фізичній або юридичній особі у видачі дозволу на здійснення діяльності у сфері обігу зброї. На нашу думку, рапорт повинен використовуватися як документ – доповідь про зібрання необхідних офіційних матеріалів для розгляду відповідною посадовою особою ОВС. З цього приводу в Концепції адміністративної реформи зазначається, що процедури здатні стати дієвою перешкодою для суб`єктивізму і свавілля з боку службовців органів виконавчої влади. А тому, як уявляється, що підставами відмови у видачі громадянам дозволів на здійснення дозвільної системи можуть бути тільки офіційні дані, які підтверджують протиправну поведінку особи, що звернулася з клопотанням на отримання дозволу на обіг зброї.
Підсумовуючи висловлене, зазначимо, що підставами для відмови у наданні згоди керiвникам пiдприємств, установ, органiзацiй, громадських об`єднань та анулюванні угод у разі їх надання на укладення трудових договорiв з громадянами на виконання робiт, пов`язаних з виготовленням, ремонтом, придбанням, облiком, охороною, перевезенням i використанням предметiв i матерiалiв, на якi поширюється дозвiльна система, а також відмови у видачі дозволів та анулюванні у разі видачі на придбання, зберігання і носіння вогнепальної, пневматичної чи холодної зброї громадянам є: а) наявність в особи фізичних недоліків (затверджених медичним висновком), які перешкоджають виконанню обов’язків, пов’язаних з використанням зброї; б) наявність даних про те, що особа двiчi протягом року притягалася до адмiнiстративної вiдповiдальностi за вчинення адмiнiстративних проступкiв, якi посягають на громадський порядок та громадську безпеку; в) наявність даних про те, що особа перебуває на облiку в медичних закладах Мiнiстерства охорони здоров`я України або підрозділах Міністерства внутрішніх справ з приводу зловживання спиртними напоями чи вживання наркотичних речовин без призначення лiкаря; г) пред`явлення особi обвинувачення про вчинення злочину, а також віддання до суду; д) наявність у особи судимостi за умиснi злочини; є) наявність умовного засудження особи з iспитовим строком; ж) наявність вироку суду стосовно особи, виконання якого вiдстрочено, або засудження її до виправних робiт; з) відсутність довiдки про складення залiкiв щодо знання матерiальної частини зброї, правил поводження з нею та порядку застосування; і) наявність відомостей про відсутність в особи постійного місця проживання.
Це скоротить час перевірки осіб, зробить адміністративні процедури більш демократичними, виключить можливість використання посадовими особами, що здійснюють відповідні перевірки, будь-якої особистої заінтересованості в результатах вирішення справи.
У населення України великим попитом користуються спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії. До спецільних засобів самооборони відносяться: упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики); газові пістолети й револьвери і патрони до них калібру 6, 8, і 9 міліметрів, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії. Принцип дії газових балончиків, газових пістолетів і револьверів та патронів до газової зброї заснований на розпилюванні хімічно активної речовини – морфолоїду паралгонової кислоти (МПК), яка дратівливо діє на оболонку очей, верхніх дихальних шляхів, а також шкіру людини. Ефективний вплив струменя хімічної речовини газового балончика досягається на відстані до 2,5 метрів, а пістолетів і револьверів до 3,5 метрів. Різниця між газовим балончиком та газовим пістолетом (револьвером) полягає у способі розпилення хімічної речовини, тимчасом як засіб впливу на біологічний об`єкт залишається без змін. Відстань ефективного використання, за незначною різницею, практично однакова.
Упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики) відповідно до чинних нормативних актів реалізуються громадянам, які досягли 18-річного віку, суб`єктам підприємницької діяльності, установам і організаціям без дозволу органів внутрішніх справ.
Згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 706 від 7 вересня 1993 року "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії на газові пістолети й револьвери та патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, об`єкти виготовлення і реалізації спеціальних засобів самооборони поширюється дія дозвільної системи. Ці вимоги знайшли відображення в редакції Положення про дозвільну систему із змінами та доповненнями станом на 21 липня 1999 року де в преамбулі визначено, що дію норм Положення, поширено на газові пістолети і револьвери та патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, об`єкти виготовлення і реалізації спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії. У редакції Положення про дозвільну систему від 25 грудня 2002 року, яка набрала чинності з 1 січня 2004 року, вимоги п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 706 від 7 вересня 1993 року "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії" відображення не знайшли. Співробітники органів внутрішніх справ спираються у своїй діяльності на вимоги попередніх постанов Кабінету Міністрів України та відомчої Інструкції, згідно з якими на газові пістолеті й револьвери та патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, об`єкти виготовлення і реалізації спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, поширюється дія дозвільної системи. ОВС здійснюють видачу відповідних дозволів і нагляд за виконанням вимог вищезазначених нормативно-правових актів. У зв`язку з тим, що газові пістолети (револьвери) і особливо об`єкти виготовлення і реалізації спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, до певної міри становлять небезпеку для громадського порядку та громадської безпеки, бачиться доцільним і подальше поширення дозвільної системи на газові пістолети (револьвери) й об`єкти в яких здійснюється їх обіг. На нашу думку, до ст. 2 Положення про дозвільну систему, якою передбачається перелік спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття і функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, необхідно включити газові пістолети й револьвери та патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, і об`єкти з виготовлення і реалізації спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії. Це дасть змогу однозначно тлумачити адміністративні процедури обігу спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.
