Стратегічне планування здійснюється у кілька стадій:
Ø процес розробки плану;
Ø корегування планових завдань;
Ø внесення змін і доповнень.
Стратегічне управління — це насамперед процес, що відбувається у три етапи:
1) у межах стратегічного планування визначаються довго-термінові перспективи розвитку підприємства та його підрозділів;
2) на етапі реалізації планів розробляються заходи з реалізації стратегії організації;
3) за допомогою контролю з'ясовуються основні проблеми в організації.
У сучасному менеджменті розрізняють такі фактори, що визначають стратегію будь якої організації:
— місія організації, яку має корегувати менеджер організації під впливом змін попиту та пропозиції організації на її продукцію та послуги;
— діяльність конкурентів;
— характер виробленої продукції й особливості її збуту;
— диференціація продукції, процеси інтеграції;
— наявність ресурсів, які має організація (матеріальні, фінансові, кадрові, інформаційні);
— потенціал розвитку організації (інноваційна політика, масштаби діяльності);
— компетентність, культура управління (внутрішній клімат у колективі);
— ступінь розвитку діяльності організації;
— здібність бути лідером з боку вищого керівництва.
На сучасному етапі розвитку менеджменту визначають різні причини, у зв'язку з якими стратегія організації зазнає фіаско на стадії реалізації. Основними з них є:
— ігнорування на етапі визначення політики та її реалізації, можливих труднощів (насамперед, технічних і соціальних);
— зовнішні фактори, що не контролюються (конкуренти);
— нечітка постановка цілей, недостатня відповідальність і компетентність менеджерів, яким доручено реалізацію програми;
— слабка координація діяльності з реалізації запланових заходів;
— брак взаємозв'язку між стратегічними й оперативними планами;
— помилки у виборі відповідальних керівників;
— недостатність знань і здібностей співробітників;
— неправильне розуміння з боку оперативного керівництва персоналу загальної політики підприємства;
— відсутність підтримки або протидія з боку підлеглих;
— недостатня поінформованість;
— недостатній авторитет керівництва;
— низький рівень контролю;
— занижена оцінка;
— неправильний розподіл ресурсів;
— невідповідність організаційної структури і стилю управління;
— несумісність культурно-ціннісних нормативних можливостей підприємницької діяльності організації.
Елементами стратегії розвитку організації вважаються:
1) система цілей;
2) пріоритети розвитку організації (передусім розподіл ресурсів);
3) правила організації управлінських дій:
— оцінювання роботи персоналу;
— регламентація внутрішніх відносин;
— виконання різних спеціальних операцій;
— зв'язки з навколишнім середовищем.
Види стратегій. У сучасному менеджменті розробляються різні стратегії організації залежно від конкретних ситуацій та обраних цілей.
1. Портфельна стратегія пов'язана з придбанням цінних паперів у нових галузях або поступовим виходом з певних галузей.
2. Фундаментальна стратегія використовується з метою визначення діяльності певного підрозділу організації в рамках місії організації. Тобто функціональна стратегія зводиться до орієнтації підрозділів у певному напрямі.
3. Конкурентна стратегія полягає в тому, що організація намагається отримати певні переваги на ринку стосовно своїх конкурентів.
— поява нових конкурентів;
— загроза появи на ринку товарів-аналогів (тобто замінників);
— можливості покупців;
— можливості постачальників;
— конкуренція між компаніями, що вже завоювали ринок. Мета конкурентної стратегії полягає в зміні правил на користь своєї компанії.
4. Загальнокорпоративна (універсальна) стратегія. У межах цієї стратегії вирізняють базові стратегії:
— лідерство у зменшенні витрат виробництва;
— диференціація продукту;
— фокусування, тобто процес намагання організації в певному сегменті ринку скоротити витрати виробництва або розширити диверсифікацію виробництва (розширення різноманітної продукції).
Після вибору загальної стратегії бізнесу починається етап її реалізації.
5. Важливим механізмом стратегії є розробка планів та орієнтирів розвитку: тактики, політики, процедур і правил.
У межах загальної місії розрізняють такі компоненти:
— вибір зовнішнього середовища організації;
— основні цілі, завдання, ринки, технології та ін.;
— персонал, вимоги до нього, принципи набору та розстановки кадрів.
