Найважливіший показник в ринковій економіці, що дозволяє оцінити можливості людини або сім'ї – це дохід, який визначає рівень добробуту та ступінь задоволення потреб людини.
Дохід представляє собою загальну суму грошей, зароблених або отриманих протягом будь-якого періоду (звичайно за рік).
Вироблений в ринковій економіці національний продукт розподіляється відповідно до внеску у його виробництво кожного фактора виробництва (праці, капіталу, землі, підприємницьких здібностей). Такий розподіл називається функціональним або первинним. Результатом первинного розподілу ВНП виступають факторні доходи.
Під факторними доходами в ринковій економіці розуміється частина національного продукту, вироблена і отримувана власниками факторів виробництва в залежності від їх участі в суспільному виробництві.
Основними формами факторних доходів виступають:
· заробітна плата;
· відсоток;
· рента;
· прибуток.
Для тих, хто не має здатності до праці, доходи формуються на основі перерозподільних відносин, тобто їх доходи мають не ринкову природу.
Економічні цінності, що передаються одними учасниками економічних відносин іншим в односторонньому порядку, незалежно від результатів праці, підприємницької діяльності або власності на ресурси, називаються трансферними платежами (вторинні доходи). Розрізняють соціальні трансферти (виплати з держбюджету та / або спеціальних фондів у формі пенсій, допомог, стипендій) і міжсімейні трансферти (безоплатна передача частини доходів від однієї родини інший).
Джерелом доходів поряд з трансфертами можуть стати і доходи від особистого підсобного господарства (переважно в натуральній формі). Велика питома вага в доходах населення в країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою займають незаконні доходи, одержувані в рамках тіньової, неформальної економіки. До цього типу доходів відносять доходи, одержувані від не зареєстрованої в обумовленому порядку діяльності, або доходи, що привласнюються внаслідок несплати податків. Також виділяють опосередковані доходи (пільги, надання безкоштовних послуг освіти, охорони здоров'я тощо).
Доходи населення можуть існувати у двох формах - грошовій і натуральній. У натуральній формі можуть проводитися деякі виплати із соціальних фондів, сюди відносяться також продукти, вироблені в особистих підсобних господарствах, і послуги, що надаються членами родини в домашньому господарстві.
Грошові доходи населення включають усі надходження грошей у вигляді оплати праці працюючих осіб, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, різних допомог, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, ренти від продажу продукції сільського господарства, а також страхові відшкодування, позики, доходи від продажу іноземної валюти та інші.
Особистий доход являє собою сукупність факторних ринкових доходів у грошовій формі від володіння різними виробничими ресурсами (один і той самий індивід може бути власником трудових, земельних та підприємницьких ресурсів одночасно), трансфертних доходів (в натуральній і грошовій формі), натуральних доходів від особистого підсобного господарства , а також доходів від тіньової економіки.
У категорії грошових доходів розрізняють:
Номінальний дохід - це сукупність усіх доходів, одержуваних домашніми господарствами в грошовій формі. Він формується в основному з трудових доходів, доходів від капіталу і трансфертних платежів, тобто з різних виплат з громадських фондів (відноситься пенсійний фонд, фонди соціального страхування і соціального захисту, виплати по безробіттю, виплати допомог тощо).
Наявний грошовий дохід утворюється як різниця номінального доходу, прямих податків та обов'язкових платежів. Наявний доход використовується у двох основних напрямах: щодо збереження та споживання.
Реальний наявний доход - це частина наявного доходу, що йде на споживання і відображає кількість товарів і послуг, яку можна придбати на нього з урахуванням величини інфляції.
У формуванні раціональної поведінки людей дуже важливо правильне дотримання співвідношень між видами доходу. Якщо трансфертні виплати відіграють значну роль у формуванні доходів населення, то це знижує його активність, породжує психологію утриманства. Збільшення частки трудових доходів - стимул до активної, заповзятливої життєдіяльності індивіда. Допоможе в такому стимулюванні і податкова політика, якщо вона дотримується правила, що ставки податків на трудові доходи повинні бути менше, ніж ставки податків на доходи від капіталу. Від рівня доходів залежить і якість споживання, можливості споживчих витрат населення. Якщо аналізувати витрати населення в залежності від рівня доходів, то виділяють - низькі, середні, вище середнього і великі доходи. Є ще одна класифікація доходів, що характеризує приналежність їх одержувачів до соціальних груп. Це сім'ї: убогі, бідні, малозабезпечені, забезпечені, заможні, багаті, надбагаті. Всі вони різко розрізняються по напрямку витрат.
Сім'ї з низькими доходами (жебраки, бідні, малозабезпечені) в основному витрачають кошти на харчування, найнеобхідніші повсякденні потреби. У міру зростання доходів (забезпечені, заможні) у загальній сумі витрат зменшується питома вага витрат на харчування, зростають витрати на промислові товари. І вже зовсім іншими ознаками характеризуються витрати багатих - особняки і нерухомість за кордоном.
Слід враховувати, що величина потоку доходів залежить в основному від володіння факторами виробництва і від того запасу матеріальних активів (будинки, машини, земля та інша нерухомість), фінансових цінностей (готівка, ощадні рахунки, цінні папери, дорогоцінні метали) і людського капіталу (престижну освіту, професійні знання, вміння, досвід), які в економічній теорії визначають як багатство. Існує двостороння позитивний зв'язок між доходом (потоком) і запасом (багатством): чим більше потік доходів, тим більше поповнюється запас багатства; чим більше запас багатства, тим більше величина потоку доходів.
Але потік доходів у домашні господарства залежить не тільки від попереднього розподілу багатства, зумовленого в основному функціональним розподілом факторних доходів, але й від того, як розподіляється національний дохід у даний період часу між окремими родинами і індивідами. Персональний розподіл раціонального доходу між індивідами пов'язаний з великою кількістю об'єктивних і суб'єктивних чинників, що роблять практично неможливим точну і справедливу оцінку індивідуального внеску в суспільне виробництво. А це в свою чергу обумовлює нерівність у ринковому розподілі доходів.
Незважаючи на різноманітність джерел надходження доходів усе-таки головними складовими грошових доходів населення є оплата праці, доходи від підприємницької діяльності та власності, а також соціальні трансферти.
