Виробництво - процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Створення матеріальних благ завжди є суспільним процесом. Це означає, що в процесі виробництва люди вступають у відносини не лише з природою, а й між собою. Ці відносини отримали назву виробничих або економічних відносин.
Виробничі відносини не слід розуміти лише як відносини, що виникають між людьми безпосередньо в процесі виробництва матеріальних благ або послуг. Під виробництвом, а точніше "суспільним виробництвом", економісти розуміють весь процес відтворення, який включає в себе чотири стадії: безпосередньо виробництво як процес створення матеріальних благ (послуг); розподіл, в результаті якого кожен учасник суспільного виробництва отримує свою частку у виробленому національному продукті (в натурі або в певній сумі грошей); обмін, в процесі якого отримана частка при розподілі (натуральна, грошова) обмінюється на необхідні конкретні засоби існування; споживання -тут вироблений продукт завершує свій рух, відбувається його кінцеве споживання, й тим самим дається поштовх до розпочинання нового виробничого циклу.
Тому, коли ми говоримо про виробничі відносини, розуміємо під ними всю їх сукупність. А саме: відносини виробництва, розподілу, обміну й споживання.
Виробничі відносини виникають також і в процесі організації виробництва та управління ним.
Структура виробничих відносин суспільства неоднорідна і включає в себе: соціально-економічні (виробництво, розподіл, обмін, споживання) і організаційно-економічні відносини (поділ праці, спеціалізація, кооперування, комбінування, орг-ція і управління).
Будь-яке виробництво, первісне чи сучасне, характеризується деякими спільними рисами. Воно має в основі єдині фактори: робочу силу людини, предмет праці і засоби праці.
Робоча сила – це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі виробництва.
Предмет праці – те, на що скерована діяльність людини, з чого вона виробляє необхідні матеріальні блага.
Засоби праці – це інструменти, знаряддя, за допомогою яких люди обробляють предмет праці, виготовляючи з нього необхідні засоби існування. Предмети праці в сукупності з засобами праці складають засоби виробництва.
Робоча сила виступає в якості особистого фактора виробництва. Засоби виробництва складають речовий фактор виробництва.
Для того, щоб почався процес виробництва засоби виробництва необхідно поєднати з робочою силою. Отже, особистий та речовий фактори виробництва повинні постійно взаємодіяти. В результаті такої взаємодії факторів виробництва виникає нова категорія – продуктивні сили.
Продуктивні сили суспільства - це сукупність особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії та взаємозв'язку.
Головну роль тут відіграє особистий фактор – людина, яка створює засоби виробництва, приводить їх у дію. Людина – головна продуктивна сила суспільства. Разом з тим засоби виробництва і насамперед знаряддя – це найреволюційніший елемент продуктивних сил. Вони швидко змінюються, вдосконалюються, що пов’язано з розвитком людини, підвищенням її освітнього, кваліфікаційного рівня, поліпшенням організації праці та управління.
Функціональна структура продуктивних сил:
В сучасних умовах до складу продуктивних сил включають також науку (як специфічну продуктивну силу), форми і методи організації виробництва. Окремим елементом продуктивних сил стає інформація. Особливим, специфічним фактором виробництва стають підприємницькі здібності, що відображають діяльність людини стосовно поєднання та ефективного використання всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг. Сучасні продуктивні сили – це складна система, що включає матеріальні й духовні (за складом), об’єктивні й суб’єктивні (за характером відтворення і специфікою функцій), суспільні й природні елементи. В процесі історичного розвитку їх склад у цілому, як і окремі елементи, постійно збагачується, наповнюється якісно новим змістом. На ранніх етапах розвитку капіталізму потреби виробництва задовольняли робітники з низьким рівнем освіти і кваліфікації. Нині робітники, як правило, мають високий рівень освіти, кваліфікації. Сучасний етап автоматизації виробництва вимагає не лише більшого залучення фізичних і розумових здібностей робочої сили, а й творчих обдарувань особистості, її організаторських здібностей, духовних компонентів.
Продуктивні сили і виробничі відносини знаходяться у взаємозв’язку, взаємодії й суперечливій єдності. Це проявляється в тому, що виробничі відносини встановлюються не по волі людей. Той чи інший тип виробничих відносин – результат певного рівня розвитку і характеру продуктивних сил. В свою чергу, виробничі відносини утворюють суспільну форму, в якій розвиваються продуктивні сили, надають цьому розвиткові соціальної визначеності.
Єдність і взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин утворюють спосіб виробництва.
Спосіб виробництва в єдності з надбудовою (з усіма характеристиками для неї формами життєдіяльності: ідеалогічними, політичними, соціальними тощо) утворюють суспільно-економічну формацію.
