Цілі, принципи та механізм державного регулювання зайнятості

Сучасний механізм регулювання досить складний, органіч­но поєднує ринковий механізм саморегулювання економічних процесів і систему заходів державного сприяння зайнятості.

Державне регулювання зайнятості є різноплановим за своїми наслідками процесом. Його об'єктом є людина, яка завжди і безпосередньо перебуває в ролі суб'єкта всього спек­тра суспільних відносин. Тому цільові орієнтири механі­зму регулювання зайнятості повинні виходити з бага­тьох засад, основними з яких є:

— економічна доцільність досягнення певного рівня зай­нятості та вибору відповідних регулюючих заходів;

— достатня і стабільна ефективність розподілу ресурсів праці;

— утвердження гуманістичних і демократичних рис суспільства.

Цільові орієнтири зумовлюють відповідний вибір прин­ципів державного регулювання зайнятості (рис. 10.2).

Державне регулювання зайнятості потребує відповідних інфраструктурних елементів, конкретного набору заходів, певної послідовності й узгодженості впровадження їх, що у своїй сукупності визначає механізм впливу держави на систему зайнятості.

Рис. 10.2 Принципи державного регулювання праці

Механізм державного регулювання зайнятості має такі складові:

· система вивчення і прогнозування стану загальнона­ціонального та локального ринків праці;

· розробка загальної стратегії та конкретних науковообґрунтованих програм регулювання зайнятості;

· система професійної підготовки та перепідготовки;

· розгалужена система органів працевлаштування;

· централізовані й місцеві банки даних попиту на робочу силу та її пропозицію;

· спеціальні програми стимулювання зайнятості у праценадлишкових регіонах.

Ефективність державного регулювання зайнятості в значній мірі залежить від співвідношення активних та па­сивних методів впливу на рівень зайнятості (рис. 10.3).

Рис. 10.3 Методи впливу на рівень зайнятості

Формування інформаційного суспільства та підвищен­ня інтелектуального змісту праці зумовлюють зростання вимог до якості робочої сили. Тому в державному регулю­ванні зайнятості розвинутих країн набирають ваги заходи довготривалого характеру, спрямовані на розвиток якісних параметрів трудових ресурсів