Система - це сукупність взаємопов'язаних і розміщених у належному порядку елементів певного цілісного утворення.
Кожній системі притаманні такі властивості: цілісність, упорядкованість, стійкість, саморух та загальна мета.
Економіка будь-якої країни функціонує як багатовимірна система, що складається з великої кількості різних взаємопов'язаних та взаємозалежних компонентів, які розвиваються відповідно до спільних для всієї системи законів.
Економічна система — це сукупність взаємопов'язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.
Національна економіка, або господарство країни - це сукупність домогосподарств, підприємств, відповідних державних інституцій і установ, інфраструктури та різних активів у межах певної державної території. Основне завдання національної економіки — виробництво й розподіл споживчих та капітальних благ, потрібних для підтримання життєдіяльності суспільства.
У національній економіці виділяють:
• матеріально-речову або фізичну економіку;
• монетарну або грошову економіку.
Фізична економіка охоплює ресурси (землю, капітал, працівників) та вироблені життєві блага. Розвиток фізичної економіки характеризують за допомогою різних натуральних показників обсягів виробництва та споживання конкретних товарів і послуг, зайнятості населення тощо.
Головним компонентом монетарної економіки є гроші й пов'язані з ними процентні ставки, валютні курси тощо. Монетарна економіка обслуговує фізичну економіку, впливає на неї, однак має власні закономірності розвитку. Фізична й монетарна економіка утворюють складну єдність.
Відомий американський економіст П. Самуельсон визначає будь-яку економічну систему, незалежно від її соціально-економічної форми, як таку, що має відповідати на три запитання: Що? Як? Для кого?
Економічна система має забезпечувати не лише теоретичну відповідь на ці запитання, а й реальні економічні дії, бо кожна з існуючих систем не здатна запобігти альтернативному вибору в умовах обмежених природних ресурсів і виробничих можливостей.
Важливою характеристикою економічної системи є визначення її структурних елементів. Економічна система складається з трьох основних ланок: продуктивних сил, економічних відносин і механізму господарювання.
Продуктивні сили— це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей. В процесі історичного розвитку продуктивні сили як в цілому, так і окремі їх елементи, постійно оновлюються, збагачуються і перебувають у діалектичній єдності, кількісній і якісній функціональній залежності.
Економічні (виробничі) відносини – це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і нематеріальних благ.
Система економічних відносин складається з: техніко-економічних, організаційно-економічних та соціально-економічних відносин.
Техніко-економічні відносини – це відносини між людьми з приводу створення та використання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливають на сили природи і виробляють необхідні життєві блага. Ці відносини відображають технологію виробництва.
Організаціонно-економічні відносини – це відносини між людьми з приводу застосування способів і методів організації та управління суспільним виробництвом: відносини обміну діяльністю між людьми, спеціалізація праці, кооперування, концентрація та комбінування виробництва.
Соціально-економічні відносини – насамперед це відносини власності в економічному значенні цього поняття. Відносини власності визначають головне в економічній системі – спосіб поєднання працівника з засобами виробництва. Крім того, відносини власності зумовлюють історичну специфіку економічної системи, її соціальну структуру, систему влади.
У єдності продуктивні сили і виробничі відносини становлять спосіб виробництва. Продуктивні сили як ставлення людей до природи є змістом способу виробництва, а виробничі відносини — його суспільною формою. Розвиток продуктивних сил не може відбуватися поза їхньою суспільною формою — виробничими відносинами.
Господарський механізм є структурним елементом економічної системи, що складається із сукупності форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб’єктів на основі використання економічних законів ринку, державних економічних важелів, правових норм та інституційних утворень.
Найважливіша функція господарського механізму – забезпечення процесу відтворення та ефективного розвитку суспільного виробництва на основі динамічної рівноваги між виробництвом і споживанням, попитом та пропозицією.
