Ринкове господарство– суспільна форма організацій економіки, заснована на товарному виробництві, що забезпечує взаємодію між виробником і споживачем через ринок.
У сучасній науковій і навчальній літературі, в політичних й законодавчих документах поняття „ринок”, „ринкове господарство”, „ринкова економіка” вживаються, як тотожні, однозначні. Слід, однак ,мати на увазі, що за всієї спорідненості цих понять у змісті є певні відмінності.
Ринкове господарство – це структура (середовище), у межах якого відтворюються й панують відносини та зв’язки товарного виробництва.
З одного боку ринкове господарство ототожнюється з процесом товарного виробництва, з другого – товарне виробництво, в свою чергу, є такою організацією господарства, коли продукти виробляються для обміну, куплі-продажу.
Поняття ринкового господарства є багатомірним. Воно містить багато складових – сферу товарного виробництва; сферу обміну; сукупність актів куплі - продажу і збалансування попиту і пропозиції у процесі розширеного відтворення. Виходячи з цього, можна вважати, що ринок є складовою частиною ринкового господарства, через механізм якого перетворюються на реальність товарно - грошові відносини.
Крім виробництва і споживання економічного продукту потрібна сукупність дій, які забезпечують просування продукту від виробника до споживача.
Сферу діяльності, пов’язану з розподілом, обміном економічного продукту, його рух від виробників до споживачів, називають сферою обігу.
29 Економічна сутність, види та функції ринку Ринок, як одна з категорій товарного виробництва у процесі еволюції зазнав істотних кількісно-якісних змін, що не могло не позначитись на його визначенні в останні понад два століття
У працях А. Сміта і Д. Рікардо термін "ринок" не набув чіткого політ економічного визначення, оскільки його відносили до зовнішніх, поверхневих явищ ринкової економіки, а тому використовували для характеристик ринкового попиту. Ринок – синтетична категорія, за допомогою якої визначаються різноманітні за змістом і параметрами явищаВнаслідок розвитку засобів зв’язку необхідність певного фізичного місця зустрічей для взаємодії продавців та покупців є несуттєвою. Учасники товарно-грошових відносин одержують можливість контактувати й вирішувати свої проблеми іншим чином. Саме тому сьогодні економісти під терміном "ринок" розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців. Так, автори відомого підручника пишуть, що ринок – це інститут або механізм, що зводить докупи покупців (пред’явників попиту) і покупців (постачальників) окремих товарів і послуг. Це – вузьке тлумачення категорії "ринок". У широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу; комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих суб’єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; ціни, що складаються на основі попиту та пропонування.
Попит—це економічна категорія, властива лише товарному виробництву. Конкретніше, це усвідомлена потреба суспільства в цілому та його членів зокрема у матеріальних, духовних та інших благах, які можна дістати за умов, що визначаються характером і рівнем розвитку виробничих відносин. Попит є формою прояву потреби, яка складається під впливом розвитку суспільного виробництва та рівня матеріального добробуту народу. Він визначається також географічними, національними та соціальними умовами життя.. Розрізняють купівельний попит. Тут, перш за все, розуміють платоспроможну потребу, і не тільки потребу, але й можливість придбати товар, маючи при цьому відповідні кошти
За ринкових умов під впливом безперервних коливань попиту і пропозиції товарів відбувається відхилення цін від вартості. Поглиблення розвитку товарно-грошових відносин сприяє розширенню дії попиту й активно впливає на всі сторони діяльності суспільства. Купівельний попит завжди передує споживанню і водночас є його відображенням. На підставі споживчої вартості проявляється новий попит на наступну споживчу вартість.Глибоке вивчення купівельного попиту є однією з найважливіших умов подальшого розвитку торгівлі. Водночас попит є динамічним економічним явищем, в якому відбуваються безперервні зміни. Однак, при всій своїй різноманітності й динамічності, ці явища підпорядковані відповідним закономірностям розвитку народного споживання. Попит як економічна категорія тісно пов'язаний з пропозицією. Пропозиція — це категорія ринкової економіки, яка характеризує кількість і вартість товарів та послуг, представлених для реалізації товаровиробниками і торгівлею. У різних суспільно-економічних формаціях співвідношення попиту з пропозицією проявляється по-різному. За ринкових умов коливання попиту і пропозиції вказує виробничнику на ту кількість товарів, яку треба виготовити в цей період. За допомогою таких коливань створюються об'єктивні передумови для досягнення відповідної пропорційності між попитом і пропозицією, оскільки для забезпечення нормального процесу обертання товарів на ринку мас існувати динамічна відповідність між ними, яка здійснюється через механізм ціноутворення. При зниженні рівня цін на ту чи іншу продукцію населення на ту ж саму суму грошових доходів зможе придбати цих товарів більше, ніж до зниження, і навпаки.
Ринок – досягнення всього людства на всіх етапах його розвит-ку до найвищих форм суспільного прогресу. Ринкове господарство є середовищем, “атмосферою”, в рамках і з допомогою яких від-творюються і панують відносини і зв’язки товарного виробництва. З політико-економічної точки зору ринкове господарство є обов’язковим, невід’ємним компонентом товарного виробництва. Отже, природа, економічний зміст, функції і структура ринкової господарської системи зумовлюються товарним виробництвом, його принципами та законами. Ринкове господарство в країнах, в економіці яких панувала адмі-ністративно-командна система, практично не застосовувалось. Це призвело до некоректного заперечення товарного виробництва, а отже, і до відторгнення відпрацьованих віками регуляторів і струк-тур господарського життя. Існує розмежування поняття “ринкове господарст-во” також за політико-адміністративними ознаками, що мають по-хідний характер. У сучасній науковій літературі, в політичних і законодавчих до-кументах поняття “ринкове господарство” нерідко ототожнюють з такими поняттями, як “ринок”, “ринкова економіка”, “ринкова організація виробництва. В економічній системі ринкове господарство, з одного боку, є сферою обміну, сукупністю купівлі-продажу, які відбивають зба-лансування попиту і пропозиції, рівновагу вигоди для господар-ських суб’єктів; з другого – воно генерує безперервність процесу відтворення, його цілісність.Ринкова економіка – це сфера прояву і відтворення відносин товарного виробництва. Ринок є механізмом, за допомогою якого товарно-грошові відносини перманентне виявляються у господарському житті, формуючи конкурентне середовище, ринок є ефективним організатором товарного виробництва. Суть кожного ринкового господарства – додатковий продукт як конкретне вираження підтвердження суспільне корисної праці. Ринкова економіка грунтується на могутньому фундаменті ма-теріальних інтересів. Вона не визнає стандартно-усереднених ста-вок і тарифів, зрівнялівки в оплаті праці. Конкурентно-ринкове середовище визначає найжиттєздатніші структури. Ринок спонукає до раціонального господарювання, вмін-ня рахувати витрати й прибутки. Крім того, ринок стимулює диференціацію прибутків відповідно до кінцевих результатів господарської діяльності. Загальнолюдська практика господарювання виробила два фак-тори, що спонукають всіх учасників виробництва працювати сум-лінно й високоефективно.
