Тема 27. Економічні аспекти глобальних проблем

Розпочати вивчення даної теми слід із з'ясування процесів глобалізації, що визначають розвиток людства в останній чверті XX ст., стають постійно діючим чинником і внутрішнього, і між­народного економічного життя. Глобалізація світової економі­ки — складна, багатоаспектна проблема, за якою приховується безліч явищ та процесів, а також проблем, котрі зачіпають усе людство і які прийнято називати глобальними проблемами суча­сності. Виникнення даних проблем свідчить про той факт, що глобалізація світового господарства відбувається в конфліктній, проблемній, суперечливій формі.

Глобальні проблеми — всезагальні проблеми, що визначають­ся загальнопланетарним за своїми масштабами і значенням харак­тером, пов'язані з життєвими інтересами народів усіх країн, ста­новлять загрозу життю для всього людства і можуть бути вирі­шені лише спільними діями всіх країн світу.

Серед глобальних проблем найчастіше фігурують проблеми миру та роззброєння, економічна, демографічна, енергетична, си­ровинна, продовольча, подолання бідності та відсталості. Слід за­значити, що у міру розвитку людської цивілізації можуть виника­ти і вже виникають нові глобальні проблеми, зокрема: проблема освоєння та використання ресурсів світового океану, освоєння та використання космосу.

Глобальні проблеми за своїм походженням, характером і спо­собами вирішення поділяються на три основні групи. До першої групи належать проблеми, які виникають у сфері взаємодії при­роди і суспільства (сировинна, енергетична, продовольча, еколо­гічна проблеми, проблема освоєння ресурсів світового океану, оволодіння космосом). Друга група — це проблеми соціально-економічних і воєнно-економічних відносин (подолання економіч­ної відсталості, роззброєння і збереження миру, локальні, регіо­нальні та міжнародні кризи та ін.). І нарешті третя група проблем охоплює проблеми, що пов'язані з розвитком людини, забезпе­чення її майбутнього (боротьба із зубожінням, голодом, хвороба­ми, наркоманією тощо).

Звертаємо увагу студентів на те, що глобальні проблеми ма­ють яскраво виражений економічний аспект. Вони впливають на структуру відтворення, динаміку економічних процесів, пошуки ефективних форм і методів управління. Так, наприклад, щорічні збитки від деградації природи оцінюються (у відсотках від ВНП):

0,4—2 для розвинутих країн (США, ФРН, Нідерланди, Японія, Великобританія); 3—5 — для держав Східної Європи; 6—15 — для країн СНД (зокрема в Україні — 10—15 %); 6—18 — у краї­нах «третього світу» (Нігерія, Ефіопія та ін.)- Рекомендуємо сту­дентам навести аналогічні приклади, що характеризують соці­ально-економічні наслідки інших глобальних проблем.

Глобальні проблеми відрізняються загальнопланетарним ха­рактером, пов'язані з життєвими інтересами народів усіх країн, незалежно від їх соціального ладу, рівня економічної зрілості, географічного положення і можуть бути вирішені шляхом їх вза­ємодії. Світова спільнота може протистояти загостренню глобаль­них проблем лише об'єднавши свої зусилля та ресурси, оскільки їх вирішення потребує величезних витрат. Так, за деякими оцін­ками, щорічні витрати на ці цілі повинні становити не менше 1 трлн дол. Сьогодні ж людство таких коштів не має, оскільки на кінець 90-х рр. щорічно світовий валовий продукт становив близь­ко 30 трлн дол.

Слід зауважити, що можливості розв'язання глобальних проб­лем залежать від визначення їх пріоритетності під час розподілу фінансових ресурсів. У зв'язку з цим звертаємо увагу на те, що відбувається зміна пріоритетів у глобальних проблемах. Так, як­що в 60—70-х рр. головною вважалась проблема запобігання сві­тової ядерної війни, то сьогодні на перше місце висувають відпо­відно екологічну проблему, демографічну, проблему бідності та відсталості. Проте з певною умовністю всі ці проблеми можна назвати пріоритетними, оскільки глобальні проблеми безпосеред­ньо пов'язані з виживанням людства, хоча і породжені різними чинниками, а отже, є об'єктами дослідження ряду наук: світової економіки, соціології, права, біології, географії, екології та ін.

Далі студентам рекомендується показати шляхи розв'язання глобальних проблем на прикладах окремих з них. Досить ілюст­ративною у цьому значенні є екологічна проблема.

Наприкінці XX ст. людство опинилося перед загрозою еколо­гічних проблем власного соціально-економічного розвитку. Кіль­кісне та якісне нарощування темпів науково-технічного прогресу, залучення до господарського обороту дедалі більшої маси природ­них ресурсів, зростання масштабів природокористування і поси­лення антропотехногенного тиску на довкілля створюють напру­жену ресурсно-екологічну ситуацію — критичну з огляду на від-творювальні, асиміляційні та відновлювальні можливості біосфе­ри. Характеризуючи загальний стан навколишнього середовища, вчені різних країн використовують такі визначення, як: «деграда-

ція глобальної екологічної системи», «руйнування природних си­стем життєзабезпечення» тощо, але найчастіше — «глобальна екологічна криза». Остання характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил, суспільних форм їх розвитку і мож­ливостей біосфери. Результатом екологічної кризи є напруження стосунків між людиною і природою, порушення навколишнього середовища, забруднення і отруювання його відходами, загроза існування людини.

Для розуміння масштабів екологічної проблеми можна навес­ти численні приклади. Так, за оцінкою Міжнародного ґрунтового центру, внаслідок антропотехногенної діяльності вже деградова-но понад 15 % світового суходолу. Підраховано, що кожної години на планеті стають пустелею 1700 акрів ґрунтів, зникають 5—6 видів тваринного та рослинного світу, знищується понад 3000 акрів тропічних лісів. Близько 250 млн осіб у різних країнах світу спо­живають неякісну питну воду. Забруднення атмосферного повіт­ря промисловими викидами призводить до появи кислотних до­щів, «озонових дір» і розвитку «тепличного ефекту» на планеті. Деякі регіони світу, де екологічні проблеми набули надзвичайної гостроти, отримали статус зон екологічного лиха. До них нале­жать Урал, Перська та Мексиканська затоки, Кузбас, Азовське, Чорне, Балтійське моря та ін. Зоною екологічного лиха визнана й Україна.

Ще раз підкреслимо, що однобічне вирішення екологічних проблем соціально-економічного розвитку будь-якою державою не може істотно вплинути на підвищення рівня екологічної без­пеки господарювання. Завдання полягає в тому, щоб сформувати на планеті єдиний екологічно безпечний господарсько-економіч­ний простір, який буде основою розвитку всіх країн світу. Це у першу чергу передбачає узгоджене міжнародне науково-технічне та економічне співробітництво, що спирається на інтеграцію ре­сурсів, коштів, зусиль усіх країн світу.

Серед решти найгостріших глобальних проблем, що стоять сьогодні перед людством і вимагають невідкладного розв'язання, варто звернути увагу на проблеми збереження миру, подолан­ня зубожіння, голоду, хвороб, неграмотності, енергосировинної проблеми, проблеми освоєння Світового океану і космосу. Сту­дентам пропонується самостійно дослідити причини та характер зазначених проблем, їх наслідки та можливі шляхи розв"язання [1,с. 489—496].

Розкриваючи питання щодо міжнародного співробітництва в розв'язанні глобальних проблем, слід ще раз звернути увагу на

той факт, що ці проблеми неможливо вирішити швидко на рівні окремих країн. Потрібен єдиний міжнародний механізм їх розв'я­зання і регулювання, визначення міжнародних правових та еко­номічних норм. Головна роль тут відводиться міжнародним ор­ганізаціям: ООН, МВФ, ВТО, міжурядовим регіональним та суб-регіональним організаціям, багатостороннім угодам і програмам співробітництва.

Можна навести численні приклади успішних спроб щодо роз­в'язання, хоча б часткового, низки глобальних проблем.

Зокрема, на міжнародному рівні приділяється велика увага екологічним проблемам. Міжнародна комісія з питань навколиш­нього середовища і розвитку розробляє проблеми покращання якості природного середовища та загальної екологічної обстанов­ки. Ця комісія та інші міжнародні організації визначають критерії екологічної безпеки, розробляють короткострокові та довгостро­кові програми.

Слід зазначити, що Україна є учасницею майже ЗО міжнарод­них багатосторонніх угод у сфері охорони довкілля, хоча їх існує значно більше. Протягом 90-х рр. Україна уклала з державами-сусідами кілька десятків угод з регіонального співробітництва про спільні заходи щодо охорони довкілля (наприклад, у межах Карпатського регіону, басейнів річок Дунаю, Дніпра, Чорного моря тощо).

Значну роль у розв'язанні продовольчої проблеми відіграють різноманітні міжнародні організації, передусім спеціалізовані установи ООН — Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО), яка об'єднує близько 190 держав світу, та Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку. Саме з ініціативи ФАО в 1996 р. було прийнято Римську декларацію про всесвітню продо­вольчу безпеку і план дій всесвітньої зустрічі на найвищому рівні з проблем продовольства. Ці документи є базою для різноманіт­них шляхів досягнення загальної мети — продовольчої безпеки на індивідуальному рівні, на рівні домашніх господарств, націо­нальному, регіональному і глобальному рівнях.

У вирішенні демографічної проблеми помітну роль відіграла п'ята Всесвітня конференція ООН з проблем народонаселення, що відбулася у Каїрі в 1994 р., на якій була прийнята програма дій щодо визначення політики народонаселення в усьому світі на період до 2015 р. Вона містить положення, що стосуються чисель­ності населення, його приросту та структури, міжнародної мігра­ції, освіти, шляхів співробітництва у розв'язанні демографічної проблеми.

Завершуючи вивчення теми, потрібно звернути увагу на те, що прогрес у вирішенні глобальних проблем, пов'язаних із загально­людською діяльністю у тій чи іншій конкретній галузі, упираєть­ся головним чином в ресурсне забезпечення програм, що розроб­ляються міжнародними організаціями. За масштабністю і комп­лексністю завдань, які передбачається вирішити, на перше місце висуваються, з одного боку, питання щодо джерел таких ресур­сів, можливості їх одержання та використання, а з іншого — пи­тання організації екологічно безпечного розширення відтворення суспільного виробництва в усіх країнах світу.

Вивчення даної теми дасть студенту можливість усвідомити актуальні проблеми сучасності, що визначені далі.

1. Глобальні проблеми відрізняються загально планетарним характером, пов'язані з життєвими інтересами народів усіх країн, становлять загрозу життю для всього людства і можуть бути вирішені спільними діями всіх країн світу.

2. Виникнення глобальних проблем — очевидний прояв глобалізації світового господарства, що протікає в конфліктній, проблемній, суперечливій формі.

3. За походженням, характером і способами вирішення глобальні проблеми поділяють на три групи: 1) проблеми у сфері взаємодії природи і суспільства; 2) проблеми соціально-економічних і воєнно-політичних відносин; 3) проблеми, пов'язані з розвитком людини.

4. Глобальні проблеми мають яскраво виражений економічний аспект. Вони впливають на структуру відтворення, динаміку економічних процесів, пошуки ефективних форм і методів управління.

5. Для вирішення глобальних проблем потрібен єдиний міжнародний механізм їх розв'язання і регулювання, визначення міжнародних правових та економічних норм. Великі надії у вирішенні глобальних проблем покладаються на ООН, МВФ, ВГО, регіональні і галузеві організації, які мають великий досвід координації міжнародних зусиль, використання ресурсів, регулювання міжнародних економічних зусиль.