Тема 22. Економічна система сучасного капіталізму

Починаючи вивчення змісту даної теми [1, с. 391—421], сту­дент повинен виходити з того, що сучасний капіталізм більшою чи меншою мірою вже втратив класичні інституціональні ознаки. У темі 21 перелічені 6 основних інституціональних ознак чистого капіталізму. Сьогодні кожна з них видозмінилась і помітно втра­тила капіталістичний характер. Проте якщо зіставляти сучасні економічні відносини США і економічні відносини цієї країни у XIX ст., то, незважаючи на значний соціально-економічний про­грес, економіка Сполучених Штатів все ще залишається капіталі­стичною, хоча певний етап соціалізації уже пройшла. Тому такі країни, як США, Франція, Великобританія, Японія все ще нази­ваються капіталістичними. «Наша економічна система, — пише П. Самуельсон, — це «змішана» система вільного підприємницт­ва, економічний контроль в якій забезпечується з боку як суспіль­ства, так і приватних інститутів» (див.: Самузльсон П. Економіка: Вводний курс: Пер. с англ. — М.: Прогресе, 1964. — С. 53).

Сьогодні змішана економіка є вдалим варіантом соціально-економічного прогресу в країнах, які ще 300—400 років потому стали на шлях капіталістичного розвитку. «Змішана економіка, — пише відомий український політеконом С. М. Мочерний, — це мо­дель соціально-економічного розвитку, що передбачає поєднання приватної і державної форм власності, плану і ринку, проведення інституціонально-соціальних реформ для побудови прогресивні­шого ладу». (Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол.: .. .С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К.: Академія, 2000. — Т. 1. — С. 383.)

Виникає таке питання: чому в умовах капіталістичного спосо­бу виробництва утворюється і прогресує змішана економіка, яка за своїм змістом є запереченням капіталізму? Причинами виник­нення змішаної економіки є недосконалість і негативні соціаль­но-економічні наслідки ринкової системи саморегулювання:

• зростання монополізації виробництва, капіталу, розподіль­них відносин і ринку, що порушує принципи економічної свобо­ди, справедливого розподілу життєвих благ та веде до загострен­ня суперечностей;

• необхідність посилення ролі держави як суб'єкта економічних відносин і їх регулятора;

• розвиток колективних форм власності, які звужують сферу існування індивідуальної приватної власності на засоби виробни­цтва й обігу та на продуктивний капітал;

• необхідність розширення масштабів перерозподілу доходів з метою кращого задоволення соціальних потреб і соціального захисту населення, що живе за межею бідності.

Далі слід звернути увагу на те, що існують різноманітні націо­нальні моделі змішаної економіки. її характер визначають засоби та форми, методи і знаряддя реалізації певної мети в кожній кон­кретній країні.

Соціально-економічною основою сучасної змішаної економі­ки є взаємодія і взаємозв'язок двох провідних секторів економі­ки — приватно-колективного (акціонерного) та державного, які складаються з різних соціально-економічних укладів. Соціально-економічний уклад являє собою цілісну систему виробничих від­носин певного типу, або відносин власності, які утворюють су­спільну форму виробництва та господарювання.

Вважається, що в сучасних змішаних системах співіснуючими укладами є дрібнотоварний, акціонерний, колективно-приватний, державний і соціалістичний, але пануючим, визначальним зали­шається капіталістичний уклад, що ґрунтується головним чином на засадах групової капіталістичної (корпоративної) власності.

У змішаній економіці капіталізму складається новий механізм господарювання, який поєднує в собі стихійне саморегулювання і свідоме регулювання. Це об'єктивно вимагає нових форм органі­зації та управління виробництвом, його регулювання і плануван­ня на макрорівні. Практикою, а відповідно, економічною теорією переконливо аргументована необхідність державного втручання в ринкові економічні відносини [4, 6, 9, 10, 13, 14, 16].

Історія свідчить, що активний прояв регулюючої економічної функції держави відбувається на етапі виникнення монополії, яка втручається в механізм саморегулювання й обмежує його. Проте монополія у своїй виробничій і ринковій діяльності переслідує свій інтерес, який часто суперечить суспільному. Держава виму­шена проводити антимонопольну політику і під тиском нових продуктивних сил регулювати економіку і захищати національні інтереси. Виникає новий господарський механізм — змішаний ринково-державний. Ринок стає регульованим і з боку монополії і, що головне, з боку держави. Водночас посилюються соціальні функції держави: звуження соціально-економічної диференціації суспільства, демократизація суспільства, демократизація відно­син власності, розвиток трудових відносин, перетворення люди­ни з чинника виробництва («людини економічної») у всебічно розвинену особистість з новою роллю не тільки у виробництві, а й взагалі в суспільстві («людину творчу»).

При цьому зверніть увагу на таке визначення: сучасна змішана економіка є регульованою соціально орієнтованою ринковою економікою, коли на перше місце виходить задоволення зростаю­чих соціально-економічних потреб кожної людини і суспільства.

Особливим сектором сучасної змішаної економіки є панівне становище в недержавному секторі монополій та олігополій. Що­правда, в сучасних умовах класичні монополії у прямому розу­мінні зустрічаються рідко. Проте їх «сестри» — олігополії — ду­же поширене явище в будь-якій розвинутій країні [3, с. 125]. Якщо чотири найбільших підприємства контролюють 40 % за­гального обсягу ринку і більше, то галузь вважається олігополістичною. Це юридично. А фактично така галузь є монополізова­ною, бо, як відомо, якщо в галузі кілька потужних корпорацій, то вони координують свої зусилля таким чином, щоб діяли умови, подібні до картельних угод.

При цьому, як свідчать факти, процес концентрації і централізації продовжується, у тому числі на рівні величезних фірм [1, с. 403—404]. Зараз, на наш погляд, процеси монополізації економіки продовжують бути провідними.

Звертаємо увагу на те, що в змішаній економіці капіталізму зберігаються фінансово-монополістичні групи. Вони займають вирішальні позиції в економіці, мають тісний зв'язок з державою, суттєво впливаючи на її внутрішню та зовнішню політику.

Сьогодні в США поширилися два основні типи фінансово-промислових груп (ФПГ), за якими вибудовується група. За пер­шим типом ФПГ ядром є банківський холдинг, за другим — ви­робничо-технологічний комплекс. Конкретні приклади наводять­ся в навчальному посібнику [1, с. 405—408].

Вивчаючи проблеми панування в сучасних умовах фінансової олігархії, звертаємо увагу студентів на те, що західні дослідники цей термін («фінансова олігархія») не вживають. Натомість вико­ристовують такі поняття, як «бізнес-еліта», «корпоративна еліта», «функціональна еліта в економіці». Вважається, що визначення «функціональна еліта» близьке до визначення в нашій політекономічній літературі фінансової олігархії.

Далі слід ознайомитися з такими видами олігархії, як однорід­на і диференційована, плюралістична і корпоративна чи планова. В Україні складається олігархія типу корпоративної (класової) демократії [1, с. 411]. Вона означає, що монопольні групи — кла­ни — ведуть постійну боротьбу за доступ до державних ресурсів, застосовуючи при цьому всі можливі методи та ігноруючи будь-які правила гри. Ця боротьба має не економічний і яскраво вира­жений силовий характер (застосування адміністративних, подат­кових, правоохоронних і кримінальних структур).

Далі слід розглянути можливі шляхи розвитку «олігархії» в Україні [1,с. 412].

Майбутнє олігархії в Україні таке. Якщо наша країна вибере шлях плюралістичної демократії, то «олігархія» зникне як явище і «олігархи» стануть повноправними суб'єктами здорової конку­рентної ринкової економіки. Саме слово втратить негативний зміст, і замість нього вживатимуть терміни на кашталт бізнес-, техночи фінансова еліта.

Продовжуючи вивчення теми, потрібно з'ясувати зміст рево­люції в трудових відносинах у розвинутих західних країнах. На­гадаємо, що революція у відносинах найманої праці почалася в 30-х рр. XX ст. «зверху», за ініціативою американського прези­дента Ф. Рузвельта в процесі здійснення ним «нового курсу».

Складовими нового курсу в системі трудових відносин були:

• право робітників на організацію профспілок і укладання колективних договорів;

• уведення мінімальної заробітної плати і допомоги по безробіттю

• прийняття закону про соціальне страхування;

• участь держави в регулюванні заробітної плати;

в право робітників на проведення страйків [11, с. 31—40,82—101].

Діяльність профспілок і введення системи колективних дого­ворів у всіх галузях економіки та більшості підприємств привели до поступової ліквідації монопсонії на ринку праці, а рівень за­робітної плати поступово почав відповідати конкурентній заробіт­ній платі, тобто реальній вартості робочої сили.

Завершити вивчення теми потрібно з'ясуванням перспектив розвитку сучасного капіталізму, який все більше стає соціально орієнтованою ринковою економікою. При цьому передусім слід звернути увагу на значні зміни, що відбуваються у відносинах власності і які зараз ґрунтуються на акціонерній власності. Змі­нюється як юридична форма акціонерної власності, так і її соціаль­но-економічний зміст [1, тема 22, § 22.5].

Позитивні зміни у відносинах власності в поєднанні з об'єктивною необхідністю соціальної орієнтації сприяють соціа­лізації економіки розвинутих країн Заходу.

Таким чином, змішана економіка в сучасних розвинутих капі­талістичних країнах є перехідним етапом від переважно капіталі­стичної до некапіталістичної.