Студентам потрібно насамперед з'ясувати, що означає поняття економічне зростання та чим воно відрізняється від поняття розширене відтворення. Майте на увазі, що в теоретичному і практичному аспектах поняття «економічне зростання» тісно пов'язане з термінами «розширене відтворення» та «економічний розвиток», але за своїм змістом — це не тотожні економічні категорії. Наприклад, розширене відтворення охоплює процеси як на макрорівні (національна, світова економіка), так і на мікрорівні (галузь, підприємство). Економічне зростання ж характеризує стратегічні цілі руху економіки на макрорівні (національному, світовому). Тут на перший план висувається проблема кількісного та якісного розвитку національної економіки [І, тема 18, с. 315—316].
Сутність економічного зростання правомірно визначати як кількісне збільшення і якісне удосконалення за відповідний період результатів виробництва (товарів, послуг) та його основних чинників. Вирізняють два його основних типи: екстенсивний та інтенсивний. При цьому на практиці вони не існують в абсолютних формах, виявляються або як переважно екстенсивний, або як переважно інтенсивний тип економічного зростання [1, с. 316—317; 2, с. 216].
Визначальну роль в обумовленості (детермінації) як типів, так і темпів економічного зростання відіграє процес нагромадження капіталу. У ході нагромадження відбуваються суттєві зміни в структурі капіталу, які пов'язані з науково-технічним прогресом 11, с. 320—323; 2, с. 218].
Процес нагромадження капіталу органічно пов'язаний з процесами заощадження та інвестування. Останні здійснюються як юридичними, так і фізичними особами з різних причин, незалежних одна від одної.
Але якими б не були мотиви різних осіб, що спонукають їх здійснювати заощадження, часто вони, як зазначає П. Самуельсон, мало пов'язані з можливостями інвестування, тобто «чистим капіталоутворенням».
Чисте інвестування має місце лише тоді, коли створюється повий реальний капітал. Це переважно характерно для промислових, будівельних, торговельних підприємств. Таким чином, інвестиції— це сукупність витрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі та сфери економіки. Головна мета інвестування — одержання в перспективі більшого підприємницького доходу, прибутку, відсотка, ренти.
У загальному плані роль інвестицій виявляється в темпах і масштабах економічного зростання. Для більш детального ознайомлення з їх роллю в умовах НТР слід опрацювати матеріал відповідних тем зазначених навчальних джерел [1, с. 320—323; 2, с. 218—220].
Для кращого розуміння сутності економічного зростання доцільно вивчити моделі і теорії зростання. Науковий інтерес до проблем економічного зростання завжди мав місце, але особливо посилився в 50-х рр. XX ст.
Зміст теорій економічного зростання — це аналіз динаміки його конкретних чинників та ефективності їх використання, а також шляхів, показників досягнення таких макроекономічних пропорцій, за яких можливий безкризовий розвиток. На цих положеннях і ґрунтуються основні теорії зростання: класична, марксистська, кейнсіаиська, а також його сучасні течії — неокласична, неокейнсіанська, соціологічна.
Мета моделей економічного зростання: знаходження оптимального співвідношення між його чинниками; визначення умов, які забезпечують бажані темпи та стабільність економічного розвитку; дослідження найважливіших пропорцій, у тому числі між нагромадженням і споживанням, сукупним попитом і сукупним пропонуванням тощо.
Досить відомі такі моделі економічного зростання: Харрода — Домара; виробничої функції (2 = Р (Ь,К,№)); Кобба — Дугласа (<2 = Р(І-,К)) та її модифікація Я. Тінбергеном, Р. Солоу; «витрати — випуск» В. Леонтьєва [1, с. 323—327; 2, с. 222—225].
Наступним кроком вивчення теми є з'ясування чинників і сутності економічних циклів та економічних криз.
Функціонування ринкової економіки, як і будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниження всієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку.
Циклічність — це об'єктивна форма розвитку національної економіки (а також світового господарства) як єдиного цілого, тобто закономірний рух від однієї макроекономічної рівноваги до іншої. За тривалістю вирізняють такі типи економічних циклів: короткі (2—3 роки), середні (близько 10 років), довгі (40—60 років).
Економічний цикл — період розвитку економіки від початку однієї кризи до наступної. Середні цикли (у класичному трактуванні) включають такі фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення.
Історико-економічні та соціальні аспекти різних циклів (де, коли вони розпочалися, їх періодичність, глибина та масштаби, а також зміст кожної з фаз середнього циклу) досить повно викладено в навчальній літературі (див. список навчальної літератури до плану семінарських занять теми 18). Існують також різні погляди щодо пояснення причин середніх циклів [1, с. 330—331; 2, с. 229—230].
Довгострокові циклічні коливання економічна наука виявила ще в другій половині XX ст., але особлива роль у розробці цієї проблеми належить російському вченому М. Д. Кондратьєву [1, с. 331— 334; 2, с. 230—231; 3, с. 323—327].
Слід звернути увагу і на особливості сучасних економічних коливань, які розкриті в літературі, що рекомендована з даної теми (див.: список літератури до теми 18; Бартепев С. А. Зкономи-ческие теории и школьї (история и современность): Курс лек-ций. — М., 1996. — Гл. 11—13, 17).
