Економічний устрій сучасного суспільства органічно пов'язаний з такими категоріями, як капітал і наймана праця. Можна сказати, що ці явища економічних відносин органічно пов'язані між собою, водночас вони характеризують складні відносини, які виникають і функціонують між власниками капіталу і власниками робочої сили, тобто суб'єктивної продуктивної сили, якими є робітники, інженерно-технічний персонал, менеджери, науковці тощо.
Іноді під капіталом розуміють усі вироблені засоби виробництва (усі види інструментів, машини, устаткування, фабрично-заводські, складські, транспортні засоби і збутові мережі), що використовуються у виробництві товарів і послуг і доставці їх кінцевому споживачу. «Капітал (саріtаl) — створені людиною ресурси для виробництва товарів і послуг; товари, які безпосередньо не задовольняють потреби людини; інвестиційні товари; засоби виробництва», — пишуть К. Макконнелл і С. Брю [7, с. 388]. Але таке розуміння капіталу не пояснює, чому засоби виробництва як категорія загальна одержали назву капітал, а суспільно-економічний устрій — похідну від капіталу назву — капіталізм. Більш вдало сутність капіталу визначає П. Самуельсон. «Наша економіка», — пише він, — одержала назву «капіталізм», тому що цей капітал, або «багатство», перебувають головним чином у приватній власності тих, хто іменується капіталістом» .
Найбільш вдало, на наш погляд, визначення, сутність капіталу сформулював К. Маркс. Він писав, що капітал це:
• «... не річ, а певне, суспільне, належне певній історичній формації суспільства, виробниче відношення, яке представлене в речі і надає цій речі специфічного суспільного характеру»;
• «монополізовані певною частиною суспільства засоби виробництва, відособлені у відношенні до живої робочої сили продукти і умови приведення в дію самої цієї робочої сили, — ось що в силу цієї протилежності персоніфікується в капіталі»;
• суспільна форма «... одного з факторів суспільного процесу виробництва, що історично утворився (пІ8іогІ8сп гаЬгігіегїеп)» [Маркс К. Капітал. Т. 3. — К.: Держполітвидав УРСР.
Для більш глибокого усвідомлення сутності капіталу необхідно вивчати такі явища, як перетворення грошей у капітал, первісне нагромадження капіталу та визначення сутності капіталу у вітчизняній навчальній літературі.
Категорія капіталу як суспільна форма функціонування засобів виробництва передбачає існування найманої праці. її наявність є обов'язковим соціально-економічним чинником функціонування в економічній системі суспільства категорії капітал.
Капітал приводиться в дію робочою силою, яку наймає власник капіталу (чи уповноважена ним особа). Наймання робочої сили — це письмовий чи усний договір між власником підприємства або його представником і працездатною особою про використання робочої сили суб'єкта, що працевлаштовується, у виробничому процесі підприємства за певну грошову винагороду. Слід з'ясувати чинники, які змушують власника певних фізичних, розумових, професійних тощо здібностей до праці виносити свою особисту продуктивну силу на ринок праці і продати її наймачеві як товар. Розгляньте специфічні властивості цього товару (див.: Кривенко К. Деякі методологічні проблеми товару «робоча сила» // Оплата праці: Проблеми теорії і практики: 36. наук. пр. —Луцьк: ВДУ.2000. —С. 17—18).
Важливе місце в політичній економії посідає тлумачення сутності заробітної плати. Вітчизняна політична економія розглядає заробітну плату як категорію такої системи виробничих відносин, складовою яких є наймання робочої сили, здійснюване через ринок праці. Далі, заробітну плату називають трудовим доходом, тобто доходом, одержаним робітником від праці.
У політекономічній теорії важливе значення має сутність цього трудового доходу. К.Маркс доводив, що такою мірою є вартість робочої сили. Він вважав, що заробітна плата «...є перетворена форма вартості або ціни робочої сили» [10, с. 561]. Він доводив, що робітник більше половини свого робочого дня використовує на виробництво додаткової вартості, яку різні особи (власник капіталу, підприємець, власник землі) під різними приводами розподіляють між собою [10, с. 230, 232].
По-іншому природу заробітної плати розуміють неокласики. По-перше, вони вважають, що «... заробітна плата, або ставка заробітної плати — це ціна, яку платять за використання праці»
(7, с. 156]. По-друге, кількісно ставка заробітної плати відповідає граничній продуктивності праці. Тим самим теоретично заперечується необхідність і правомірність неоплачуваної частки робочого дня найманого працівника, а разом з тим і його експлуатація у формі привласнення капіталістом доданої вартості, створеної найманою працею.
Завершуючи вивчення цих протилежних за сутністю теорій заробітної плати, зверніть увагу на те, що деякі вітчизняні економісти вважають, що заробітна плата виражає як вартість робочої сили, так і оплату за працю [3, с. 417]. Таке визначення заробітної плати більш повно характеризує її сутність. Крім того, слід пам'ятати: заробітна плата є категорією капіталістичної економічної формації.
Після вивчення сутності заробітної плати студент повинен з'ясувати її форми та системи. Капіталістичний спосіб виробництва «породив» дві форми заробітної плати: відрядну і почасову. У свою чергу, кожна з них має відповідні системи, які з розвитком суспільства розвиваються й удосконалюються [10, гл. 18—19].
Заробітна плата нараховується і виплачується робітникові у грошовій формі. У зв'язку з наявністю інфляційних процесів кожна гривня заробітку знецінюється. Тому прийнято розрізняти номінальну і реальну заробітну плату. З'ясуйте, які чинники визначають рівень реальної заробітної плати.
Варто звернути увагу на взаємозв'язок між зростанням продуктивності праці і заробітної плати. Існує закон: із підвищенням продуктивності праці обов'язково зростає і реальна заробітна плата працюючого населення країни. Такий зв'язок між продуктивністю і рівнем заробітної плати є об'єктивним, оскільки мірилом останньої є граничний продукт. У зв'язку з цим ще раз розгляньте чинники, що впливають на підвищення продуктивності праці.
Завершуючи вивчення теми, розгляньте відмінності в заробітній платі та її об'єктивні і суб'єктивні чинники: компенсаційні відмінності, відмінності в якості праці, елементи унікальної праці, сегментація ринку праці, відмінності в розвитку продуктивних сил окремих галузей та регіонів.
Одна з причин нерівності в розмірах заробітної плати полягає в тому, що ринки поділені на неконкуруючі групи. Учитель фізики не може замінити інженера-металурга, оскільки важко і надто дорого замінити одне з потрібних умінь, які конкурують лише в загальному плані. Оскільки люди внаслідок поділу праці спеціалізуються в певній діяльності, то вони стають частиною певних субринків суспільного виробництва: сільського господарства, вугільної промисловості, літакобудування, освіти, торгівлі тощо. Через те вони є об'єктом пропонування та попиту на це вміння, а тому їхні власні трудові доходи зростають чи спадають залежно від стану справ, наприклад, в українському машинобудуванні, що характеризується глибокою кризою; цим пояснюється низька оплата праці, яка в цій галузі загалом є висококваліфікованою.
