Тема 8. Ринок: сутність, функції та умови формування

Починаючи вивчення даної теми, слід запам'ятати, що її пре­дметом є ринкова система, яку розуміють як систему ринків, цін і конкуренції. Вона забезпечує координуючі й організаційні меха­нізми, що виключають хаос у ринковій економіці, який поро­джують свобода підприємництва і вибору. Ринкова система являє собою механізм, що виконує одночасно дві корисні функції: 1) сповіщає споживачів, виробників і постачальників ресурсів про рішення, які кожен з них прийняв; 2) синхронізує ці рішення, що забезпечує узгодження виробничих цілей.

Суспільною формою ринкової системи є ринкові відноси­ни— зв'язки і відносини, які складаються між продавцями і по­купцями та їх посередниками в процесі купівлі-продажу товарів. Суб'єктами ринкових відносин є споживачі як покупці, виробники товарів і постачальники ресурсів. Крім того, при аналізі ринкових відносин прийнято також вирізняти два таких основних суб'єкти: домогосподарства і підприємства. Особливості цих двох суб'єктів ринкових відносин вивчаються відповідно в темах 11 і 12.

Об'єктами ринкових відносин, тобто купівлі і продажу та кон­куренції, є: 1) товари й послуги, у тому числі і засоби виробницт­ва; 2) робоча сила, або праця; 3) земля та інші природні ресурси;

4) нерухомість: будівлі, споруди, житло; 5) такі економічні ре­сурси, як гроші, фінанси, кредит, цінні папери.

Далі в цій темі вивчаються такі категорії ринкових відносин, як ринок, попит, пропонування, ринкова ціна. їм належить цент­ральне місце у розгалуженій системі ринкових зв'язків.

Усвідомивши зміст ринкових відносин, потрібно перейти до з'ясування сутності ринку, попиту і пропонування. Ринок — еко­номічна категорія, яка протягом останніх 300 років є централь­ною в економічній науці. В науковій і навчальній літературі на­водиться чимало визначень категорії «ринок», що виражають ті чи інші сторони ринкових відносин. Так, у підручнику «Економікс» ринок розглядається як «...інститут або механізм, який зводить покупців (представників попиту) і продавців (постачаль­ників) окремих товарів і послуг» [4, с. 61].

Найбільш узагальнюючим визначенням сутності ринку, на наш погляд, є таке: ринок— це обмін, що здійснюється відповідно до законів товарного виробництва і обміну. Дане визначення вказує на те, що: 1) ринок функціонує в тій фазі суспільного виробницт­ва і відтворення, яка називається фазою обміну; 2) його регулю­ють такі закони, як загальний закон вартості [1, с. 103—104], за­кон попиту, закон пропонування, закон конкуренції, закон граничної корисності, закон грошового обігу тощо.

У даній темі акцентується увага на вивченні таких категорій сфери обміну і ринку, як попит і пропонування. Попит— сукуп­на потреба в товарах і послугах, яка зумовлена платоспроможніс­тю і виражена в грошовій формі. Він показує кількість продукту, що може бути куплений за різних можливих цін, якщо всі інші умови обміну залишаються незмінними. Виокремлюють індиві­дуальний, ринковий та сукупний попит. Сутність попиту рекомен­дується вивчати на прикладі графіка попиту [1, рис. 8.1]. За­пам'ятайте: обернена залежність між ціною і обсягом попиту на­зивається законом попиту.

Пропонування— це кількість продукту, що може бути до­ставлена на ринок для продажу за кожної можливої ціни протя­гом визначеного проміжку часу. Пропонування означає не тільки кількість товарів для продажу, а й відповідний рівень цін цих то­варів [І, рис. 8.2]. Прямий зв'язок між пропонуванням і ціною на­зивається законом пропонування.

Варто також мати на увазі, що величина пропонування зале­жить ще від таких чинників: ціни на ресурси; технології та орга­нізації виробництва; податків і субсидій; кількості продавців на ринку.

У ринковій системі особливе значення належить ціні. Ціна може бути рівноважною, монопольною, плановою. У цій темі слід зосередити свою увагу на розумінні рівноважної ціни. Ціна на конкурентному ринку, за якої немає ні дефіциту, ні надлишку то­варів і послуг, називається рівноважною ціною. Детальніше про механізм формування рівноважної ціни можна дізнатися з навчаль­ного посібника [1, с. 153, рис. 8.3].

Результатом діяльності ринку є встановлення рівноваги між покупцями і продавцями. Ринкова рівновага досягається за умови збігу величини попиту та величини пропонування. Зі зміною ціни величини попиту чи пропонування змінюються. Отже, ринковий механізм — це механізм координації діяльності суб'єктів через систему цін.

Вище було дано визначення законів попиту і пропонування. Так, було доведено, що величина попиту змінюється обернено до зміни ціни. Але цей закон модифікується щодо попиту на окремі товари. У зв'язку з цим визначають цінову еластичність попиту. Цінова еластичність показує, наскільки змінюється величина по­питу на певний товар зі зміною його ціни.

Еластичність означає реакцію, або реагування. Отже, цінова еластичність Еd — це відношення відсотка зміни величини попиту до відсотка зміни ціни. Коефіцієнт еластичності можна обчисли­ти за формулою

Ed = Відсоток зміни величини попиту / Відсоток зміни ціни

Різні товари мають різну еластичність. Попит на речі першої необхідності слабо реагує на зміну ціни, тоді як попит на обіди в ресторані чи на подорож літаком дуже чутливий. У зв'язку з цим їх поділяють на товари еластичного, нееластичного і одинично-еластичного попиту. Графіки цих трьох видів еластичного попиту подано в [1, рис. 8.4].

У господарській діяльності підприємств еластичність попиту впливає на його валовий дохід. Валовий дохід — це здобуток ці­ни на кількість продукції: (Р • С>). Існує три випадки еластичності і три взаємозв'язки між валовим доходом і змінами цін:

• якщо попит нееластичний, то зниження ціни зменшує вало­вий дохід виробника;

• якщо попит еластичний, то зменшення ціни збільшує вало­вий дохід;

• якщо попит одинично-еластичний, то зниження ціни не ви­кликає жодних змін у валовому доході.

Вивчаючи еластичність попиту, потрібно звернути увагу й на те, що існують крайні випадки абсолютно еластичного і абсолют­но нееластичного попиту. За абсолютно нееластичного попиту його величина зовсім не реагує на будь-які зміни ціни. Такий по­пит зображають вертикальною лінією. Якщо ж величина попиту нескінченно еластична, то найменші зміни в ціні спричинятимуть невизначено великі зміни у величині попиту, що відображається горизонтальною лінією попиту.

Усе, що було застосовано для визначення еластичності попиту, можна використати для аналізу еластичності пропонування. Цінова еластичність пропонування виражає ступінь реагування ве­личини товару на зміну його ринкової ціни. Формула визначення еластичності пропонування така:

Es =Відсоток зміни величини пропонування / Відсоток зміни ціни

На рис. 8.2 показано три основні випадки еластичності пропо­нування: горизонтальна лінія — безмежно еластичне пропону­вання; пряма, що проходить через початок координат, — одинич­на еластичність; вертикальна лінія — абсолютно нееластичне пропонування.

Рис. 8.2. Залежність еластичності пропонування від реакції виробника на зміну ціни

Основним чинником, що впливає на еластичність пропону­вання, є ступінь можливого збільшення виробництва. Іншим важ­ливим чинником є час. Так, вплив зміни ціни на величину пропо­нування зростає зі збільшенням часу реагування постачальників. У дуже короткі проміжки часу пропонування стає виключно нееластичним, оскільки за даний проміжок підприємства неспро­можні збільшити чинники виробництва.

Завершується підготовка студента до семінарського заняття вивченням конкуренції і моделі ринків. Конкуренція— це еко­номічне змагання за досягнення кращих результатів у сфері будь-якої діяльності, боротьба товаровиробників за найбільш вигідні умови господарювання, одержання максимального прибутку. Зміст конкуренції полягає в широкому розсіюванні економічної влади всередині двох головних сукупностей, які становлять економіку, — підприємств і домогосподарств. Широке розосередження еконо­мічної влади, що становить існування конкуренції, регулює вико­ристання цієї влади та обмежує можливості зловживання нею.

Конкуренція встановлює також межі для реалізації покупцями і продавцями особистого інтересу.

Слід вивчити основні функції конкуренції, до яких відносять такі: 1) стимулювання технічного прогресу; 2) створення тотож­ності приватних і суспільних інтересів; 3) регулювання; 4) конт­роль і обмеження сили кожного підприємства.

За формами конкуренції економічна теорія виокремлює чоти­ри моделі ринку: 1) чиста конкуренція; 2) монополістична конку­ренція; 3) олігополія і 4) чиста монополія [1, табл. 8.1].

Звертаємо увагу на те, що у теперішній економіці панує недо­сконала конкуренція. У недосконалого конкурента є певна сво­бода дій стосовно його цінових рішень. Прикладом є наявність олігополії, монополістичної конкуренції та чистої монополії.