Тема 6. Гроші

У процесі вивчення даної теми слід усвідомити, що гроші є категорією товарного господарства, а історія їхньої появи нероз­ривно пов'язана з появою товарообміну.

Оскільки на початковому етапі розвитку суспільства обмін мав епізодичний та нерегулярний характер, а ні товари, які обмінюються, ні самі пропорції обміну ще не були усталеними, то відбувався безпосередній обмін товару на товар. А відповідна форма вартості (х товару А = у товару Б) отримала назву простої, одиничної, чи випадкової. Тут одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає тільки один інший товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості.

Подальше поглиблення суспільного поділу праці сприяло розвитку товарних відносин. Відбувся перехід від випадкового, епізодичного обміну до регулярного. Він знаменував також перехід від простої, одиничної, чи випадкової, форми вартості до повної, або розгорнутої. її формулу можна виразити так: х товару А = у товару Б = z товару В = q товару Г = wтовару Д. Отже, на відміну від простої форми вартості при її розгорнутій формі екві­валентами в обміні виступають численні товари, а мінові пропо­рції вже отримують усталений характер, що пов'язано зі зростан­ням регулярності обміну.

Подальший розвиток обміну веде до стихійного виокремлення із загальної маси товарів таких, які стають головними предмета­ми обміну і починають виконувати роль загального еквівалента для всієї іншої товарної маси. Такими товарами в одних місцево стяхбула худоба, в інших — зерно, в третіх — хутро тощо. Однак сама поява такого товару, який виконував функції загального еквівалента,є закономірною. Вона свідчить про перехід від повної, чи розгорнутої, форми вартості до загальної, чи грошової. Формулу загальної, чи грошової, форми вартості можна виразити так: х товару А; у товару Б; z товару В; q товару Г = w товару Д. За­кріплення функцій загального еквівалента за окремим товаром означало появу грошей.

Після розгляду передісторії появи грошей доцільним є аналіз сутності грошей. Оскільки гроші виникли внаслідок розвитку обміну і є однією з його сторін, то відповідно вони самі є това­ром, але товаром особливим, таким, який служить загальним ек­вівалентом вартості інших товарів. Виходячи з цього, можна роз­крити і функції грошей, які є способами реалізації їх сутності [1,с. 121—123].

Являючи собою еквівалент вартості, гроші тим самим виступа­ють засобом виміру вартості іншого товару в обміні. Тому, насамперед, вони виконують функцію міри вартості. її здійснення дістає прояв у категорії ціни як грошового вираження вартості товарів.

Проте гроші не просто вимірюють вартість, а подають її в русі, переході від одного суб'єкта економічної діяльності до іншого, в оплаті товарів і послуг, у податкових платежах тощо, тобто є засобом платежу (засобом покриття певних зобов'язань). Платіжний засіб ви­ступає таким відносно і продавця, і покупця. Але для останнього він є також купівельним засобом (засобом придбання необхідного товару). Функція купівельного та платіжного засобів інтегрується у функцію засобу обігу. Через ці функції товари приводяться в реальний рух.

Гроші також виконують функцію засобу збереження вартості.Хоча при цьому різні автори називають її по-різному: засіб утворення скарбів, засіб заощадження, засіб нагромадження. Але сут­ність цієї функції одна й та сама — збереження у грошовій одиниці тієї купівельної сили, яка характеризує її як одиницю вартості, тоді коли гроші тимчасово випадають з обігу.

Наступним кроком у розгляді проблеми грошей є вивчення основних етапів їхньої еволюції.

Відповідно до розвитку грошової форми вартості можна відокремити два найважливіших типи грошей: повноцінні та неповно­цінні. Повноцінні гроші— це ті, що є загальним еквівалентомзавдяки витратам виробництва на виготовлення їх матеріалуна рівні номінального знака вартості, який на них позначений.

На початкових етапах розвитку гроші були представленіпев­ними споживчими продуктами, які були матеріальними носіями вартості, що дорівнювала витратам виробництва цих продуктів. Такі гроші за ознаками свого матеріального тіла отримали назву продуктових грошей.

Продуктовими грішмиу різні періоди історії були худоба, зерно, хутро, метали та деякі інші речі. Вищою формою розвитку продуктових грошей стали металеві гроші. Цьому сприяли такі споживчі властивості благородних металів (золота та срібла), з яких виготовлялись ці гроші, як однорідність, легка подільність, здатність до тривалого збереження та висока трудомісткість за невеликої ваги.

Разом з тим повноцінна монета являє собою зародок появи нового типу грошей — неповноцінних,які мають власні етапи розвитку. Першим з них став обіг неповновагових монет з дорогоцінних металів, які втратили частину ваги внаслідок стирання у процесі обміну. Особливість, з огляду на яку в обігу неповновагова монета може представляти повновагову, потім була викори­стана для цілеспрямованого випуску неповноцінних монет з не­благородних металів. Перехід до неповноцінних монет дозволив не тільки уникнути втрат, пов'язаних зі стиранням монет з доро­гоцінних металів, а й дав змогу значно зменшити потребу у видо­бутку самих цих металів.

У подальшому на зміну неповноцінній монеті прийшли паперові гроші. Паперові гроші— це такі гроші, які являють собою лише знаки вартості, виготовлені з паперу, і які заміщують в обігу певну кількість повноцінних грошей. Паперові гроші початко­во випускалися державними казначействами для покриття дефі­циту державного бюджету і були обов'язковими для приймання по всіх видах платежів відповідно до того номіналу, який на них зазначався.

Розвиток знаково-грошової форми вартості привів до появи кредитних грошей. Кредитні гроші— це такі гроші, які являють собою боргові зобов'язання суб'єктів економіки і завдяки цьому виконують роль знаків вартості в обігу. Першою формою кредит­них грошей став вексель. Вексель— це боргове зобов'язання, яке передбачає сплату певної суми грошей певною особою у ви­значений строк. На основі простого векселя з'являється банкно­та— боргове зобов'язання (вексель) банку.

При цьому вексель як боргове зобов'язання починає обертатися і функціонувати як звичайний засіб обігу. Це пов'язано з тим, що отриманим від боржника векселем той, хто його отримав, може розрахуватись по своїх власних боргах. У подальшому бан­ки почали скуповувати звичайні векселі, розраховуючись по них

своїми власними векселями (банкнотами), а це надало вексель­ному обігу ще більшої поширеності.

Потрібно зазначити, що і нині процес розвитку матеріальної основи грошової форми вартості не припинився. Сьогодні у гро­шовому обігу все більше відбувається заміна руху навіть кредит­но-паперових знаків вартості (монети та банкноти) на рух певних доручень (чеки, квитанції тощо).

Виникнення цих доручень є результатом існування депозитів, тобто внесків певних сум грошей клієнтів банку на власний ра­хунок у цьому банку, а чеки та квитанції є дорученнями банку перерахувати кошти з належного власнику рахунку на інший. Все це дає підстави говорити про появу нового різновиду кредитних грошей — грошей депозитних, які існують у формі записів на банківському рахунку. Нині, коли ці записи на банківських ра­хунках існують у вигляді електронного запису у пам'яті комп'ю­тера, то говорять про появу електронних грошей.

Виконуючи функцію засобу обігу, гроші безперервно перемі­щуються від одного суб'єкта економіки до другого. Такий рух грошей, що обслуговує реалізацію суспільного продукту, називається грошовим обігом. При цьому між процесами реалізації су­спільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв'язок, який отримав назву закону грошового обігу. Сутність закону грошового обігу полягає в тому, що кількість грошей, які перебу­вають в обігу, визначається сумою цін усіх товарів та послуг, що підлягають реалізації, та швидкістю обігу грошової одиниці. Цей зв'язок можна виразити формулою

Ц * Т

М=

Ш

де М — кількість грошей, які перебувають в обігу; Т - - кількість товарів; Ц— ціни товарів; Ш — швидкість обігу грошової одиниці. При цьому за умов існування кредитно-паперового грошового обігу у разі перевищення реальної кількості грошей, які перебу­вають в обігу, потреб у них суб'єктів економіки відбувається процес зростання цін. А це означає, що купівельна спроможність кожної окремої грошової одиниці буде зменшуватись, тобто на кожну грошову одиницю можна буде придбати все менше това­рів. Такий процес зменшення купівельної спроможності грошової одиниці отримав назву інфляції. Розрізнять три види інфляції за­лежно від того, якими темпами зростають ціни. Якщо ціни зрос­тають темпом до 10 % на рік, то це повзуча інфляція. За темпів зростання цін від 10 до 100 % на рік говорять про галопуючу інфляцію. А коли темпи зростання цін перевищують 100 % на рік, то виникає гіперінфляція.

Потрібно зазначити, що за умов інфляції гроші припиняють виконувати таку функцію, як засіб збереження вартості. А це призводить до того, що їх все більш неохоче починають брати в обмін на свій товар, намагаючись якомога швидше їх позбутися. Через це нормальне життя суспільства, в якому обмін уже став нормою, починає порушуватися, що викликає потребу у стабілі­зації купівельної спроможності грошової одиниці. До цієї мети ідуть кількома шляхами. Перший — це обмеження емісії (емісія — це випуск в обіг додаткової кількості грошей), а другий — це змен­шення вже наявної в обігу грошової маси. Останнє може здійс­нюватись за допомогою грошових реформ. Грошова реформа— це перебудова наявної в країні грошової системи. При цьому грошові реформи можуть переслідувати не тільки вузькі цілі ста­білізації грошової одиниці, а й більш широкі — перебудови дію­чої в країні системи грошово-кредитних відносин.

Розрізняють три основні види грошових реформ: формальну, деномінаційну та конфіскаційну. Формальна грошова реформа зводиться до запровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує. Деномінаційна полягає у тому, що разом зі зміною зразка купюри відбувається зміна існуючого масштабу цін (зменшення кількості нулів на ку­пюрах). Цей процес йде іноді називають нуліфікацією. Конфіскаційна грошова реформа полягає у безоплатному вилученні дер­жавою частини грошей суб'єктів економіки.