Тема 5. Форми організації суспільного виробництва

Ця тема висвітлює широке коло питань, пов'язаних з історич­ними формами економічного ладу суспільства. При її вивченні студентам потрібно звернути увагу на те, що форма (спосіб) еко­номічного ладу суспільства має історичний характер. Це означає, що різним історичним епохам властиві суттєво різні економічні організації суспільного виробництва. У навчальній літературі пе­реважно вирізняються такі історичні форми економічної органі­зації суспільства: натуральне виробництво; товарне виробництво, або ринкова економіка; безпосередньо суспільне виробництво.

Розглянемо сутність натурального виробництва (господарст­ва). Воно є історично первинним, базується на низькому рівні продуктивних сил за відсутністю, як правило, суспільного поділу праці. Визначальною ознакою натурального господарства є те, що продукти праці призначені для власного споживання всереди­ні економічної одиниці (плем'я, рід, патріархальна сім'я, феодаль­ний маєток тощо). Виробництво і споживання прямо пов'язані між собою. Продукти праці не обмінюються, а прямо розподіля­ються між членами економічної одиниці. Розподіл може ґрунту­ватися на різних засадах: рівності; статі й віку; позаекономічного примусу (рабовласницькі та феодальні маєтки).

У процесі історичного розвитку натуральне господарство поступається місцем товарному виробництву.

Більше інформації про натуральне господарство студент може отримати з посібника [1; с. 92—93; 2, с. 70—71].

Починаючи вивчення товарного виробництва, слід усвідомити, що воно є панівною формою організації виробництва майже в усіх країнах світу. Матеріальною основою виникнення товарних відносин є суспільний поділ праці та спеціалізація виробників на виготовленні окремих видів продуктів або послуг. Але сам по собі суспільний по­діл праці ще не породжує товарних відносин. З боку суспільної фор­ми їх виникнення зумовлене економічною відокремленістю виробни­ків. Найбільш відомою формою економічного відокремлення є при­ватна власність на засоби виробництва та його продукти.

Товарне виробництво— це така організація суспільного го­сподарювання, за якої економічні відносини між виробниками виявляються через купівлю-продаж продуктів їх праці, тобто через ринок. Розрізняють просте та капіталістичне (розвинуте) товарне виробництво. Просте товарне виробництво ґрунтується на особис­тій праці власників засобів виробництва, а капіталістичне — на використанні найманої праці.

Наступним кроком є вивчення такої категорії, як товар. При вивченні сутності товару слід мати на увазі, що існують різні ви­значення продукту праці. Трудова теорія вартості визначає про­дукт праці як товар, а теорія граничної корисності як благо. Ці теорії роблять акценти на різні сторони продукту праці і їх слід не стільки протиставляти, як взаємодоповнювати.

У визначенні категорії продукту праці студентам пропонуєть­ся користуватись історичним методом. Відповідно до нього спо­чатку слід вивчити категорію товар, яка отримала всебічний ана­ліз у трудовій теорії вартості, а потім в історичній послідовності інші категорії, які характеризують продукт праці.

За трудовою теорією вартості товар— це продукт праці, який призначений не для безпосереднього споживання там, де він ви­готовлений, а для обміну (купівлі-продажу на ринку), тобто то­вар — це суспільна форма продукту праці (за К. Марксом, його «соціальний образ»).

Сутність товару та його властивості розгортаються через та­кий взаємозв'язок відповідних категорій: товар як наукова абст­ракція суспільного багатства — споживча вартість — мінова вар­тість як форма виявлення вартості — вартість як уречевлена в товарі праця — визначення величини вартості — визначення су­спільно необхідного робочого часу — продуктивність та інтенсив­ність праці як чинники формування величини вартості — конкрет­на та абстрактна праця — відмінність товару від продукту.

Продукція,

пропорційна

потребам

-

Рис. 5.1. Межа виробничих можливостей

На рис. 5.1. показано на осі абсцис використовувані ресурси праці, а на осі ординат використовуваний речовий капітал (за­соби виробництва). Мається на увазі, що продукція виробляється відповідно до структури сукупного попиту, а капітал і праця найкращим чином поєднані так, що забезпечують нижчі витрати ви­робництва, ніж це можливо за будь-якого іншого варіанта.

Якщо, наприклад, виробництво продукта здійснюється за варіантом С, то це потребуватиме затрат 3 одиниць праці і 12 одиниць капіталу, а всього 15 одиниць цих чинників виробництва. За варіантом £ на виробництво продукту буде затрачено 9 одиниць капіталу і 4 одиниці праці, а всього 13 одиниць праці і капіталу. І трудові, і речові затрати будуть втілені в товарах як їх вартість.

Зображена на рис. 5.1 макромодель вартості характеризує дію загального закону вартості, сутність якого можна сформулювати так: якщо чинники виробництва є оптимальними щодо платоспро­можних потреб суспільства, забезпечують обсяг випуску продук­ту на межі виробничих можливостей виробництва, то вартість кінцевого суспільного продукту буде найнижчою з усіх інших можливих варіантів виробничого процесу.

Таким чином, цей закон орієнтує та примушує виробників то­варів повсякчас оптимізувати виробничі ресурси, щоб вони вико­ристовувались на межі виробничих можливостей, а товари за своїм обсягом, структурою та якістю відповідали повністю суспільним платоспроможним потребам.

До проблем вартості ми будемо ще повертатись в інших те­мах, що дозволить нам глибше пізнати цю надто складну катего­рію політичної економії. Більш змістовний виклад цієї теорії мож­на прочитати в науковій літературі [8].

Товарне виробництво, як зазначалось, є певним організаційно-економічним устроєм, якому характерна власна система економіч­них законів. Серед цих законів слід виокремити насамперед та­кий, який виражає сутність системи. Це, перш за все, закон, який виражає спосіб руху і характеризує функціонування товарного виробництва. Таким є закон вартості, зміст якого вивчається в цій гемі. Поряд з ним діють і інші економічні закони, а саме: конку­ренції, попиту і пропонування, грошового обігу, максимізації прибутку та ін. їх зміст розкриватиметься в наступних темах курсу.